ВС висловився щодо відновлення права на апеляційне оскарження

Подальша зміна процесуального законодавства не відновлює права на апеляційне оскарження. Такий висновок зробив ВС в постанові №638/11409/15-ц, текст якої друкує «Закон і Бізнес».

Верховний Суд

Іменем України

Постанова

15 квітня 2020 року                         м.Київ                                                      №638/11409/15-ц

Верховний Суд у складі колегії суддів другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого — КРАТА В.І. (суддя-доповідач),
суддів: ДУНДАР І.О., ЖУРАВЕЛЬ В.І., КРАСНОЩОКОВА Є.В., РУСИНЧУКА М.М. —

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Харківської міської ради, яка підписана представником Яковенком Сергієм Володимировичем, на заочне рішення Дзержинського районного суду м.Харкова від 30.11.2015, та постанову Харківського апеляційного суду від 3.12.2019.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2015 року Особа 1 звернулася із позовом до Особи 2, третя особа — Шоста Харківська державна нотаріальна контора, про визнання права власності у порядку спадкування.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Інформація 1 померла її мати Особа 3, у зв’язку з чим відкрилась спадщина, до складу якої увійшов житловий будинок за Адресою 1. У встановлений законом строк вона звернулась до Шостої Харківської ДНК із заявою про прийняття спадщини, але листом від 14.05.2013 нотаріальна контора їй повідомила про неможливість видати свідоцтво про право на спадщину, оскільки рішенням Дзержинського районного виконавчого комітету м.Харкова від 17.08.99 №154/54 право власності Особи 3 на вказаний житловий будинок було анульовано.

Позивач вказувала, що постановою Дзержинського райсуду від 6.06.2014 за її позовом рішення Дзержинського РВК №154/54 визнано нечинним та скасовано.

Особа 1, з урахуванням уточнення позовних вимог, просила визнати за нею в порядку спадкування за законом право власності на житловий будинок за Адресою 1, а також земельну ділянку за вказаною адресою.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Дзержинського райсуду від 30.11.2015 позовні вимоги Особи 1 задоволено. Визнано за Особою 1 право власності на житловий будинок за Адресою 1 у порядку спадкування після Особи 3, померлої Інформація 1. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що Особа 1 у встановлений законом строк прийняла спадщину після смерті матері Особи 3, проте позбавлена можливості отримати відповідне свідоцтво, а тому її порушене право підлягає судовому захисту шляхом визнання за нею права власності на спадкове нерухоме майно.

22.05.2019 Харківська міськрада подала апеляційну скаргу на заочне рішення Дзержинського райсуду від 30.11.2015.

Короткий зміст рішень суду апеляційної інстанції

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 8.07.2019 клопотання Харківської міськради задоволено, поновлено строк на апеляційне оскарження заочного рішення Дзержинського райсуду від 30.11.2015. Відкрито провадження за апеляційною скаргою Харківської міськради на заочне рішення Дзержинського райсуду від 30.11.2015.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що строк на апеляційне оскарження пропущено із поважних причин, оскільки Харківська міськрада не була стороною у справі.

Постановою ХАС від 3.12.2019 апеляційну скаргу Харківської міськради залишено без задоволення. Заочне рішення Дзержинського райсуду від 30.11.2015 залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що оскільки Особа 1 спадщину після смерті Особи 3 прийняла, рішення органу виконавчої влади про анулювання права власності спадкоємця на нерухоме майно в судовому порядку визнано нечинним та скасовано, але позивач позбавлена можливості отримати свідоцтво про право на спадщину за заповітом, то суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про задоволення позову.

Аргументи учасників справи

У грудні 2019 року Харківська міськрада через представника Яковенка С.В. подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржені рішення та ухвалити нове — про відмову у задоволенні позовних вимог. При цьому посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що до участі у справі Харківську міськраду залучено не було, тим самим суд вирішив спір по суті позовних вимог стосовно неналежного відповідача. Рішенням суду першої інстанції визнано за позивачем право власності на об’єкти самочинного будівництва. Спадкодавець не набув за життя права власності на спірне майно.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів частково приймає аргументи, викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.

Європейський суд з прав людини неодноразово зауважував, що «вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення від 3.04.2008 у справі «Ponomaryov v. Ukraine», п.41)»;

«одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного й обов’язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (рішення від 29.10.2015 у справі «Ustimeтko v. Ukraine», п.46)».

Заочне рішення Дзержинського райсуду ухвалене 30.11.2015.

З апеляційною скаргою на вказане рішення Харківська міськрада звернулася 22.05.2019.

На момент ухвалення заочного рішення Дзержинського райсуду 30.11.2015 був чинним Цивільний процесуальний кодекс у редакції до 15.12.2017.

Відповідно до абз.3 ст.297 ЦПК (в редакції, чинній до 15.12.2017) незалежно від поважності причини пропуску строку апеляційного оскарження апеляційний суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга прокурора, органу державної влади чи органу місцевого самоврядування подана після спливу одного року з моменту оголошення оскаржуваного судового рішення.

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах ВС.

У постанові Великої палати ВС від 19.06.2019 у справі №2-1678/05 зазначено, що «враховуючи імперативний характер положень абз.3 ч.3 ст.297 ЦПК та те, що річний строк, визначений для органу місцевого самоврядування, є присічним і поновленню не підлягає, то суд позбавлений у цьому випадку можливості оцінювати поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження. Одеська міська рада у липні 2016 року звернулася з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції, ухвалене 21.03.2005, тобто більш ніж через 11 років».

У постанові ВС від 21.02.2019 у справі №908/1141/15-г вказано, що «згідно із ст.93 Господарського процесуального кодексу (в редакції, чинній до 15.12.2017) норми щодо річного присічного строку для поновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції поширювались на апеляційні скарги, подані прокурором, або органом державної влади, або органом місцевого самоврядування. За результатами системного аналізу вказаних норм процесуального права КГС у складі об’єднаної палати дійшов висновку, що у цьому випадку передумовою вирішення питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою особи (яка є органом державної влади), поданою після 15.12.2017, на рішення, ухвалене судом до набрання чинності редакцією ГПК з 15.12.2017, є розгляд та вирішення питання поширення присічного річного строку для поновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, визначеного ст.93 ГПК (у редакції, чинній до 15.12.2017). Тобто у цьому випадку на комітет як орган державної влади поширюється присічний річний строк для поновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, визначеного ст.93 ГПК (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року), що, у свою чергу, передбачає відмову у відкритті апеляційного провадження».

На Харківську міськраду як на орган місцевого самоврядування поширюється присічний річний строк для поновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, визначений абз.3 ст.297 ЦПК (у редакції, чинній до 15.12.2017), що, у свою чергу, передбачає відмову у відкритті апеляційного провадження. Проте зазначеного апеляційний суд не врахував при вирішенні питання про поновлення строку на апеляційне оскарження та відкриття апеляційного провадження у справі.

Колегія суддів враховує, що ЦПК у редакції, чинній на момент подання апеляційної скарги, не передбачає такої підстави для відмови у відкритті апеляційного провадження, яка була передбачена абз.3 ст.297 ЦПК (у редакції, чинній до 15.12.2017). Проте оскільки право Харківської міськради на апеляційне оскарження припинилося після спливу одного року з моменту оголошення оскарженого судового рішення суду першої інстанції (30.11.2016), то подальша зміна процесуального законодавства не свідчить про відновлення права на апеляційне оскарження Харківської міськради.

Згідно із ч.3 ст.400 ЦПК (в редакції, чинній станом на 7.02.2020) суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За таких обставин ухвала ХАС від 8.07.2019 та постанова ХАС від 3.12.2019 ухвалені без додержання норм процесуального права. У зв’язку з наведеним колегія суддів вважає необхідним касаційну скаргу задовольнити частково, ухвалу ХАС від 8.07.2019 та постанову ХАС від 3.12.2019 скасувати і передати справу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Керуючись стст.400 та 411 (у редакції, чинній станом на 7.02.2020), 409, 416 ЦПК, ВС

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Харківської міської ради, яка підписана представником Яковенком С.В., задовольнити частково.

Ухвалу ХАС від 8.07.2019 та постанову ХАС від 3.12.2019 скасувати.

Передати справу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

З моменту прийняття постанови ухвала ХАС від 8.07.2019 та постанова ХАС від 3.12.2019 втрачають законну силу.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Джерело