Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Викривача корупції не може бути звільнено чи примушено до звільнення, притягнуто до дисциплінарної відповідальності чи піддано з боку керівника або роботодавця іншим негативним заходам впливу – позиція Верховного Суду.
Працівника, який набув статусу викривача, не може бути звільнено чи примушено до звільнення, притягнуто до дисциплінарної відповідальності чи піддано з боку керівника або роботодавця іншим негативним заходам впливу. На цьому наголосив в постанові від 9 жовтня 2024 року по справі №759/13330/22 Верховний Суд.
Саме роботодавець зобов’язаний доводити, що звільнення викривача не пов’язане зі здійсненням ним повідомлень про можливі факти порушення вимог Закону «Про запобігання корупції».
Відсутність працівника на робочому місці за станом здоров'я може бути підтверджена не тільки листком непрацездатності, а й довідкою медичної установи, показаннями свідків чи іншими доказами.
Обставини справи
Так, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» у справі за позовом працівника до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», правонаступником якого є АТ «НАЕК «Енергоатом», третя особа — Національне агентство з питань запобігання корупції (НАЗК), про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Суди встановили, що позивач працював на посаді начальника відділу вхідного контролю, вторинних ресурсів, реалізації та аналізу руху ТМЦ Запорізького відділення ВП «Складське господарство».
У січні 2021 року він звернувся до Національного антикорупційного бюро України із заявою щодо наявного незаконного діяння організованої групи службових осіб ДП «НАЕК «Енергоатом» з ознаками складу корупційного правопорушення, передбаченого ч. 5 статті 191 КК. Позивач набув статус викривача.
14 квітня 2021 року позивач звертався до медичного закладу за медичною допомогою, про що було повідомлено безпосереднього керівника. За наслідками МРТ 19 квітня 2021 року позивача було повторно оглянуто та госпіталізовано до хірургічного відділення на стаціонарне лікування, проведено операцію на колінному суглобі з подальшим оформленням листків непрацездатності, що не було спростовано відповідачем. 26 травня 2021 року наказом директора ВП «Складське господарство» ДП «НАЕК «Енергоатом» позивача звільнено з роботи за прогул без поважних причин.
Позивач вважав своє звільнення незаконним, оскільки він був відсутній на робочому місці 14 квітня 2021 року у зв`язку зі зверненням до медичної установи за наданням лікарської допомоги, що підтверджується довідкою медичної установи, подальшим лікуванням та проведенням хірургічних операцій. Також зазначав, що звільнення з роботи пов`язане з переслідуванням його, як викривача, та наявного конфлікту інтересів у керівництва.
Суд першої інстанції позов задовольнив частково. Визнав протиправним та скасував наказ про звільнення позивача, поновив його на роботі, стягнув з ДП «НАЕК «Енергоатом» на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу. У решті позовних вимог відмовив. Судове рішення мотивовано тим, що до позивача було застосовано найсуворіший негативний захід, передбачений трудовим законодавством України, — звільнення. Цей захід дисциплінарного впливу спричиняє негативні наслідки не лише для кар’єри позивача, а й суттєво впливає на реалізацію законного права здійснення повідомлень про порушення антикорупційного законодавства іншими працівниками у структурі ДП «НАЕК «Енергоатом», які мають можливість діяти в інтересах суспільства, повідомляючи про це роботодавця, спеціально уповноважені державні органи та громадськість.
Звільнення позивача працює на шкоду суспільним інтересам, отже, звільнення позивача за цих обставин є непропорційно суворим.
Враховуючи той факт, що позивач здійснив повідомлення щодо наявного незаконного діяння організованої групи службових осіб ДП «НАЕК «Енергоатом» з ознаками складу корупційного правопорушення, передбаченого частиною п’ятою статті 191 КК України, відповідно до приписів статті 1 Закону «Про запобігання корупції» позивач набув статус викривача, а дії відповідача суперечать статті 53-4 Закону «Про запобігання корупції».
Позивач здобув статус викривача, а отже, йому не може бути відмовлено у прийнятті на роботу, його не може бути звільнено чи примушено до звільнення, притягнуто до дисциплінарної відповідальності чи піддано з боку керівника або роботодавця іншим негативним заходам впливу.
Водночас саме відповідач зобов`язаний доводити, що звільнення позивача не пов’язане зі здійсненням ним повідомлень про можливі факти порушення вимог Закону «Про запобігання корупції».
Апеляційний суд погодився з такими висновками суду першої інстанції, однак зменшив розмір стягнутого середнього заробітку за час вимушеного прогулу, керуючись тим, що при нарахуванні загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу необхідно її обчислювати шляхом множення середньоденної заробітної плати на число робочих, а не календарних днів.
Що вирішив Верховний Суд
Переглядаючи справу, Верховний Суд погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій та звернув увагу на таке. Власник або уповноважений ним орган має право розірвати трудовий договір у випадку здійснення працівником прогулу без поважних причин (пункт 4 ч. 1 статті 40 КЗпП).
Викривач – фізична особа, яка за наявності переконання, що інформація є достовірною, повідомила про можливі факти корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень, інших порушень цього Закону, вчинених іншою особою, якщо така інформація стала їй відома у зв’язку з її трудовою, професійною, господарською, громадською, науковою діяльністю, проходженням нею служби чи навчання або її участю у передбачених законодавством процедурах, які є обов’язковими для початку такої діяльності, проходження служби чи навчання (стаття 1 Закону «Про запобігання корупції»).
Викривачу, його близьким особам не може бути відмовлено у прийнятті на роботу, їх не може бути звільнено чи примушено до звільнення, притягнуто до дисциплінарної відповідальності чи піддано з боку керівника або роботодавця іншим негативним заходам впливу (переведення, атестація, зміна умов праці, відмова у призначенні на вищу посаду, зменшення заробітної плати тощо) або загрозі таких заходів впливу у зв’язку з повідомленням про можливі факти корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень, інших порушень цього Закону.
До негативних заходів також належать формально правомірні рішення і дії керівника або роботодавця, які носять вибірковий характер, зокрема, не застосовуються до інших працівників у подібних ситуаціях та/або не застосовувалися до працівника у подібних ситуаціях раніше (ч. 1 статті 53-4 Закону «Про запобігання корупції»).
Верховний Суд вказав, що позивач набув статус викривача, а отже, його не може бути звільнено чи примушено до звільнення, притягнуто до дисциплінарної відповідальності чи піддано з боку керівника або роботодавця іншим негативним заходам впливу. Водночас саме відповідач зобов`язаний доводити, що звільнення позивача не пов’язане зі здійсненням ним повідомлень про можливі факти порушення вимог Закону «Про запобігання корупції».
Колегія суддів погодилася з доводами представника НАЗК про те, що з встановлених судом обставин справи вбачається наявність причинно-наслідкового зв`язку має повідомленням про можливий факт зловживання службовим становищем службовими особами відповідача та застосуванням останнім до нього негативних заходів впливу.
Крім того, відсутність працівника на роботі за станом здоров'я може бути підтверджена не тільки листком непрацездатності, а й довідкою медичної установи, показаннями свідків чи іншими доказами. Суди зробили обґрунтовані висновки про те, що визнання наказу про звільнення позивача протиправним та його скасування, поновлення на роботі є законним, а апеляційний суд обґрунтовано стягнув з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Ураховуючи наведене, Верховний Суд рішення суду першої інстанції в частині поновлення на роботі та постанову апеляційного суду залишив без змін.
Автор: Наталя Мамченко
_03_03.png)
