Поновлення на роботі держслужбовця

Строк вимушеного прогулу держслужбовця внаслідок невиконання роботодавцем рішення суду має продовжуваний характер, а тому середній розмір його зарплати слід обчислювати, виходячи з виплат за два попередні місяці роботи перед звільненням.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 370 Кодексу адміністративного судочинства встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов’язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою, або за принципом взаємності — за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до ст.235 Кодексу законів про працю в разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

За правилами ч.2 ст.235 КЗпП при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Стаття 236 КЗпП передбачає, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Відповідно до п.2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.95 №100, середньомісячна заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов’язана відповідна виплата.

У разі зміни структури заробітної плати з одночасним підвищенням посадових окладів працівникам органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до актів законодавства період до зміни структури заробітної плати виключається з розрахункового періоду.

Коли зміна структури заробітної плати з одночасним підвищенням посадових окладів працівників органів державної влади та органів місцевого самоврядування відбулася у період, протягом якого за працівником зберігається середня заробітна плата, а також коли заробітна плата у розрахунковому періоді не зберігається, обчислення середньої заробітної плати провадиться з урахуванням виплат, передбачених працівникові згідно з умовами оплати праці, що встановлені після підвищення посадових окладів.

Згідно з абзацом першим п.10 Порядку №100 (чинного на час розгляду справи судами) у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення.

Верховний Суд розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу №340/1747/21про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу при затримці виконання судового рішення про поновлення на роботі. У постанові від 30.03.2023 він зазначив таке.

Розраховуючи середній заробіток за час затримку виконання рішення суду в розмірі 151395,00 грн, суди попередніх інстанцій виходили з того, що обставини щодо розміру середньоденної заробітної плати позивача встановлені у рішенні Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02.09.2020 у справі № 340/221/20.

Так, у цій справі  суди для обрахунку середнього заробітку застосували довідку від 13.08.2020 №09/01-41/735 з урахуванням того, що в період вимушеного прогулу позивача розмір його посадового окладу на відповідній посаді визначався постановою КМУ «Питання оплати праці працівників державних органів» від 18.01.2017 №15 (зі змінами внесеними постановою КМУ від 15.01.2020 №16).

Розмір середнього заробітку розраховано таким чином:

з 27.12.2019 до 24.01.2020 — 10990,0 грн., середньоденний заробіток 925,96 грн.;

з 25.01.2020 до 02.09.2020 — 12000,0 грн. (коефіцієнт 1,09 = 12000/10990), середньоденний заробіток 1009,30 грн = 925,96 х 1,08.

У справі № 340/1747/21 суди попередніх інстанцій з посиланням на висновки, викладені у справі № 340/221/20, при розрахунку середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі виходили із середньоденної заробітної плати у розмірі 1009,30 грн.

Водночас колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до п.10 Порядку №100 (який був чинний на час виникнення спірних правовідносин та на момент прийняття рішення про поновлення) у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення.

Проте у подальшому постановою КМУ «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100» від 09.12.2020 №1213, яка набрала чинності 12.12.2020, п.10 Порядку №100 виключено.

Отже, з 12.12.2020 правові підстави для застосування коефіцієнта підвищення відсутні.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що у період з 12.12.2020 до 07.04.2021 розрахунковою величиною для обрахунку середнього заробітку позивача має слугувати його середньоденна заробітна плата без коефіцієнтів підвищення заробітної плати.

Цей висновок відповідає правовим позиціям Верховного Суду щодо застосування п.10 Порядку №100 (з урахуванням постанови №1213) при обчисленні середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду, які викладені у постановах від 08.11.2022 у справі №460/15639/21, від 27.01.2022 у справі №580/5185/20.

Таким чином, для правильного розрахунку суми, що підлягає стягненню при затримці виконання рішення про поновлення на роботі, необхідно враховувати, чи мало місце збільшення посадових окладів державних службовців одночасно зі зміною структури заробітної плати за вказаний період (з 03.09.2020 до 07.04.2021).

Стягуючи з державного органу на користь державного службовця середній заробіток за час вимушеного прогулу при затримці виконання судового рішення про поновлення на роботі, суди не взяли до уваги п.10 Порядку №100 та не навели в своїх рішеннях відповідних мотивів щодо його застосування/незастосування.

Водночас колегія суддів уважає за необхідне зазначити таке.

Згідно з п.1 Порядку №100 він застосовується, зокрема, у випадку вимушеного прогулу та розрахунку затримки виконання рішення суду.

Середньомісячна заробітна плата працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують дню звільнення працівника з роботи (абз.3 п.2 Порядку №100). Працівникам, які пропрацювали менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна заробітна плата працівника.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного заробітку на число робочих днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком (п.5 розд.IV Порядку №100).

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за два місяці на число робочих днів (п.8 Порядку №100).

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абз.3 п.8 Порядку №100). Отримавши розмір середньоденної заробітної плати за останні два місяці роботи, множимо його на кількість робочих днів за графіком роботи підприємства, установи, організації, та отримуємо визначений розмір середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі.

Згідно з абз.3 п.2 Порядку №100 в усіх інших випадках збереження середньої заробітної плати і забезпечення допомогою у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю або по вагітності та пологах середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов’язана відповідна виплата.

Абзацом 4 п.2 Порядку №100 (в редакції від 30.05.2020) передбачено, якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу п.4 цього Порядку.

Абзацом 18 п.4 Порядку №100 передбачено, що в інших випадках, коли нарахування проводяться виходячи із середньої заробітної плати, працівник не мав заробітку не з вини працівника, розрахунки проводяться виходячи з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу. Так, на переконання Мін’юста у цьому випадку при стягненні середнього заробітку за час затримки рішення суду необхідно враховувати два попередні місяці, що передують події, з якою пов’язана відповідна виплата, у цій справі це липень — серпень 2020 року. Подією, з якою пов’язана виплата, слід вважати прийняття рішення про поновлення на роботі — 02.09.2020 у справі № 340/221/20.

Верховний Суд вказані доводи скаржника вважає безпідставними, з огляду на таке. У постанові від 18.08.2022 у справі №560/7496/20 ВС дійшов висновку про те, що до вимушеного прогулу прирівнюється затримка роботодавцем виконання рішення про поновлення на роботі (ст.236 КЗпП).

Середній заробіток за своїм змістом також є державною гарантією, право на отримання якої виникає у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою роботу з незалежних від нього причин.

Отже, у цьому випадку позивача фактично позбавлено права на отримання заробітної плати внаслідок невиконання відповідачем рішення суду у справі №340/221/20.

Таким чином, у цьому випадку подією, з якою пов’язана виплата за затримку виконання рішення суду, є день незаконного звільнення позивача, тому середня заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Крім того, як убачається з матеріалів справи після прийняття рішення у справі №340/221/20 (02.09.2020) розмір середньоденної заробітної плати за два попередні місяці роботи перед звільненням (жовтень і листопад 2019 року) змінився у зв’язку з ухваленням рішення у справі №340/347/20. Тому колегія суддів дійшла висновку, що розрахунок середньоденної заробітної плати повинен бути проведений з урахуванням висновків суду у справі №340/347/20 про право позивача на надбавку за інтенсивність праці у розмірі 300% до посадового окладу за листопад 2019 року.

Отже, вказана надбавка, на яку мав право позивач, повинна бути врахована до заробітної плати при розрахунку середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду, однак судами попередніх інстанцій під час визначення розміру такої затримки цього зроблено не було.

З урахування зазначеного, ВС уважає, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій є передчасними і такими, що зроблені без повного з’ясування обставин, які мають значення для вирішення справи, а оцінка доказів здійснена без дотримання положень ст.90 КАС та з неправильним застосуванням норм матеріального права.

Отже, оскаржуване судове рішення не є таким, що відповідає вимогам законності й обґрунтованості, встановленим ст.242 КАС.

Водночас колегія суддів уважає правильними висновки судів попередніх інстанцій про те, що строк вимушеного прогулу має продовжуваний характер, а тому в цьому випадку середній розмір заробітної плати слід обчислювати, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, у якому відбувається подія, з якою пов’язана відповідна виплата (тобто за два попередні місяці роботи перед звільненням).

Що стосується аргументів держоргану про те, що в силу положень стст.236 КЗпП та 383 КАС позивач повинен звернутися до суду першої інстанції, який розглядав спір, із заявою про виплату середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення, а не з новим публічно-правовим спором про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який фактично вважається вирішеним, колегія суддів уважає такі доводи безпідставними, оскільки приписи ст.383 КАС стосуються виконання рішення суду про поновлення на посаді, водночас предметом спору у цій справі є стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду, що не охоплюється судовим рішенням про поновлення на роботі.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягає скасуванню в частині визначення розміру середнього заробітку за весь час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі, який підлягає стягненню на користь позивача, із направленням в цій частині справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Правова позиція ВС на прикладі постанови КАС від 30.03.2023 у справі №340/1747/21.

Відповідно до п.10 Порядку №100 (який був чинний на час виникнення спірних правовідносин та на момент прийняття рішення про поновлення) у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення.

Проте у подальшому постановою КМУ №1213 п.10 Порядку №100 виключено. Отже, з 12.12.2020 правові підстави для застосування коефіцієнта підвищення відсутні.

Таким чином, у період з 12.12.2020 до 07.04.2021 розрахунковою величиною для обрахунку середнього заробітку позивача має слугувати його середньоденна заробітна плата без коефіцієнтів підвищення заробітної плати.

Закон і Бізнес