ВСУ висловився про перебіг позовної давності

Перебіг позовної давності починається від дня, коли в кредитора виникає право пред’явити вимогу про виконання зобов’язання. Такий висновок зробив ВСУ в постанові №923/1233/15, текст якої друкує «Закон і Бізнес».

Верховний Суд України

Іменем України

Постанова

7 червня 2017 року м.Київ №923/1233/15

Судова палата у господарських справах і Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого — ЖАЙВОРОНОК Т.Є.,
суддів: БЕРДНІК І.С., ЛЯЩЕНКО Н.П., ГУМЕНЮКА В.І., ОХРІМЧУК Л.І., ЄМЦЯ А.А., СІМОНЕНКО В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» в особі філії ПАТ «Ексімбанк» в м.Херсоні про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду від 22.11.2016 у справі №923/1233/15 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Вітарина» до ПАТ «Ексімбанк» про стягнення 311125,43 грн.,

ВСТАНОВИЛИ:

У липні 2015 року ТОВ «Вітарина» звернулося до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що на виконання договору поруки, укладеного між ним і ПАТ «Ексімбанк», позивачем сплачено кошти на загальну суму 730000,00 грн. з метою погашення заборгованості за кредитним договором, укладеним між ТОВ «Універсал-Юг» і ПАТ «Ексімбанк». У зв’язку із цим ТОВ «Вітарина» замість ПАТ «Ексімбанк» набуло права вимоги до майнового поручителя ТОВ «Універсал-Юг» — державної дослідно-експериментальної агрофірми «Асканія-Нова». Судовими рішеннями, які набрали законної сили, ТОВ «Вітарина» визнано правонаступником ПАТ «Ексімбанк» за вимогами до ДДЕАФ «Асканія-Нова» на суму 418874,57 грн. У частині вимог на суму 311125,43 грн. зазначено, що на час укладення договору поруки між позивачем і відповідачем останній не мав матеріально-правової вимоги до ДДЕАФ «Асканія-Нова» в цій сумі у зв’язку з її погашенням і припиненням внаслідок ліквідації ТОВ «Універсал-Юг». Оскільки банк відмовляється повернути кошти, ТОВ «Вітарина» на підставі стст.1212, 1213 Цивільного кодексу просило стягнути з ПАТ «Ексімбанк» 311125,43 грн.

Заперечуючи проти позову, ПАТ «Ексімбанк» послалося на те, що вимога про повернення 311125,43 грн. на підставі ч.1 ст.1212 ЦК є необґрунтованою, оскільки підставою для перекази коштів був укладений між позивачем і відповідачем договір поруки, який недійсним не визнано і поруку за ним не припинено. Відповідач також заявив про застосування позовної давності.

Рішенням Господарського суду м.Києва від 3.03.2016 в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.08.2016, залишеною без змін постановою ВГС від 22.11.2016, рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нове рішення, яким позов задоволено. Стягнуто з ПАТ «Ексімбанк» на користь ТОВ «Вітарина» 311125,43 грн.

У заяві про перегляд із підстав, передбачених пп.1, 3 ч.1 ст.111-16 Господарського процесуального кодексу, ПАТ «Ексімбанк» просить скасувати постанову ВГС від 22.11.2016 і передати справу на новий розгляд до суду касаційної інстанції, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права та невідповідність рішення суду касаційної інстанції висновкам, викладеним у постанові ВСУ від 2.10.2013 у справі №6-88цс13.

На обґрунтування заяви надано копію постанови ВГС від 8.12.2005 у справі №16/174-10/125-11/71, копію ухвали ВСУ від 15.12.2010 (прийнятої Судовою палатою у цивільних справах за результатами розгляду касаційної скарги), правовідносини в яких є подібними до правовідносин у справі, що розглядається.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши наведені заявником обставини, Судова палата у господарських справах і Судова палата у цивільних справах ВСУ вважають, що заява підлягає частковому задоволенню.

У справі, яка розглядається, судом встановлено, що 10.04.2000 між ТОВ «Універсал-Юг» і відкритим акціонерним товариством «Ексімбанк» (правонаступником якого є ПАТ «Ексімбанк») укладено кредитну угоду №01-VK, згідно з якою ТОВ «Універсал-Юг» відкрито відновлювальну кредитну лінію у розмірі $300000,00 зі строком погашення до 25.12.2001.

На забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором між банком і ТОВ «Універсал-Юг» укладено договір застави від 10.04.2000, предметом якого стали майнові права ТОВ «Універсал-Юг» до ДДЕАФ «Асканія-Нова»: банку передано право вимоги суми заборгованості (грошові зобов’язання) ДДЕАФ «Асканія-Нова» перед ТОВ «Універсал-Юг» за поставлені товари в розмірі 960000,00 грн.

Крім того, на забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором між ПАТ «Ексімбанк» і ДДЕАФ «Асканія-Нова» укладено договори застави від 19.04.2000 та від 27.04.2000, предметом яких є рухоме та нерухоме майно, що належить ДДЕАФ «Асканія-Нова».

У строк, визначений кредитним договором, ТОВ «Универсал-Юг» своїх зобов’язань щодо повернення кредиту та сплати відсотків за користування ним не виконало, у зв’язку із чим утворилася прострочена заборгованість, яка не була погашена.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 16.05.2003 у справі №1/194 та рішенням цього ж суду від 30.07.2003 у справі №10/158 за позовом ПАТ «Ексімбанк» за договором застави звернуто стягнення на майнові права позичальника ТОВ «Універсал-Юг» до ДДЕАФ «Асканія-Нова», з якої на користь банку стягнуто 417174,57 грн. основного боргу та 1700,00 грн. державного мита, всього — 418874,57 грн. Видано накази про примусове виконання зазначених судових рішень.

За договорами застави від 19.04.2000 та від 27.04.2000 банк стягнення на предмет застави до дня порушення справи про банкрутство ДДЕАФ «Асканія-Нова» не звертав.

Постановою Господарського суду Херсонської області від 9.09.2004 у справі №6/81-Б ТОВ «Універсал-Юг» визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Ухвалою цього ж суду від 14.04.2005 у справі №6/81-Б прийнято рішення про ліквідацію юридичної особи боржника та припинено провадження у справі про банкрутство, погашено грошові вимоги усіх кредиторів ТОВ «Універсал-Юг», у тому числі й ПАТ «Ексімбанк».

Запис про ліквідацію ТОВ «Універсал-Юг» внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців 23.12.2010.

2.07.2007 між ТОВ «Вітарина» (поручитель) і ВАТ «Ексімбанк» (кредитор) укладено договір поруки №6907Р5, за умовами якого позивач зобов’язався солідарно відповідати перед банком за виконання ДДЕАФ «Асканія Нова» (боржник) зобов’язань за договорами застави, укладеними на забезпечення виконання зобов’язань ТОВ «Універсал-Юг» за кредитним договором, у тому числі за договором застави. На дату укладення договору поруки сума зобов’язань поручителя перед кредитором становила 987040,97 грн.

За змістом пп.3.1, 3.2 договору поруки, після виконання зобов’язання перед кредитором за цим договором поручитель має право отримати всі документи, що підтверджують вимоги кредитора до боржника за зобов’язаннями за договорами застави. Після виконання зобов’язання перед кредитором за цим договором до поручителя переходять усі права кредитора за договорами застави в розмірі виконаного зобов’язання.

На виконання зобов’язань за договором поруки ТОВ «Вітарина» сплатило на користь банку 730000,00 грн.: 10.08.2007 за меморіальним ордером №1227 — 680000,00 грн. із призначенням платежу «погашення сумнівної заборгованості за кредитним договором від 10.04.2000», призначення якого в реєстрі платіжних документів банку визначено як «погашення заборгованості ТОВ «Універсал-Юг» згідно з договором поруки від 2.07.2007», і від 2.07.2007 згідно із заявою про переказ готівки №111 шляхом внесення коштів у сумі 50000,00 грн. із призначенням платежу «погашення проблемної заборгованості ТОВ «Універсал-Юг» згідно з договором поруки від 2.07.2007».

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 18.06.2008 у справі №14/246-АП-08 за адміністративним позовом Державної податкової інспекції в м.Херсоні до ТОВ «Вітарина» і ВАТ «Ексімбанк», за участю третьої особи — ДДЕАФ «Асканія-Нова», про застосування наслідків нікчемності договору поруки шляхом стягнення на користь держави 680000,00 грн. (обґрунтованими сумнівами щодо реальної сплати коштів, завданням збитків державному банку, порушенням публічного порядку при укладенні договору, конфлікту з інтересами держави і суспільства тощо) відмовлено повністю. Суд виходив із того, що договір поруки укладено відповідно до вимог чинного законодавства, він набув чинності з дати його підписання повноважними представниками сторін і діяв до 2.07.2008.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 9.06.2009 у справі №4/99-пд-09 задоволено позов ТОВ «Вітарина» до ВАТ «Ексімбанк» і ДДЕАФ «Асканія-Нова» про визнання недійсним договору поруки, який обґрунтовано тим, що дійсної вимоги кредитора станом на день укладення договору фактично не існувало, оскільки ТОВ «Універсал-Юг» було ліквідовано як юридичну особу ухвалою Господарського суду Херсонської області від 14.03.2005 у справі №6/81-Б. Визнано недійсним договір поруки та стягнуто з ВАТ «Ексімбанк» на користь ТОВ «Вітарина» 730000,00 грн.

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 21.08.2009 у справі №4/99-пд-09 рішення Господарського суду Херсонської області від 9.06.2009 скасовано, у позові відмовлено з огляду на те, що на момент укладання договору поруки та на момент винесення оскаржуваного рішення суду ТОВ «Універсал-Юг» не було виключено з реєстру.

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 23.05.2003 порушено провадження у справі №12/141-Б про банкрутство ДДЕАФ «Асканія-Нова». ВАТ (ПАТ) «Ексімбанк» визнано кредитором за зобов’язаннями, які ґрунтувалися на кредитному договорі. Відповідні грошові вимоги включено до реєстру кредиторів.

Постановою Господарського суду Херсонської області від 13.12.2007 у справі №12/141-Б ДДЕАФ «Асканія-Нова» визнано банкрутом, ліквідаційна процедура триває.

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 11.08.2014 у справі №12/141-Б (залишеною без змін судами апеляційної та касаційної інстанцій) здійснено заміну та залучено ТОВ «Вітарина» як правонаступника ПАТ «Ексімбанк» до участі у справі з правами сторони (кредитора) за грошовими вимогами в розмірі 418874,57 грн. четвертої черги задоволення до ДДЕАФ «Асканія-Нова». У частині зобов’язань за грошовими вимогами в сумі 311125,43 грн. заяву ТОВ «Вітарина» відхилено.

У справі №12/141-Б суд виходив із того, що станом на час укладення договору поруки, так само як і на час розгляду заяви ТОВ «Вітарина», заборгованість ДДЕАФ «Асканія-Нова» перед ПАТ «Ексімбанк» існувала в сумі 418874,57 грн. Наведена вимога має конкурсний характер, оскільки виникла до порушення провадження у справі, також має безспірний характер і повинна обліковуватися в реєстрі вимог кредиторів у четверту чергу задоволення. На суму 311125,43 грн. (730000,00 — 418874,57 грн.) ТОВ «Вітарина» не може бути правонаступником ПАТ «Ексімбанк», оскільки на час укладення договору поруки останнє не мало цієї матеріально-правової вимоги у зв’язку з її погашенням і припиненням унаслідок прийняття судового рішення про ліквідацію ТОВ «Універсал-Юг».

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що підставою для позову у справі №4/99-ПД-09 та у справі, яка розглядається, є лише один факт — ліквідація позичальника за кредитним договором ТОВ «Універсал-Юг». На думку позивача, відлік позовної давності в цій справі починається з 6.05.2015 — дати одержання листа ПАТ «Ексімбанк» у відповідь на його претензію про повернення 311125,43 грн. Проте позивач у травні 2009 року звертався до Господарського суду Херсонської області з позовною заявою до відповідача про визнання договору поруки недійсним (справа №4/99-ПД-09) та застосування наслідків недійсного правочину, а отже, ще у 2009 році був обізнаний з ліквідацією ТОВ «Універсал-Юг», з припиненням зобов’язань за кредитним договором, забезпечувальними договорами та безпідставним переказом відповідачеві коштів у сумі 730000,00 грн., у тім числі й 311125,43 грн. Позивач з відповідним позовом у межах загальної позовної давності до відповідача не звертався, пропустив зазначений строк, натомість відповідач у справі подав заяву про застосування наслідків спливу цього строку.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, апеляційний суд, із висновками якого погодився й суд касаційної інстанції, виходив із того, що ТОВ «Вітарина», сплативши на користь банку 730000,00 грн. на виконання основного зобов’язання, права вимоги до боржника, які належали банку, не отримало у зв’язку з ліквідацією ТОВ «Універсал-Юг». Отже, різниця між сплаченою сумою 730000,00 грн. і зобов’язаннями боржника, визнаними в сумі 418874,57 грн., становить 311125,43 грн., які безпідставно набуті (збережені без достатньої правової підстави) ПАТ «Ексімбанк» і підлягають поверненню ТОВ «Вітарина». Про безпідставність сплати відповідачеві 311125,43 грн. позивачу стало відомо лише після набрання законної сили ухвалою Господарського суду Херсонської області від 11.08.2014 у справі №12/141-Б про заміну кредитора ПАТ «Ексімбанк» на ТОВ «Вітарина», оскільки саме в цій справі було встановлено, що договір поруки містить умови, які не ґрунтуються на правах вимоги ПАТ «Ексімбанк» до ДДЕАФ «Асканія-Нова». На час укладення договору поруки, так само як і на час розгляду справи №12/141-Б, заборгованість ДДЕАФ «Асканія-Нова» перед ПАТ «Ексімбанк» існувала лише в сумі 418874,57 грн. Саме з моменту прийняття ухвали про заміну кредитора у справі №12/141-Б (11.08.2014) слід вести відлік позовної давності, з огляду на те що раніше судовими рішеннями в іншій справі договір поруки було визнано дійсним і в задоволенні позовних вимог про застосування наслідків його недійсності та стягнення з банку відповідної суми коштів відмовлено.

Разом з тим, як убачається з наданої для порівняння копії постанови у справі №16/174-10/125-11/71, суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позову банку про стягнення з поручителя заборгованості за договором поруки, укладеним на забезпечення виконання зобов’язань позичальника за кредитним договором, який визнано банкрутом. У задоволенні зустрічного позову поручителя до банку про визнання недійсним договору поруки відмовлено. Суд виходив із того, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Отже, зобов’язання за кредитним договором вважалося б припиненим із моменту сплати боржником кредиторові суми кредиту та відсотків за кредитом. Оскільки кредитний договір не виконано, то не припинилась і порука. Поручителем є третя особа, а тому факт порушення справи про банкрутство позичальника, невключення вимоги банку до реєстру вимог до боржника та невиконання зобов’язань за кредитним договором є правовою підставою для пред’явлення вимоги про погашення заборгованості за кредитом за договором поруки. Згідно з ст.31 закону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та резолютивною частиною постанови у справі про банкрутство позичальника вимоги, не задоволені за недостатністю майна, вважаються погашеними, однак не можна ототожнювати ці поняття та вважати, що зобов’язання солідарних боржників — позичальника та поручителя — припинено. На час розгляду справи відсутні докази ліквідації юридичної особи позичальника.

У справі, копію ухвали ВСУ від 15.12.2010 в якій надано для порівняння, рішення апеляційного суду скасовано, справу за позовом банку до поручителів про стягнення заборгованості за кредитним договором направлено на новий апеляційний розгляд з огляду на таке. Встановлено, що, ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову банку, апеляційний суд виходив із того, що порука припинилася у зв’язку з припиненням кредитного договору внаслідок ліквідації позичальника та виключенням його з реєстру на підставі судового рішення про визнання товариства банкрутом. Однак на час звернення банку з позовом до суду позичальника не було ліквідовано, а отже, не було припинено зобов’язання за кредитним договором та за порукою. Сам лише факт прийняття господарським судом постанови про визнання підприємства банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури не припиняє зобов’язальних правовідносин сторін, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов’язання та, відповідно, не припиняє договорів поруки. Наведене залишилося поза увагою апеляційного суду.

У справі №6-88цс13 за позовом про стягнення коштів, копію постанови ВСУ від 2.10.2013 в якій надано для порівняння, викладено висновок про те, що в разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень ч.1 ст.1212 ЦК, у тому числі й щодо зобов’язання повернути майно позивачеві.

Викладене свідчить про неоднакове застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних судових рішень у подібних правовідносинах, та невідповідність постанови суду касаційної інстанції викладеному в постанові ВСУ висновку щодо застосування в подібних правовідносинах норм матеріального права.

Забезпечуючи єдність судової практики в застосуванні норм матеріального права, Судова палата у господарських справах та Судова палата у цивільних справах ВСУ виходять із такого.

Згідно із ч.1 ст.509 ЦК зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог — відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст.526 ЦК).

За договором поруки, поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником. До поручителя, який виконав зобов’язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора в цьому зобов’язанні, у тому числі й ті, що забезпечували його виконання (стст.553, 556 ЦК).

У справі, яка розглядається, предметом позову є стягнення коштів з ПАТ «Ексімбанк», які ТОВ «Вітарина» вважає безпідставно набутими з огляду на те, що позивач як поручитель, виконавши зобов’язання, забезпечене порукою, набув прав кредитора в цьому зобов’язанні, проте не може задовольнити свої вимоги внаслідок ліквідації ТОВ «Універсал-Юг». Суд установив: на час укладення договору поруки між ПАТ «Ексімбанк» і ТОВ «Вітарина» запис про ліквідацію ТОВ «Універсал-Юг» до реєстру внесено не було; за договором поруки ТОВ «Вітарина» поручилося за виконання зобов’язань саме ДДЕАФ «Асканія-Нова»; факт дійсності договору поруки підтверджено судовими рішеннями в інших справах, які набрали законної сили у 2008 та 2009 роках. Зокрема, у 2009 році суд відмовив у задоволенні позову ТОВ «Вітарина» до ПАТ «Ексімбанк» і ДДЕАФ «Асканія-Нова» про визнання недійсним договору поруки, який також було обґрунтовано ліквідацією позичальника за кредитним договором (ТОВ «Універсал-Юг») та відсутністю у зв’язку із цим дійсної вимоги кредитора станом на день укладення договору поруки.

Разом з тим, за змістом положень ст.1212 ЦК, особа, яка набула майно або зберегла його в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов’язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов’язана повернути майно й тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення гл.83 ЦК застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією зі сторін у зобов’язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його в себе за рахунок іншої особи.

Аналіз наведеної норми права дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов’язань породжують такі юридичні факти:

1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи;

2) відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

Оскільки між сторонами у справі, яка переглядається, було укладено договір поруки, забезпечене порукою зобов’язання не виконано, спірні кошти сплачено поручителем на виконання договору поруки, який недійсним не визнано, то такі кошти набуто кредитором за наявності правової підстави, а тому їх не може бути витребувано відповідно до положень ст.1212 ЦК як безпідставне збагачення.

Отже, правовідносини сторін у цьому спорі регулюються нормами зобов’язального права, а договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них положень ч.1 ст.1212 ЦК, у тому числі й щодо вимоги повернути поручителю кошти, сплачені ним на виконання зобов’язання, забезпеченого порукою.

Ураховуючи викладене, висновок судів апеляційної та касаційної інстанції у справі, що розглядається, про застосування до спірних правовідносин положень ч.1 ст.1212 ЦК є помилковим.

Крім того, за змістом стст.256, 257, 261, 262, 267 ЦК, позовна давність — це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю в 3 роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов’язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов’язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли в кредитора виникає право пред’явити вимогу про виконання зобов’язання. Заміна сторін у зобов’язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною в спорі, є підставою для відмови в позові.

Виконавши зобов’язання боржника перед ПАТ «Ексімбанк» і набувши прав кредитора за договорами застави відповідно до договору поруки, ТОВ «Вітарина» не було позбавлено права задовольнити свої вимоги за рахунок заставленого майна в розмірі виконаного зобов’язання в межах строку позовної давності.

Ураховуючи викладене, помилковим є також висновок судів апеляційної та касаційної інстанцій про те, що саме з моменту прийняття ухвали про заміну кредитора у справі №12/141-Б (11.08.2014) слід починати відлік позовної давності в спірних правовідносинах.

За таких обставин апеляційний суд, із висновками якого погодився суд касаційної інстанції, допустив неправильне застосування норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору, тому постанова Київського апеляційного господарського суду від 23.08.2016 та постанова ВГС від 22.11.2016 підлягають скасуванню із залишенням у силі рішення Господарського суду м.Києва від 3.03.2016.

Відповідно до ст.49 ГПК стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує судовий збір за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору. Якщо суд апеляційної або касаційної інстанції чи ВСУ, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно з меморіальними ордерами від 8.09.2016 №3220 та від 2.02.2017 №3509 ПАТ «Ексімбанк» сплачено судовий збір у розмірі 7467,02 грн. за подання касаційної скарги та 8089,27 — за подання заяви про перегляд судових рішень ВСУ відповідно.

Таким чином, із ТОВ «Вітарина» підлягають стягненню на користь ПАТ «Ексімбанк» витрати щодо сплати судового збору в розмірі 15556,29 грн.

Керуючись п.6 розд.XII «Прикінцеві та перехідні положення» закону «Про судоустрій і статус суддів» від 2.06.2016 №1402-VIII, стст.111²³, 111-24, 111²⁵ ГПК, Судова палата у господарських справах і Судова палата у цивільних справах ВСУ

ПОСТАНОВИЛИ:

Заяву ПАТ«Державний експортно-імпортний банк України» в особі філії ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» в м.Херсоні про перегляд ВСУ постанови ВГС від 22.11.2016 у справі №923/1233/15 задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.08.2016 та постанову ВГС від 22.11.2016 скасувати, рішення Господарського суду м.Києва від 3.03.2016 залишити в силі.

Стягнути з ТОВ «Вітарина» на користь ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» в особі філії ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» в м.Херсоні 15556,29 грн. (п’ятнадцять тисяч п’ятсот п’ятдесят шість гривень двадцять дев’ять копійок) витрат щодо сплати судового збору за подання касаційної скарги та заяви про перегляд судових рішень ВСУ.

Видачу наказу доручити Господарському суду м.Києва.

Постанова є остаточною й може бути оскаржена тільки з підстави, передбаченої п.4 ч.1 ст.111¹⁶ГПК.

Закон і Бізнес