Перехідне правосуддя для України: як відновити справедливість для жертв війни

Чому трибуналів над воєнними злочинцями недостатньо для відновлення справедливості щодо жертв війни? Як так сталося, що Україна не ратифікувала Римський статут Міжнародного кримінального суду – міжнародний договір, що міг би пришвидшити роботу МКС по справах російських злочинів? Про важливість впровадження перехідного правосуддя (Transitional Justice) для України говорили директор America House Lviv Володимир Бєглов та культурологиня Українського католицького університету Ірина Старовойт із керівником програми USAID «Права людини в дії», УГСПЛ Тарасом Цимбрівським та членом правління Благодійного фонду «Восток SOS» Олександрою Дворецькою.

Що таке перехідне правосуддя і навіщо воно потрібне?

«Про перехідне правосуддя необхідно говорити через дві призми. У випадках збройних конфліктів, якщо спрощено пояснювати широкій аудиторії, – це про справедливість для жертв війни та покарання для злочинців, а також це про життя після війни. Так само перехідне правосуддя може мати місце під час переходу від авторитарних режимів до демократії», – сказав Тарас Цимбрівський.

Більш широко перехідне правосуддя – це набір юридичних та позасудових механізмів для переходу від війни до сталого миру. Серед юридичних – звернення держави до міжнародних інституцій, які притягають до відповідальності воєнних злочинців, та національні механізми. Саме українська судова система, підкреслив правник, має стати ключовою ланкою у цьому питанні, попри поширену думку про те, що всю роботу за Україну має зробити міжнародне право.

Олександра Дворецька додала, що перехідне правосуддя у багатьох асоціюється з судовими процесами та покаранням злочинців, але це надто вузьке розуміння терміну. Насправді мова йде про справедливість та відновлення порушених прав людини внаслідок збройного конфлікту, при цьому елемент покарання – це лише інструмент, за допомогою якого воєнні злочини у майбутньому не повторюються, жертви отримують компенсації, а в підручниках історії відображено правду про тих, хто є злочинцем, а хто є героєм в цій війні.

Чому гості програми вирішили адвокатувати перехідне правосуддя для України?

Представниця «Восток SOS» розповіла, що вперше про справедливість та її відновлення її змусив замислитися один з найстрашніших злочинів радянської влади – депортація кримських татар у 1944 році.

«Коли я в університеті зацікавилась темою повернення кримськотатарських родин на півострів та відвідала архів КДБ, мені стало зрозуміло, що все, що нам говорили в школі про кримських татар – «зрадників» – не правда. Кампанія проти них була спроєктована режимом», – поділилися спогадами Олександра Дворецька.

Початок своєї роботи з темою перехідного правосуддя Тарас Цимбрівський пов’язує з поїздкою у 2016 році до Боснії та Герцеговини з метою ознайомлення з досвідом постконфліктного врегулювання на цих територіях після Югославської війни. Усвідомивши важливість питання і для власної країни, він започаткував на базі Школи права Українського Католицького Університету проєкт «Перехідне правосуддя в Україні» у форматі зустрічей фахової аудиторії та громадськості з відомими вітчизняними та іноземними експертами в цій сфері.

Пізніше бажання просувати тему та роботи важливі для суспільства речі приведуть правника в Програму USAID «Права людини в дії», що виконується Українською Гельсінською спілкою з прав людини. У результаті цього частина активностей в рамках однієї з цілей програми – подолання наслідків збройного конфлікту – буде відбуватися саме з тематики перехідного правосуддя.

Чи перехідне правосуддя у фокусі уваги держави?

Тарас Цимбрівський зазначив, що предметна дискусія з перехідного правосуддя в Україні стартувала у 2016, і розпочала її не держава, а неурядовий сектор на базі Офісу Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Тоді громадські організації стали робити конкретні зусилля в цьому напрямку, в результаті чого з’явилася концепція перехідного правосуддя про візію державної політики під час переходу від війни до миру. У подальшому вона була доопрацьована робочою групою при Комісії з питань правової реформи, в яку входили провідні національні експерти з перехідного правосуддя та міжнародного права, зокрема, міжнародного гуманітарного права.

«Далі всі очікували, що документ буде прийнятий у формі Указу Президента, але цього не сталося. Концепція просто загубилася в коридорах державної влади, попри те, що документ отримав позитивні відгуки від багатьох національних та міжнародних стейкхолдерів, включно з Моніторинговою місією ООН в Україні», – зазначив представник УГСПЛ.

Паралельно з цими процесами Міністерство реінтеграції тимчасово окупованих територій запустило ініціативу з прийняття закону про перехідний період. Документ було передано до Венеційської комісії, але реакція на нього була не найкращою. З тих пір цей процес поставлено на паузу.

Підсумовуючи, Тарас Цимбрівський зазначив, що окремі точкові законопроєкти, які лягають в канву перехідного правосуддя, сьогодні приймаються, але системного підходу держави до цього питання немає.

Що необхідно зробити, щоб перехідне правосуддя для України спрацювало?

Для того, щоб суспільство відчуло відновлення справедливості недостатньо провести трибунали над воєнними злочинцями, – говорить Олександра Дворецька. Необхідно провести велику роботу зі встановлення причин, через які відбулась війна, також потрібно з’ясувати, що відбувалось безпосередньо під час збройного конфлікту. До прикладу, в деокупованому Ізюмі на Харківщини сьогодні потрібно відремонтувати зруйноване, повернути українських правоохоронців та встановити воєнних злочинців. Окупація тут була короткою і життя не встигло змінитися докорінно. У той же час, робота нашої держави після деокупації Криму буде полягати в інших заходах, адже за багато років вплив росіян на цю територію став суттєвим, зокрема, побудовані російські військові частини, діти вчаться за російськими підручниками.

У свою чергу, Тарас Цимбрівський окреслив проблеми в юридичній сфері, які потребують оперативного вирішення з боку органів державної влади. Так, для належної кваліфікації воєнних злочинів та злочинів проти людяності необхідно внести зміни до Кримінального кодексу України, щоб він відповідав міжнародному праву. Але за весь час війни, що триває з 2014 року, це так і не було зроблено українськими законодавцями. На додачу, для швидкого розслідування злочинів Росії в Міжнародному кримінальному суді, необхідно ратифікувати Римський статут МКС. Раціональних причин, з яких парламент досі цього не зробив, не існує. Крім того, Україна взяла на себе зобов’язання щодо ратифікації ще під час підписання Угоди про асоціацію з ЄС, а також подала дві Декларації про визнання юрисдикції Міжнародного кримінального суду.

Роль громадянського суспільства під час перехідного періоду

Керівник Програми «Права людини в дії» переконаний – з часом кількість українців, що готові працювати на розбудову країни та залучаються в громадські ініціативи, тільки зростає. Внаслідок цих процесів сьогодні громадянське суспільство у багатьох суспільно важливих питаннях показує кращі результати, ніж політичний істеблішмент. Тож, на думку правника, активні громадяни мають йти в органи влади, щоб отримувати повноваження на прийняття рішень щодо необхідних країні змін.

Довідково: «Плани на завтра» – цикл дискусійних програм від Інституту стратегії культури, YouTube-каналу ТО-МИ та Radio Skovoroda про виклики та можливості, які вийдуть на перший план в Україні одразу після перемоги над ворогом.

Закон і Бізнес