Судовий збір за скаргу на держвиконавця не сплачується, - ВС

Судовий збір за подання скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи ДВС не сплачується. Такий висновок зробив ВС в постанові №589/6044/2013, текст якої друкує «Закон і Бізнес».

Верховний Суд

Іменем України

Постанова

14 лютого 2018 року                       м.Київ                               №589/6044/2013

Верховний Суд у складі колегії суддів другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого — ЧЕРВИНСЬКОЇ М.Є.,
суддів: АНТОНЕНКО Н.О., КОРОТУНА В.М., КРАТА В.І., КУРИЛО В.П. (суддя-доповідач),

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Особи 1 на ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 26.07.2016,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2010 року Особа 1 звернулася до суду зі скаргою на дії відділу державної виконавчої служби Шосткинського МРУЮ.

Ухвалою Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 30.05.2016 скарга Особи 1залишена без розгляду у зв’язку з пропуском строку звернення до суду.

Після закінчення строку на апеляційне оскарження Особа 1 подала апеляційну скаргу.

Ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 7.07.2016 апеляційна скарга заявниці залишена без руху, надано п’ятиденний строк для сплати судового збору в сумі 275,60 грн., а також роз’яснено, що в разі несплати судового збору апеляційна скарга буде вважатися неподаною та повернута. Крім того, роз’яснено право протягом 30 днів з моменту отримання копії ухвали звернутися до апеляційного суду із заявою про поновлення строку апеляційного оскарження рішення, в якій указати підстави для його поновлення та надати суду докази на підтвердження поважності причин його пропуску, а також роз’яснено, що в разі неподання заяви про поновлення строку протягом 30 днів з моменту отримання копії ухвали або визнання судом указаних для поновлення процесуального строку підстав неповажними у відкритті апеляційного провадження буде відмовлено.

Ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 26.07.2016 апеляційну скаргу Особи 1 на ухвалу Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 30.05.2016 визнано неподаною і повернуто заявниці.

Ухвала мотивована тим, що заявниця звернулася із заявою про звільнення або розстрочення чи зменшення розміру судового збору, посилаючись на тяжке матеріальне становище у зв’язку з пенсійним віком та отриманням пенсії у сумі 1218 грн. Однак не надала доказів її тяжкого матеріального стану чи будь-яких інших доказів, які підтверджували б реальну неможливість сплатити 275,60 грн. судового збору.

У вересні 2016 року Особа 1 подала до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просила скасувати ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 26.07.2016 та передати питання на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що від судового збору заявниця не відмовлялася, вказувала, що отримує житлову субсидію і не в змозі віддати третину пенсії за судовий збір.

Підпунктом 4 п.1 розд.XIII «Перехідні положення» ЦПК у редакції закону від 3.10.2017 №2147-VIII передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією кодексу.

Відповідно до ст.388 ЦПК судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

16.01.2018 справа передана до Верховного Суду.

Згідно з ч.3 ст.3 ЦПК провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд у складі колегії суддів другої судової палати КЦС дійшов висновку про те, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з положеннями ч.2 ст.389 ЦПК підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Суддя апеляційного суду, повертаючи апеляційну скаргу Особи 1, виходив із того, що заявниця не виконала вимоги ухвали суду в частині сплати судового збору, а підстави для її звільнення від сплати судового збору, як і підстави для висновку про можливість розстрочити чи зменшити його сплату, відсутні.

Однак з таким висновком погодитися не можна.

Відповідно до ч.2 ст.297 ЦПК (в редакції, чинній на час розгляду справи), яка не оформлена згідно з вимогами, встановленими ст.295 цього кодексу, а також у разі несплати суми судового збору застосовуються положення ст.121 цього кодексу.

Однією з основних засад судочинства, визначених п.8 ч.3 ст.129 Конституції, є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду.

У постанові пленуму ВСС «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17.10.2014 №10 роз’яснено, що судові витрати — передбачені законом витрати (кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв’язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати — це витрати держави, які вона несе у зв’язку з вирішенням конкретної справи.

Європейський суд з прав людини зауважив, що «сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету» (рішення від 19.06.2001 у справі «Kreuz v. Poland»).

У зв’язку із цим при здійсненні правосуддя у цивільних справах суди повинні вирішувати питання, пов’язані із судовими витратами (зокрема щодо відстрочення та розстрочення, зменшення їх розміру або звільнення від їх сплати), у чіткій відповідності до ЦПК, закону «Про судовий збір», а також інших нормативно-правових актів України, забезпечуючи при цьому належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справ та інтересами позивача (заявника) щодо можливості звернення до суду).

Повертаючи апеляційну скаргу Особи 1 і визнаючи її неподаною, суддя виходив з того, що Особа 1 судовий збір при поданні апеляційної скарги не сплатила і не надала доказів на підтвердження доводів про скрутне матеріальне становище, що давало б судді підстави для звільнення її від сплати судового збору, розстрочення чи зменшення його розміру.

Проте з таким висновком судді погодитися неможливо через те, що він не відповідає вимогам закону.

Відповідно до роз’яснень, що містяться у п.14 постанови пленуму ВСС «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» від 7.02.2014 №6, ураховуючи, що виконання судових рішень є завершальною і невід’ємною частиною (стадією) судового провадження у конкретній справі, в якій провадження за скаргою не відкривається, а за подання позовної заяви сплачено відповідний судовий збір, ні розд.VII ЦПК, ні законом «Про судовий збір» (ч.1 ст.3) не передбачено необхідності сплати судового збору за подання скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, за подання скарги судовий збір не сплачується.

Перелік позовних заяв (заяв, скарг, дій), за подання яких до суду або за вчинення яких судом установлено ставки судового збору, міститься у пп.1, 4 ч.2 ст.4 закону «Про судовий збір» і за своїм змістом є вичерпним. Отже, справляння судового збору з інших позовних заяв (заяв, скарг), що подаються до суду, не зазначених у ч.2 ст.4 закону «Про судовий збір», не передбачено, наприклад за подання скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

Аналогічна правова позиція викладена в абз.2 п.4 постанови пленуму ВСС №10.

Повертаючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції не врахував положень закону «Про судовий збір», роз’яснень пленуму ВСС та дійшов необґрунтованого висновку про необхідність сплати судового збору за оскарження ухвали, постановленої за результатами розгляду скарги на дії державного виконавця.

Доводи, наведені в касаційній скарзі, є обґрунтованими. Судові процедури повинні бути справедливими, особа безпідставно не може бути позбавлена права на апеляційне оскарження рішення суду, оскільки це буде порушенням права, передбаченого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на справедливий суд.

З огляду на викладене оскаржувана ухвала апеляційного суду відповідно до вимог ч.4 ст.406 ЦПК підлягає скасуванню з переданням питання до апеляційного суду про відкриття апеляційного провадження.

Керуючись стст.406, 416 ЦПК, Верховний Суд у складі колегії суддів другої судової палати КЦС

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Особи 1 задовольнити.

Ухвалу судді Апеляційного суду Сумської області від 26.07.2016 скасувати, справу передати до апеляційного суду для вирішення питання про відкриття провадження.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Джерело