Стислі строки - не догма, є й інші норми, - ВСУ

Стислість строків розгляду скарги під час досудового розслідування не виправдовує ігнорування вимоги про обов’язкову участь особи, яка її подала. Такий висновок зробив ВСУ в постанові №п/800/499/16, текст якої друкує «Закон і Бізнес».

Верховний Суд України

Іменем України

Постанова

13 вересня 2017 року                        м.Київ                        №п/800/499/16

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого — ГРИЦІВА М.І.,
суддів: ВОЛКОВА О.Ф., КРИВЕНДИ О.В., ПРОКОПЕНКА О.Б.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Особи 5 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Особа 5 звернулася до Вищого адміністративного суду як суду першої інстанції з позовом до ВККС, у якому просила визнати протиправним та скасувати рішення ВККС від 16.09.2016 №1557/дп-16, прийняте за наслідками дисциплінарного провадження щодо судді Октябрського районного суду м.Полтави Особи 5 про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді попередження.

На обґрунтування своїх вимог позивачка зазначила, що спірне рішення не ґрунтується на результатах повної, об’єктивної та всебічної перевірки всіх фактичних даних, які насправді мали місце, не були взяті до уваги вимоги норм Кримінального процесуального кодексу щодо розгляду такої категорії справ. На підтвердження своїх доводів вказала, що скарга адвоката Ольховської М.М., подана в інтересах Особи 7 на бездіяльність начальника Полтавського районного відділу УМВС в Полтавській області щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань, прийнята і розглянута нею у строки, визначені положеннями як національного, так і міжнародного законодавства. З огляду на це відмова у задоволенні цієї скарги при її розгляді по суті не може розцінюватися як відмова у доступі до правосуддя. Крім того, зазначила, що бездіяльність начальника районного відділу міліції щодо невнесення відомостей до ЄДРДР не підлягає оскарженню відповідно до ст.303 КПК, яка передбачає оскарження бездіяльності слідчого або прокурора, а також про недобросовісне користування адвокатом своїми правами та відсутність порушень її процесуальних прав. Послалася також на те, що, на порушення вимог ст.96 закону «Про судоустрій і статус суддів» від 7.07.2010 №2453-VI (чинного на час виникнення спірних відносин), рішення ВККС їй під розписку не вручено.

Суд установив, що Особа 5 указом Президента від 14.10.2002 №926/2002 призначена на посаду судді Октябрського районного суду м.Полтави строком на 5 років. Верховна Рада постановою від 22.05.2008 №296-VІ обрала Особу 5 на посаду судді Октябрського районного суду м.Полтави безстроково.

14.08.2015 до Октябрського районного суду м.Полтави надійшла скарга адвоката Ольховської М.М. в інтересах Особи 7 на бездіяльність начальника Полтавського районного відділу УМВС щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄДРДР.

Суддя Особа 5 ухвалою від 25.08.2015 в задоволенні скарги адвоката Ольховської М.М. в інтересах потерпілого Особи 7 відмовила.

У листопаді 2015 року до ВККС надійшло звернення Особи 7 щодо поведінки судді Октябрського районного суду м.Полтави Особи 5.

На обґрунтування вказаного звернення заявник зазначив, що його представник — адвокат Ольховська M.М. 11.08.2015 надіслала до Октябрського районного суду м.Полтави скаргу на бездіяльність начальника Полтавського районного відділу УМВС щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄДРДР. Слiдчий суддя Особа 5 призначила розгляд цієї скарги на 25.08.2015. Адвокат Ольховська М.М. 21.08.2015 подала до суду письмове клопотання про відкладення розгляду скарги на іншу дату у зв’язку з тим, що 25.08.2015 її не буде на території України. Також адвокат Ольховська М.М. просила провести розгляд скарги за її обов’язкової участі. Заявник не отримував судової повістки про виклик до суду на 25.08.2015. Проте суддя Особа 5, залишивши без розгляду зазначене клопотання адвоката Ольховської M.М., 25.08.2015 без участі заявника i його представника розглянула скаргу та постановила ухвалу, в якій вказала недостовірну інформацію про те, що адвокат Ольховська М.М. не повідомила суд про причини своєї неявки та скаргу не підтримала. Заявник вважав, що суддя Особа 5, порушивши вимоги КПК, постановила невмотивовану ухвалу та безпідставно позбавила його доступу до правосуддя. Просив притягнути суддю Особу 5до дисциплінарної відповідальності.

ВККС спірним рішенням притягнула суддю Октябрського районного суду м.Полтави Особу 5 до дисциплінарної відповідальності, застосувавши до неї дисциплінарне стягнення у вигляді попередження.

Підставою для прийняття зазначеного рішення були висновки комісії, зроблені за результатами розгляду зібраних матеріалів, які свідчили про порушення суддею вимог кримінального процесуального закону внаслідок відмови заявнику в доступі до правосуддя з підстав, не передбачених законом.

ВАС постановою від 3.03.2017 відмовив у задоволенні адміністративного позову Особи 5.

Своє рішення суд з посиланням на норми КПК мотивував тим, що порушення норм процесуального права при розгляді справи та прав учасників процесу слід розцінювати як відмову у доступі до правосуддя, що є підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

ВАС, даючи оцінку доводам позивача щодо невідповідності спірного рішення вимогам ст.96 закону №2453-VI, зазначив, що ВККС повністю дотрималась процедури розгляду дисциплінарної справи та прийняття рішення, яке ґрунтується на встановлених фактах та обставинах з посиланням на відповідні докази, з наведенням мотивів, зазначенням правових підстав для застосування до судді дисциплінарного стягнення у вигляді попередження, у резолютивній частині вказані порядок і строк оскарження рішення. Відповідно до ч.8 ст.96 закону №2453-VI спірне рішення надіслано судді Особі 5 супровідним листом від 23.09.2016 за №8вк-9245/15.

Не погодившись із такою постановою ВАС,Особа 5 подала заяву про її перегляд ВСУ з підстави, передбаченої п.4 ч.1 ст.237 Кодексу адміністративного судочинства. У заяві вона посилається на порушення цим судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржену постанову та ухвалити нове рішення — про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

У письмовому запереченні на подану Особою 5заяву ВККС просить відмовити в її задоволенні. Зазначає, зокрема, що встановлені ВККС факти і обставини вказують на допущення суддею Особою 5 істотних порушень норм процесуального права під час здійснення правосуддя та, відповідно, наявність у її діях складу дисциплінарного проступку, передбаченого пп.«а» п.1 ч.1 ст.92 закону №2453-VI.

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах ВСУ перевірила наведені у заяві доводи і дійшла висновків про таке.

Відповідно до положень ч.2 ст.19 Конституції органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами.

Згідно з пп.«а» п.1 ч.1 ст.92 закону №2453-VI суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження з підстав, зокрема, умисної або внаслідок недбалості незаконної відмови в доступі до правосуддя (у тому числі незаконної відмови в розгляді по суті позовної заяви, апеляційної, касаційної скарг тощо) або іншого істотного порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило учасникам судового процесу реалізацію наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків або призвело до порушення правил підсудності чи підвідомчості.

Як установив ВАС, приймаючи спірне рішення щодо наявності в діях судді Особи 5 складу дисциплінарного проступку, передбаченого наведеною нормою, ВККС виходила з факту допущення цією суддею істотних порушень процесуальних норм під час здійснення правосуддя у справі №554/11002/15-к, що, по суті, є відмовою Особи 7 у доступі до правосуддя.

Так, 21.08.2015 розгляд зазначеної справи було відкладено на 25.08.2015 у зв’язку з неявкою заявника. В цей же день адвокат Ольховська М.М. подала клопотання про відкладення розгляду скарги, призначеного на 25.08.2015, через відсутність її на території м.Полтави з 25.08 до 4.09.2015 включно, висловивши при цьому прохання провести розгляд скарги за її обов’язкової участі.

В ухвалі Октябрського районного суду м.Полтави від 25.08.2015 про відмову в задоволенні скарги йдеться про неявку адвоката Ольховської М.М., належно повідомленого про дату, час та місце розгляду справи, до суду з невідомих причин. Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення скарги, оскільки скаржник її не підтримав.

ВАС дійшов висновку про недотримання суддею Особою 5 норм кримінального процесуального закону, зокрема вимог ст.306 КПК, під час розгляду скарги адвоката Ольховської М.М., поданої в інтересах Особи 7, що призвело до позбавлення їх належного захисту своїх прав у судовому порядку.

Про те, що ВККС правильно визнала в діях заявника ознаки дисциплінарного проступку, дала їм відповідну правову оцінку і визначила пропорційне стягнення, суд висновував з огляду на характер і правову природу цих дій, обставин та умов, за яких вони розгорталися, юридичне значення та наслідки, які настали для заявників, а також могли б настати для кожного, хто умоглядно за подібних обставин міг би опинитися на місці заявників.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду.

Насамперед зазначає, що зі змісту спірного рішення ВККС та обґрунтувань на його користь не випливає, що суб’єкт оскарження (ВККС) переглядав чи ревізував законність судового акта, постановленого слідчим суддею Особою 5. Як видно з цього рішення, предметом дисциплінарного провадження були власне зміст конкретних професійних процесуальних дій судді, вчинення яких, як установив суд, призвело до обмеження права особи на доступ до належного захисту своїх прав у судовому порядку. Проявом цього стали розгляд скарги адвоката Ольховської М.М., поданої в інтересах Особи 7, на бездіяльність керівника органу досудового розслідування без її (адвоката) обов’язкової участі, хоча закон визначає, що розгляд скарги провадиться за обов’язкової участі особи, яка подала скаргу, і сама така особа завчасно письмово поінформувала суд про свою обов’язкову участь у її розгляді.

Очевидний відступ від передбаченого порядку розгляду скарги, особливо якщо зважити, що прохання про відкладення розгляду скарги надійшло вперше і на початку судового провадження, в поєднанні з іншими обставинами, а також мотиви, якими керувався слідчий суддя, зокрема необхідність дотримання стислих строків розгляду скарги [не пізніше від 72 год. з моменту надходження відповідної скарги (ч.2 ст.306 КПК)], давали суду переконливі підстави вважати, що розгляд дисциплінарної справи відбувався з дотриманням процедури, спірне рішення визнати обґрунтованим та вмотивованим.

Посилання заявника на вимоги закону про швидкий розгляд скарги на бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄДРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, є слушними. Водночас наявність установлених законом строків не означає, що мають ігноруватися вимоги того самого закону про те, що «розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування здійснюється за обов’язкової участі особи, яка подала скаргу, чи її захисника, представника та слідчого чи прокурора, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржуються» (ч.3 ст.306 КПК). У зв’язку з наведеним слід наголосити, що згадані вище строки передусім мають дисциплінувати учасників провадження, орієнтувати на нетривалий і оперативний розгляд скарги, спонукати до розгляду скарги в межах розумних строків, дають можливість виявити причини зволікання у розгляді скарги або ознаки зловживання кимось процесуальними правами, якщо з якихось причин розгляд скарги упродовж встановленого строку став неможливим, тощо.

У цій справі слідчому судді було достеменно відомо про бажання особи, яка подала скаргу, взяти участь у розгляді справи. Ця особа завчасно подала клопотання з інформацією про причини неявки в судове засідання і просила розгляд справи провадити за її обов’язкової участі. Попри це і, як видно зі справи, фактично вже поза межами строку, передбаченого законом для розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування, суддя постановила відповідне судове рішення без ініціатора судового розгляду, участь якого, за законом, є обов’язковою.

Спірне рішення було надіслано судді Особі 5 у строк, установлений ч.8 ст.96 закону №2453-VI.

Отже, колегія суддів уважає, що, оскільки постанова ВАС від 3.03.2017 ухвалена на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин у справі, відповідно до норм матеріального права, з дотриманням норм процесуального права, в задоволенні заяви Особи 5 слід відмовити.

Керуючись п.6 «Прикінцевих та перехідних положень» закону «Про судоустрій і статус суддів» від 2.06.2016 №1402-VIII, ч.6 ст.171¹, стст.241, 242, 244 КАС, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах ВСУ

ПОСТАНОВИЛА:

У задоволенні заяви Особи 5 відмовити.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого п.3 ч.1 ст.237 КАС.

Джерело