Водій заявив у суді, що сів за кермо напідпитку через крайню необхідність — що вирішив апеляційний суд

Водій заявляв, що вимушено сів за кермо, позаяк у його матері раптово виникли проблеми зі здоров’ям, тому це можна розцінити як крайню необхідність.

Хмельницький апеляційний суд повідомив, що залишив без змін постанову місцевого суду щодо водія мікроавтобуса, мешканця м. Славути, визнаного винним у керуванні автомобілем в стані алкогольного сп’яніння. Відтак він повинен сплатити 17 000 гривень штрафу та не матиме права керувати транспортними засобами протягом 1 року. Про це поінформував офіційний сайт суду.

За матеріалами справи, поліція зупинила Mersedes-Benz Vito ввечері 31 грудня 2024 року у лісовому масиві м. Славути. На місці зупинки поліцейські провели огляд водія на стан алкогольного сп’яніння за допомогою приладу Драгер. Його результат – 0,46 ‰.

Славутський міськрайонний суд  Хмельницької  області визнав водія автомобіля винним за частиною 1 статті 130 КУпАП та наклав безальтернативне стягнення – 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Захисник водія оскаржив постанову до апеляційного суду: просив її скасувати в частині позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 рік. За його словами, підзахисний вимушено сів за кермо, позаяк у його матері раптово виникли проблеми зі здоров`ям, тож це можна розцінити як крайню необхідність. До того ж він щиро розкаявся, уперше притягується до адміністративної відповідальності та має захворювання опорно-рухового апарату, тому керування автомобілем для нього є життєво необхідним.

Апеляційний суд звернув увагу, що керування транспортними засобами у стані алкогольного сп’яніння тягне за собою накладення штрафу з обов`язковим позбавленням права керування транспортними засобами. Кодекс України про адміністративне правопорушення не містить положень, які б давали суду можливість накласти на правопорушника більш м`яке стягнення, ніж передбачене санкцією статті КУпАП. А застосування закону про кримінальну відповідальність за аналогією – заборонено (ч. 4 ст. 3 Кримінального кодексу України).

Обставини, що пом`якшують відповідальність, на які вказав захисник: щире каяття, те, що водій раніше до адміністративної відповідальності не притягувався, має захворювання опорно-рухового апарату, не враховуються при накладенні стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху (ч. 2 ст. 33 КУпАП), зазначив суддя.

Доводи адвоката про те, що його підзахисний сів за кермо напідпитку у стані крайньої необхідності, апеляційний суд вважає непереконливими та недоведеними.

За свідченнями самого чоловіка, того вечора він випив келих шампанського, як йому подзвонила сестра й сказала, що їхня мати, в якої хворі ноги, упала та не може піднятися. Він поїхав їй допомогти, проте у лісовому масиві його зупинила поліція.

«Апеляційний суд вважає, що після вживання алкогольних напоїв [він] міг скористатися послугами таксі, залучити іншого (тверезого) водія тощо. Доказів, того що така небезпека для життя і здоров`я його матері не могла бути усунена іншим шляхом, не надано. А отже, на думку апеляційного суду, водій не діяв в стані крайньої необхідності», – констатував суд.

Постанову апеляційного суду у справі № 682/66/25 згодом оприлюднять у ЄДРСР.

Судово-юридична газета