ВС висловився про «тимчасову» відмову від власності

Помилка внаслідок свого недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення не є підставою для визнання правочину недійсним. Такий висновок зробив ВС у постанові №221/3451/14-ц, текст якої друкує «Закон і Бізнес».

Верховний Суд

Іменем України

Постанова

23 січня 2018 року                                   м.Київ                                  №221/3451/14-ц

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого  — ВИСОЦЬКОЇ В.С., 
суддів: МАРТЄВА С.Ю. (суддя-доповідач), ПРОРОКА В.В., ФАЛОВСЬКОЇ І.М., ШТЕЛИК С.П.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу прокурора Донецької області на рішення Волноваського районного суду Донецької області від 11.09.2014 та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 19.11.2015,

ВСТАНОВИВ:

Пунктом 4 розд.XIII «Перехідні положення» ЦПК у редакції закону №2147-VIII від 3.10.2017 передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією кодексу, передаються до КЦС та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією кодексу.

У вересні 2014 року Особа 4 звернулась до суду з позовом до Новоандріївської сільської ради Волноваського району Донецької області про визнання договору недійсним, визнання права власності на земельну ділянку.

Позовна заява мотивована тим, що їй на праві приватної власності на підставі державного акта на право власності на землю належала земельна ділянка площею 4,59 га на території Новоандріївської сільської ради Волноваського району Донецької області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. У грудні 2007 року вона отримала пропозицію від відповідача на укладення договору про передання права власності на вказану земельну ділянку з добровільною відмовою від неї тимчасово. При цьому її запевнили, що вона продовжить користуватися земельною ділянкою, як і раніше, а договір укладається формально, у зв’язку з потребами сільської ради. Вона дала згоду, й 16.01.2008 між нею та відповідачем було укладено нотаріально посвідчений договір про передання права власності на земельну ділянку у зв’язку з добровільною відмовою від неї власника земельної ділянки. Позивачка продовжувала користуватися зазначеною земельною ділянкою. Навесні 2014 року дізналася, що юридично не є її власницею. Вона звернулася до відповідача, але останній добровільно розірвати договір відмовився.

Посилаючись на викладене, Особа 4 просила договір, укладений між нею та відповідачем, визнати недійсним з підстав, передбачених ст.229 ЦК, та визнати за нею право власності на земельну ділянку.

Рішенням Волноваського районного суду Донецької області від 11.09.2014 позов задоволено.

Визнано недійсним договір про передання права власності на земельну ділянку у зв’язку з добровільною відмовою від нього власника земельної ділянки від 16.01.2008, укладений між Особою 4 та Новоандріївською сільською радою Волноваського району Донецької області, посвідчений приватним нотаріусом Дружківського міського нотаріального округу Радіоновим Ю.В., щодо земельної ділянки площею 4,59 га на території Новоандріївської сільської ради Волноваського району Донецької області, кадастровий №1, зареєстрований в Державному реєстрі договорів.

Визнано за Особою 4 право власності на земельну ділянку площею 4,59 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Новоандріївської сільської ради Волноваського району Донецької області, кадастровий №1.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що при укладанні договору про передання права власності на земельну ділянку у зв’язку з добровільною відмовою Особа 4 помилялася щодо обставин, які мають істотне значення.

Додатковим рішенням Волноваського районного суду Донецької області від 5.12.2014 доповнено резолютивну частину рішення Волноваського районного суду Донецької області від 11.09.2014 про визнання за Особою 4 права власності на земельні ділянки площею 4,44 га, кадастровий№1, та площею 0,15 га, кадастровий №2, загальною площею 4,59 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовані на території Новоандріївської сільської ради Волноваського району Донецької області.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 19.11.2015 рішення Волноваського районного суду Донецької області від 11.09.2014 залишено без змін.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції в повному обсязі встановив права та обов’язки сторін, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін та надав їм належну правову оцінку.

У касаційній скарзі, поданій у грудні 2015 року до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ, прокурор Донецької області просить ухвалені в справі рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, ухвалити нове рішення про відмову в позові.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення.

Відзив на касаційну скаргу не подавався.

22.12.2017 справу передано до ВС.

Відповідно до ч.3 ст.3 ЦПК провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною 2 ст.389 ЦПК передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог чч.1 і 2 ст.400 ЦПК під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з ч.1 ст.402 ЦПК у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням ст.400 цього кодексу.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що спірний договір укладений внаслідок помилки, оскільки позивач вважав його тимчасовим та таким, що не призведе до припинення його права власності на земельну ділянку.

Судом установлено, що Особі 4 на праві приватної власності належала земельна ділянка площею 4,59 га (дві земельні ділянки площами 4,44 га та 0,15 га, кадастрові номери 1 та 2) на території Новоандріївської сільської ради Волноваського району Донецької області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва відповідно до державного акта на право приватної власності на земельну ділянку№3, виданого Волноваською районною державною адміністрацією Донецької області 14.12.2007 на підставі розпорядження Волноваської районної державної адміністрації від 10.12.2007 №1026, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право власності на землю за №010715000022.

16.01.2008 між Особою 6, який діяв на підставі довіреності, посвідченої 21.12.2007 приватним нотаріусом Дружківського міського нотаріального округу Радіоновим Ю.В., від іменіОсоби 4, та Новоандріївською сільською радою Волноваського району Донецької області, в особі сільського голови Особи 8, укладено договір про добровільну відмову від права приватної власності на земельну ділянку площею 4,59 га, кадастрові №№1 та 2, з переданням права власності на земельну ділянку територіальній громаді Новоандріївської сільської ради Волноваського району Донецької області.

Відповідно до ч.1 ст.5 ЦПК, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Частиною 1 ст.203 ЦК передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

За положеннями чч.1, 3 ст.215 ЦК, підставою недійсності правочину є недотримання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, установлених чч.1—3, 5 та 6 ст.203 цього кодексу (підстава заявленого позову). Якщо недійсність прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, установлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст.229 ЦК, якщо особа, яка вчинила правочин помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов’язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

У п.19 постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 6.11.2009 №9 роз’яснено, що відповідно до стст.229—233 ЦК правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним. Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину (ст.229 ЦК), мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення.

Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

Колегія суддів дійшла висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права — стст.215, 229 ЦК, що призвело до неправильного вирішення спору з огляду на те, що дії Особи 4, які передували укладенню спірного договору, свідчать про її наміри, спрямовані саме на добровільну відмову від права приватної власності. Заявою від 21.12.2007 Особа 4добровільно відмовилася від права власності на земельну ділянку, вказавши, що така відмова відповідає її інтересам, не є фіктивною та є дійсним наміром створити для себе правові наслідки, передбачені цією відмовою, і така відмова відповідає її волевиявленню.

Відповідно до чч.1, 3 ст.412 ЦПК підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для визнання правочину недійсним. Апеляційний суд недоліків суду першої інстанції не усунув та помилково залишив ухвалене ним рішення без змін.

Оскільки судом повно з’ясовані всі обставини справи, що мають значення для справи, проте неправильно застосовані норми матеріального права, що регулюють недійсність правочину та правові наслідки правочину, рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з прийняттям у справі нової постанови про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд, відповідно, змінює розподіл судових витрат.

З урахуванням наведеної норми судові витрати за касаційний розгляд справи слід покласти на Особу 4.

Керуючись стст.400, 409, 412 ЦПК, ВС у складі колегії суддів другої судової палати КЦС

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу прокурора Донецької області задовольнити.

Рішення Волноваського районного суду Донецької області від 11.09.2014, додаткове рішення Волноваського районного суду Донецької області від 5.12.2014 та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 19.11.2015 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову Особи 4 до Новоандріївської сільської ради Волноваського району Донецької області про визнання договору недійсним, визнання права власності на земельну ділянку відмовити.

Судові витрати за касаційний розгляд справи слід покласти на Особу 4.

Стягнути з Особи 4 на користь прокуратури Донецької області 292,32 грн. на відшкодування судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Джерело