Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Верховний Суд вказав, що при вирішенні спорів про визнання права власності за набувальною давністю має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна.
Набуття права власності за набувальною давністю відбувається за обов'язкової сукупності таких умов: добросовісності заволодіння чужим майном, відкритості володіння, безперервності володіння та спливу встановлених строків володіння.
Відсутність добросовісності (тобто коли особа знала чи могла знати про неправомірність заволодіння чужим майном або про наявність інших претендентів на майно) виключає можливість набуття права власності за набувальною давністю незалежно від наявності інших умов.
Про це зазначив Верховний Суд у постанові від 16 квітня 2025 року по справі №461/5075/23 за позовом фізособи до Львівської міської ради про визнання права власності на квартиру за набувальною давністю.
Обставини справи
На обґрунтування заявлених вимог позивач посилалася на те, що вона безперервно проживає у спірній квартирі понад 10 років, відкрито та добросовісно користується нею, підтримує її у належному стані, проводить ремонтні роботи та сплачує комунальні платежі, тому наявні правові підстави для визнання за нею права власності за набувальною давністю на спірну квартиру, яка раніше належала її родичам.
Суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, відмовив у задоволенні позову, мотивуючи свої рішення, зокрема тим, що позивач не є добросовісним набувачем спірної квартири, а сам по собі факт користування спірним майном не є підставою для виникнення у неї права власності за набувальною давністю.
Позиція Верховного Суду
Верховний Суд погодився з висновками судів, зазначивши про таке.
При вирішенні спорів про визнання права власності за набувальною давністю має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом.
Володілець майна в момент заволодіння ним не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном.
Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього. Доводи позивача зводяться до того, що вона є спадкоємицею власника квартири четвертої черги спадкування, що унеможливлює визнання права власності на це майно за набувальною давністю.
_03_03.png)
