Фізичний та психічний примус: чи завжди за злочин є покарання?

У час, коли триває збройна агресія росії проти України та російські військові часто застосовують насильство до наших громадян, важливо розуміти, як закон розглядає випадки, коли людина вимушено скоїла злочин.

Виникає питання: чи буде людина відповідати за вчинок, якщо вона діяла не за власним бажанням, а через примус?

Стаття 40 Кримінального кодексу України пояснює, що якщо особу примусили фізично (наприклад, били, катували, тримали в полоні), і вона через це не могла контролювати свої вчинки, вона може бути звільнена від кримінальної відповідальності. Тобто, якщо особа не мала іншого вибору і не могла контролювати свої дії, вона не вважається злочинцем.

Закон визнає два види примусу:

Фізичний: застосування сили, нанесення удару, побоїв, тілесних ушкоджень, введення в організм різноманітних препаратів, тощо;

Психічний: погроза вбити, знищити або пошкодити майно, поширити відомості, що ганьблять особу, тощо.

Якщо примус був, але людина все ж мала можливість керувати своїми вчинками, питання її відповідальності вирішується окремо. У такому випадку суд може визнати примус обставиною, яка пом’якшує покарання.

Дана стаття допомагає захистити людей, які опинилися у безвихідних ситуаціях та були змушені вчинити злочин проти своєї волі.

Якщо людина діяла не зі своєї волі, а через фізичний чи психологічний примус, закон захищає її від несправедливого покарання.

Міністерство юстиції України