Асоціація адвокатів України провела V Судовий форум, під час якого учасники обговорили найбільш актуальні питання судової практики та змін у судочинстві в умовах воєнного стану

Асоціація адвокатів України провела V Судовий форум, під час якого учасники обговорили найбільш актуальні питання судової практики та змін у судочинстві в умовах воєнного стану. Чим живуть і що болить цивільній, кримінальній видам юрисдикції, а також судовій системі в цілому?

Ризики та оптимізм

Голова Верховного Суду Всеволод Князєв записав відео-звернення для учасників форуму. Він зазначив, що на початку війни судова система стикнулась з безпрецедентними викликами: «Ми були змушені змінювати територіальну підсудність, переводити суддів, перевозити справи. Частина справ була втрачена, їх потрібно відновлювати».

Сьогодні близько 500 суддів працюють поза межами своїх рідних приміщень, 88 — не здійснюють правосуддя, а 54 — розташовані на тимчасово непідконтрольних Україні територіях. У деяких судів приміщення або зруйновані, або знаходяться на територіях, на яких небезпечно перебувати суддям та працівникам апарату.

Але судова система не втрачає оптимізму. Попри все це, з січня цього року нарешті запрацювала Вища рада правосуддя, зараз нею вирішується складне питання щодо формування Вищої кваліфікаційної комісії суддів, яка не працює вже 3,5 роки.

Окрім того, зауважив В.Князєв, тривають дискусії щодо необхідності запровадження військових судів. Важливим питанням є захист інвестицій, які будуть надходити від українських та іноземних інвесторів після закінчення війни.

Також до початку війни Україна активно працювала над новою мапою судів. Насамперед це стосувалось укрупнення існуючих судів загальної юрисдикції, приведення до нового адміністративно-територіального устрою.

«Зараз це також питання нової демографічної реальності. Йдеться про мільйони внутрішньо-переміщених осіб, а також мігрантів поза межам України. Тож питання післявоєнного судоустрою — це те питання, над яким уже сьогодні треба активно думати та працювати», — додав очільник ВС.

Важливою залишається і цифровізація правосуддя – можливість дистанційної участі не тільки для сторін процесу, а й для судді та секретаря судового засідання. Ковід актуалізував ці процеси для всього світу, а для України війна стала справжнім викликом, тому є надія, що дистанційне правосуддя зменшить безпекові ризики для всіх учасників процесу. За словами В.Князєва, зараз це питання знаходиться на вирішенні у парламенті.

Покинута спадщина

Суддя Касаційного цивільного суду Василь Крат розповів про строки у приватних відносинах крізь призму судової практики. Спікер звернув увагу на аспектах двох видів строків, які дотичні до практики КЦС. Більшість тих проблем, які виникли, обумовлені так званим законом від 15.03.2022 №2120-IX, яким, серед іншого, у Цивільний кодекс були внесені «Прикінцеві і перехідні положення». Зокрема, п.19, в якому законодавець на час воєнного та надзвичайного стану запровадив таку конструкцію як продовження дії певних строків.

В.Крат зазначив, що традиційно учасників обороту цікавить застосування позовної давності. Але є й інші цивільні строки, до яких з незрозумілих причин запровадили конструкцію продовження. Наприклад, строк для реалізації переважного права купівлі частки. Утім, за його словами, й у цьому можна прослідкувати логіку, за якою це дотично до строку поруки.

Однак на відміну від цього, за словами спікера, законодавець вирішив не реагувати на ті питання, які в умовах воєнного стану, вочевидь, є більш важливими, зокрема, що стосується строків прийняття спадщини. Якщо подивитись на п.19 «Прикінцевих і перехідних положень», то можна побачити, що законодавець жодним чином не відреагував на зміну строку для прийняття спадщини. Натомість Кабмін своєю постановою запровадив такого роду конструкцію як зупинення строку на прийняття спадщини. Але виникає питання з точки зору того, наскільки з урахування ст.4 ЦК можна було так робити і чи передбачається взагалі такого роду конструкція.

У постанові від 25.01.2023 у справі №676/47/21 КЦС таке питання вирішував. Суд при цьому враховував як ст.4 ЦК, так і закон №2120-IX, яким законодавець вирішив не змінювати правове регулювання прийняття спадщини на період воєнного стану. В принципі аналогічна ситуація мала місце і з карантинними обмеженнями. В цій конструкції КЦС, за словами В.Крата, з урахуванням практики, ВС, вочевидь не міг міркувати інакше.

Загалом же строк на прийняття спадщини є пресічним, інколи його ще називають преклюзивним, оскільки він пресікає існування права — в даному випадку права на прийняття спадщини. Законодавець пропонує, з однієї сторони, домовитись у договірному порядку, що у випадку пропущення строків на прийняття спадщини сторони не проти цього прийняття. Але особисто В.Крат ще жодного разу не бачив такого договору. Хоча тут не потрібно судового спору чи судового рішення. Але якщо ця модель універсального регулятора не спрацьовує, то з’являється другий варіант — подовження строку на прийняття спадщини за позовною заявою.

І ще одне питання, дотичне до позовної давності і воєнного стану, розкрите в ухвалі Великої палати ВС стосовно проблематики давності і карантину — від 1.02.2023 у справі №910/18489/20. Мабуть, саме на такий вектор ВС буде орієнтуватись у подібних справах й в аспекті воєнного стану, припустив В.Крат.

Дистанційні ризики

Суддя Касаційного кримінального суду Олександра Яновська розповіла про зміни у кримінальному судочинстві, що пов’язані із воєнним станом. Вона зазначила, що такі зміни не відбуваються одномоментно — очевидно, що зараз ще розслідуються воєнні злочини, є перші вироки, однак цей вал буде лише наростати. До ВС хвиля таких справ ще не дійшла.

Однак, про деякі трансформації можна говорити вже зараз. По-перше, йдеться про неможливість здійснення правосуддя на тимчасово окупованих територіях. Це, в свою чергу, призводить до затягування строків розгляду. О.Яновська зауважила: якщо близько 3 тис. справ передано з судів Харківської області до судів Полтащини, то не варто очікувати швидкого розгляду цих справ.

По-друге, йдеться про значне збільшення кримінальних проваджень, які здійснюються в режимі відеоконференцзв’язку. У касаційній інстанції вітають такий формат, але водночас розуміють, що це не завжди обумовлено сприятливими факторами — скороченням часу розгляду, процесуальних витрат, наданням можливості взяти участь у засіданні з будь-якої точки світу.

Водночас, це пов’язано із низкою недоліків та ризиків, особливо для судів першої інстанції. Адже є специфіка дослідження доказів, забезпечення участі учасників та забезпечення права на захист. «На жаль, на сьогодні ми ще не маємо чітких алгоритмів дій. Яким чином перевірити особу учасника процесу? Як дослідити той чи інший доказ? Яким чином провести допит? Як забезпечити належне конфіденційне спілкування між обвинуваченим та його представником? Зараз це особливо актуально», — додала О.Яновська.

Поруч із цим, нарешті з’явилось нормативне підґрунтя для того, щоб надати можливість захисникам брати участь у кримінальних провадженнях зі своїх власних технічних засобів. Це, на думку судді, сприятиме тому, що справи будуть розглядатись швидше і при цьому буде забезпечене право на захист.

Виклики є і в сфері матеріального кримінального права. В КК були введені абсолютно нові склади правопорушень та уточнені санкції щодо окремих кримінальних злочинів. Це, в свою чергу, створює необхідність запровадження єдиної правозастосовної практики. Адже така стаття як щодо колабораційної діяльності настільки по-різному сформульована, що лише в майбутньому стане зрозуміло, як вона буде застосовуватись на практиці.

Це все ставить перед судами велику кількість питань. Відсутність єдності практики у цих питаннях може стати підставою уникнення відповідальності за злочини, вчиненні під час воєнного стану.

Є в КПК і новели, які стали реакцією на ті екстремальні умови, в яких опинилась судова система та правоохоронні органи. З’явився пул нових повноважень прокурорів та слідчих, у тих випадках коли судді не можуть здійснювати своїх функцій. Очевидно йдеться не про будь-які випадки, а про ті, в яких констатована об’єктивна неможливість для останніх виконувати свої повноваження. Тому в постанові прокурор має заявити, які саме об’єктивні підстави для цього є.

Також ст.615 КПК дає змогу отримати докази в специфічних умовах без допиту в суді та понятих. Втім, залишається вимога КПК забезпечити сторонам можливість влаштувати перехресний допит. Саме тому О.Яновська сподівається, що незабаром вдасться повернутись до звичного раніше порядку отримання показань як доказів.

Не менш важливим аспектом суддя назвала те, що суди сьогодні приділяють особливу увагу активності сторін. Часто сторона захисту розуміє, що якщо сторона обвинувачення не здійснить своїх функцій, суд сам розбереться і все встановить.

«Але давайте любити змагальний процес в усіх його вимірах. Стороні захисту потрібно бути такою ж активною стороною як і сторона обвинувачення», — закликала О.Яновська.

Суддя пояснила, що ця активність має виражатись в доведенні своїх позицій, представлені недоліків, які допустила сторона обвинувачення. «Не треба сподіватись, що суд встановить, зобов’яже, дослідить. Протистояти потрібно активно — за цим майбутнє змагального процесу», — підсумувала спікер.

Закон і Бізнес