Право на спадкування не відноситься до тих прав, які в силу статті 1219 ЦК України є особистими і відносно яких правонаступництво недопустиме

Особа звернулась до суду з позовом до міської ради про визначення додаткового строку для прийняття спадщини. В ході розгляду справи позивач помер, а суд першої інстанції, вважаючи, що спірні правовідносини не допускають правонаступництва, закрив провадження у справі.

Представник позивача подав апеляційну скаргу на ухвалу суду, але апеляційний суд закрив апеляційне провадження, з підстав того, що представництво за довіреністю припинено відповідно до пункту 6 частини першої статті 248 ЦК України (у зв'язку зі смертю особи, яка видала довіреність).

Касаційну скаргу подав спадкоємець позивача та його представник (який був і представником позивача).

Касаційна скарга була мотивована тим, що відповідно до частини першої статті 248 ЦК України у разі смерті особи, яка видала довіреність, представник зберігає своє повноваження за довіреністю для ведення невідкладних справ або таких дій, невиконання яких може призвести до виникнення збитків. Тому апелянт, як представник позивача, з метою захисту прав довірителя та його спадкоємців подав до апеляційного суду скаргу на ухвалу суду першої інстанції. В апеляційній скарзі заявник вказував на те, що на випадок своєї смерті позивач склав заповіт, відповідно до якого усе своє майно заповів особі, до якого відповідно до статті 1276 ЦК України перейшло право на прийняття належної позивачу частки спадщини (спадкова трансмісія). 

ВС скасував ухвалу суду апеляційної інстанції та передав справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Суд касаційної інстанції роз’яснив, що процесуальне правонаступництво - це заміна сторони або третьої особи (правопопередника) іншою особою (правонаступником) у зв'язку із вибуттям із процесу суб'єкта спірного або встановленого рішенням суду правовідношення, за якої до правонаступника переходять усі процесуальні права та обов'язки правопопередника і він продовжує в цивільному судочинстві участь останнього.

У статті 1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтями 1218, 1219 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 4) право на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.

Суд касаційної інстанції вказав на те, що процесуальне правонаступництво у спорах про визначення додаткового строку для прийняття спадщини ґрунтується також на нормах статті 1276 ЦК України, згідно з якою якщо спадкоємець за заповітом або за законом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийняття належної йому частки спадщини, крім права на прийняття обов'язкової частки у спадщині, переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія).

Тому ВС дійшов висновку, що право на спадкування не відноситься до тих прав, які в силу статті 1219 ЦК України є особистими і відносно яких правонаступництво недопустиме, оскільки здійснення цього права не пов'язано з певною особою, а тому може здійснюватися і спадкоємцями цієї особи на передбачених законом умовах.

Крім того, суд звернув увагу на те, що у частині першій статті 248 ЦК України визначено, що у разі смерті особи, яка видала довіреність, представник зберігає своє повноваження за довіреністю для ведення невідкладних справ або таких дій, невиконання яких може призвести до виникнення збитків. Представник позивача з метою вчинення невідкладних дій, а саме для захисту прав довірителя і його спадкоємця, подав до суду апеляційну скаргу на ухвалу суду першої інстанції про закриття провадження у справі, вказуючи на те, що спірні правовідносини допускають правонаступництво та необхідність залучення до участі у справі правонаступника позивача - його спадкоємця, на що суд апеляційної інстанції не звернув уваги (постанова від 16.05.2018 у справі № 523/17848/16-ц).

Джерело