Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Якщо суд установив навіть одну з обставин, які пом'якшують покарання: з’явлення із зізнанням, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування завданого збитку або усунення заподіяної шкоди, то може застосовувати положення ст. 69-1 Кримінального кодексу України (призначення покарання за наявності обставин, що пом'якшують покарання).
Про це йдеться в постанові колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, яка розглянула касаційні скарги двох захисників в інтересах двох осіб, засуджених за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185 (крадіжка) та ч. 3 ст. 186 КК України (грабіж), на вирок апеляційного суду.
Чоловіки були визнані винуватими у вчиненні за попередньою змовою між собою та іншими особами низки злочинів проти власності. Відповідно до вироку місцевого суду обидва засуджені були звільнені від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки.
Апеляційний суд скасував вирок суду першої інстанції в частині призначеного особам покарання та ухвалив новий вирок, яким призначив кожному із чоловіків покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
У касаційній скарзі захисники просили змінити вирок апеляційного суду, призначивши згаданим особам покарання, не пов’язане з реальним позбавленням волі. Крім того, один із захисників звернув увагу на те, що суд апеляційної інстанції безпідставно визнав неможливим застосування до засуджених положень ст. 69-1 КК України.
На думку ВС, апеляційний суд дотримався вимог закону, зокрема при призначенні покарання. Водночас колегія суддів ККС ВС не погодилася з позицією суду апеляційної інстанції, який визнав, що наявність лише однієї з перелічених у п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України пом’якшуючих обставин, а саме: щирого каяття, за відсутності іншої – з’явлення із зізнанням, унеможливлює застосування правил ст. 69-1 цього Кодексу при визначенні покарання.
Судді ВС вважають, що формулювання п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України передбачає: наявність будь-якої з обставин, перелічених у ньому (або «з'явлення із зізнанням», або «щирого каяття», або «активного сприяння розкриттю злочину»), означає, що вимогу цього пункту виконано. Таким чином, положення ст. 69-1 КК України застосовуються, якщо суд установив будь-яку з обставин, зазначених у пунктах 1 та 2 ч. 1 ст. 66 КК України.
Разом із тим, враховуючи, що призначене апеляційним судом покарання не перевищує двох третин максимальних строків, передбачених відповідними санкціями ч. 3 ст. 185 та ч. 3 ст. 186 КК України, колегія суддів ККС ВС не вважає, що в цьому випадку суд апеляційної інстанції порушив положення ст. 69-1 КК України.
ВС залишив вирок апеляційного суду без змін. Детальніше з постановою ККС ВС можна ознайомитися за посиланням http://reyestr.court.gov.ua/Review/75370753 .
За повідомленням прес-служби ВС
_03_03.png)
