Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Верховний Суд залишив у силі вирок водієві, який на Амурському мосту в Дніпрі виїхав на зустрічну смугу та зіткнувся з двома автомобілями. Попри каяття, допомогу потерпілій та відшкодування завданої шкоди, суд не знайшов підстав для звільнення чоловіка від відбування покарання з випробуванням.
Йдеться про справу №199/8368/24 Колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду розглянула касаційні скарги засудженого та його захисника на вирок Дніпровського апеляційного суду.
Обставини справи
У липні 2024 року близько 09:40 водій автомобіля Nissan Rogue рухався Амурським мостом у Дніпрі з правого берега на лівий. Поблизу електроопори №145 він рухався зі швидкістю близько 70 км/год, не врахував дорожню обстановку, втратив контроль над автомобілем та виїхав на смугу зустрічного руху. Після цього автомобіль зіткнувся зі Skoda Fabia та Mercedes-Benz 312-D, які рухалися назустріч своїми смугами. Пасажирка Skoda Fabia отримала тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння, а водій цього автомобіля — тілесні ушкодження середньої тяжкості.
Водія засудили за частиною 2 статті 286 КК України. Суд першої інстанції призначив йому 4 роки позбавлення волі, але звільнив від відбування покарання з випробуванням на 2 роки. Також його позбавили права керувати транспортними засобами на 2 роки.
Крім того, суд стягнув зі страхової компанії на користь потерпілої 122 тис. грн матеріальної шкоди. Сам водій мав сплатити їй ще 1600 грн матеріальної та 1 млн грн моральної шкоди.
Однак апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції, встановив, що підстав для звільнення водія від відбування покарання з випробуванням недостатньо. Суд скасував це рішення та призначив чоловікові 3 роки реального позбавлення волі, а також позбавив його права керувати транспортними засобами на 3 роки.
Захисник і сам засуджений не погодилися з цим рішенням та звернулися до Верховного Суду. Вони просили знову звільнити чоловіка від відбування покарання з випробуванням. Сторона захисту наголошувала, що він визнав свою вину, розкаявся та після ДТП допомагав потерпілій: придбав спеціальний матрац, оплачував послуги реабілітолога і доглядальниці. Крім того, на момент розгляду справи у Верховному Суді він повністю сплатив потерпілій 1 млн грн моральної шкоди.
Верховний Суд залишив покарання у силі
Верховний Суд не погодився з доводами сторони захисту про те, що визнання вини, щире каяття, допомога потерпілій та відшкодування завданої шкоди самі по собі дають підстави для звільнення від відбування покарання з випробуванням. Суд зазначив, що застосування статті 75 КК України залежить від висновку суду про можливість виправлення засудженого без реального відбування покарання. Для цього мають оцінюватися тяжкість кримінального правопорушення, його наслідки, дані про особу винного, його поведінка до, під час та після вчинення правопорушення та інші обставини справи.
У цій справі апеляційний суд, призначаючи покарання, врахував, що йдеться про тяжке кримінальне правопорушення. Водій керував автомобілем у денний час за сприятливих погодних умов, при цьому перевищив дозволену в населеному пункті швидкість. Об’єктивних перешкод, які заважали б йому дотримуватися Правил дорожнього руху, не було. Попри це, він не врахував дорожню обстановку, втратив контроль над автомобілем, виїхав на смугу зустрічного руху та зіткнувся з двома автомобілями.
Внаслідок ДТП постраждали двоє людей. Пасажирка Skoda Fabia отримала тяжкі тілесні ушкодження за ознакою небезпечності для життя в момент заподіяння, а водій цього автомобіля — тілесні ушкодження середньої тяжкості. Саме ці наслідки суд врахував під час вирішення питання про вид та розмір покарання.
Верховний Суд також звернув увагу на поведінку засудженого після ДТП. Під час досудового розслідування він надавав потерпілій матеріальну допомогу, зокрема оплачував необхідні послуги та придбав спеціальний матрац. Водночас після ухвалення судом першої інстанції вироку, яким чоловіка звільнили від відбування покарання з випробуванням, він припинив надавати потерпілій таку допомогу. При цьому суди врахували й інші дані про особу водія: він раніше не був судимий, до адміністративної відповідальності за порушення правил безпеки дорожнього руху не притягувався, позитивно характеризувався за місцем проживання, працював, не перебував на обліку у лікаря-нарколога чи психіатра. Щире каяття суд визнав обставиною, що пом’якшує покарання, а також врахував добровільне відшкодування шкоди іншому потерпілому та часткове відшкодування шкоди потерпілій.
Водночас Верховний Суд погодився з висновком апеляційного суду, що цих обставин у сукупності недостатньо для застосування статті 75 КК України. Апеляційний суд дійшов висновку, що призначення покарання із випробуванням у цій ситуації не відповідало б тяжкості вчиненого та наслідкам ДТП. Тому замість звільнення від відбування покарання водієві призначили 3 роки реального позбавлення волі — мінімальний строк, передбачений санкцією частини 2 статті 286 КК України, — та 3 роки позбавлення права керувати транспортними засобами.
Верховний Суд визнав такий підхід законним та обґрунтованим. Колегія суддів погодилася, що призначене покарання відповідає тяжкості кримінального правопорушення, його наслідкам та особі засудженого, а підстав для повторного застосування випробування немає.
У результаті касаційні скарги засудженого та його захисника залишили без задоволення, а вирок Дніпровського апеляційного суду від 24 вересня 2025 року — без змін. Таким чином, 3 роки реального позбавлення волі та 3 роки позбавлення права керувати транспортними засобами залишилися чинними, попри те, що водій відшкодував потерпілій 1 млн грн моральної шкоди.
Ключовим для суду стало співвідношення між поведінкою водія після аварії та наслідками ДТП. Мільйон гривень компенсації та допомога потерпілій були враховані, однак не стали підставою для висновку, що водій може виправитися без реального відбування покарання.
_03_03.png)
