ВС визначив юрисдикцію справ про звільнення майна з-під арешту

Якщо обмеження прав на нерухоме майно відбулися в кримінальному провадженні, оцінку правомірності процесуального документа не може бути дано в порядку іншого виду судочинства. Такий висновок зробив ВС в постанові №504/3944/17, текст якої друкує «Закон і Бізнес».

Верховний Суд

Іменем України

Постанова

5 червня 2019 року                            м.Київ                              №504/3944/17

Верховний Суд у складі колегії суддів третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого — СІМОНЕНКО В.М. (суддя-доповідач), 
суддів: КАЛАРАША А.А.,ЛЕСЬКО А.О., МАРТЄВА С.Ю., ПЕТРОВА Є.В. —

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Особи 1 на рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 3.04.2018 та постанову Апеляційного суду Одеської області від 14.11.2018,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2017 року Особа 1 звернулася до суду з позовом, в якому просила скасувати постанову від 4.10.2011 у кримінальній справі №01201100079, винесену старшим слідчим з ОВС Сягровець Т.М. СУ ГУМВС в Одеській області, про арешт земельної ділянки за Адресою 1, кадастровий №1, та виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна запис про арешт нерухомого майна від 6.10.2011 за реєстраційним №11692370 про арешт вказаної ділянки.

Позов обґрунтовано тим, що 20.11.2009 за договором купівлі-продажу, посвідченим приватним нотаріусом Комінтернівського районного нотаріального округу Одеської області Марченко О.М., позивач придбала ділянку за Адресою 1, кадастровий «№1.

Правочин було зареєстровано в Державного реєстру правочинів та в державному акті серії№2 зроблено відмітку про перехід права власності на ділянку. Однак при спробі розпорядитися своїм майном у відділі надання адміністративних послуг Лиманської районної державної адміністрації Одеської області 6.11.2017 Особа 1 отримала інформаційну довідку, з якої вбачається, що в Єдиному реєстрі заборон відчуження об’єктів нерухомого майна міститься запис від 6.10.2011 за №11692370 про накладення арешту на підставі постанови слідчого на земельну ділянку, яка на момент унесення запису належала їй. Вважала постанову слідчого винесеною з порушенням чинного законодавства, оскільки вона не була учасником процесу в кримінальній справі, у рамках якої накладено арешт на земельну ділянку, та просила її скасувати.

Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Комінтернівського райсуду від 3.04.2018, залишеним без змін постановою АСОО від 14.11.2018, у задоволенні позовних вимог Особи 1 відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що прийняття рішення про скасування заходів забезпечення цивільного позову, накладення арешту на майно належить до повноважень та компетенції слідчого при закритті кримінальної справи або суду при постановленні вироку, а також скасовується постановою слідчого, коли в застосуванні цього заходу відпадає потреба. А отже, дійшов висновку, що вимоги Особи 1 про звільнення майна з-під арешту не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

29.11.2018 Особа 1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Комінтернівського райсуду від 3.04.2018 та постанову АСОО від 14.11.2018, в якій просить скасувати ці рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції <…>.

Аргументи учасників справи

Доводи касаційних скарг

Касаційна скарга мотивована тим, що питання про звільнення майна з-під арешту, накладеного в порядку досудового кримінального провадження вирішується в порядку цивільного судочинства, а тому, на думку заявниці, суди помилково вважали, що справа не підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.

При цьому суди не звернули уваги на те, що вона не є підозрюваною, обвинуваченою, їх захисником чи законним представником у кримінальній справі, у рамках якої був накладений арешт на нерухоме спірне майно. Тому, на її думку, вона не наділена правом подавати клопотання про зняття арешту з майна в рамках кримінального провадження, якого на сьогодні не існує.

На думку Особи 1, нею обрано належний спосіб захисту своїх прав як власника майна й вона правомірно звернулася до суду з позовом про звільнення майна з-під арешту в рамках цивільного судочинства.

Доводи інших учасників справи

Фонтанська сільська рада Лиманського району Одеської області надала відзив на касаційну скаргу, в якому заперечує проти її задоволення та вказує на те, що рішення судів першої та апеляційної інстанції ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права, оскільки Особа 1 не має перешкод у зверненні із заявою до Малиновського районного суду м.Одеси в порядку кримінального судочинства.

Фактичні обставини справи, установлені судами

Суди попередніх інстанцій під час розгляду справи встановили, що згідно з договором купівлі-продажу ділянки від 20.11.2009, посвідченим приватним нотаріусом Комінтернівського райнотаріального округу Одеської області Марченко О.М., укладеним між Особою 1 та Особою 2, від імені якої діяла Особа 3, позивач придбала ділянку площею 0,099 га заАдресою 1 для будівництва й обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Земельна ділянка належала Особі 2 на підставі державного акта на право приватної власності серії №2, виданого 18.02.2008 Фонтанською сільрадою та зареєстрованого в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010852400177, кадастровий №1.

Продаж цієї ділянки вчинено за 70 тис. грн.

На державному акті серії №2 приватним нотаріусом Комінтернівського райнотаріального округу Марченко О.М. зроблено відмітку про перехід права власності до Особи 1, що зареєстровано в поземельній книзі 29.01.2010 за реєстровим №227020012321001.

Відповідно до відомостей з Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна постановою в рамках кримінальної справи №01201100079 4.10.2011 старшим слідчим СУ ГУМВС Сягровець Т.М. накладено арешт на ділянку.

Особа 1 не є підозрюваною, обвинуваченою чи цивільним позивачем у вказаному кримінальному провадженні.

Мотивувальна частина

<…> Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У ст.124 Конституції закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Судова юрисдикція — це інститут права, покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства, якими є цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб’єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин в їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Предметна юрисдикція — це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати й вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання законодавчими актами, тобто діяти в межах установленої компетенції.

У чч.1 та 3 ст.2 ЦПК (у редакції, що діяла на час звернення позивача до суду) передбачено, що цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції, цього кодексу та закону «Про міжнародне приватне право» від 23.06.2005 №2709-IV. Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час учинення окремих процесуальних дій, розгляду й вирішення справи.

У порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється в позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

Правила визначення компетенції судів щодо розгляду цивільних справ передбачені в ст.15 ЦПК (у редакції, чинній на час подання заяви та розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій), згідно з якою суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Спори про право цивільне, пов’язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до стст.15, 16 ЦПК (у редакції, чинній на час подання заяви та розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій) розглядаються в порядку цивільного судочинства в позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа як суб’єкт цивільних, земельних, сімейних правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.

За наявності кримінального провадження власник чи інший володілець майна може звернутися до суду по захист свого порушеного, невизнаного чи оспорюваного права власності в загальному порядку, якщо такий спір є спором цивільним.

Якщо право власності особи порушене у кримінальному провадженні, така особа, навіть за умови, що вона не є учасником кримінального провадження, має право на звернення з клопотанням про скасування арешту та вирішення інших питань, які безпосередньо стосуються її прав, обов’язків чи законних інтересів, у порядку, передбаченому в КПК.

Відповідно до ст.5 КПК процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення.

Оскільки кримінальне провадження в цій справі ще не закінчено, до відносин застосовуються положення чинного КПК.

Згідно із ч.1 ст.174 КПК підозрюваний, обвинувачений, їхній захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження — судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Клопотання про скасування арешту майна розглядає слідчий суддя, суд не пізніше трьох днів після його надходження до суду. Про час та місце розгляду повідомляється особа, яка заявила клопотання, та особа, за клопотанням якої було арештовано майно (ч.2 ст.174 КПК).

Зазначені вимоги збігаються з положеннями ч.4 ст.21 КПК (згідно з якою здійснення кримінального провадження не може бути перешкодою для доступу особи до інших засобів правового захисту, якщо під час його здійснення порушуються права та свободи людини, гарантовані Конституцією та міжнародними договорами України) та ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4.11.50, яка передбачає право особи на ефективний засіб правового захисту на національному рівні від порушень прав і свобод, гарантованих цією конвенцією.

Тобто чинним кримінальним процесуальним законом передбачено способи захисту прав власника або володільця майна, який не є учасником кримінального провадження і, разом з тим, чинним цивільно-процесуальним законом не передбачена можливість такого захисту в порядку цивільного судочинства.

Якщо обмеження прав позивача щодо нерухомого майна відбулися в порядку кримінального судочинства, оцінку правомірності процесуального документа, ухваленого в порядку кримінального судочинства, не може бути надано в порядку іншого, а саме — цивільного судочинства, оскільки КПК передбачено порядок оскарження рішень, дій та бездіяльності органу досудового розслідування.

Тому, відмовляючи в задоволенні позовних вимог про зняття арешту з нерухомого майна, накладеного в рамках кримінального провадження, суди неправильно застосовують норми процесуального права.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Великої палати ВС від 12.12.2018 в справі №640/17552/16-ц та від 23.05.2018 в справі №569/4374/16-ц.

Відповідно до ч.1 ст.414 ЦПК судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених у стст.255 та 257 цього кодексу.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.255 ЦПК в редакції, чинній на час розгляду справи в судах попередніх інстанцій, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Оскільки розгляд цього питання передбачено в установленому кримінальним процесуальним законом порядку, суди, хоч і правильно вважали, що справа в цій частині підлягає розгляду за правилами кримінального судочинства, неправомірно розглянули спір по суті в порядку цивільного судочинства, відмовивши в задоволенні позовних вимог, чим порушили предметну юрисдикцію спору.

За таких обставин рішення Комінтернівського райсуду від 3.04.2018 та постанова АСОО від 14.11.2018, підлягають скасуванню, а провадження у справі — закриттю, оскільки цей спір не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства. При цьому позивачу слід роз’яснити його право на судовий захист у порядку, установленому кримінальним процесуальним законом.

Щодо судових витрат

У ч.13 с.141 ЦПК передбачено: якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки провадження у справі підлягає закриттю, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись стст.402, 409—414 ЦПК, ВС

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Особи 1 задовольнити частково.

Рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 3.04.2018 та постанову Апеляційного суду Одеської області від 14.11.2018 скасувати.

Провадження у справі за позовом Особи 1 до Фонтанської сільської ради Лиманського району Одеської області, третя особа — центр надання адміністративних послуг Лиманської районної державної адміністрації, про зняття арешту з майна, накладеного 4.10.2011 старшим слідчим СУ ГУМВС Сягровець Т.М. у рамках кримінальної справи №01201100079, закрити.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Джерело: Закон і Бізнес