Касаційному оскарженню підлягають не всі судові рішення, і це відповідає прецедентній практиці ЄСПЛ – Верховний Суд

Задовольняючи заяву банку про видачу дубліката виконавчого листа та поновлюючи строк на пред’явлення такого листа до виконання, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що банком було доведено втрату оригіналу виконавчого листа та наявність поважних причин для поновлення пропущеного строку для пред’явлення вказаного листа до виконання.

Верховний Суд у складі об’єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 4 липня 2018 року у справі № 337/5253/13-ц (касаційне провадження № 61-10084сво18) дійшов висновку про те, що оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій у частині поновлення строку для пред’явлення виконавчого листа до виконання не підлягають касаційному оскарженню.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 389 ЦПК України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов’язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6-8, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 ч. 1 ст. 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.

Оскарження ухвал суду першої інстанції про поновлення строку для пред’явлення виконавчого листа до виконання, після їх перегляду в апеляційному суді (п. 24 ч. 1 ст. 353 ЦПК України), у ст. 389 ЦПК України, яка є спеціальною нормою процесуального права, що регламентує право касаційного оскарження судових рішень у касаційному порядку, не передбачено.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (від 4 листопада 1950 року) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» вказав, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

Отже, враховуючи положення норми ЦПК України та компетенційну складову у понятті «суд, встановлений законом», Верховний Суд дійшов висновку, що повноваження розглядати питання, які виходять за межі компетенції суду касаційної інстанції, є помилковим (рішення Європейського суду з прав людини від 15 травня 2012 року «ТОВ «Фірма Верітас» проти України).

З огляду на викладене об’єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду закрила касаційне провадження як помилково відкрите, оскільки судові рішення у частині поновлення строку для пред’явлення виконавчого листа до виконання не підлягають оскарженню в касаційному порядку відповідно до вимог ст. 389 ЦПК України.

З текстом постанови Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 337/5253/13-ц (касаційне провадження № 61-10084сво18) можна ознайомитися за посиланням http://reyestr.court.gov.ua/Review/75149048.

За повідомленням прес-служби Верховного Суду