ВС пояснив, коли новий заповіт скасовує попередній

Складення нового заповіту, яким зменшено обсяг спадкової маси, але не змінено спадкодавця, скасовує попередній заповіт. Такий висновок зробив ВС в постанові №369/3186/17, текст якої друкує «Закон і Бізнес».

Верховний Суд

Іменем України

Постанова

26 червня 2019 року  м.Київ  №369/3186/17

Верховний Суд у складі колегії суддів другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого — ЧЕРВИНСЬКОЇ М.Є.,
суддів: АНТОНЕНКО Н.О., ЖУРАВЕЛЬ В.І., КРАТА В.І. (суддя-доповідач), КОРОТУНА В.М. —

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Особи 1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18.04.2018 та постанову Апеляційного суду Київської області від 18.07.2018.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2017 року Особа 1 звернулася до Особи 4, Особи 3 з позовом про визнання права власності на спадкове майно.

Позовні вимоги мотивовані тим, що після смерті Особи 5 (тітки позивача) відкрилась спадщина на нерухоме майно, в тому числі на житловий будинок та земельні ділянки за Адресою 1. У встановлений законом строк Особа 1 звернулась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, але нотаріус їй відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину з мотивів наявності спадкоємця за заповітом — Особи 4.

Особа 5 за життя склала в один день, 22.12.2004, два заповіти: перший об 11:00, яким все майно заповідала Особі 6, а другий о 15:30, яким Особа 6 заповідала лише земельну ділянку (пай). Вважала, що Особа 6 за заповітом успадкував лише земельну ділянку (пай), а все інше майно має спадкуватись між всіма спадкоємцями за законом, які в установлений строк прийняли спадщину, а саме — житловий будинок та земельні ділянки площею 0,3708 га та площею 0,2179 га.

Особа 1 просила визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом на:

житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, розташований за Адресою 1;

ділянку площею 0,3708 га, розташовану за Адресою 1;

ділянку площею 0,2179 га, розташовану на території Княжицької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Києво-Святошинського райсуду від 18.04.2018, залишеним без змін постановою АСКО від 18.07.2018, в задоволенні позову відмовлено.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовані тим, що, звертаючись до суду із цим позовом, позивачка вказала, що заповіти Особи 5 суперечать один одному, тому що визначають різний обсяг спадкового майна, який підлягає спадкуванню. Суди при відмові в задоволенні позову вважали, що Особа 5 склала заповіти, які посвідчені однією особою, стосуються одного спадкоємця, не суперечать один одному. Оскільки останній заповіт не змінює умов попереднього заповіту та не скасовує його, а лише уточнює в частині, що стосується земельної ділянки площею 1,8547 га, розташованої на території Княжицької сільради Києво-Святошинського району.

Аргументи учасників справи

У серпні 2018 року Особа 1 подала касаційну скаргу на рішення Києво-Святошинського райсуду від 18.04.2018 та постанову АСКО від 18.07.2018, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить скасувати оскаржені рішення і ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди неправильно застосували положення ст.1254 ЦК. Вказує, що заповіт, посвідчений секретарем Виконавчого комітету Княжицької сільради 22.12.2004, о 15:30, з реєстровим №347, є новим заповітом, який містить нове заповідальне розпорядження щодо спадкового майна, і тому на підставі ст.1254 ЦК скасовує попередній заповіт. Заповіт Особи 7 з реєстровим №347 містить розпорядження тільки щодо права на земельну ділянку (пай) площею 1,8547 га, а інше майно, на яке відкрилася спадщина, має спадкуватися спадкоємцями за законом.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів частково приймає аргументи, викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.

Суди встановили, що Інформація 1 померла Особа 5.

Особа 1 є племінницею Особи 5.

У межах установленого строку для прийняття спадщини до приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу із заявами про прийняття спадщини звернулись 3.06.2013 — Особа 6 (спадкоємець за заповітом), 9.11.2013 — Особа 1 (спадкоємець за законом за правом представлення) та Особа 3.

15.08.2015 між Особою 6 та Особою 8 був зареєстрований шлюб у відділі державної реєстрації актів цивільного стану Святошинського районного управління юстиції у м.Києві, актовий запис №1029. Після реєстрації шлюбу Особа 6 змінив прізвище на Особа 6.

До складу спадщини після смерті Особи 5 входить право на:

домоволодіння за Адресою 1;

ділянку площею 0,3708 га за Адресою 1;

ділянки площею 0,2179 га та 1,8547 га, розташовані на території Княжицької сільради Києво-Святошинського району.

У 1998 році Особа 5 склала заповіт, відповідно до якого все майно заповідала Особі 10 та Особі 11.

22.12.2004, о 11:00, посвідчено заповіт №343, відповідно до якого Особа 5 заповіла все своє майно на випадок смерті Особі 6.

22.12.2004, о 15:30, посвідчено заповіт №347, відповідно до якого Особа 5 заповіла Особі 6 земельну ділянку (пай) площею 1,8547 га, що належала їй згідно з державним актом на право приватної власності на землю серії №1, виданого 25.10.2002, зареєстрований у книзі записів державних актів на право власності за №38588/1218.

При відмові в задоволенні позовних вимог суди вважали, що Особа 5 склала заповіти, які посвідчені однією особою, стосуються одного спадкоємця, не суперечать один одному. Оскільки останній заповіт не змінює умов попереднього заповіту та не скасовує його, а лише уточнює в частині, що стосується земельної ділянки площею 1,8547 га.

Колегія суддів не погоджується із цим висновок з таких мотивів.

Відповідно до ч.1 ст.1245 ЦК частина спадщини, що не охоплена заповітом, спадкується спадкоємцями за законом на загальних підставах. До числа цих спадкоємців входять також спадкоємці за законом, яким інша частина спадщини була передана за заповітом.

У чч.2 та 4 ст.1236 ЦК передбачено, що заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини. Чинність заповіту щодо складу спадщини встановлюється на момент відкриття спадщини.

При складенні заповідачем кількох заповітів може мати місце їх «конкуренція», оскільки необхідно з’ясувати, який саме заповіт (заповіти) визначає (визначають) спадкоємця (спадкоємців) і/або спадкове майно.

Аналіз чч.2 та 3 ст.1254 ЦК дає змогу констатувати, що законодавець для випадку, коли заповідачем складено кілька заповітів, передбачив правила, які повинні враховуватися для того, щоб визначити який саме заповіт (заповіти) визначає (визначають) спадкоємця (спадкоємців) і/або спадкове майно. Такі правила полягають в тому, що:

по-перше, внаслідок складення нового заповіту відбувається втрата чинності попереднім заповітом. Тобто якщо новий заповіт повністю суперечить попередньому, то новий заповіт скасовує попередній і визначення спадкоємця (спадкоємців) і/або спадкового майна відбувається на підставі останнього заповіту;

по-друге, внаслідок складення нового заповіту відбувається часткова втрата чинності попереднім. Тобто якщо новий заповіт частково суперечить попередньому, то новий заповіт тільки частково скасовує попередній і визначення спадкоємця (спадкоємців) і/або спадкового майна відбувається на підставі двох заповітів.

Тлумачення ч.3 ст.1254 ЦК свідчить, що складення нового заповіту, яким зменшено обсяг спадкової маси, порівняно з попереднім, але не змінено спадкодавця, скасовує попередній заповіт у відповідній частині, оскільки спадкодавець визначив спадкоємця тільки щодо частини спадщини.

У справі, яка переглядається, перший заповіт від 22.12.2004 №343 стосувався всього спадкового майна, натомість другий заповіт від 22.12.2004 №347 стосувався тільки земельної ділянки (паю) площею 1,8547 га. Заповіт від 22.12.2004 №347 суперечить заповіту від 22.12.2004 №343, оскільки спадкодавець в останньому заповіті розпорядилася на випадок смерті тільки правом на земельну ділянку (пай) площею 1,8547 га.

Таким чином, визначення спадкоємця на право на земельну ділянку (пай) площею 1,8547 га має відбуватися згідно із заповітом від 22.12.2004 №347, а все інше спадкове майно повинне спадкуватися на підставі закону як частина спадщини, що не охоплена заповітом.

Відповідно до ч.1 ст.1245 ЦК частина спадщини, що не охоплена заповітом, спадкується спадкоємцями за законом на загальних підставах. До кола цих спадкоємців уходять також спадкоємці за законом, яким інша частина спадщини була передана за заповітом.

Проте при розгляді справи суди не встановили, хто із спадкоємців Особи 5 має право на спадкування за законом спадщини, що не охоплена заповітом.

Суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення ст.400 ЦПК.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Таким чином, доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржені рішення ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права. Це унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. У зв’язку з наведеним колегія суддів вважає необхідним касаційну скаргу задовольнити частково, оскаржені рішення скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись стст.400, 409, 411, 416 ЦПК, ВС

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Особи 1 задовольнити частково.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18.04.2018 та постанову Апеляційного суду Київської області від 18.07.2018 скасувати.

Передати справу №369/3186/17 на новий розгляд до суду першої інстанції.

З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18.04.2018 та постанову Апеляційного суду Київської області від 18.07.2018 втрачають законну силу.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Джерело: Закон і Бізнес