Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Зобов’язання не виїжджати за межі України без погодження погіршує становище засудженого. Такий висновок зробив ВС в постанові №138/2514/16-к, текст якої друкує «Закон і Бізнес».
Верховний Суд
Іменем України
Постанова
17 квітня 2018 року м.Київ №138/2514/16-к
Колегія суддів першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:
головуючої — ГРИГОР’ЄВОЇ І.В.,
суддів: БУЩЕНКА А.П., ГОЛУБИЦЬКОГО С.С. —
розглянула в судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016020220000536, щодо
Особи 1, Інформація 1, уродженця та мешканцяАдреса 1,
засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК.
Короткий зміст оскаржених судових рішень
За вироком Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 13.10.2016, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 13.12.2016, Особу 1 засуджено за ч.1 ст.263 КК до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 3 роки. На підставі ст.75 цього кодексуОсобу 1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік та покладено на нього виконання обов’язків, передбачених пп.2—4 ч.1 ст.76 КК, а саме: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінальної-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи, навчання та періодично з’являтися до кримінально-виконавчої інспекції для реєстрації.
Вирішено питання щодо процесуальних витрат і речових доказів у провадженні.
Ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 27.10.2016 виправлено описки, допущені в резолютивній частині згаданого вироку. Ухвалено абз.2 резолютивної частини вироку викласти в такій редакції: «На підставі ст.75, пп.1, 2 ч.1 та п.2 ч.2 ст.76 КК Особу 1 звільнити від відбування покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк тривалістю 1 рік та покласти на нього обов’язки: періодично з’являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації».
Судом Особу 1 визнано винуватим у придбанні та носінні вогнепальної зброї без передбаченого законом дозволу.
Як установив суд, у першій декаді червня 2012 року на галявині в лісі, що в с.Новій Григорівці,Особа 1 знайшов обріз мисливської рушниці та шість патронів до нього, які переніс до будинку №10 на вул. Лісовій у с.Новій Григорівці і там зберігав до вилучення 15.06.2016 працівниками правоохоронних органів.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі зі змінами до неї прокурор на підставі п.2 ч.1 ст.438 КПК просить змінити судові рішення щодо Особи 1 і виключити з резолютивної частини вироку та ухвали апеляційного суду покладення на засудженого обов’язку, передбаченого п.2 ч.2 ст.76 КК (у редакції від 7.09.2016). Аргументуючи свою позицію, зазначає, що місцевий суд при виправленні описки погіршив становище засудженого, оскільки поклав на нього обов’язок, передбачений п.2 ч.2 ст.76 КК (у цій же редакції), а саме — не виїжджати за межі України без дозволу уповноваженого органу з питань пробації. Проте на момент скоєння злочину Особою 1 діяла редакція від 14.04.2009, яка передбачала необхідність отримання дозволу на виїзд за межі України лише на постійне місце проживання. Однак апеляційний суд не зважив на це і не усунув допущеного порушення закону.
Іншим учасникам кримінального провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду. Клопотань про його відкладення не надходило.
Позиції учасників судового провадження
У суді касаційної інстанції прокурор підтримав подану касаційну скаргу.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в касаційній скарзі зі змінами до неї, колегія судів дійшла висновку, що скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Висновки суду про винуватість Особи 1 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, доведеність цього обвинувачення, юридично правова оцінка діяння за ч.1 ст.263 КК у касаційній скарзі не оспорюються.
Доводи прокурора щодо неправильного застосування судом п.2 ч.2 ст.76 КК (у редакції від 7.09.2016) з урахуванням змін, унесених ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 27.10.2016, є слушними.
Редакцією ст.76 КК, що діяла на момент учинення Особою 1 кримінального правопорушення, було передбачено обов’язок, який суд покладає на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням, не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції.
Законом «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, щодо забезпечення виконання кримінальних покарань та реалізації прав засуджених» від 7.09.2016 №1492-VIII, який набрав чинності 8.10.2016, п.2 ч.2 ст.76 КК викладено в такій редакції: «Не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації».
Відповідно до ч.2 ст.5 КК закон про кримінальну відповідальність, що встановлює злочинність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі.
Усупереч цим законодавчим приписам 27.10.2016 місцевий суд, уносячи в порядку ст.379 КПК зміни до вироку і покладаючи наОсобу 1 обов’язок, передбачений п.2 ч.2 ст. 76 КК, у редакції від 7.09.2016 погіршив становище засудженого, оскільки на момент скоєння ним злочину діяла редакція від 14.04.2009, яка встановлювала необхідність отримання дозволу на виїзд за межі України лише на постійне місце проживання.
Отже, місцевий суд неправильно застосував закон про кримінальну відповідальність, а суд апеляційної інстанції не усунув допущеного порушення, на що слушно вказує прокурор у касаційній скарзі.
Тому оспорювані вирок з урахуванням змін, унесених до нього ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 27.10.2016, яка є його невід’ємною частиною, та ухвала суду апеляційної інстанції підлягають зміні на підставі п.2 ч.1 ст.438 КПК шляхом виключення з них рішення про покладення на засудженого обов’язку, передбаченого п.2 ч.2 ст.76 КК (у редакції від 7.09.2016).
Керуючись стст.433, 436, 441, 442 КПК, п.15 розд.ХІ «Перехідні положення» КПК (у редакції закону від 3.10.2017 №2147-VIII), колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Касаційну скаргу прокурора задовольнити.
Вирок Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 13.10.2016 з урахуванням змін, внесених ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 27.10.2016, та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 13.12.2016 щодоОсоби 1 змінити: виключити з них рішення про покладення на засудженого обов’язку, передбаченого п.2 ч.2 ст.76 КК: не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
_03_03.png)
