Нова редакція Закону «Про судоустрій і статус суддів» (проект)

В розпорядження „ЗіБ” потрапив законопроект про внесення змін до Закону „Про судоустрій та статус суддів”, яким, зокрема, планується викласти Закон про судоустрій у новій редакції. Наразі Міністерство юстиції та громадські організації, які брали участь у розробці документу, організували його публічне обговорення.

 

 

 

Проект

 

 

 

 

 

ЗАКОН УКРАЇНИ

 

 

 

Про внесення змін до Закону України

 

"Про судоустрій і статус суддів"

 

та інших законодавчих актів

 

щодо удосконалення засад організації

 

та функціонування судової влади

 

відповідно до європейських стандартів

 

 

 

Верховна Рада України п о с т а н о в л я є:

 

 

 

І. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" викласти в такій редакції:

 

 

 

ЗАКОН УКРАЇНИ

 

«Про судоустрій і статус суддів»

 

Цей Закон визначає правові засади функціонування в Україні судової влади, що діє на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.

 

 

 

Розділ I. ЗАСАДИ ОРГАНІЗАЦІЇ СУДОВОЇ ВЛАДИ

 

 

 

Стаття 1. Судова влада

 

1. Судову владу в Україні відповідно до конституційної засади поділу державної влади здійснює незалежний та безсторонній суд, утворений відповідно до закону.

 

2. Судочинство здійснюють суди загальної юрисдикції та Конституційний Суд України.

 

3. Судову владу реалізують професійні судді. У визначених законом випадках професійні судді реалізують судову владу разом з народними засідателями або присяжними.

 

 

 

Стаття 2. Мета та завдання правосуддя

 

1. Завданням правосуддя є утвердження верховенства права в суспільстві й забезпечення кожному права на справедливий судовий розгляд незалежним та безстороннім судом з метою захисту прав людини і основоположних свобод як цінностей, що визначають зміст і спрямованість діяльності держави і гарантовані Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згоду на обов’язковість яких надала Верховна Рада України.

 

 

 

Стаття 3. Система судів України

 

1. Систему судів України складають суди загальної юрисдикції та суд конституційної юрисдикції.

 

2. Суди загальної юрисдикції утворюють єдину систему судів. Єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні є Конституційний Суд України.

 

3. Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.

 

4. Порядок організації і діяльності Конституційного Суду України визначається Конституцією України та Законом України "Про Конституційний Суд України".

 

5. Суд як судовий орган має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням.

 

 

 

Стаття 4. Законодавство про судоустрій і статус суддів

 

1. Судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України, цим Законом та іншими законами України.

 

 

 

Стаття 5. Здійснення правосуддя

 

1. Правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускається.

 

2. Громадяни України беруть участь у здійсненні правосуддя через народних засідателів і присяжних.

 

 

 

Стаття 6. Незалежність судів

 

1. Здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України, дотримуючись принципу верховенства права.

 

2. Втручання у здійснення правосуддя, незаконний вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів забороняється.

 

3. З метою утвердження незалежності суддів і сприяння ефективному функціонуванню судової влади діє суддівське самоврядування.

 

 

 

Стаття 7. Право на справедливий суд

 

1. Кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону, з дотриманням справедливої судової процедури.

 

2. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції та підсудності якого ця справа віднесена процесуальним законом.

 

3. Кожен має право на участь у розгляді своєї справи в суді першої, апеляційної, касаційної інстанції та у Верховному Суді України в порядку, визначеному процесуальним законом.

 

4. Іноземці, особи без громадянства та іноземні юридичні особи мають в Україні рівне з громадянами і юридичними особами України право на справедливий суд.

 

 

 

Стаття 8. Одноособовий та колегіальний розгляд справ

 

1. Справи у судах розглядають суддя одноособово, колегія суддів, а також за участю народних засідателів і присяжних.

 

2. Суддя, який розглядає справу одноособово, діє як суд.

 

 

 

Стаття 9. Автоматизований розподіл судових справ

 

1. Розподіл судових справ між суддями, визначення судді-доповідача, головуючого судді, формування колегії суддів здійснюється через автоматизовану систему, що є складовою автоматизованої системи документообігу суду. В такий же спосіб визначається запасний суддя, слідчий суддя, а також суддя, який розглядає питання про відвід слідчому судді або судді, який здійснював судове провадження одноособово.

 

2. Розподіл судової справи між суддями здійснюється автоматизованою системою під час її реєстрації з урахуванням спеціалізації суддів.

 

Автоматизований розподіл судових справ між суддями в судах, у яких відсутня спеціалізація або її застосування неможливе, здійснюється між усіма суддями.

 

При автоматизованому розподілі судових справ використовується та враховується така інформація:

 

1) спеціалізація суддів (за наявності);

 

2) кількість судових справ, що надійшла на розгляд судді;

 

3) кількість фактично відпрацьованого робочого часу (в днях);

 

5) коефіцієнт, що враховує форму участі судді у розгляді судової справи;

 

6) категорія судової справи та коефіцієнт її складності за класифікатором, який затверджує Державна судова адміністрація України за погодженням з Радою суддів України;

 

7) наявність у судді повноважень для здійснення правосуддя на момент розподілу судових справ;

 

8) наявність обставин, що виключають або не допускають повторної участі судді (складу суду) у розгляді судової справи відповідно до законодавства;

 

9) відсоток справ, що підлягає розгляду суддею, в разі зменшення навантаження на нього відповідно до частини шостої цієї статті.

 

Результати автоматизованого розподілу справи оформлюються актом, який додається до матеріалів справи.

 

3. Судові справи розподіляють між суддями, які мають процесуальні повноваження.

 

Якщо суддя брав участь у розгляді справи і це виключає новий розгляд її цим суддею відповідно до процесуального закону, такий суддя не залучається до автоматизованого розподілу цієї справи.

 

4. Невирішені судові справи за вмотивованим розпорядженням керівника апарату суду, що додається до матеріалів справи, передаються для повторного автоматизованого розподілу у разі:

 

1) закінчення строку, на який призначено суддю;

 

2) досягнення суддею 65-річного віку;

 

3) відсторонення судді від посади або від здійснення правосуддя;

 

4) звільнення посади судді;

 

5) перебування у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;

 

7) задоволення відводу (самовідводу) судді або всього складу суду, якщо справа розглядається колегією суддів.

 

6) тимчасової непрацездатності судді, відрядження, відпустки, що унеможливлюють участь судді у розгляді справ, що може мати наслідком порушення строку їх розгляду, передбаченого відповідним процесуальним законом;

 

Якщо суд розглядав справу колегіально, то повторний автоматизований розподіл відбувається для визначення судді (суддів) з метою заміни судді або суддів, що вибули.

 

5. У випадках знеструмлення електромережі суду, виходу з ладу обладнання або комп'ютерних програм чи настання інших обставин, які унеможливлюють функціонування автоматизованої системи, що триває понад один робочий день, розподіл справ відбувається за вмотивованим розпорядженням керівника апарату суду почергово за списками суддів з урахуванням їх спеціалізації.

 

6. Збори суддів відповідного суду мають право зменшити навантаження щодо розгляду справ на суддів, які обіймають адміністративні посади в суді, але не більше ніж на двадцять відсотків порівняно з навантаженням інших суддів.

 

7. Не розподіляються щодо конкретного судді судові справи, що надійшли:

 

1) за два місяці до закінчення повноважень судді;

 

2) за чотирнадцять днів, якщо інше не встановлено зборами суддів відповідного суду, до початку відпустки (якщо її тривалість становить не менше чотирнадцяти календарних днів);

 

3) за три робочих дні до початку відпустки, якщо її тривалість становить менше чотирнадцяти календарних днів;

 

4) у період відпустки судді;

 

5) за один робочий день до відрядження (за три робочі дні - якщо тривалість відрядження більше семи календарних днів) та в дні перебування судді у відрядженні;

 

6) під час тимчасової непрацездатності судді;

 

7) у період відрядження судді;

 

8) в інших передбачених законом випадках, у яких суддя не може здійснювати правосуддя або брати участь у розгляді судових справ.

 

8. У разі одночасного перебування всіх суддів у відрядженнях, відпустках, їх тимчасової непрацездатності та в інших передбачених законом випадках, у яких суддя не може здійснювати правосуддя або брати участь у розгляді судових справ, автоматизований розподіл судових справ здійснюється автоматизованою системою у робочий день, наступний за днем, коли відпали відповідні обставини.

 

9. Внесення змін, видалення реєстраційних даних щодо конкретної судової справи не допускається, крім випадків, установлених цією статтею. Усі зміни та видалення реєстраційних даних фіксуються автоматизованою системою автоматично.

 

10. При об'єднанні судових справ автоматизованою системою автоматично перераховується навантаження на суддю (суддів) з урахуванням таких судових справ.

 

11. У разі роз'єднання судових справ виділена в окреме провадження судова справа автоматично розподіляється на загальних підставах.

 

 

 

Стаття 10. Рівність перед законом і судом

 

1. Правосуддя в Україні здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних та інших ознак.

 

 

 

Стаття 11. Правова допомога при реалізації права на справедливий суд

 

1. Кожен має право на правову допомогу. У випадках, визначених законом, ця допомога надається безоплатно.

 

2. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Порядок та умови надання правової допомоги визначаються законом.

 

 

 

Стаття 12. Гласність і відкритість судового процесу

 

1. Ніхто не може бути обмежений у праві на отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Кожен, хто не є стороною у справі, має право на вільний доступ до судового рішення в порядку, встановленому законом.

 

2. Розгляд справ у судах відбувається відкрито. Розгляд справи у закритому судовому засіданні допускається за вмотивованим рішенням суду у випадках, визначених процесуальним законом.

 

3. Учасники судового процесу та інші особи, присутні на відкритому судовому засіданні, можуть використовувати портативні аудіотехнічні засоби, проводити в залі судового засідання фото- і кінозйомку, відеозапис, а також транслювати судове засідання.

 

У випадках, визначених процесуальним законом, суд може обмежити використання технічних засобів фото-, кінозйомки, відеозапису, а також транслювання судового засідання.

 

4. При розгляді справ перебіг судового процесу фіксується технічними засобами в порядку, встановленому процесуальним законом.

 

 

 

Стаття 13. Мова судочинства і діловодства в судах

 

1. Судочинство і діловодство в судах України провадяться державною мовою.

 

2. Суд забезпечує рівність прав осіб у судовому процесі за мовною ознакою.

 

3. Суд використовує державну мову в процесі судочинства. Суд забезпечує право осіб використовувати в судовому процесі рідну мову або мову, якою вони володіють, в порядку, визначеному законом.

 

 

 

Стаття 14. Обов'язковість судових рішень

 

1. Судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України.

 

2. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами, громадськими об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом.

 

3. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, установлену законом.

 

 

 

Стаття 15. Право на оскарження судового рішення

 

1. Учасники судового процесу та інші особи мають право оскаржити судове рішення з підстав і в порядку, встановлених процесуальним законом.

 

 

 

Стаття 16. Символи судової влади

 

1. Символами судової влади є державні символи України – Державний Герб України і Державний Прапор України.

 

2. Суддя здійснює правосуддя в мантії та з нагрудним знаком. Зразки мантії та нагрудного знака затверджує Рада суддів України.

 

 

 

Розділ II. СУДИ ЗАГАЛЬНОЇ ЮРИСДИКЦІЇ

 

 

 

Глава 1. Організаційні основи системи судів загальної юрисдикції

 

 

 

Стаття 17. Система судів загальної юрисдикції

 

1. Система судів загальної юрисдикції будується за принципами територіальності, спеціалізації та інстанційності.

 

2. Систему судів загальної юрисдикції складають:

 

1) місцеві суди;

 

2) апеляційні суди;

 

3) вищі спеціалізовані суди;

 

4) Верховний Суд України.

 

3. Найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції є Верховний Суд України. Вищими судовими органами спеціалізованих судів є відповідні вищі спеціалізовані суди.

 

 

 

Стаття 18. Спеціалізація судів загальної юрисдикції

 

1. Суди загальної юрисдикції спеціалізуються на розгляді адміністративних справ, цивільних справ, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення.

 

2. У судах загальної юрисдикції за рішенням зборів суддів відповідного суду може бути запроваджена спеціалізація суддів з розгляду окремих категорій справ.

 

 

 

Стаття 19. Порядок утворення судів загальної юрисдикції

 

1. Суди загальної юрисдикції утворює, у тому числі шляхом реорганізації, Президент України за поданням Державної судової адміністрації України на підставі пропозицій Ради суддів України.

 

2. Місцезнаходження, територіальна юрисдикція і статус суду визначаються з урахуванням принципів територіальності, спеціалізації та інстанційності.

 

3. Підставами для утворення суду є зміна визначеної цим Законом системи судів, потреба поліпшити доступ до правосуддя або зміна адміністративно-територіального устрою.

 

4. Кількість суддів у суді загальної юрисдикції визначає Рада суддів України на підставі подання Державної судової адміністрації України з урахуванням обсягу роботи суду та в межах видатків, затверджених у Державному бюджеті України на утримання судів.

 

Кількість суддів у Верховному Суді України визначається цим Законом.

 

 

 

Стаття 20. Порядок обрання суддів на адміністративні посади і звільнення з цих посад

 

1. Адміністративними посадами в суді є посади голови суду та заступника голови суду, секретаря пленуму вищого спеціалізованого суду, секретаря Пленуму Верховного Суду України.

 

2. Строк перебування на адміністративній посаді становить один рік. Перебування судді на адміністративній посаді в суді не звільняє його від здійснення повноважень судді відповідного суду.

 

3. Голову місцевого суду, його заступника, голову апеляційного суду, його заступника, голову вищого спеціалізованого суду, його заступника обирають із числа суддів цього суду та звільняють з посад збори суддів відповідного суду таємним голосуванням.

 

У вищому спеціалізованому суді або апеляційному суді суддя не може обіймати посаду голови суду двічі поспіль. У місцевому суді суддя не може обіймати посаду голови суду більше ніж двічі поспіль.

 

4. Голову Верховного Суду України, заступника Голови Верховного Суду України, секретаря Пленуму Верховного Суду України обирає на посади і звільняє з посад Пленум Верховного Суду України. Секретаря пленуму вищого спеціалізованого суду обирає на посаду і звільняє з посади пленум відповідного вищого спеціалізованого суду.

 

Такі рішення приймаються таємним голосуванням.

 

5. Суддю має бути звільнено з адміністративної посади у разі:

 

1) подання ним заяви про звільнення з адміністративної посади за власним бажанням;

 

2) відрядження його до роботи у кваліфікаційній комісії суддів, Раді суддів України, Вищій раді юстиції, Національній школі суддів України;

 

3) внесення Вищою радою юстиції подання про звільнення з посади судді.

 

Збори суддів відповідного суду достроково звільняють суддю з адміністративної посади за ініціативою не менше ніж однієї третьої від кількості суддів відповідного суду рішенням, прийнятим шляхом таємного голосування не менш як двома третинами суддів, які працюють у відповідному суді.

 

Звільнення особи з посади судді, а також закінчення строку, на який суддю обрано на адміністративну посаду в суді, припиняє повноваження на адміністративній посаді.

 

Припинення повноважень судді на адміністративній посаді, а також звільнення судді з адміністративної посади самі по собі не припиняють його повноважень судді.

 

6. Оголошення про проведення зборів суддів для вирішення питань відповідно до цієї статті з інформацією про дату, час і місце проведення зборів, їх порядок денний і регламент розміщується на офіційному веб–порталі судової влади не пізніше ніж за сім днів до їх проведення.

 

Оголошення розміщується Державною судовою адміністрацією України в день надходження письмового повідомлення, підписаного головою суду або не менше ніж третиною від загальної кількості суддів відповідного суду, в якому міститься інформація про дату, час проведення зборів, їх порядок денний. Збори суддів відповідного суду затверджують регламент для вирішення питань відповідно до цієї статті.

 

Представники засобів масової інформації можуть бути присутніми під час проведення голосування, підрахунку голосів та оголошення результатів голосування, вести стенограму, робити нотатки, вести аудіо-, відеозапис, трансляцію перебігу зборів суддів, проведення голосування, підрахунку голосів та оголошення результатів, не перешкоджаючи проведенню зборів суддів.

 

 

 

 

 

Глава 2. Місцеві суди

 

 

 

Стаття 21. Види і склад місцевих судів

 

1. Місцевими судами є:

 

1) місцеві загальні суди (районні, районні або міжрайонні у містах, міські та міськрайонні суди);

 

2) окружні суди з розгляду цивільних і кримінальних справ;

 

3) окружні адміністративні суди.

 

2. Місцевий суд складається з суддів місцевого суду, з числа яких обирають голову суду. У місцевому суді, який складається більш ніж з п’ятнадцяти суддів, обирають також заступника голови суду.

 

 

 

Стаття 22. Повноваження місцевого суду

 

1. Місцевий суд є судом першої інстанції.

 

2. Місцеві загальні суди розглядають цивільні, кримінальні, адміністративні справи і справи про адміністративні правопорушення.

 

3. Окружні суди з розгляду цивільних і кримінальних справ розглядають цивільні і кримінальні справи.

 

4. Окружні адміністративні суди розглядають адміністративні справи.

 

5. Підсудність окремих категорій справ місцевим судам, а також порядок їх розгляду визначаються процесуальним законом.

 

 

 

Стаття 23. Суддя місцевого суду

 

1. Суддя місцевого суду здійснює судочинство в порядку, встановленому процесуальним законом, а також здійснює інші повноваження, визначені законом.

 

 

 

Стаття 24. Голова місцевого суду

 

1. Голова місцевого суду:

 

1) представляє суд як орган державної влади у зносинах з іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами;

 

2) контролює ефективність діяльності апарату суду, вносить керівникові територіального управління Державної судової адміністрації України подання про призначення на посаду керівника апарату суду, заступника керівника апарату суду та про звільнення їх з посад, а також про застосування до керівника апарату суду, його заступника заохочення або дисциплінарного стягнення відповідно до законодавства;

 

3) повідомляє Раду суддів України, а також через веб-сайт суду про наявність вакантної посади в суді впродовж п’яти днів з дня утворення такої вакантної посади;

 

4) забезпечує виконання рішень зборів суддів місцевого суду;

 

5) забезпечує виконання вимог щодо підвищення кваліфікації суддів місцевого суду;

 

6) видає наказ про скерування суддів суду до Національної школи суддів України для підвищення кваліфікації відповідно до графіка, затвердженого зборами суддів;

 

7) здійснює інші повноваження, визначені законом.

 

2. Голова місцевого суду видає накази з питань, що належать до його адміністративних повноважень.

 

3. У разі відсутності голови місцевого суду виконання його обов'язків здійснює заступник голови суду, а в разі відсутності заступника голови суду – суддя цього суду, який має триваліший стаж роботи на посаді судді.

 

 

 

Стаття 25. Заступник голови місцевого суду

 

1. Заступник голови місцевого суду здійснює адміністративні повноваження, визначені згідно з розподілом адміністративних повноважень, затвердженим зборами суддів відповідного суду.

 

 

 

Глава 3. Апеляційні суди

 

 

 

Стаття 26. Види і склад апеляційних судів

 

1. У системі судів загальної юрисдикції діють апеляційні суди як суди апеляційної інстанції з розгляду адміністративних справ, цивільних (у тому числі господарських) справ, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення.

 

2. Апеляційними судами з розгляду цивільних справ, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення є апеляційні суди областей, міст Києва та Севастополя, Автономної Республіки Крим.

 

3. Апеляційними судами з розгляду адміністративних справ є апеляційні адміністративні суди, які утворюються в апеляційних округах відповідно до указу Президента України.

 

4. До складу апеляційного суду входять судді, що відповідають вимогам частини другої статті 62 цього Закону і пройшли відповідний конкурс, з числа яких обирають голову суду та його заступника.

 

 

 

Стаття 27. Повноваження апеляційного суду

 

1. Апеляційний суд:

 

1) розглядає справи відповідної судової юрисдикції в апеляційному порядку відповідно до процесуального закону;

 

2) аналізує судову статистику, вивчає та узагальнює судову практику, вносить до відповідного вищого спеціалізованого суду пропозиції щодо вдосконалення судової практики;

 

3) здійснює інші повноваження, визначені законом.

 

 

 

Стаття 28. Суддя апеляційного суду

 

1. Суддя апеляційного суду здійснює судочинство в порядку, визначеному процесуальним законом, а також здійснює інші повноваження, визначені законом.

 

 

 

Стаття 29. Голова апеляційного суду

 

1. Голова апеляційного суду:

 

1) представляє суд як орган державної влади у зносинах з іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами;

 

2) контролює ефективність діяльності апарату суду, вносить Голові Державної судової адміністрації України подання про призначення на посаду керівника апарату суду, заступника керівника апарату суду та про звільнення їх з посад, а також про застосування до керівника апарату суду, його заступника заохочення або дисциплінарного стягнення відповідно до законодавства;

 

3) повідомляє Раду суддів України, а також через веб-сайт суду про наявність вакантної посади в суді впродовж п’яти днів з дня утворення такої вакантної посади;

 

5) забезпечує виконання рішень зборів суддів суду;

 

6) організовує вивчення та узагальнення судової практики;

 

7) забезпечує виконання вимог щодо підвищення кваліфікації суддів суду;

 

8) видає наказ про скерування суддів суду до Національної школи суддів України для підвищення кваліфікації відповідно до графіка, затвердженого зборами суддів;

 

9) здійснює інші повноваження, визначені законом.

 

2. Голова апеляційного суду видає накази з питань, що належать до його адміністративних повноважень.

 

3. У разі відсутності голови апеляційного суду його адміністративні повноваження здійснює заступник голови суду, а в разі відсутності заступника голови суду – суддя цього суду, який має триваліший стаж роботи на посаді судді.

 

 

 

Стаття 30. Заступник голови апеляційного суду

 

1. Заступник голови апеляційного суду здійснює адміністративні повноваження, визначені згідно з розподілом адміністративних повноважень, затвердженим зборами суддів відповідного суду.

 

 

 

Глава 4. Вищі спеціалізовані суди

 

 

 

Стаття 31. Види і склад вищих спеціалізованих судів

 

1. У системі судів загальної юрисдикції діють вищі спеціалізовані суди як суди касаційної інстанції з розгляду адміністративних справ, цивільних справ, кримінальних справ.

 

2. Вищими спеціалізованими судами є: Вищий адміністративний суд України, Вищий суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

 

3. До складу вищого спеціалізованого суду входять судді, що відповідають вимогам частини третьої статті 62 цього Закону і пройшли відповідний конкурс, з числа яких обирають голову суду та його заступника.

 

4. У вищому спеціалізованому суді діє пленум для вирішення питань, визначених статтею 36 цього Закону. Склад і порядок діяльності пленуму вищого спеціалізованого суду визначаються цим Законом.

 

5. При вищому спеціалізованому суді утворюється науково-консультативна рада.

 

 

 

Стаття 32. Повноваження вищого спеціалізованого суду

 

1. Вищий спеціалізований суд відповідно до своєї юрисдикції:

 

1) розглядає справи в касаційному порядку згідно з процесуальним законом;

 

2) вирішує питання про належну підсудність справи у випадках, визначених процесуальним законом;

 

3) аналізує судову статистику;

 

4) узагальнює судову практику з метою забезпечення однакового застосування принципів і норм права при вирішенні справ відповідної судової юрисдикції;

 

5) здійснює інші повноваження, визначені законом.

 

Вищий адміністративний суд України, крім того, у випадках, визначених процесуальним законом і пов’язаних з необхідністю якнайшвидшого досягнення юридичної визначеності у спірних правовідносинах, розглядає справи як суд першої або апеляційної інстанції.

 

 

 

Стаття 33. Суддя вищого спеціалізованого суду

 

1. Суддя вищого спеціалізованого суду здійснює судочинство в порядку, визначеному процесуальним законом, а також здійснює інші повноваження, визначені законом.

 

 

 

Стаття 34. Голова вищого спеціалізованого суду

 

1. Голова вищого спеціалізованого суду:

 

1) представляє суд як орган державної влади у зносинах з іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами, а також із судовими органами інших держав та міжнародними організаціями;

 

2) контролює ефективність діяльності апарату суду;

 

3) призначає на посаду керівника апарату суду, заступника керівника апарату суду та звільняє їх з посад за згодою зборів суддів суду, а також застосовує до керівника апарату суду, його заступника заохочення або дисциплінарні стягнення відповідно до законодавства;

 

4) повідомляє Раду суддів України, а також через веб-сайт суду про наявність вакантної посади у суді впродовж п’яти днів з дня утворення такої вакантної посади;

 

5) вносить відповідно до цього Закону пропозиції щодо утворення відповідних місцевих та апеляційних судів, зміни їх територіальної юрисдикції, а також щодо кількості суддів у них;

 

6) скликає засідання пленуму суду; вносить на розгляд пленуму подання про призначення на посаду секретаря пленуму; формує порядок денний засідання пленуму та головує на засіданнях;

 

7) інформує пленум суду про стан правосуддя у відповідній судовій юрисдикції та практику вирішення окремих категорій справ;

 

8) забезпечує виконання рішень зборів суддів суду;

 

9) організовує вивчення та узагальнення судової практики;

 

10) забезпечує виконання вимог щодо підвищення кваліфікації суддів суду;

 

11) видає наказ про скерування суддів суду до Національної школи суддів України для підвищення кваліфікації відповідно до графіка, затвердженого зборами суддів;

 

12) здійснює інші повноваження, визначені законом.

 

2. Голова вищого спеціалізованого суду видає накази з питань, що належать до його адміністративних повноважень.

 

3. У разі відсутності голови вищого спеціалізованого суду його адміністративні повноваження здійснює заступник голови суду, а в разі відсутності заступника голови суду – суддя цього суду, який має триваліший стаж роботи на посаді судді.

 

 

 

Стаття 35. Заступник голови вищого спеціалізованого суду

 

1. Заступник голови вищого спеціалізованого суду здійснює адміністративні повноваження, визначені згідно з розподілом адміністративних повноважень, затвердженим зборами суддів відповідного суду.

 

 

 

Стаття 36. Пленум вищого спеціалізованого суду

 

1. До складу пленуму вищого спеціалізованого суду входять усі судді вищого спеціалізованого суду.

 

2. Пленум вищого спеціалізованого суду:

 

1) призначає з числа суддів цього суду на посаду секретаря пленуму вищого спеціалізованого суду та звільняє його з посади;

 

2) узагальнює судову практику з метою забезпечення однакового застосування принципів і норм права при вирішенні справ відповідної судової юрисдикції, систематизує та забезпечує оприлюднення правових позицій вищого спеціалізованого суду з посиланням на судові рішення, де вони були сформульовані;

 

3) приймає рішення про звернення до Конституційного Суду України щодо офіційного тлумачення Конституції і законів України;

 

4) приймає рішення про звернення до Верховного Суду України стосовно внесення конституційного подання щодо конституційності законів та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим;

 

5) затверджує регламент пленуму вищого спеціалізованого суду;

 

6) затверджує положення про науково-консультативну раду вищого спеціалізованого суду та визначає її персональний склад;

 

7) розглядає та вирішує інші питання, віднесені законом до його повноважень.

 

3. Засідання пленуму вищого спеціалізованого суду скликає голова вищого спеціалізованого суду в разі потреби або на вимогу не менш як п'ятої частини від складу суддів вищого спеціалізованого суду. Засідання пленуму вищого спеціалізованого суду скликаються не рідше двох разів на рік.

 

4. Засідання пленуму вищого спеціалізованого суду є повноважним за умови присутності на ньому не менше двох третин від складу пленуму.

 

5. На засідання пленуму можуть бути запрошені судді судів відповідної спеціалізації, представники органів державної влади, наукових установ, громадських організацій, засобів масової інформації та інші особи.

 

6. Про дату і час засідання пленуму учасники мають бути повідомлені не пізніше як за десять днів до засідання пленуму. У цей же строк їм мають бути надіслані матеріали з питань, які заплановано розглянути на засіданні.

 

7. Постанови пленуму приймаються більшістю голосів членів пленуму шляхом відкритого голосування. Постанови пленуму підписує головуючий на засіданні пленуму та секретар пленуму. Постанови пленуму публікують на веб-сайті вищого спеціалізованого суду.

 

8. Секретар пленуму вищого спеціалізованого суду організовує роботу секретаріату пленуму, підготовку засідань пленуму, забезпечує ведення протоколу та контролює виконання постанов, прийнятих пленумом.

 

 

 

Стаття 37. Науково-консультативна рада

 

1. При вищому спеціалізованому суді діє науково-консультативна рада, на яку покладається наукове забезпечення узагальнення судової практики, підготовка пропозицій щодо внесення змін до чинного законодавства та розгляду інших питань, що потребують наукової експертизи.

 

2. Порядок організації та діяльності науково-консультативної ради визначається положенням, що затверджує пленум вищого спеціалізованого суду.

 

 

 

Глава 5. Верховний Суд України

 

 

 

Стаття 38. Верховний Суд України – найвищий судовий орган у системі судів загальної юрисдикції

 

1. Верховний Суд України:

 

1) переглядає судові рішення та вирішує інші питання в порядку, встановленому процесуальним законом;

 

2) надає висновок про наявність чи відсутність у діяннях, у яких звинувачується Президент України, ознак державної зради або іншого злочину;

 

3) вносить за зверненням Верховної Ради України письмове подання про неможливість виконання Президентом України своїх повноважень за станом здоров'я;

 

4) звертається до Конституційного Суду України щодо конституційності законів, інших правових актів, а також щодо офіційного тлумачення Конституції та законів України;

 

5) аналізує судову статистику;

 

6) узагальнює судову практику з метою забезпечення однакового застосування принципів і норм права усіма судами загальної юрисдикції при вирішенні судових справ;

 

7) у межах своїх повноважень вирішує питання, що випливають з міжнародних договорів України;

 

8) здійснює інші повноваження, визначені законом.

 

2. Місцезнаходженням Верховного Суду України є місто Київ.

 

 

 

Стаття 39. Склад Верховного Суду України

 

1. До складу Верховного Суду України входять тридцять шість суддів – по дванадцять суддів від кожної спеціалізованої юрисдикції (адміністративної, цивільної, кримінальної), що відповідають вимогам частини четвертої статті 62 цього Закону і пройшли відповідний конкурс, з числа яких обирають Голову Верховного Суду України та його заступника.

 

2. У Верховному Суді України діє Пленум Верховного Суду України для вирішення питань, визначених Конституцією України та статтею 44 цього Закону.

 

3. Для вирішення питань про допуск до справ до перегляду у складі Верховного Суду України діють колегії суддів відповідних судових юрисдикцій.

 

4. При Верховному Суді України діє науково-консультативна рада.

 

 

 

Стаття 40. Суддя Верховного Суду України

 

1. Суддя Верховного Суду України:

 

1) бере участь у розгляді питання про допуск судової справи до розгляду;

 

2) бере участь у розгляді судових справ;

 

3) бере участь у розгляді питань, що виносяться на засідання Пленуму Верховного Суду України;

 

4) здійснює інші повноваження, визначені законом.

 

 

 

Стаття 41. Голова Верховного Суду України

 

1. Голова Верховного Суду України:

 

1) представляє Верховний Суд України як орган державної влади у зносинах з іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами, а також із судовими органами інших держав та міжнародними організаціями;

 

2) скликає засідання Пленуму Верховного Суду України; формує порядок денний засідання Пленуму та головує на засіданнях;

 

3) повідомляє Раду суддів України, а також через веб-сайт суду про наявність вакантної посади у Верховному Суді України впродовж десяти днів з дня утворення такої вакантної посади;

 

4) контролює ефективність діяльності апарату суду;

 

5) призначає на посаду керівника апарату суду, заступника керівника апарату суду та звільняє їх з посад за згодою зборів суддів Верховного Суду України, а також застосовує до керівника апарату суду, його заступника заохочення або дисциплінарні стягнення відповідно до законодавства;

 

6) інформує Пленум Верховного Суду України про діяльність Верховного Суду України;

 

7) здійснює інші повноваження, визначені законом.

 

2. Голова Верховного Суду України видає накази з питань, що належать до його адміністративних повноважень.

 

3. У разі відсутності Голови Верховного Суду України його адміністративні повноваження здійснює заступник Голови Верховного Суду України, а за відсутності заступника Голови – суддя цього суду, який має триваліший стаж роботи на посаді судді.

 

 

 

Стаття 42. Порядок обрання Голови Верховного Суду України

 

1. Голову Верховного Суду України обирає на посаду та звільняє з посади Пленум Верховного Суду України шляхом таємного голосування більшістю голосів від загального складу Пленуму. Голову Верховного Суду України обирають на посаду строком на один рік. Суддя не може обіймати посаду Голови Верховного Суду України двічі поспіль.

 

2. Засідання Пленуму Верховного Суду України з питання обрання Голови Верховного Суду України скликається не пізніше одного місяця з дня припинення повноважень попереднього Голови Верховного Суду України.

 

3. Процедура обрання на посаду Голови Верховного Суду України та звільнення його з посади встановлюється регламентом Пленуму Верховного Суду України, що затверджується Пленумом. Зміна регламентної процедури менше ніж за шість місяців до закінчення строку повноважень Голови Верховного Суду України не допускається.

 

 

 

Стаття 43. Заступник Голови Верховного Суду України

 

1. Заступника Голови Верховного Суду України обирає на посаду строком на один рік та звільняє з посади Пленум Верховного Суду України шляхом таємного голосування більшістю голосів від загального складу Пленуму.

 

2. Заступник Голови Верховного Суду України може бути достроково звільнений з посади в порядку, встановленому регламентом Пленуму Верховного Суду України.

 

3. Заступник Голови Верховного Суду України здійснює адміністративні повноваження, визначені Пленумом Верховного Суду України, та інформує Пленум Верховного Суду України про свою діяльність.

 

 

 

Стаття 44. Пленум Верховного Суду України

 

1. Пленум Верховного Суду України є колегіальним органом, повноваження якого визначено Конституцією України та цим Законом. До складу Пленуму Верховного Суду України входять усі судді Верховного Суду України.

 

2. Пленум Верховного Суду України:

 

1) обирає на посади з числа суддів цього суду та звільняє з посад Голову Верховного Суду України, його заступника, секретаря Пленуму Верховного Суду України;

 

2) заслуховує інформацію Голови Верховного Суду України та його заступника;

 

3) узагальнює судову практику з метою забезпечення однакового застосування принципів і норм права при вирішенні справ, систематизує та забезпечує оприлюднення правових позицій Верховного Суду України з посиланням на судові рішення, де вони були сформульовані, звертається до суб'єктів законодавчої ініціативи з пропозиціями щодо внесення змін до чинного законодавства;

 

4) приймає рішення про звернення до Конституційного Суду України щодо конституційності законів та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, а також щодо офіційного тлумачення Конституції та законів України;

 

5) вносить до Верховної Ради України подання та дає висновок у випадках, визначених статтею 110 та частиною шостою статті 111 Конституції України.

 

3. Засідання Пленуму Верховного Суду України є повноважним за умови присутності на ньому не менше двох третин від складу Пленуму.

 

4. На засідання Пленуму Верховного Суду України можуть бути запрошені працівники апарату Верховного Суду України, представники органів державної влади, наукових установ, громадських організацій, засобів масової інформації.

 

5. Засідання Пленуму Верховного Суду України скликається за необхідністю, але не рідше ніж один раз на три місяці. Скликає засідання Пленуму Голова Верховного Суду України, який вносить на його розгляд відповідні питання і головує на засіданні. У разі відсутності Голови Верховного Суду України засідання Пленуму скликає і веде заступник Голови Верховного Суду України, а в разі відсутності заступника Голови Верховного Суду України – суддя цього суду, який має триваліший стаж роботи на посаді судді. Пленум має бути скликаний також на вимогу однієї третини суддів Верховного Суду України за їх підписами.

 

6. Порядок роботи Пленуму Верховного Суду України встановлюється цим Законом та прийнятим відповідно до нього Регламентом Пленуму Верховного Суду України, що затверджується Пленумом Верховного Суду України.

 

7. Пленум Верховного Суду України приймає рішення у формі постанови. Постанови Пленуму Верховного Суду України підписують головуючий на засіданні Пленуму та секретар Пленуму. Постанови Пленуму Верховного Суду України оприлюднюються шляхом опублікування в офіційному друкованому органі та розміщення на веб-сайті Верховного Суду України.

 

 

 

Стаття 45. Науково-консультативна рада

 

1. При Верховному Суді України діє науково-консультативна рада, на яку покладається наукове забезпечення узагальнення судової практики, підготовка пропозицій щодо удосконалення судової практики, внесення змін до чинного законодавства та розгляду інших питань, що потребують наукової експертизи.

 

2. Порядок організації та діяльності науково-консультативної ради визначається положенням, яке затверджує Пленум Верховного Суду України.

 

 

 

Розділ III. ПРОФЕСІЙНІ СУДДІ, НАРОДНІ ЗАСІДАТЕЛІ ТА ПРИСЯЖНІ

 

 

 

Глава 1. Загальні положення статусу судді

 

 

 

Стаття 46. Незалежність судді

 

1. Суддя у здійсненні правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання.

 

2. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права.

 

3. При застосуванні принципів і норм права суддя враховує рішення Європейського суду з прав людини, Конституційного Суду України, Верховного Суду України.

 

4. Втручання в здійснення суддею правосуддя тягне за собою відповідальність, установлену законом.

 

5. Суддя має право не давати жодних пояснень щодо суті справ, які перебувають у його провадженні, крім випадків, коли він зобов‘язаний навести мотиви у самому судовому рішенні.

 

6. Незалежність судді забезпечується:

 

1) побудовою судової системи на засадах самоврядності;

 

2) особливим порядком його призначення, обрання, притягнення до відповідальності та звільнення;

 

3) недоторканністю та імунітетом судді;

 

4) незмінюваністю судді;

 

5) порядком здійснення судочинства, визначеним процесуальним законом, таємницею ухвалення судового рішення;

 

6) забороною втручання у здійснення правосуддя;

 

7) відповідальністю за неповагу до суду чи судді, встановленою законом;

 

8) окремим порядком фінансування та організаційного забезпечення діяльності судів, установленим законом;

 

9) належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді;

 

10) визначеними законом засобами забезпечення особистої безпеки судді, членів його сім'ї, майна, а також іншими засобами їх правового захисту;

 

11) правом судді на відставку і довічне грошове утримання.

 

7. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові й службові особи, а також фізичні і юридичні особи та їх об'єднання зобов'язані поважати незалежність судді і не посягати на неї.

 

8. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України гарантій незалежності судді.

 

 

 

Стаття 47. Недоторканність судді

 

1. Суддя є недоторканним. Суддю не може бути затримано чи заарештовано без згоди Верховної Ради України до винесення судом обвинувального вироку.

 

2. Суддя, затриманий за підозрою у вчиненні діяння, за яке встановлена кримінальна чи адміністративна відповідальність, повинен бути негайно звільнений після з'ясування його особи. Суддя не може бути підданий приводу чи примусово доставлений до будь-якого органу чи установи, крім суду.

 

3. Судді може бути повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення лише Генеральним прокурором України або його заступником.

 

4. Відсторонення судді від посади у зв'язку з притягненням до кримінальної відповідальності здійснює дисциплінарна комісія суддів на підставі вмотивованого клопотання Генерального прокурора України.

 

5. Проникнення в житло або інше володіння судді чи його службове приміщення, особистий чи службовий транспорт, проведення там огляду, обшуку чи виїмки, прослуховування його телефонних розмов, особистий обшук судді, а так само огляд, виїмка його кореспонденції, речей і документів можуть провадитися лише за судовим рішенням.

 

6. Кримінальне провадження щодо обвинувачення судді у вчиненні кримінального правопорушення не може здійснювати той суд, в якому обвинувачений обіймає чи обіймав посаду судді. У разі, якщо згідно із загальними правилами підсудності кримінальне провадження стосовно судді має здійснювати той суд, в якому обвинувачений обіймає чи обіймав посаду судді, кримінальне провадження здійснює суд, найбільш територіально наближений до суду, в якому обвинувачений обіймає чи обіймав посаду судді, іншої адміністративно-територіальної одиниці (Автономної Республіки Крим, області, міст Києва чи Севастополя).

 

7. За шкоду, завдану судом, відповідає держава на підставах та в порядку, визначених законом.

 

 

 

Стаття 48. Відповідальність за неповагу до суду чи судді

 

1. Прояв неповаги до суду чи судді з боку осіб, які є учасниками процесу або присутні в судовому засіданні, тягне за собою відповідальність, установлену законом.

 

 

 

Стаття 49. Посвідчення судді

 

1. Судді, судді у відставці, народні засідателі та присяжні мають посвідчення, зразки яких затверджує Рада суддів України.

 

2. Посвідчення судді, судді у відставці підписує голова Ради суддів України.

 

3. Посвідчення народних засідателів, присяжних підписує голова суду, в якому народний засідатель, присяжний здійснює правосуддя.

 

4. Посвідчення вручає особа, яка його підписала, або за її дорученням інша особа.

 

 

 

Глава 2. Професійний суддя

 

 

 

Стаття 50. Статус судді

 

1. Громадянин України набуває статусу судді після призначення на посаду судді з моменту складення присяги судді.

 

2. Судді в Україні мають єдиний статус незалежно від місця суду в системі судів загальної юрисдикції чи адміністративної посади, яку суддя обіймає в суді.

 

 

 

Стаття 51. Незмінюваність судді

 

1. Судді, який обіймає посаду безстроково, гарантується перебування на посаді до досягнення ним шістдесяти п'яти років, за винятком випадків звільнення судді з посади або відставки судді відповідно до цього Закону.

 

2. Суддю без його згоди не може бути переведено до іншого суду.

 

 

 

Стаття 52. Вимоги щодо несумісності

 

1. Перебування на посаді судді несумісне із зайняттям посади в будь-якому іншому органі державної влади, органі місцевого самоврядування та з представницьким мандатом.

 

2. Суддя не має права поєднувати свою діяльність з підприємницькою або адвокатською діяльністю, будь-якою іншою оплачуваною роботою (крім викладацької, наукової і творчої діяльності), а також входити до складу керівного, виконавчого або контрольного органу підприємства чи організації, що має на меті одержання прибутку.

 

3. Якщо суддя володіє часткою майна в господарському товаристві, то управління цим майном він здійснює через довірену особу.

 

4. Суддя не може належати до політичної партії чи професійної спілки, виявляти прихильність до них, брати участь у політичних акціях, мітингах, страйках.

 

5. Перебуваючи на посаді, суддя не може бути кандидатом на виборні посади в органах державної влади (крім судової) та органах місцевого самоврядування, а також брати участь у передвиборчій агітації.

 

6. Суддю за його заявою може бути відряджено для роботи у Раді суддів України, Вищій раді юстиції, кваліфікаційній комісії суддів, Національній школі суддів України.

 

7. Суддя повинен дотримуватися вимог щодо несумісності, визначених законом про запобігання корупції.

 

 

 

Стаття 53. Права та обов'язки судді

 

1. Права судді, пов'язані зі здійсненням правосуддя, визначаються Конституцією України, процесуальним та іншими законами.

 

2. Суддя має право брати участь у суддівському самоврядуванні.

 

Судді можуть утворювати громадські організації та брати участь у них з метою захисту своїх прав та інтересів, підвищення свого професійного рівня.

 

Суддя може бути членом національних або міжнародних асоціацій, що мають метою захист інтересів суддів, утвердження авторитету судової влади в суспільстві або розвиток юридичної професії.

 

Суддя має право брати участь у роботі міжнародних органів і організацій, а також бути членом робочих груп, комісій, створених для вироблення рекомендацій.

 

3. Суддя повинен вдосконалювати свій професійний рівень та проходить з цією метою відповідну підготовку.

 

4. Суддя зобов'язаний невідступно додержуватися присяги судді.

 

5. Суддя зобов'язаний:

 

1) своєчасно, справедливо та безсторонньо розглядати судові справи, ухвалювати вмотивовані судові рішення;

 

2) дотримуватися правил суддівської етики;

 

3) виявляти повагу до учасників процесу;

 

4) не розголошувати відомості, які становлять таємницю, що охороняється законом, у тому числі таємницю нарадчої кімнати та закритого судового засідання;

 

5) дотримуватися вимог щодо несумісності;

 

6) дотримуватися вимог закону про запобігання корупції;

 

7) письмово інформувати про кожен випадок незаконного впливу на суддю впродовж п’яти днів після того, як йому стало відомо про такий випадок, Раду суддів України і Генеральну прокуратуру України, які зобов'язані невідкладно розглянути таке звернення за участю судді та вжити необхідних заходів для усунення загрози;

 

8) дотримуватися вимог частини дев‘ятої статті 133 цього Закону.

 

6. Суддя, призначений на посаду судді вперше, проходить щорічну підготовку в Національній школі суддів України. Суддя, який обіймає посаду судді безстроково, підвищує кваліфікацію в Національній школі суддів України не менше ніж раз на три роки.

 

7. Суддя, якого призначено на адміністративну посаду в суді, проходить відповідну підготовку в Національній школі суддів України.

 

8. Суддя до звільнення з посади не може бути нагороджений державними нагородами, а також будь-якими іншими нагородами, відзнаками, грамотами. Суддя може бути нагороджений лише державними нагородами за проявлену ним особисту мужність і героїзм в умовах, пов'язаних з ризиком для життя.

 

9. Суддя за посадою має допуск до державної таємниці в межах, необхідних для здійснення правосуддя. Суддя, який обіймає адміністративну посаду, має допуск до державної таємниці також в межах, необхідних для здійснення відповідних адміністративних повноважень.

 

 

 

Стаття 54. Присяга судді

 

1. Особа, вперше призначена на посаду судді, набуває повноважень судді після складення присяги судді такого змісту:

 

"Я, (ім'я та прізвище), вступаючи на посаду судді, урочисто присягаю чесно і сумлінно виконувати обов'язки судді, бути доброчесним, справедливим, незалежним і безстороннім, здійснювати правосуддя задля утвердження верховенства права, не вчиняти діянь, що ганьблять звання судді і принижують авторитет правосуддя".

 

2. Суддя складає присягу під час урочистої церемонії у Верховному Суді України. Текст присяги підписується суддею і зберігається в його особовій справі.

 

 

 

Стаття 55. Етика судді

 

1. Питання етики судді визначаються Кодексом суддівської етики, що затверджується з'їздом суддів України.

 

2. Для розроблення проекту Кодексу суддівської етики, змін до нього, консультування суддів, суддів у відставці, комісії з попереднього вивчення скарг (заяв) про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, дисциплінарної комісії суддів, Вищої ради юстиції щодо вирішення проблемних питань суддівської етики і надання рекомендацій щодо етичної поведінки, запобігання та врегулювання конфлікту інтересів у діяльності суддів, запобігання одержанню неправомірної вигоди чи заборонених законом подарунків, поводження з ними діє комісія з питань суддівської етики.

 

Комісію з питань суддівської етики утворює і положення про неї затверджує Рада суддів України. Комісія з питань етики діє на громадських засадах. Її діяльність забезпечує апарат Ради суддів України.

 

 

 

Стаття 56. Моніторинг способу життя судді

 

1. З метою встановлення відповідності рівня життя судді наявним у нього та членів його сім‘ї майну і одержаним доходам згідно з декларацією про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру та приватні інтереси, стосовно судді проводиться моніторинг способу життя відповідно до закону.

 

 

 

 

 

Глава 3. Народні засідателі та присяжні

 

 

 

Стаття 57. Статус народного засідателя і присяжного

 

1. Народним засідателем є громадянин України, який у випадках, визначених процесуальним законом, та за його згодою вирішує справи у складі суду разом із професійним суддею, забезпечуючи згідно з Конституцією України безпосередню участь народу у здійсненні правосуддя.

 

Народні засідателі під час розгляду і вирішення справ користуються повноваженнями судді.

 

2. Присяжним є громадянин України, якого у випадках, визначених процесуальним законом, залучають до здійснення правосуддя, забезпечуючи згідно з Конституцією України безпосередню участь народу у здійсненні правосуддя.

 

3. Народним засідателем, присяжним може бути громадянин України, який досяг тридцятирічного віку і постійно проживає на території, на яку поширюється юрисдикція відповідного суду. Народним засідателем може бути особа, яка має вищу освіту.

 

4. Народні засідателі і присяжні виконують обов'язки, визначені пунктами 1 – 4 частини четвертої статті 53 цього Закону.

 

 

 

Стаття 58. Списки народних засідателів і присяжних

 

1. Список народних засідателів за зверненням голови відповідного місцевого суду формує комісія, склад якої затверджує відповідна місцева рада. До складу комісії входять уповноважені представники суду, відповідного територіального управління Державної судової адміністрації України, правозахисних організацій та відповідної ради.

 

Список народних засідателів затверджує відповідна місцева рада і переглядає у разі необхідності, але не рідше ніж раз на два роки.

 

2. До списку народних засідателів включають усіх громадян, які постійно проживають на території, на яку поширюється юрисдикція відповідного суду, відповідають вимогам статті 57 цього Закону, частини четвертої цієї статті і дали згоду або виявили бажання бути народними засідателями.

 

3. До списків присяжних включають громадян, які постійно проживають на території, на яку поширюється юрисдикція відповідного суду, і відповідають вимогам статті 57 цього Закону, частини четвертої цієї статті. Список присяжних формує за зверненням голови місцевого суду відповідний територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері реєстрації фізичних осіб. Список присяжних оновлюється щороку не пізніше 1 березня.

 

4. Народним засідателем або присяжним не можуть бути громадяни, які:

 

1) визнані судом обмежено дієздатними або недієздатними;

 

2) мають хронічні психічні чи інші захворювання, що перешкоджають виконанню обов'язків народного засідателя або присяжного;

 

3) мають не зняту чи не погашену судимість;

 

4) є народними депутатами України, членами Кабінету Міністрів України, суддями, прокурорами, працівниками органів внутрішніх справ чи інших правоохоронних органів, військовослужбовцями, працівниками апаратів судів, іншими державними службовцями, адвокатами, нотаріусами;

 

5) досягли шістдесяти п'яти років;

 

6) не володіють державною мовою.

 

Особа, включена до списку народних засідателів, не може залучатися до розгляду справи як присяжний.

 

5. Після формування списку народних засідателів і списку присяжних їх передають до відповідного суду в електронній формі. Інформацію, що міститься у зазначених списках, не може бути використано для цілей, що не пов'язані із добором народних засідателів і присяжних.

 

 

 

Стаття 59. Залучення народних засідателів і присяжних до виконання обов'язків у суді

 

1. Суд залучає народних засідателів і присяжних до здійснення правосуддя у конкретній справі не більше одного разу на рік, крім випадків, коли необхідно закінчити розгляд справи, розпочатий за їхньої участі. Добір громадян для запрошення до участі у здійсненні правосуддя як народних засідателів і присяжних здійснюється за допомогою автоматизованої системи документообігу суду.

 

2. Письмове запрошення для участі у здійсненні правосуддя суд надсилає народному засідателю або присяжному не пізніше ніж за сім днів до початку судового засідання. Запрошення містить інформацію про права та обов'язки народного засідателя чи присяжного, вимоги до них, а також підстави для увільнення від виконання обов'язків. Одночасно із запрошенням надсилається письмове повідомлення для роботодавця про залучення особи як народного засідателя або присяжного.

 

3. Роботодавець зобов'язаний звільнити народного засідателя, присяжного від роботи на час виконання ним обов'язків зі здійснення правосуддя. Відмова у звільненні від роботи є неповагою до суду.

 

4. Народний засідатель, присяжний зобов'язані вчасно з'явитися на запрошення суду для участі в судовому засіданні. Неприбуття в судове засідання без поважних причин є неповагою до суду.

 

5. Порядок відбору присяжних для розгляду справи, порядок принесення ними присяги та її зміст визначаються процесуальним законом.

 

 

 

Стаття 60. Підстави і порядок увільнення від виконання обов'язків народного засідателя і присяжного

 

1. За наявності обставин, зазначених у частині четвертій статті 58 цього Закону, суд повинен увільнити особу, яку було включено до списку народних засідателів або списку присяжних, від виконання обов'язків народного засідателя чи присяжного.

 

2. Суд також увільняє від виконання обов'язків народного засідателя чи присяжного:

 

1) особу, яка перебуває у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами, у відпустці по догляду за дитиною, а також особу, яка має дітей дошкільного чи молодшого шкільного віку або утримує дітей-інвалідів або членів сім'ї похилого віку;

 

2) керівника або заступника керівника органу місцевого самоврядування;

 

3) особу, яка через свої релігійні переконання вважає для себе неможливою участь у здійсненні правосуддя;

 

4) іншу особу, якщо голова суду визнає поважними причини, на які вона посилається.

 

3. Особу, зазначену в частині другій цієї статті, увільняють від виконання обов'язків народного засідателя або присяжного за її заявою, поданою до початку виконання цих обов'язків.

 

4. Увільнення від виконання обов'язків народного засідателя чи присяжного внаслідок відводу (самовідводу) в конкретній справі здійснюється в порядку, встановленому процесуальним законом.

 

 

 

Стаття 61. Гарантії прав народних засідателів і присяжних

 

1. Народним засідателям, присяжним за час виконання ними обов'язків у суді в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, виплачується винагорода. Їм відшкодовуються витрати на проїзд і наймання житла, а також виплачуються добові. Зазначені виплати здійснюються територіальними управліннями Державної судової адміністрації України за рахунок коштів Державного бюджету України.

 

2. За народними засідателями і присяжними на час виконання ними обов'язків у суді за місцем основної роботи зберігаються всі гарантії та пільги, передбачені законом. Час виконання народним засідателем чи присяжним обов'язків у суді зараховується до всіх видів трудового стажу. Звільнення народного засідателя чи присяжного з роботи або переведення на іншу роботу без його згоди під час виконання ним обов'язків у суді не допускається.

 

3. На народних засідателів та присяжних поширюються гарантії незалежності і недоторканності суддів, установлені законом, на час виконання ними обов'язків зі здійснення правосуддя. За обґрунтованим клопотанням народного засідателя, присяжного заходи безпеки щодо нього можуть уживатися і після закінчення виконання цих обов'язків.

 

 

 

 

 

Розділ IV. ПОРЯДОК ЗАЙНЯТТЯ ПОСАДИ СУДДІ

 

СУДУ ЗАГАЛЬНОЇ ЮРИСДИКЦІЇ

 

 

 

Глава 1. Загальні положення

 

 

 

Стаття 62. Вимоги до кандидатів на посаду судді

 

1. На посаду судді може бути рекомендований громадянин України, не молодший двадцяти п'яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж роботи в галузі права не менш як три роки, проживає в Україні не менш як десять років та володіє державною мовою.

 

2. На посаду судді в апеляційному суді може претендувати громадянин України, який обраний на посаду судді безстроково і має відповідну кваліфікацію.

 

3. На посаду судді у вищому спеціалізованому суді може претендувати громадянин України, який має стаж роботи на посаді судді місцевого суду не менше десяти років або на посаді судді апеляційного суду не менше п'яти років і відповідну кваліфікацію.

 

4. На посаду судді у Верховному Суді України може претендувати громадянин України, який має стаж роботи на посаді судді апеляційного суду або вищого спеціалізованого суду не менше семи років і відповідну кваліфікацію.

 

5. Не можуть бути рекомендовані на посаду судді громадяни:

 

1) визнані судом обмежено дієздатними або недієздатними;

 

2) які мають хронічні психічні чи інші захворювання, що перешкоджають виконанню обов'язків судді;

 

3) які мають не зняту чи не погашену судимість.

 

6. Для цілей цієї статті вважається:

 

1) вищою юридичною освітою – вища юридична освіта, здобута в Україні за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста або магістра, а також вища юридична освіта за відповідним освітньо-кваліфікаційним рівнем, здобута в іноземних державах та визнана в Україні в установленому законом порядку;

 

2) стажем роботи у галузі права – стаж роботи особи за спеціальністю після здобуття нею вищої юридичної освіти за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста або магістра.

 

 

 

Стаття 63. Добір кандидатів на посаду судді

 

1. Добір кандидатів на посаду судді здійснюється з числа осіб, які відповідають вимогам, установленим Конституцією України та статтею 62 цього Закону. Добір кандидатів на посаду судді здійснюють за результатами проходження спеціальної підготовки та складення кваліфікаційного іспиту відповідно до вимог цього Закону.

 

2. При доборі кандидатів на посаду судді забезпечується рівність їхніх прав незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, або інших ознак.

 

3. Кожен, хто відповідає вимогам, установленим до кандидата на посаду судді, має право звернутися до кваліфікаційної комісії суддів із заявою про участь у доборі кандидатів на посаду судді.

 

 

 

Глава 2. Призначення на посаду судді

 

 

 

Стаття 64. Порядок першого призначення судді на посаду

 

1. Перше призначення на посаду судді здійснюється виключно в порядку, визначеному цим Законом, та включає такі стадії:

 

1) розміщення на офіційному веб-порталі Ради суддів України оголошення про проведення добору кандидатів на посаду судді з урахуванням прогнозованої кількості вакантних посад суддів та опублікування такого оголошення у визначених нею друкованих засобах масової інформації. Оголошення містить виклад вимог, яким має відповідати кандидат на посаду судді, кінцевий термін подання документів до кваліфікаційної комісії суддів та їх перелік;

 

2) подання особами, які виявили бажання стати суддею, відповідної заяви та документів, визначених цим Законом; здійснення на основі цих документів перевірки відповідності осіб вимогам, установленим до кандидата на посаду судді;

 

3) складення особами, які відповідають установленим вимогам до кандидата на посаду судді, відбіркового іспиту в порядку, затвердженому Радою суддів України;

 

4) оприлюднення на офіційному веб-порталі Ради суддів України списку кандидатів, які успішно склали відбірковий іспит, проведення з ними співбесіди;

 

5) організація проведення щодо кандидатів за їх письмовою згодою спеціальної перевірки в порядку, встановленому цим Законом і законом про запобігання корупції;

 

6) проходження кандидатами спеціальної підготовки;

 

7) складення кандидатами кваліфікаційного іспиту;

 

8) визначення рейтингу кандидатів на посаду судді за результатами спеціальної підготовки та кваліфікаційного іспиту, зарахування їх до резерву на заміщення вакантних посад судді, оприлюднення цього резерву на офіційному веб-порталі Ради суддів України;

 

9) оголошення на офіційному веб-порталі Ради суддів України конкурсу на заміщення таких посад серед кандидатів, які перебувають у резерві, у разі відкриття вакантних посад суддів;

 

10) проведення конкурсу на заміщення вакантних посад суді на основі рейтингу кандидатів;

 

11) внесення кваліфікаційною комісією суддів рекомендації Вищій раді юстиції щодо призначення кандидата на посаду судді;

 

12) розгляд на засіданні Вищої ради юстиції питання про дотримання процедури, визначеної пунктами 1 – 11 частини першої цієї статті, та внесення подання Президентові України про призначення кандидата на посаду судді;

 

13) призначення на посаду судді і визначення суду, де суддя обійматиме посаду.

 

 

 

Стаття 65. Подання кандидатом на посаду судді документів до кваліфікаційної комісії суддів

 

1. Для участі у доборі кандидатів на посаду судді особа подає:

 

1) письмову заяву про участь у доборі кандидатів на посаду судді;

 

2) копію паспорта громадянина України;

 

3) анкету кандидата на посаду судді, що містить інформацію про нього;

 

4) копії дипломів про освіту, науковий ступінь, вчене звання;

 

5) копію трудової книжки;

 

6) висновок медичної установи про стан здоров'я кандидата (перелік медичних установ, що надають такий висновок, а також форму висновку затверджує Рада суддів України за погодженням з уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань охорони здоров'я);

 

7) письмову згоду на збирання, зберігання та використання інформації про кандидата з метою оцінки його готовності до роботи на посаді судді та проведення щодо нього спеціальної перевірки;

 

8) декларацію про майно, доходи, витрати, зобов'язання фінансового характеру та приватні інтереси за минулий рік за формою і в порядку, що встановлені законом про запобігання корупції;

 

9) копію військового квитка (для військовослужбовців або військовозобов'язаних).

 

Форму і зміст заяви про участь у доборі кандидатів на посаду судді, анкети кандидата на посаду судді затверджує Рада суддів України та розміщує на своєму офіційному веб-порталі.

 

Вимагати від кандидата надання документів, не передбачених цією частиною, забороняється.

 

2. Приймання документів завершується у день, визначений в оголошенні як кінцевий термін їх подання.

 

3. До добору кандидатів на посаду судді допускають осіб, які подали всі необхідні документи і відповідають вимогам, установленим до кандидата на посаду судді. У разі відмови в допуску кваліфікаційна комісія суддів приймає вмотивоване рішення.

 

 

 

Стаття 66. Відбірковий іспит

 

1. Відбірковий іспит проводиться з метою перевірки рівня загальних теоретичних знань у галузі права, володіння державною мовою та аналітичних здібностей кандидатів і складається з анонімного тестування.

 

2. Кваліфікаційна комісія суддів повідомляє кандидатів на посаду судді, допущених до відбіркового іспиту, про дату, час і місце його проведення не пізніше ніж за тиждень до вказаної дати.

 

3. Невідкладно після закінчення відбіркового іспиту кваліфікаційна комісія суддів у присутності кандидатів на посаду судді забезпечує перевірку робіт і визначає прохідний бал, який не може бути нижчим ніж 75 відсотків від максимально можливого балу, з урахуванням прогнозованої кількості вакантних посад.

 

4. Результати відбіркового іспиту оприлюднюють на офіційному веб-порталі Ради суддів України не пізніше наступного дня після проведення іспиту.

 

5. За результатами відбіркового іспиту кваліфікаційна комісія суддів приймає рішення про допуск осіб, які успішно склали кваліфікаційний іспит, до наступного етапу добору й оприлюднює це рішення на офіційному веб-порталі Ради суддів України.

 

6. Кваліфікаційна комісія суддів зобов’язана забезпечити прозорість відбіркового іспиту. На кожному його етапі та під час перевірки робіт можуть бути присутніми представники засобів масової інформації.

 

7. Кваліфікаційна комісія суддів проводить з кандидатами, які успішно склали відбірковий іспит, співбесіду з метою перевірки володіння ними мовою судочинства та відсутності фізичних перешкод для належного здійснення судочинства. За результатами співбесіди кваліфікаційна комісія суддів може прийняти вмотивоване рішення про недопущення кандидата до наступної стадії процедури призначення на посаду судді.

 

 

 

Стаття 67. Спеціальна перевірка кандидатів

 

1. Кваліфікаційна комісія суддів організовує проведення щодо кандидатів на посаду судді, які успішно склали відбірковий іспит і пройшли співбесіду, спеціальної перевірки в порядку, встановленому законом про запобігання корупції та з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.

 

2. Для проведення спеціальної перевірки не пізніше наступного робочого дня після допуску кандидатів до наступного етапу добору кваліфікаційна комісія суддів надсилає до уповноважених органів запити про перевірку відповідних відомостей щодо вказаних осіб. Зазначені запити підписує голова або заступник голови кваліфікаційної комісії суддів.

 

На підставі одержаної інформації кваліфікаційна комісія суддів готує довідку про результати проведення спеціальної перевірки.

 

3. Фізичні та юридичні особи, громадські об’єднання можуть подавати до кваліфікаційної комісії суддів інформацію щодо доброчесності кандидатів на посаду судді протягом одного місяця з дати офіційного оприлюднення списку кандидатів, які успішно склали відбірковий іспит.

 

4. У разі одержання інформації, що може свідчити про недоброчесність кандидата на посаду судді, кваліфікаційна комісія суддів розглядає її на своєму засіданні із запрошенням такого кандидата. Кандидат на посаду судді має право ознайомитися з цією інформацією, надати відповідні пояснення, спростувати та заперечити її. За результатами розгляду кваліфікаційна комісія суддів може прийняти вмотивоване рішення про недопущення кандидата до проходження спеціальної підготовки.

 

5. За результатами проходження кандидатами спеціальної перевірки кваліфікаційна комісія суддів приймає рішення щодо допуску кандидатів на посаду судді до спеціальної підготовки.

 

 

 

Стаття 68. Спеціальна підготовка кандидата на посаду судді

 

1. Спеціальна підготовка кандидата на посаду судді включає теоретичну та практичну підготовку судді в Національній школі суддів України. Практична підготовка передбачає проходження стажування, зокрема, в судах, органах прокуратури, органах досудового розслідування, органах і установах кримінально-виконавчої служби, органах державної виконавчої служби, адвокатурі.

 

2. Програму, навчальний план та порядок проходження спеціальної підготовки кандидатами на посаду судді затверджує Рада суддів України за поданням Національної школи суддів України. Програми стажування в органах прокуратури, органах досудового розслідування, органах і установах кримінально-виконавчої служби, органах державної виконавчої служби, адвокатурі погоджуються також з відповідними органами.

 

3. Спеціальна підготовка триває один рік.

 

На період проходження кандидатом підготовки за ним зберігається основне місце роботи, виплачується стипендія в розмірі не менше половини від посадового окладу судді.

 

Строк проходження спеціальної підготовки в Національній школі суддів України зараховується до стажу роботи в галузі права.

 

4. За результатами стажування в суді кандидати складають звіт, який надають комісії зі складу суддів відповідного суду, у яких вони проходили стажування. До складу комісії входить щонайменше три судді відповідного суду. Комісія за результатами розгляду звіту, затверджує оцінку на підставі критеріїв, визначених у порядку проходження спеціальної підготовки кандидатами на посаду судді.

 

5. За результатами спеціальної підготовки кандидати отримують відповідний документ установленого зразка, у якому відображаються оцінки за кожну дисципліну і за результатами проходження стажування в суді.

 

Національна школа суддів України надсилає матеріали щодо кандидатів, які пройшли спеціальну підготовку, до кваліфікаційної комісії суддів для складення такими кандидатами кваліфікаційного іспиту. Проходженням спеціальної підготовки вважається виконання кандидатом програми такої підготовки.

 

6. У разі порушення кандидатом на посаду судді порядку проходження спеціальної підготовки, що призвело до його відрахування, або в разі припинення кандидатом проходження такої підготовки за власною ініціативою він повинен відшкодувати кошти, витрачені на його підготовку.

 

6. Якщо кандидат на посаду судді протягом трьох років з часу зарахування до резерву на заміщення вакантних посад судді не подав заяву для участі в конкурсі на зайняття вакантної посади судді, він зобов'язаний відшкодувати витрати на його спеціальну підготовку.

 

 

 

Стаття 69. Кваліфікаційний іспит

 

1. Кваліфікаційний іспит є атестуванням особи, яка пройшла спеціальну підготовку і виявила намір бути рекомендованою для призначення на посаду судді.

 

2. Кваліфікаційний іспит полягає у перевірці відповідного рівня професійної підготовки кандидата, отриманого за результатами спеціальної підготовки, технічних навичок, персональних якостей кандидата та його здатності здійснювати правосуддя.

 

3. Кваліфікаційний іспит складається з письмового анонімного тестування і виконання практичного завдання.

 

4. Кваліфікаційна комісія суддів зобов’язана забезпечити прозорість кваліфікаційного іспиту. На кожному його етапі та під час оцінювання результатів можуть бути присутніми представники засобів масової інформації, професійних організацій правників, а також правозахисних організацій.

 

5. Перебіг кваліфікаційного іспиту фіксується за допомогою технічних засобів відео- та звукозапису.

 

6. Положення про порядок складення кваліфікаційного іспиту та методику оцінювання затверджує Рада суддів України за поданням Національної школи суддів України.

 

7. Результати кваліфікаційного іспиту дійсні протягом трьох років.

 

8. Особа, яка не склала кваліфікаційний іспит, може бути допущена до складення такого іспиту повторно не раніш як через рік. Особа, яка не склала кваліфікаційний іспит повторно, може бути допущена до наступного іспиту не раніш як через два роки.

 

9. Кваліфікаційна комісія суддів визначає рейтинг кандидатів на посаду судді відповідно до кількості набраних кандидатами балів за результатами спеціальної підготовки в Національній школі суддів і кваліфікаційного іспиту та зараховує кандидатів до резерву на заміщення вакантних посад судді. У рейтингу також окремо відображаються бали із завдань, які перевіряють здатність кандидата бути суддею у різних видах юрисдикції.

 

10. Інформація про результати кваліфікаційного іспиту та місце кандидата на посаду судді за рейтингом є загальнодоступною і розміщується на офіційному веб-порталі Ради суддів України.

 

 

 

Стаття 70. Проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді

 

1. Для проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді кваліфікаційна комісія суддів розміщує відповідну інформацію на офіційному веб-порталі Ради суддів України не пізніше ніж за місяць до проведення конкурсу.

 

2. В оголошенні про конкурс зазначають найменування судів, де є вакантні посади судді, кількість таких посад, умови проведення конкурсу, дату, час і місце проведення конкурсу.

 

3. Кандидати на посаду судді, які перебувають у резерві, а також судді, які виявили бажання взяти участь у конкурсі на заміщення вакантних посад судді, у встановлений строк подають до кваліфікаційної комісії суддів письмові заяви.

 

Інформацію про подання заяви кожним кандидатом на заміщення конкретних вакантних посад судді та його рейтинг має бути невідкладно оприлюднено на офіційному веб-порталі Ради суддів України.

 

4. Кваліфікаційна комісія суддів проводить конкурс на заміщення вакантних посад судді на підставі рейтингу кандидатів. У разі однакової позиції в рейтингу перевагу має кандидат, який набрав більшу кількість балів із завдань, які перевіряють його здатність бути суддею відповідної юрисдикції, а за однакової кількості балів – кандидат з тривалішим стажем роботи в галузі права.

 

5. За результатами конкурсного добору кваліфікаційна комісія суддів надсилає до Вищої ради юстиції відповідно до кількості вакантних посад судді рекомендації про призначення кандидатів суддями.

 

6. Відповідно до внесеної кваліфікаційною комісією суддів рекомендації Вища рада юстиції за наслідками перевірки дотримання процедури, визначеної пунктами 1 – 12 частини першої статті 64 цього Закону, вносить подання Президентові України про призначення кандидата на посаду судді.

 

У разі встановлення порушень процедури, які призвели або могли призвести до неправильних результатів добору, Вища рада юстиції приймає вмотивоване рішення про відмову у внесенні подання щодо призначення кандидата (кандидатів) на посаду судді, а також визначає дії кваліфікаційної комісії суддів, необхідні для подолання наслідків цих порушень.

 

 

 

Стаття 71. Перше призначення на посаду судді та визначення суду, де суддя обійматиме штатну суддівську посаду

 

1. Президент України призначає суддю на посаду на підставі подання Вищої ради юстиції протягом п’ятнадцяти днів з дня отримання такого подання.

 

2. Визначення суду, де суддя обійматиме штатну суддівську посаду, здійснює Рада суддів України за поданням кваліфікаційної комісії суддів відповідно до заяви кандидата, яку він подавав на конкурс, протягом п’ятнадцяти днів з дня призначення на посаду судді.

 

 

 

Стаття 72. Переведення судді в межах п'ятирічного строку

 

1. Суддя у межах п'ятирічного строку може бути переведений на роботу на посаді судді до іншого місцевого суду за його письмовою заявою до кваліфікаційної комісії суддів.

 

2. Переведення судді на роботу на посаді судді до іншого суду здійснюється за результатами конкурсу на заміщення вакантної посади судді, передбаченого статтею 70 цього Закону.

 

3. У разі участі в конкурсі на заміщення вакантної посади судді в іншому суді того ж рівня за бажанням судді можуть бути враховані результати його попереднього кваліфікаційного іспиту або суддя може скласти кваліфікаційний іспит відповідно до цього Закону (але не раніше, ніж через три роки після попереднього складання кваліфікаційного іспиту).

 

4. Переведення судді у межах п'ятирічного строку здійснює Рада суддів України за поданням кваліфікаційної комісії суддів.

 

 

 

Глава 3. Розгляд питання про обрання на посаду судді безстроково

 

 

 

Стаття 73. Порядок обрання на посаду судді безстроково

 

1. Порядок обрання на посаду судді безстроково визначається цим Законом та Законом України "Про Регламент Верховної Ради України".

 

2. Суддя, строк повноважень якого закінчився, за його заявою має бути рекомендований кваліфікаційною комісією суддів для обрання його Верховною Радою України на посаду судді безстроково, якщо відсутні визначені законом обставини, що є підставою для звільнення судді з посади.

 

3. Обрання на посаду судді безстроково здійснюється в такому порядку:

 

1) кандидат звертається з письмовою заявою до кваліфікаційної комісії суддів про рекомендування його для обрання на посаду судді безстроково;

 

2) кваліфікаційна комісія суддів перевіряє відомості про кандидата, наявність фактів притягнення до дисциплінарної та інших видів юридичної відповідальності;

 

3) кваліфікаційна комісія суддів приймає рішення про рекомендування чи відмову в рекомендуванні його для обрання на посаду судді безстроково і в разі рекомендування скеровує відповідне подання до Верховної Ради України;

 

4) Верховна Рада України відповідно до подання кваліфікаційної комісії суддів приймає рішення про обрання на посаду судді безстроково в порядку, встановленому законом.

 

 

 

Стаття 74. Порядок звернення кандидата на обрання безстроково на посаду судді до кваліфікаційної комісії суддів

 

1. Кандидат на обрання безстроково на посаду судді не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку перебування на посаді судді звертається до кваліфікаційної комісії суддів із заявою про рекомендування його для обрання на посаду судді безстроково.

 

2. До кваліфікаційної комісії суддів із заявою про рекомендування для обрання на посаду судді безстроково можуть також звернутися:

 

1) кандидат, якого звільнено з посади судді у зв'язку із закінченням строку, на який його було призначено, та який раніше не звертався до кваліфікаційної комісії суддів із заявою про обрання його на посаду судді безстроково;

 

2) кандидат, який раніше був обраний безстроково, але якого було звільнено з посади судді за його заявою.

 

3. Якщо кандидат звертається до кваліфікаційної комісії суддів із заявою про рекомендування для обрання його на посаду судді безстроково після закінчення трьох років з часу його звільнення з посади судді, кваліфікаційна комісія суддів може рекомендувати такого кандидата для обрання на посаду судді безстроково після складення ним кваліфікаційного іспиту відповідно до вимог цього Закону.

 

4. Для обрання суддею безстроково кандидат подає:

 

1) письмову заяву;

 

2) копію паспорта громадянина України;

 

3) анкету кандидата на посаду судді безстроково, що містить інформацію про нього;

 

4) копію трудової книжки;

 

5) висновок медичної установи про стан здоров'я кандидата (перелік медичних установ, що надають такий висновок, а також його форму затверджує Рада суддів України за погодженням з уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань охорони здоров'я);

 

6) декларацію про майно, доходи, витрати, зобов’язання фінансового характеру та приватні інтереси за минулий рік за формою і в порядку, що встановлені законом про запобігання корупції;

 

7) письмову згоду на збирання, зберігання та використання інформації про нього з метою оцінки його готовності до роботи на посаді судді безстроково.

 

5. Кваліфікаційна комісія суддів затверджує та розміщує на своєму офіційному веб-порталі вимоги до форми і змісту заяви про рекомендування кандидата для обрання на посаду судді безстроково, а також форми і змісту анкети кандидата для обрання на посаду судді безстроково.

 

6. Вимагати від кандидата надання документів, не передбачених цією статтею, забороняється, крім випадків необхідності надання пояснень у зв'язку з інформацією щодо його діяльності на посаді судді.

 

 

 

Стаття 75. Порядок розгляду кваліфікаційною комісією суддів питання кандидата на обрання безстроково на посаду судді

 

1. Кваліфікаційна комісія суддів розглядає питання, пов'язані з обранням кандидата на посаду судді безстроково, не пізніше ніж за два місяці до закінчення строку перебування його на посаді судді.

 

2. Кваліфікаційна комісія суддів організовує проведення відповідно до закону моніторингу способу життя судді, а також здійснює перевірку дотримання кандидатом на обрання безстроково на посаду судді вимог статей 52 – 53, 62 цього Закону.

 

3. Кандидат, стосовно якого розглядається питання про обрання на посаду судді безстроково, має право ознайомитися з інформацією щодо його діяльності, запитами кваліфікаційної комісії суддів та відповідями на них, а також висловити свою думку щодо них на засіданні кваліфікаційної комісії суддів.

 

 

 

Стаття 76. Прийняття рішення про рекомендування чи відмову у рекомендуванні кандидата на обрання безстроково на посаду судді

 

1. Рішення про рекомендування чи відмову у рекомендуванні кандидата для обрання на посаду судді безстроково приймається у присутності кандидата в порядку, встановленому регламентом кваліфікаційної комісії суддів, на засіданні кваліфікаційної комісії суддів та оголошується відразу після прийняття. Підставами для відмови у рекомендуванні кандидата для обрання на посаду судді безстроково є встановлення невідповідності рівня життя судді наявним у нього та членів його сім‘ї майну і одержаним ними доходам за результатами моніторингу способу життя судді, а також недодержання статей 52 – 53 та 62 цього Закону.

 

 

 

Стаття 77. Подання про обрання кандидата на посаду судді безстроково

 

1. Кваліфікаційна комісія суддів скеровує подання та своє рішення про рекомендування кандидата для обрання на посаду судді безстроково до Верховної Ради України не пізніше ніж за місяць до закінчення строку перебування такого кандидата на посаді судді.

 

 

 

Стаття 78. Розгляд Верховною Радою України питання про обрання кандидата на посаду судді безстроково

 

1. Порядок розгляду питання та прийняття рішення про обрання кандидата на посаду судді безстроково визначається Законом України "Про Регламент Верховної Ради України".

 

2. Питання про обрання кандидата на посаду судді безстроково розглядається на пленарному засіданні Верховної Ради України без висновку комітетів Верховної Ради України та будь-яких перевірок.

 

3. Розгляд питання про обрання кандидата на посаду судді безстроково на пленарному засіданні Верховної Ради України починається з доповіді голови кваліфікаційної комісії суддів або члена кваліфікаційної комісії суддів, який діє за його дорученням.

 

4. Рішення про обрання кандидата на посаду судді безстроково приймається більшістю від конституційного складу Верховної Ради України і оформлюється постановою Верховної Ради України.

 

5. Особа, обрана на посаду судді безстроково, набуває такого статусу з дня прийняття Верховною Радою України відповідної постанови. Ця особа продовжує обіймати штатну суддівську посаду в тому суді, де вона працювала до обрання на посаду судді безстроково.

 

Якщо кандидата обрано на посаду судді безстроково після того, як його було звільнено з цієї посади, кваліфікаційна комісія суддів за погодженням із суддею визначає суд, де він обійматиме посаду того ж рівня, як і раніше, з урахуванням наявності вакантної посади.

 

 

 

Стаття 79. Переведення судді, обраного безстроково, до іншого суду

 

1. Переведення судді, обраного безстроково, з одного суду до іншого здійснює Рада суддів України за поданням кваліфікаційної комісії суддів.

 

2. Переведення судді, обраного безстроково, з одного суду до іншого того самого рівня здійснюється відповідно до статті 72 цього Закону.

 

3. Переведення судді, обраного безстроково, з одного суду до суду вищого рівня здійснюється за результатами конкурсу.

 

Для проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді в суді вищого рівня кваліфікаційна комісія суддів розміщує відповідну інформацію на офіційному веб-порталі Ради суддів України не пізніше ніж за місяць до проведення конкурсу.

 

В оголошенні про конкурс зазначаються найменування судів, де є вакантні посади судді, кількість таких посад, умови проведення конкурсу, кінцевий термін подання документів, дата, час і місце проведення конкурсу.

 

Судді, які виявили бажання взяти участь у конкурсі на заміщення вакантних посад судді, у встановлений строк подають до кваліфікаційної комісії суддів документи, визначені частиною четвертою статті 74 цього Закону, мотиваційний лист, а також будь-яку інформацію, яка може позитивно свідчити про його заслуги (відомості про результати підвищення кваліфікації в Національній школі суддів України, про залучення судді до викладацької або наукової роботи, про участь у суддівському самоврядуванні або в інших сферах суспільного життя тощо).

 

Під час конкурсу кваліфікаційна комісія суддів організовує проведення відповідно до закону моніторингу способу життя судді, проводить анкетне опитування суддів судів, де працюють відповідні судді, щодо особистих якостей кандидата, його вміння працювати в колективі; залучає третіх осіб як відвідувачів суду для незалежного оцінювання роботи судді в судових засіданнях; вивчає дисциплінарну практику щодо кандидата; перевіряє інші відомості, що можуть свідчити про особисті якості судді та його спроможність здійснювати повноваження в суді вищого рівня.

 

4. Переведення судді до суду нижчого рівня тієї ж спеціалізації здійснює Рада суддів України за його заявою без проведення конкурсу і без розгляду цього питання кваліфікаційною комісією суддів.

 

 

 

 

 

Розділ V. ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАЛЕЖНОГО КВАЛІФІКАЦІЙНОГО РІВНЯ СУДДІ

 

 

 

Глава 1. Кваліфікаційна комісія суддів

 

 

 

Стаття 80. Статус кваліфікаційної комісії суддів

 

1. Кваліфікаційну комісію суддів утворює Рада суддів України для здійснення добору на посаду судді та виконання інших повноважень, визначених цим Законом. У рішенні про утворення кваліфікаційної комісії суддів Рада суддів України визначає її завдання і обсяг повноважень в межах, визначених цим Законом.

 

Рада суддів України може утворювати одну або більше кваліфікаційних комісій суддів залежно від потреби.

 

2. Порядок роботи кваліфікаційної комісії суддів визначається цим Законом та положенням про кваліфікаційну комісію суддів, затвердженим Радою суддів України.

 

4. Діяльність кваліфікаційної комісії суддів забезпечує апарат Ради суддів України.

 

 

 

Стаття 81. Повноваження кваліфікаційної комісії суддів

 

1. Кваліфікаційна комісія суддів в межах, визначених рішенням Ради суддів України про її утворення, може здійснювати такі повноваження:

 

1) проведення добору кандидатів на посаду судді вперше відповідно до цього Закону;

 

2) вирішення питання щодо внесення до Верховної Ради України рекомендації про обрання на посаду судді безстроково;

 

4) внесення подання Раді суддів України про затвердження суду, де суддя обійматиме посаду (у тому числі під час переведення судді з одного суду до іншого);

 

5) інші повноваження, визначені цим Законом.

 

2. Кваліфікаційна комісія суддів для здійснення своїх повноважень має право витребувати та одержувати необхідну інформацію в порядку, встановленому законом.

 

 

 

Стаття 82. Склад кваліфікаційної комісії суддів

 

1. Кваліфікаційна комісія суддів діє у складі дев’яти членів, які є громадянами України, мають вищу юридичну освіту та стаж роботи в галузі права не менше двадцяти років, володіють державною мовою.

 

До складу комісії входять:

 

1) шість суддів або суддів у відставці;

 

2) три особи від громадськості.

 

2. Строк повноважень кваліфікаційної комісії суддів визначається рішенням Ради суддів України про її утворення, але не може перевищувати одного року.

 

3. Члени кваліфікаційної комісії суддів на час здійснення повноважень відряджаються до комісії і не можуть виконувати професійних повноважень за основним місцем роботи, крім наукової та викладацької діяльності.

 

4. За членом кваліфікаційної комісії суддів на час здійснення повноважень зберігаються статус та місце основної роботи.

 

5. Членам кваліфікаційної комісії суддів компенсуються витрати, пов’язані із здійсненням повноважень члена комісії в порядку і розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України за поданням Ради суддів України.

 

 

 

Стаття 83. Порядок формування кваліфікаційної комісії суддів

 

1. З'їзд суддів України затверджує список суддів та суддів у відставці, які відповідають вимогам до члена кваліфікаційної комісії суддів і виявили бажання стати такими членами. Такий список оновлюється кожні чотири роки.

 

2. Протягом п’ятнадцяти днів після закінчення строку повноважень членів кваліфікаційної комісії суддів з числа суддів або суддів у відставці або у разі дострокового припинення їхніх повноважень Рада суддів України на своєму відкритому засіданні шляхом жеребкування обирає і призначає нових членів кваліфікаційної комісії суддів.

 

3. Рада суддів України затверджує список осіб від громадськості, які відповідають вимогам до члена кваліфікаційної комісії суддів і виявили бажання стати такими членами. До списку включаються особи, які запропоновані громадськими організаціями (не більше однієї особи від організації), професійними організаціями правників (не більше трьох осіб від організації), вищих навчальних закладів або наукових установ (не більше трьох осіб від закладу чи установи). Такий список оновлюється кожні чотири роки.

 

Рада суддів України має право вмотивовано відхилити запропоновану кандидатуру від громадськості з посиланням на обставини, які перешкоджають виконанню повноважень члена кваліфікаційної комісії суддів.

 

4. До складу комісії не можуть бути призначені народні депутати України, члени Кабінету Міністрів України, голови судів, їх заступники, члени Ради суддів України, Вищої ради юстиції, а також посадові особи, які мають дисциплінарне стягнення.

 

5. Кваліфікаційна комісія суддів є повноважною за умови наявності в її складі не менше семи членів комісії.

 

 

 

Стаття 84. Припинення повноважень члена кваліфікаційної комісії суддів

 

1. Повноваження члена кваліфікаційної комісії суддів припиняються із виконанням завдань кваліфікаційної комісії суддів або із закінченням строку, на який вона була створена.

 

Повноваження члена кваліфікаційної комісії суддів припиняються достроково в разі:

 

1) подання особистої заяви про складення повноважень члена комісії;

 

2) наявності медичного висновку про неможливість виконувати обов'язки за станом здоров'я;

 

3) порушення вимог щодо несумісності;

 

4) набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього;

 

5) припинення громадянства;

 

6) визнання його безвісно відсутнім, оголошення померлим або в разі його смерті.

 

2. Рішення про дострокове припинення повноважень члена комісії приймається на підставі звернення будь-якого члена комісії або Ради суддів України більшістю складу комісії, а рішення про припинення повноважень у зв’язку з порушенням ним вимог щодо несумісності – приймається не менш як двома третинами складу комісії шляхом таємного голосування.

 

 

 

Стаття 85. Організація роботи та засідання кваліфікаційної комісії суддів

 

1. Кваліфікаційна комісія суддів на першому засіданні обирає зі свого складу таємним голосуванням голову комісії, заступника голови і секретаря комісії. Обраним вважається кандидат, за якого проголосувала більшість від загального складу комісії.

 

2. Голова комісії організовує роботу комісії, визначає обов'язки заступника, веде засідання комісії. Обов'язки голови комісії в разі його відсутності виконує заступник голови комісії, а за відсутності заступника голови – член комісії з числа суддів або суддів у відставці, який має триваліший стаж роботи на посаді судді.

 

3. У кваліфікаційній комісії суддів функціонує автоматизована система документообігу. Положення про автоматизовану систему документообігу комісії затверджує Рада суддів України за поданням Державної судової адміністрації України.

 

4. Секретар комісії готує засідання комісії та несе відповідальність за організацію діловодства комісії.

 

5. Засідання комісії проводяться відкрито і гласно. Засідання комісії є повноважним, якщо в ньому бере участь не менше двох третин від загального складу комісії.

 

6. Перебіг засідань комісії фіксується технічними засобами.

 

7. Голова комісії визначає дату, час і місце проведення засідання комісії, формує порядок денний засідання, і не пізніше ніж за десять днів до засідання повідомляє про це особу, питання щодо якої розглядатиметься.

 

 

 

Стаття 86. Повноваження члена кваліфікаційної комісії суддів

 

1. Член кваліфікаційної комісії суддів, здійснюючи свої повноваження:

 

1) знайомиться з матеріалами, поданими на розгляд комісії, бере участь у їх дослідженні та перевірці;

 

2) наводить свої мотиви та міркування, а також подає додаткові документи з питань, що розглядаються;

 

3) вносить пропозиції щодо проекту рішення комісії з будь-яких питань та голосує за або проти того чи іншого рішення;

 

4) висловлює письмово окрему думку щодо рішення комісії;

 

2. Член комісії здійснює інші повноваження, визначені законом.

 

 

 

Стаття 87. Відвід члена кваліфікаційної комісії суддів

 

1. Член кваліфікаційної комісії суддів не може брати участь у розгляді питання та прийнятті рішення і має бути відведений, якщо будуть установлені обставини, що викликають сумнів у його безсторонності. За наявності таких обставин член комісії повинен заявити самовідвід. З тих же підстав відвід члену комісії можуть заявити особи, щодо яких або за зверненням яких розглядається питання.

 

2. Відвід має бути вмотивованим і поданим у формі письмової заяви на ім'я голови комісії до початку розгляду питання. Головуючий на засіданні зобов'язаний ознайомити члена комісії, якому заявлено відвід, із заявою про його відвід.

 

3. Рішення про відвід (самовідвід) приймає комісія більшістю голосів її членів, які беруть участь у засіданні. Голосування проводиться за відсутності члена комісії, щодо якого вирішується питання про відвід (самовідвід).

 

 

 

Стаття 88. Рішення кваліфікаційної комісії суддів

 

1. Кваліфікаційна комісія суддів приймає рішення більшістю від її складу, встановленого цим Законом, якщо інше не встановлено цим Законом. Голосування проводиться за відсутності особи, щодо якої вирішується питання, і запрошених осіб.

 

2. Рішення комісії викладаються в письмовій формі. У рішенні зазначаються дата і місце прийняття рішення, склад комісії, питання, що розглядалося, обґрунтування прийнятого рішення. Рішення підписує головуючий і члени комісії, які брали участь у засіданні.

 

3. Член комісії може мати окрему думку щодо рішення комісії. Окрема думка члена комісії не виголошується на засіданні, викладається у письмовій формі і додається до справи. Про долучення до справи окремої думки члена комісії головуючий повідомляє на засіданні.

 

4. Рішення комісії може бути оскаржене до суду в порядку, визначеному процесуальним законом.

 

 

 

 

 

Глава 2. Національна школа суддів України

 

 

 

Стаття 90. Статус і структура Національної школи суддів України

 

1. Національна школа суддів України є державною установою, яка забезпечує підготовку висококваліфікованих кадрів для системи правосуддя та здійснює науково-дослідну діяльність. На Національну школу правосуддя України не поширюється законодавство про вищу освіту.

 

2. Національна школа суддів України здійснює свою діяльність відповідно до цього Закону та статуту, що затверджує Рада суддів України.

 

3. Національну школу правосуддя України очолює ректор, якого призначає на посаду і звільняє з посади Рада суддів України. Проректорів Національної школи суддів України призначає на посади і звільняє з посад Рада суддів України за поданням ректора Національної школи суддів України.

 

5. Ректор, проректори, викладачі, які працюють на постійній основі, та працівники апарату Національної школи суддів України прирівнюються до державних службовців. Розмір їхньої заробітної плати та рівень їх соціального захисту не можуть бути меншими, ніж у відповідних категорій державних службовців апаратів центральних органів виконавчої влади.

 

6. Національна школа суддів України є юридичною особою, має печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням, самостійний баланс і рахунки в органах Державного казначейської служби України та може мати регіональні відділення.

 

 

 

Стаття 91. Завдання Національної школи суддів України

 

1. Національна школа суддів України здійснює:

 

1) спеціальну підготовку кандидатів на посади судді;

 

2) підготовку та підвищення кваліфікації суддів;

 

3) підвищення кваліфікації працівників апаратів судів;

 

4) проведення наукових досліджень з питань удосконалення судового устрою, статусу суддів і судочинства;

 

5) вивчення міжнародного досвіду організації діяльності судів;

 

6) науково-методичне забезпечення діяльності судів загальної юрисдикції, Вищої ради юстиції, Ради суддів України, кваліфікаційних комісій суддів, комісій з попереднього вивчення скарг (заяв) про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, дисциплінарних комісій суддів.

 

 

 

Розділ VI. ДИСЦИПЛІНАРНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ СУДДІ

 

 

 

Глава 1. Підстави та порядок застосування до суддів дисциплінарної відповідальності

 

 

 

Стаття 92. Підстави дисциплінарної відповідальності судді

 

1. Суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження з таких підстав:

 

1) умисне або у зв’язку з очевидною недбалістю:

 

- порушення права особи на доступ до правосуддя, права на вмотивоване судове рішення;

 

- зволікання з виготовленням судового рішення;

 

- несвоєчасне надання суддею копії судового рішення для її внесення до Єдиного державного реєстру судових рішень;

 

-  незаконне вжиття заходів забезпечення позову або безпідставна відмова у вжитті заходів забезпечення позову, що спричинило шкоду особі;

 

- перешкоджання гласності і відкритості судового процесу;

 

2) порушення вимог щодо безстороннього розгляду справи, зокрема щодо відводу (самовідводу);

 

3) розголошення таємниці, що охороняється законом, у тому числі таємниці нарадчої кімнати або таємниці, яка стала відомою судді під час розгляду справи в закритому судовому засіданні;

 

4) умисне або у зв’язку з очевидною недбалістю допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод у розумінні міжнародних установ, юрисдикція яких визнана Україною;

 

5) неповідомлення Ради суддів України і Генеральної прокуратури України про випадок незаконного впливу на суддю впродовж п’яти днів після того, як йому стало відомо про такий випадок;

 

6) неповідомлення або несвоєчасне повідомлення Ради суддів України про реальний чи потенційний конфлікт інтересів (крім випадків, коли конфлікт інтересів врегульовується в порядку, визначеному процесуальним законом)

 

7) систематичне або одноразове грубе порушення правил суддівської етики, що ганьбить звання судді і принижує авторитет правосуддя;

 

8) неподання або несвоєчасне подання для оприлюднення декларації про майно, доходи, витрати, зобов'язання фінансового характеру та приватні інтереси, зазначення в ній завідомо неправдивих відомостей;

 

9) використання статусу судді з метою незаконного отримання ним або третіми особами матеріальних благ або іншої вигоди;

 

10) здійснення суддею або членами його сім'ї витрат, що перевищують доходи такого судді або доходи членів його сім'ї;

 

11) встановлення невідповідності рівня життя судді наявним у нього та членів його сім‘ї майну і одержаним ними доходам за результатами моніторингу способу життя судді;

 

12) допущення суддею недоброчесної поведінки під час перевірки його доброчесності уповноваженими на це законом органами.

 

2. Суддя не несе дисциплінарної відповідальності, якщо він брав участь в ухваленні судового рішення, ухвалення якого містить ознаки дисциплінарного проступку, і письмово висловив окрему думку щодо цього рішення, яка свідчить про належне виконання ним свої обов’язків.

 

 

 

Стаття 93. Дисциплінарні органи

 

1. Дисциплінарне провадження щодо судді як дисциплінарні органи здійснюють:

 

1) дисциплінарні комісії суддів – щодо суддів місцевих та апеляційних судів;

 

2) Вища рада юстиції – щодо суддів вищих спеціалізованих судів та суддів Верховного Суду України.

 

2. При Раді суддів України діють комісії з попереднього вивчення скарг (заяв) про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, які вирішують питання щодо відкриття дисциплінарного провадження.

 

 

 

Стаття 94. Дисциплінарне провадження щодо судді

 

1. Дисциплінарне провадження – це процедура розгляду органом, визначеним законом, звернення, в якому містяться відомості про порушення суддею вимог щодо його статусу, посадових обов'язків чи присяги судді, визначені частиною першою статті 92 цього Закону.

 

2. Право на звернення зі скаргою (заявою) щодо поведінки судді, яка може мати наслідком дисциплінарну відповідальність судді, має кожен, кому відомі такі факти. Дисциплінарна комісія суддів затверджує та розміщує на своєму офіційному веб-порталі зразок скарги (заяви) щодо неналежної поведінки судді, який може використовуватися для повідомлення дисциплінарному органу відомостей про порушення суддею вимог щодо його статусу, посадових обов'язків чи присяги судді.

 

3. Дисциплінарний орган не розглядає звернення, подані з підстав, не визначених частиною першою статті 92 цього Закону, звернення, що не містять конкретних відомостей про наявність ознак дисциплінарного проступку судді, а також анонімні звернення.

 

 

 

Стаття 95. Прийняття скарги (заяви) та здійснення її перевірки

 

1. Апарат Ради суддів України в день надходження скарги (заяви) реєструє їх і впродовж п’яти днів перевіряє належність скарги (заяви) до розгляду у відповідному дисциплінарному органі.

 

2. Відповідальний працівник апарату Ради суддів України своїм умотивованим рішенням повертає скаргу (заяву) заявнику без розгляду по суті, якщо:

 

1) описана у скарзі (заяві) поведінка судді не має ознак діянь, визначених у частині першій статті 92 цього Закону;

 

2) суддю звільнено з посади (крім випадку звільнення у зв’язку з поданням заяви про відставку або його повноваження припинено у зв'язку зі смертю);

 

3) факти неналежної поведінки судді, що повідомляються, вже були об'єктом перевірки і щодо них дисциплінарний орган прийняв рішення.

 

Рішення про повернення скарги (заяви) заявнику без розгляду по суті може бути оскаржене в судовому порядку.

 

3. Апарат Ради суддів України, встановивши належність скарги (заяви) до розгляду у відповідному дисциплінарному органі, передає її комісії з попереднього вивчення скарг (заяв) про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності для вирішення питання щодо відкриття дисциплінарного провадження.

 

5. У разі необхідності проведення додаткової перевірки відомостей, викладених у скарзі (заяві), її проводять один або більше членів комісії з попереднього вивчення скарг (заяв) про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності протягом місяця з дня реєстрації заяви (скарги), а в разі неможливості завершення перевірки протягом цього часу її строк може бути продовжено дисциплінарним органом, але не більше ніж на місяць.

 

6. Перевірка проводиться в межах обставин, повідомлених у скарзі (заяві) чи поданні. У разі виявлення під час такої перевірки інших обставин, що можуть бути підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, член комісії з попереднього вивчення скарг (заяв) про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності включає відповідну інформацію до висновку за результатами перевірки.

 

7. Орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові особи, керівники державних підприємств, установ, організацій, яким скеровано запит комісії з попереднього вивчення скарг (заяв) про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності або її члена, зобов'язані протягом десяти днів з дня його отримання надати відповідь на запит і наявну в них інформацію. У разі необхідності строк надання інформації може бути подовжений до тридцяти днів, про що комісія або її член повідомляє особу, яка направила клопотання про продовження строку надання інформації.

 

8. Ненадання комісії з попереднього вивчення скарг (заяв) про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності або її члену запитуваної інформації, якою володіє орган чи посадова особа, а також надання завідомо недостовірної інформації тягне за собою притягнення винних осіб до відповідальності, встановленої законом.

 

9. Член комісії з попереднього вивчення скарг (заяв) про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності за результатами перевірки готує висновок, який повинен містити інформацію про підтвердження або спростування відомостей про дисциплінарний проступок; виклад обставин, виявлених у ході перевірки; пропозицію комісії з попереднього вивчення скарг (заяв) про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності про відкриття чи відмову у відкритті дисциплінарного провадження.

 

10. Висновок та зібрані у процесі перевірки матеріали мають бути отримані відповідними членами комісії з попереднього вивчення скарг (заяв) про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності не пізніше, ніж за п'ять днів до засідання, на якому буде вирішуватися питання про відкриття або відмову у відкритті дисциплінарного провадження.

 

 

 

Стаття 96. Відкриття дисциплінарного провадження

 

1. Питання про відкриття дисциплінарного провадження чи відмову в його відкритті вирішує комісія з попереднього вивчення скарг (заяв) про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності більшістю голосів. Рішення з цих питань має бути вмотивованим.

 

2. Копії рішення про відкриття дисциплінарного провадження або відмову у цьому скеровується заявнику і судді протягом трьох днів після його ухвалення.

 

3. У разі відкриття дисциплінарного провадження комісія з попереднього вивчення скарг (заяв) про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності передає її матеріали відповідному дисциплінарному органу – дисциплінарній комісії суддів або Вищій раді юстиції.

 

4. Рішення комісії про відкриття дисциплінарного провадження або відмову у цьому не може бути оскарженим.

 

 

 

Стаття 97. Розгляд дисциплінарної справи

 

1. Розгляд дисциплінарної справи відбувається на засіданні дисциплінарного органу, на яке запрошуються особа, за зверненням якої відкрито провадження, суддя, стосовно якого відкрито провадження, їхні представники, свідки, а в разі необхідності й інші заінтересовані особи.

 

2. У разі неможливості з поважних причин узяти участь у засіданні дисциплінарного органу суддя, стосовно якого відкрито провадження, може надати письмові пояснення, які додаються до матеріалів провадження. Письмові пояснення судді оголошуються на засіданні дисциплінарного органу. Повторне неприбуття судді на засідання дисциплінарного органу є підставою для розгляду дисциплінарної справи за його відсутності лише в разі наявності письмових пояснень судді або ненадання таких пояснень у строк, встановлений дисциплінарним органом.

 

3. Розгляд дисциплінарної справи стосовно судді відбувається на засадах змагальності. На засіданні дисциплінарного органу заслуховуються повідомлення члена (членів) комісії з попереднього вивчення скарг (заяв) про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, яка прийняла рішення про відкриття дисциплінарного провадження, про результати перевірки, пояснення судді, стосовно якого відкрито провадження, та/або його представника і свідчення свідків, а також інших заінтересованих осіб.

 

4. Суддя, стосовно якого відкрито провадження, та (або) його представник мають право давати пояснення, задавати питання учасникам провадження, висловлювати заперечення, заявляти клопотання і відводи, клопотати про запрошення свідків.

 

5. Особа, яка звернулася зі скаргою (заявою), та (або) її представник мають право давати пояснення, задавати питання учасникам провадження.

 

6. Перебіг розгляду дисциплінарної справи стосовно судді та оголошення результатів її розгляду фіксуються технічними засобами.

 

 

 

Стаття 98. Рішення у дисциплінарній справі стосовно судді

 

1. Дисциплінарний орган вирішує дисциплінарну справу не пізніше шести місяців з дня надходження заяви (скарги), без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці.

 

2. Дисциплінарний орган приймає рішення в дисциплінарній справі більшістю від загального складу. Перед прийняттям рішення дисциплінарний орган обговорює результати розгляду дисциплінарної справи за відсутності судді, стосовно якого розглядалася справа, і запрошених осіб.

 

3. При прийнятті рішення про застосування до судді дисциплінарного стягнення враховуються характер проступку, його наслідки, особа судді, ступінь його вини, обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Дисциплінарне стягнення обирається з урахуванням принципу пропорційності.

 

4. Дисциплінарне стягнення на суддю може бути накладене не пізніше двох років від дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці. Якщо обставини, за яких було вчинено дисциплінарний проступок, встановлено судовим рішенням або рішенням міжнародної установи, цей строк обчислюється з часу оприлюднення такого рішення.

 

5. Прийняття дисциплінарним органом висновку про порушення суддею присяги, яке унеможливлює подальше перебування особи на посаді професійного судді, є підставою для внесення Вищою радою юстиції подання про звільнення судді з посади у зв'язку з порушенням присяги.

 

6. У разі відсутності підстав для застосування до судді дисциплінарного стягнення дисциплінарний орган закриває дисциплінарне провадження.

 

7. Рішення дисциплінарного органу викладається в письмовій формі, підписується головуючим і членами дисциплінарного органу, які брали участь у розгляді дисциплінарної справи, і оголошується на засіданні. Рішення у дисциплінарній справі містить:

 

1) прізвище, ім'я, по батькові й посаду судді, який притягається до дисциплінарної відповідальності;

 

2) встановлені обставини у справі з посиланням на докази;

 

3) мотиви, з яких ухвалено рішення;

 

4) суть рішення за результатами розгляду із зазначенням дисциплінарного стягнення у разі його застосування;

 

5) порядок і строк оскарження рішення.

 

8. За наявності окремої думки член дисциплінарного органу викладає її у письмовій формі і додає до справи, про що головуючий повідомляє на засіданні. Зміст окремої думки на засіданні не оголошується.

 

9. Копія рішення дисциплінарного органу вручається судді, стосовно якого розглядалася дисциплінарна справа, або у семиденний строк надсилається йому поштою рекомендованим листом з повідомленням про вручення. У цей же строк копія рішення про накладення дисциплінарного стягнення надсилається голові суду, де працює суддя.

 

10. Рішення дисциплінарного органу за результатами розгляду дисциплінарної справи протягом семи днів після його прийняття оприлюднюється на офіційному веб-порталі Ради суддів України і знаходиться у постійному доступі. У разі скасування рішення інформація про це оприлюднюється на офіційному веб-порталі.

 

 

 

Стаття 99. Дисциплінарне стягнення щодо судді та порядок його погашення

 

1. До судді може бути застосоване одне з таких дисциплінарних стягнень:

 

1) зауваження;

 

2) догана;

 

3) сувора догана – з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом одного або трьох місяців;

 

4) тимчасове (від одного до трьох місяців) відсторонення від здійснення правосуддя – з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді та обов'язковим скеруванням судді до Національної школи суддів України для проходження курсу підвищення кваліфікації, визначеного дисциплінарним органом;

 

5) висновок про порушення суддею присяги, яке унеможливлює подальше перебування особи на посаді професійного судді;

 

6) припинення перебування судді у відставці (якщо дисциплінарну справу вирішено після звільнення судді з посади).

 

За результатами розгляду дисциплінарної справи щодо судді може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.

 

2. Зауваження погашається в момент його оголошенням.

 

Догана погашається через один рік, а сувора догана – через вісімнадцять місяців від дня застосування.

 

Тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя погашається через два роки від дня застосування за умови схвалення дисциплінарним органом звіту судді за результатами проходження курсу підвищення кваліфікації, визначеного дисциплінарним органом.

 

3. Дисциплінарний орган може прийняти висновок про порушення суддею присяги, яке унеможливлює подальше перебування особи на посаді професійного судді, у разі, якщо:

 

1) суддя вчинив дисциплінарний проступок, передбачений пунктом 4, 9 – 12 частини першої статті 92 цього Закону;

 

2) суддя вчинив дисциплінарний проступок, маючи непогашене дисциплінарне стягнення.

 

4. За повторне вчинення дисциплінарного проступку суддею, який має дисциплінарне стягнення, до нього застосовується більш суворе дисциплінарне стягнення.

 

 

 

Стаття 100. Оскарження рішення у дисциплінарній справі стосовно судді

 

1. Суддя місцевого чи апеляційного суду може оскаржити рішення дисциплінарної комісії суддів про притягнення його до дисциплінарної відповідальності до Вищої ради юстиції або до суду упродовж п'ятнадцяти днів від дати вручення йому чи отримання поштою копії рішення.

 

2. Скаргу до Вищої ради юстиції суддя подає через апарат Ради суддів України.

 

3. Апарат Ради суддів України не пізніш як у триденний строк після отримання скарги надсилає її до Вищої ради юстиції разом із матеріалами дисциплінарної справи.

 

4. Вища рада юстиції розглядає скарги в порядку, визначеному Законом України "Про Вищу раду юстиції".

 

5. Розгляд адміністративного позову щодо оскарження рішення дисциплінарної комісії суддів, Вищої ради юстиції про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності здійснюється в порядку, визначеному процесуальним законом.

 

6. Подання скарги до Вищої ради юстиції чи адміністративного позову до суду на рішення дисциплінарної комісії суддів та Вищої ради юстиції про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності зупиняє дію дисциплінарного стягнення.

 

 

 

Глава 2. Комісія з попереднього вивчення скарг (заяв) про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності

 

 

 

Стаття 101. Статус комісії з попереднього вивчення скарг (заяв) про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності

 

1. Комісію з попереднього вивчення скарг (заяв) про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності утворює Рада суддів України для перевірки відомостей, викладених у скарзі (заяві), та вирішення питання щодо відкриття дисциплінарної справи.

 

2. Порядок роботи комісії з попереднього вивчення скарг (заяв) про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності визначається цим Законом і положенням про таку комісію, затвердженим Радою суддів України.

 

 

 

Стаття 102. Склад комісії з попереднього вивчення скарг (заяв) про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності

 

1. Комісія з попереднього вивчення скарг (заяв) про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності діє у складі дев’яти членів, які є громадянами України, мають вищу юридичну освіту і стаж роботи в галузі права не менше десяти років. До складу комісії входять три члени від суддів або суддів у відставці і шість членів від громадськості.

 

2. Комісія з попереднього вивчення скарг (заяв) про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності створюється для попереднього вивчення певної кількості скарг (заяв), яка визначена положенням про таку комісію.

 

3. Члени комісії з попереднього вивчення скарг (заяв) про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності можуть виконувати професійні повноваження за основним місцем роботи, але участь у комісії враховується при розподілі навантаження.

 

4. За членом комісії з попереднього вивчення скарг (заяв) про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності на час здійснення повноважень зберігаються статус та місце основної роботи.

 

5. Членам комісії з попереднього вивчення скарг (заяв) про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності компенсуються витрати, пов’язані із здійсненням повноважень члена комісії в порядку і розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України за поданням Ради суддів України.

 

 

 

Стаття 103. Порядок формування комісії з попереднього вивчення скарг (заяв) про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності

 

1. З'їзд суддів України затверджує список суддів та суддів у відставці, які відповідають вимогам до члена комісії з попереднього вивчення скарг (заяв) про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності і виявили бажання стати такими членами. Такий список оновлюється кожні чотири роки.

 

2. Рада суддів України затверджує список осіб від громадськості, які відповідають вимогам до члена комісії з попереднього вивчення скарг (заяв) про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності і виявили бажання стати такими членами. До списку включаються особи, які запропоновані громадськими організаціями (не більше однієї особи від організації), професійними організаціями правників (не більше трьох осіб від організації), вищих навчальних закладів або наукових установ (не більше трьох осіб від закладу чи установи). Такий список оновлюється кожні чотири роки.

 

Рада суддів України має право вмотивовано відхилити запропоновану кандидатуру від громадськості з посиланням на обставини, які перешкоджають виконанню повноважень члена комісії з попереднього вивчення скарг (заяв) про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

 

3. Рада суддів України, прийнявши рішення про створення комісії з попереднього вивчення скарг (заяв) про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, або з метою заміни члена комісії, який з поважних причин не може виконувати своїх повноважень, на своєму відкритому засіданні шляхом жеребкування вибирає і призначає членів цієї комісії.

 

4. До складу комісії не можуть бути призначені народні депутати України, члени Кабінету Міністрів України, голови судів, їх заступники, члени Вищої ради юстиції, а також посадові особи, які мають дисциплінарне стягнення.

 

5. Комісія з попереднього вивчення скарг (заяв) про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності є повноважною за умови призначення до її складу усіх дев’яти членів. Повноваження комісії припиняються після опрацювання визначеної кількості скарг (заяв). У разі дострокового вибуття члена комісії або його відводу Рада суддів України призначає на його місце нового члена відповідно до частини третьої цієї статті.

 

 

 

Стаття 104. Організація роботи та засідання комісії з попереднього вивчення скарг (заяв) про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності

 

1. Комісія з попереднього вивчення скарг (заяв) про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності обирає зі свого складу таємним голосуванням голову комісії. Обраним вважається кандидат, за якого проголосувала більшість від загального складу комісії.

 

2. Голова комісії організовує роботу комісії, веде засідання комісії. Обов'язки голови комісії в разі його відсутності виконує член комісії, який має триваліший стаж роботи на посаді судді.

 

3. Голова комісії визначає дату, час і місце проведення засідання комісії, перелік питань, що виносяться на засідання, і не пізніш як за десять днів до засідання повідомляє про це особу, щодо якої має розглядатися питання.

 

4. Засідання комісії проводяться закрито – за відсутності заінтересованих осіб і публіки.

 

5. Організаційне забезпечення діяльності комісії здійснює апарат Ради суддів України.

 

 

 

Стаття 105. Повноваження члена комісії з попереднього вивчення скарг (заяв) про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності

 

1. Член комісії з попереднього вивчення скарг (заяв) про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, здійснюючи свої повноваження:

 

1) вивчає матеріали, подані на розгляд комісії, бере участь у їх дослідженні та перевірці;

 

2) має право витребувати необхідну інформацію, копії матеріалів із справ, провадження у яких завершено, або знайомитися із матеріалами справ в суді, опитувати суддів та скаржників (заявників) або інших осіб та пропонувати подати їм письмові пояснення;

 

3) може наводити свої мотиви та міркування, а також подавати додаткові документи з питань, що розглядаються;

 

4) може вносити пропозиції щодо проекту рішення комісії з будь-яких питань та голосувати за або проти того чи іншого рішення;

 

5) може висловлювати письмово окрему думку щодо рішення комісії.

 

2. Член комісії з попереднього вивчення скарг (заяв) про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності здійснює інші повноваження, встановлені законом.

 

 

 

 

 

Глава 3. Дисциплінарна комісія суддів

 

 

 

Стаття 106. Статус дисциплінарної комісії суддів

 

1. Дисциплінарну комісію суддів утворює Рада суддів України для розгляду і вирішення визначеної нею кількості дисциплінарних справ.

 

2. Рада суддів України може утворювати одну або більше дисциплінарних комісій суддів залежно від потреби.

 

3. Порядок роботи дисциплінарної комісії суддів визначається цим Законом і положенням про дисциплінарну комісію суддів, затвердженим Радою суддів України.

 

4. Дисциплінарна комісія суддів:

 

1) розглядає і вирішує дисциплінарні справи щодо суддів місцевих та апеляційних судів, а також суддів у відставці;

 

2) приймає рішення про відсторонення судді від посади у зв'язку з притягненням його до кримінальної відповідальності на підставі вмотивованого клопотання Генерального прокурора України;

 

3) здійснює інші повноваження, визначені цим Законом.

 

5. Дисциплінарна комісія суддів для здійснення своїх повноважень має право витребувати та одержувати необхідну інформацію в порядку, встановленому цим Законом.

 

 

 

Стаття 107. Склад дисциплінарної комісії суддів

 

1. Дисциплінарна комісія суддів діє у складі п’яти членів, які є громадянами України, мають вищу юридичну освіту і стаж роботи в галузі права не менше п’ятнадцяти років. До складу комісії входять три члени від суддів або суддів у відставці і два члени від громадськості.

 

2. Дисциплінарна комісія суддів створюється для розгляду певної кількості дисциплінарних справ, яка визначена положенням про дисциплінарну комісію суддів.

 

Рада суддів України може створити більше однієї дисциплінарної комісії суддів для забезпечення своєчасного вирішення дисциплінарних справ.

 

3. Члени дисциплінарної комісії суддів можуть виконувати професійні повноваження за основним місцем роботи, але участь у дисциплінарній комісії суддів враховується при розподілі навантаження.

 

4. За членом дисциплінарної комісії суддів на час здійснення повноважень зберігаються статус та місце основної роботи.

 

5. Членам дисциплінарної комісії суддів компенсуються витрати, пов’язані із здійсненням повноважень члена комісії в порядку і розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України за поданням Ради суддів України.

 

 

 

Стаття 108. Порядок формування дисциплінарної комісії суддів

 

1. З'їзд суддів України затверджує список суддів та суддів у відставці, які відповідають вимогам до члена дисциплінарної комісії суддів і виявили бажання стати такими членами. Такий список оновлюється кожні чотири роки.

 

2. Рада суддів України затверджує список осіб від громадськості, які відповідають вимогам до члена дисциплінарної комісії суддів і виявили бажання стати такими членами. До списку включаються особи, які запропоновані громадськими організаціями (не більше однієї особи від організації), професійними організаціями правників (не більше трьох осіб від організації), вищих навчальних закладів або наукових установ (не більше трьох осіб від закладу чи установи). Такий список оновлюється кожні чотири роки.

 

Рада суддів України має право вмотивовано відхилити запропоновану кандидатуру від громадськості з посиланням на обставини, які перешкоджають виконанню повноважень члена дисциплінарної комісії суддів.

 

3. Рада суддів України, прийнявши рішення про створення дисциплінарної комісії суддів, або з метою заміни члена комісії, який з поважних причин не може виконувати своїх повноважень, на своєму відкритому засіданні шляхом жеребкування вибирає і призначає членів дисциплінарної комісії суддів.

 

4. До складу комісії не можуть бути призначені народні депутати України, члени Кабінету Міністрів України, голови судів, їх заступники, члени Вищої ради юстиції, а також посадові особи, які мають дисциплінарне стягнення.

 

5. Дисциплінарна комісія суддів є повноважною за умови наявності в її складі усіх п’яти членів. Повноваження дисциплінарної комісії суддів припиняються після розгляду визначеної кількості дисциплінарних справ. У разі дострокового вибуття члена комісії або його відводу Рада суддів України призначає на його місце нового члена відповідно до частини третьої цієї статті.

 

 

 

Стаття 109. Організація роботи та засідання дисциплінарної комісії суддів

 

1. Дисциплінарна комісія суддів обирає зі свого складу таємним голосуванням голову комісії. Обраним вважається кандидат, за якого проголосувала більшість від загального складу комісії.

 

2. Голова комісії організовує роботу комісії, веде засідання комісії. Обов'язки голови комісії в разі його відсутності виконує член комісії, який має триваліший стаж роботи на посаді судді.

 

3. Голова комісії визначає дату, час і місце проведення засідання комісії, перелік питань, що виносяться на засідання, і не пізніш як за десять днів до засідання повідомляє про це особу, щодо якої має розглядатися питання.

 

4. Засідання комісії проводяться відкрито і гласно. Комісія з власної ініціативи або за клопотанням заявника чи судді, щодо якого розглядається питання, своїм умотивованим рішенням може оголосити засідання або його частину закритою з метою нерозголошення державної чи іншої таємниці, що охороняється законом.

 

5. Організаційне забезпечення діяльності дисциплінарної комісії суддів здійснює апарат Ради суддів України.

 

 

 

Стаття 110. Повноваження члена дисциплінарної комісії суддів

 

1. Член дисциплінарної комісії суддів, здійснюючи свої повноваження:

 

1) вивчає матеріали, подані на розгляд комісії, бере участь у їх дослідженні та перевірці;

 

2) має право витребувати необхідну інформацію, копії матеріалів із справ, провадження у яких завершено, або знайомитися із матеріалами справ в суді;

 

3) може наводити свої мотиви та міркування, а також подавати додаткові документи з питань, що розглядаються;

 

4) може вносити пропозиції щодо проекту рішення комісії з будь-яких питань та голосувати за або проти того чи іншого рішення;

 

5) може висловлювати письмово окрему думку щодо рішення дисциплінарної комісії суддів.

 

2. Член дисциплінарної комісії суддів здійснює інші повноваження, встановлені законом.

 

3. За наявності обставин, що викликають сумнів у безсторонності члена дисциплінарної комісії суддів, він не може брати участі в розгляді питання та прийнятті рішення. У такому разі член комісії повинен заявити самовідвід. З тих же підстав відвід члену комісії можуть заявити особи, щодо яких або за зверненням яких розглядається питання.

 

Відвід має бути вмотивованим і поданим до початку розгляду питання у формі письмової заяви на ім'я голови комісії. Головуючий на засіданні зобов'язаний ознайомити із заявою про відвід члена комісії, якому заявлено відвід.

 

Рішення про відвід (самовідвід) приймається більшістю голосів членів комісії, які беруть участь у засіданні. Голосування проводиться за відсутності члена комісії, щодо якого вирішується питання про відвід (самовідвід).

 

 

 

 

 

Розділ VII. ЗВІЛЬНЕННЯ СУДДІ СУДУ ЗАГАЛЬНОЇ ЮРИСДИКЦІЇ З ПОСАДИ

 

 

 

Глава 1. Загальні положення

 

 

 

Стаття 111. Загальні умови звільнення судді з посади

 

1. Суддя суду загальної юрисдикції може бути звільнений з посади органом, який його обрав або призначив, виключно з підстав, визначених частиною п'ятою статті 126 Конституції України, за поданням Вищої ради юстиції.

 

 

 

Стаття 112. Звільнення судді з посади в разі закінчення строку, на який його призначено

 

1. Вища рада юстиції вносить подання Президентові України про звільнення судді з посади в разі закінчення строку, на який його призначено, якщо:

 

1) суддя за три місяці до закінчення строку, на який його призначено, не подав заяву про обрання його на посаду судді безстроково;

 

2) щодо судді кваліфікаційна комісія суддів прийняла рішення про відмову у рекомендуванні його для обрання на посаду судді безстроково.

 

2. Вища рада юстиції вносить подання про звільнення судді з посади у зв'язку з закінченням строку призначення із зазначенням дати, з якої суддя має бути звільнений.

 

3. Суддю звільняє з посади Президент України.

 

4. Якщо суддю з будь-яких причин не звільнено з посади або не прийнято рішення про його обрання безстроково, він не може виконувати свої повноваження із здійснення правосуддя з наступного дня після закінчення строку, на який його було призначено.

 

 

 

Стаття 113. Звільнення судді з посади за віком

 

1. Суддю звільняють з посади за віком з наступного дня після досягнення ним шістдесяти п'яти років.

 

2. Кваліфікаційна комісія суддів не пізніше ніж за місяць до дня досягнення суддею шістдесяти п'яти років зобов'язана повідомити Вищу раду юстиції про наявність підстави для звільнення судді.

 

3. Вища рада юстиції вносить подання про звільнення судді у зв'язку з досягненням ним шістдесяти п'яти років до органу, який обрав або призначив суддю, не пізніше ніж за п'ятнадцять днів до дня, зазначеного у частині першій цієї статті.

 

4. Якщо суддя з будь-яких причин не був звільнений з посади, він не може здійснювати свої повноваження зі здійснення правосуддя з наступного дня після досягнення ним шістдесяти п'яти років.

 

 

 

Стаття 114. Звільнення судді з посади за станом здоров'я

 

1. Суддя може бути звільнений з посади у разі неможливості здійснювати повноваження за станом здоров'я за наявності медичного висновку, що надається медичною комісією, утвореною спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань охорони здоров'я, або за рішенням суду, яке набрало законної сили про визнання судді обмежено дієздатним або недієздатним.

 

2. Визнавши, що стан здоров'я не дає змоги судді протягом тривалого часу або постійно здійснювати свої повноваження, Вища рада юстиції вносить подання про звільнення судді до органу, який його обрав або призначив.

 

 

 

Стаття 115. Звільнення судді з посади в разі порушення ним вимог щодо несумісності

 

1. Суддя звільняється з посади в разі порушення ним вимог щодо несумісності за поданням Вищої ради юстиції, яке вноситься до органу, який обрав або призначив суддю, в порядку, встановленому Законом України "Про Вищу раду юстиції".

 

 

 

Стаття 116. Звільнення судді з посади в разі порушення ним присяги

 

1. Підставою звільнення судді з посади в разі порушення ним присяги є подання Вищої ради юстиції, внесене на підставі вмотивованого висновку про порушення суддею присяги, яке унеможливлює подальше перебування особи на посаді професійного судді.

 

2. Якщо висновок про порушення суддею присяги, яке унеможливлює подальше перебування особи на посаді професійного судді, прийняла дисциплінарна комісія суддів, то він надсилається до Вищої ради юстиції для розгляду питання про внесення подання про звільнення судді з посади у зв'язку з порушенням ним присяги. Вища рада юстиції за скаргою судді, якого притягнуто до дисциплінарної відповідальності, може перевірити факти, що стали підставою для застосування відповідного дисциплінарного стягнення.

 

3. Вища рада юстиції розглядає питання про внесення подання про звільнення судді з посади у зв'язку з порушенням ним присяги в порядку, визначеному Законом України "Про Вищу раду юстиції". Рішення про внесення Вищою радою юстиції подання про звільнення судді з посади у зв'язку з порушенням ним присяги, а також рішення про необґрунтованість висновку про порушення суддею присяги, яке унеможливлює подальше перебування особи на посаді професійного судді, приймається більшістю голосів від конституційного складу Вищої ради юстиції.

 

4. Рішення Вищої ради юстиції повинно містити інформацію про обставини, що стали підставою для висновку про порушення присяги, а також обґрунтування рішення.

 

5. Подання про звільнення судді з посади в разі порушення ним присяги судді Вища рада юстиції вносить до органу, який призначив чи обрав суддю.

 

6. Президент України на підставі подання Вищої ради юстиції видає указ про звільнення судді з посади з обов'язковим посиланням на відповідне подання Вищої ради юстиції.

 

7. Верховна Рада України на підставі подання Вищої ради юстиції приймає постанову про звільнення судді з посади з обов'язковим посиланням на відповідне подання Вищої ради юстиції.

 

8. Якщо Вища рада юстиції або суд ухвалить рішення про незаконність висновку про порушення суддею присяги, яке унеможливлює подальше перебування особи на посаді професійного судді, у зв’язку з непропорційністю обраного дисциплінарного стягнення, справа повертається до дисциплінарного органу для обрання іншого дисциплінарного стягнення.

 

 

 

Стаття 117. Звільнення судді з посади в разі набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього

 

1. Суд, який ухвалив обвинувальний вирок щодо судді, негайно повідомляє про це Вищу раду юстиції.

 

2. У разі набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо судді Вища рада юстиції вносить подання про звільнення судді з посади.

 

3. Суддя, щодо якого обвинувальний вирок суду набрав законної сили, до його звільнення з посади не може продовжувати здійснювати свої повноваження і втрачає визначені законом гарантії недоторканності судді, право на грошове та інше забезпечення.

 

 

 

Стаття 118. Звільнення судді з посади в разі припинення його громадянства

 

1. Суддя звільняється з посади за поданням Вищої ради юстиції у разі припинення його громадянства відповідно до Закону України "Про громадянство України".

 

2. Суддя не може продовжувати здійснювати свої повноваження з моменту припинення його громадянства.

 

 

 

Стаття 119. Звільнення судді з посади в разі визнання його безвісно відсутнім або оголошення померлим

 

1. Суд, який ухвалив рішення про визнання судді безвісно відсутнім або оголосив його померлим, негайно повідомляє про це Вищу раду юстиції. У разі набрання таким рішенням законної сили Вища рада юстиції вносить подання про звільнення судді з посади.

 

2. Якщо визнана безвісно відсутньою чи оголошена померлою особа з'явилася до прийняття рішення про її звільнення органом, що обрав її або призначив, Вища рада юстиції відкликає подання. У разі з'явлення особи після прийняття рішення про звільнення питання щодо поновлення її на посаді судді вирішується в судовому порядку.

 

 

 

Стаття 120. Звільнення судді з посади за його заявою про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням

 

1. Суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до цього Закону, має право подати заяву про відставку. Право подати заяву про відставку незалежно від стажу має також суддя, якщо стан його здоров'я не дозволяє здійснювати обов'язки судді, за умови підтвердження медичним висновком зв'язку захворювання з виконанням обов'язків судді.

 

2. Суддя незалежно від мотивів має право подати заяву про звільнення з посади за власним бажанням у будь-який час свого перебування на посаді.

 

3. Заява про відставку, заява про звільнення з посади за власним бажанням подається суддею безпосередньо до Вищої ради юстиції, яка протягом одного місяця з дня надходження відповідної заяви вносить до органу, який обрав або призначив суддю, подання про звільнення судді з посади.

 

4. Суддя продовжує здійснювати свої повноваження до прийняття рішення про його звільнення.

 

 

 

Стаття 121. Вимоги до подання про звільнення судді з посади

 

1. У поданні Вищої ради юстиції про звільнення судді з посади зазначаються:

 

1) дата внесення подання;

 

2) прізвище, ім'я та по батькові судді;

 

3) рік народження судді;

 

4) відомості про перебування на посаді судді;

 

5) найменування суду;

 

6) підстава внесення подання про звільнення, визначена частиною п'ятою статті 126 Конституції України;

 

7) обґрунтування подання з посиланням на обставини і докази (у разі внесення подання про звільнення судді у випадках, визначених статтями 115 – 117 цього Закону);

 

8) інші відомості, визначені законом.

 

 

 

Стаття 122. Розгляд питання та прийняття Верховною Радою України рішення про звільнення з посади судді, обраного безстроково

 

1. Порядок розгляду питання та прийняття Верховною Радою України рішення про звільнення з посади судді, обраного безстроково, визначається цим Законом та Законом України "Про Регламент Верховної Ради України".

 

2. Питання про звільнення з посади судді, обраного безстроково, розглядається на найближчому пленарному засіданні Верховної Ради України без висновку комітетів Верховної Ради України та будь-яких перевірок.

 

3 Голова Вищої ради юстиції або член Вищої ради юстиції, який діє за дорученням Голови, доповідає питання про звільнення з посади судді, обраного безстроково, на пленарному засіданні Верховної Ради України.

 

4. Рішення про звільнення з посади судді приймається більшістю від конституційного складу Верховної Ради України і оформлюється постановою Верховної Ради України.

 

5. У разі якщо за рішення про звільнення з посади судді, обраного безстроково не проголосує більшість від конституційного складу Верховної Ради України, щодо цього рішення невідкладно проводиться повторне голосування.

 

6. Повноваження судді припиняються з дня прийняття постанови Верховної Ради України

 

 

 

Стаття 123. Припинення повноважень судді

 

1. Повноваження судді припиняються в разі його смерті.

 

2. Про припинення повноважень судді в разі його смерті голова суду, де суддя обіймав посаду, повідомляє Раду суддів України.

 

 

 

Стаття 124. Зупинення повноважень судді

 

1. Зупинення повноважень судді настає в разі:

 

1) закінчення строку, на який суддю призначено;

 

2) досягнення суддею шістдесяти п'яти років;

 

3) визнання його безвісно відсутнім або оголошення померлим;

 

4) припинення його громадянства;

 

5) набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього;

 

6) відрядження його до Вищої ради юстиції, кваліфікаційної комісії суддів, Національної школи суддів України.

 

2. Зупинення повноважень судді триває:

 

1) у випадку, встановленому пунктом 1 частини першої цієї статті, – до прийняття рішення про обрання судді безстроково або звільнення його з посади;

 

2) у випадках, встановлених пунктами 2 – 5 частини першої цієї статті, – до прийняття рішення про звільнення з посади судді;

 

3) у випадку, встановленому пунктом 6 частини першої цієї статті, – до повернення з відрядження або до звільнення з посади судді.

 

 

 

Розділ VIII. СУДДІВСЬКЕ САМОВРЯДУВАННЯ

 

 

 

Глава 1. Загальні засади суддівського самоврядування

 

 

 

Стаття 125. Завдання суддівського самоврядування

 

1. Діяльність суддівського самоврядування спрямована на створення належних організаційних та інших умов для діяльності судів і суддів, утвердження незалежності суду, забезпечення захисту суддів від втручання в їх діяльність, а також підвищення якості судочинства.

 

2. До завдань суддівського самоврядування належить вирішення питань щодо:

 

1) зміцнення незалежності судів, суддів, захист від втручання в їхню діяльність;

 

2) кадрового, фінансового, матеріально-технічного та іншого забезпечення судів та контроль за додержанням установлених нормативів такого забезпечення;

 

3) обрання суддів на адміністративні посади в судах у порядку, встановленому цим Законом;

 

4) призначення суддів Конституційного Суду України;

 

5) призначення суддів до складу Вищої ради юстиції в порядку, встановленому законом.

 

До завдань суддівського самоврядування належить вирішення інших питань відповідно до цього Закону, що не безпосередньо не пов’язані із здійсненням правосуддя.

 

 

 

Стаття 126. Організаційні форми суддівського самоврядування

 

1. Організаційними формами суддівського самоврядування є збори суддів, Рада суддів України, з'їзд суддів України.

 

2. Суддівське самоврядування в Україні здійснюється через:

 

1) збори суддів місцевого суду, апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду, Верховного Суду України;

 

2) Раду суддів України;

 

3) з'їзд суддів України.

 

3. Порядок здійснення суддівського самоврядування визначається цим Законом, іншими законами, а також регламентами і положеннями, які приймають органи суддівського самоврядування відповідно до цього Закону.

 

 

 

Глава 2. Збори суддів

 

 

 

Стаття 127. Збори суддів

 

1. Збори суддів – це зібрання суддів відповідного суду, на якому вони обговорюють питання внутрішньої діяльності цього суду та приймають колективні рішення з цих питань.

 

2. Збори суддів скликає голова відповідного суду за власною ініціативою або на вимогу не менше ніж третини від кількості суддів, які працюють у цьому суді.

 

3. Збори суддів скликаються за необхідності, але не рідше одного разу на три місяці.

 

4. Збори суддів є повноважними, якщо на них присутні не менше двох третин від кількості суддів, які працюють у цьому суді. На збори суддів можуть бути запрошені працівники апарату суду, судді у відставці, інші особи. У голосуванні беруть участь лише судді цього суду.

 

5. Збори суддів суду:

 

1) обговорюють питання щодо внутрішньої діяльності суду або роботи окремого працівника апарату суду та приймають з цих питань рішення, які є обов'язковими для суддів та працівників апарату цього суду;

 

2) визначають спеціалізацію суддів з розгляду конкретних категорій справ;

 

3) заслуховують звіти суддів, які обіймають адміністративні посади в цьому суді, та керівника апарату суду;

 

4) обирають делегата (делегатів) на з'їзд суддів України;

 

5) здійснюють інші повноваження, визначені цим Законом.

 

Збори суддів Верховного Суду України, вищого спеціалізованого суду, крім того, затверджують положення про апарат, структуру і штатний розпис апарату відповідного суду за поданням голови відповідного суду.

 

6. Збори суддів можуть звертатися до органів державної влади та органів місцевого самоврядування з пропозиціями щодо питань діяльності суду. Органи державної влади та органів місцевого самоврядування зобов'язані розглянути ці пропозиції і дати відповідь по суті.

 

7. Збори суддів можуть обговорювати питання щодо практики застосування законодавства, розробляти відповідні пропозиції щодо вдосконалення такої практики та законодавства.

 

8. Збори суддів приймають рішення більшістю голосів суддів, присутніх на зборах, відкритим голосуванням, якщо не буде прийнято рішення про проведення таємного голосування. Рішення щодо призначення на адміністративні посади або звільнення з цих посад приймається таємним голосуванням.

 

 

 

Стаття 128. Виконання рішень зборів суддів

 

1. Виконання рішень зборів суддів за дорученням зборів покладається на голову відповідного суду або його заступника.

 

 

 

Глава 3. Вищі органи суддівського самоврядування

 

 

 

Стаття 129. З'їзд суддів України

 

1. Найвищим органом суддівського самоврядування є з'їзд суддів України.

 

2. З'їзд суддів України:

 

1) заслуховує звіти Ради суддів України про виконання завдань суддівського самоврядування щодо забезпечення незалежності судів і суддів, стан фінансування та організаційного забезпечення діяльності судів, дисциплінарну практику щодо суддів;

 

2) заслуховує інформацію кваліфікаційної комісії суддів про її діяльність;

 

3) заслуховує звіт Голови Державної судової адміністрації України про її діяльність;

 

4) призначає та звільняє суддів Конституційного Суду України відповідно до Конституції і законів України;

 

5) призначає членів Вищої ради юстиції та приймає рішення про припинення їх повноважень відповідно до Конституції і законів України;

 

6) вносить відповідно до Закону України "Про Вищу раду юстиції" Верховній Раді України, Президенту України, з’їзду представників юридичних вищих навчальних закладів і наукових установ, з’їзду адвокатів України, всеукраїнській конференції працівників прокуратури пропозиції щодо кандидатур на посаду членів Вищої ради юстиції з числа суддів або суддів у відставці;

 

7) затверджує списки суддів та суддів у відставці – кандидатів у члени кваліфікаційної комісії суддів, комісії з попереднього вивчення скарг (заяв) про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, дисциплінарної комісії суддів;

 

8) звертається з пропозиціями щодо вирішення питань діяльності судів до органів державної влади та їх посадових осіб;

 

9) розглядає інші питання суддівського самоврядування відповідно до закону.

 

3. З'їзд суддів України приймає рішення, що є обов'язковими для всіх суддів та органів суддівського самоврядування.

 

 

 

Стаття 130. Порядок скликання з'їзду суддів України

 

1. Черговий з'їзд суддів України скликається Радою суддів України один раз на два роки. Позачерговий з'їзд суддів України може бути скликаний за рішенням Ради суддів України.

 

Збори суддів у разі необхідності можуть звертатися до Ради суддів України з пропозицією щодо скликання позачергового з'їзду суддів України. Рада суддів України зобов’язана скликати позачерговий з’їзд суддів України на вимогу зборів суддів не менш ніж однієї чверті судів.

 

2. Рада суддів України, яка скликає з'їзд суддів України в порядку, передбаченому частиною першою цієї статті, схвалює попередній перелік питань, що виносяться на обговорення з'їзду, та визначає дату, місце проведення з'їзду.

 

3. На з'їзд суддів України можуть бути запрошені Міністр юстиції України, члени Вищої ради юстиції, Голова Державної судової адміністрації України та інші особи, які не беруть участі в голосуванні при прийнятті рішень з'їзду суддів України.

 

4. Делегати з'їзду суддів України та особи, запрошені на з'їзд, повідомляються про день проведення з'їзду та питання, що виносяться на його розгляд, не пізніш як за двадцять днів до початку роботи з'їзду.

 

 

 

Стаття 131. Обрання делегатів на з'їзд суддів України

 

1. Збори суддів кожного суду загальної юрисдикції обирають на з'їзд суддів України по одному делегату з числа суддів цих судів або суддів у відставці. Якщо у суді працює тридцять і більше суддів, то збори суддів обирають делегатів на з’їзд суддів України з розрахунку по одному делегату на кожні п'ятнадцять суддів.

 

2. Делегати на з'їзд суддів України обираються таємним голосуванням при вільному висуненні кандидатур для обрання. Делегатами на з’їзд суддів України не можуть бути обрані судді, які обіймають адміністративні посади в суді.

 

 

 

Стаття 132. Порядок проведення з'їзду суддів України

 

1. З'їзд суддів України є повноважним за умовами присутності на ньому не менш як двох третин від загальної кількості обраних делегатів.

 

2. З'їзд суддів України відкриває голова Ради суддів України, а в разі його відсутності – член Ради суддів України за її уповноваженням.

 

3. З'їзд суддів України шляхом відкритого голосування обирає президію з'їзду в кількісному складі, що визначається рішенням з'їзду. Президія організовує роботу з'їзду суддів України.

 

4. З'їзд суддів України обговорює і затверджує порядок денний та регламент роботи з'їзду, обирає лічильну комісію, секретаріат та інші робочі органи з'їзду.

 

5. Робота з'їзду суддів України протоколюється.

 

6. Рішення з'їзду суддів України приймаються більшістю голосів делегатів, присутніх на з'їзді, відкритим або таємним голосуванням. Рішення з питань, зазначених у пунктах 4, 5 частини другої статті 129 цього Закону, з'їзд приймає шляхом таємного голосування.

 

7. Інші питання порядку проведення з'їзду суддів України регулюються регламентом з'їзду суддів України, який приймає з'їзд суддів.

 

 

 

Стаття 133. Рада суддів України

 

1. У період між з'їздами суддів України вищим органом суддівського самоврядування є Рада суддів України.

 

2. Раду суддів України обирає з’їзд суддів України таємним голосуванням у складі сорока одного судді. До складу Ради суддів України входять:

 

1) двадцять суддів, які є делегатами від місцевих загальних судів;

 

2) три судді, які є делегатами від окружних адміністративних судів;

 

3) три судді, які є делегатами від окружних судів з розгляду цивільних і кримінальних справ;

 

4) сім суддів, які є делегатами від апеляційних судів областей, міст Києва та Севастополя, Автономної Республіки Крим;

 

5) два судді, які є делегатами від апеляційних адміністративних судів;

 

6) по два судді від вищих спеціалізованих судів і Верховного Суду України.

 

Пропозиції щодо кандидатур до складу Ради суддів України можуть вносити судді, які беруть участь у з‘їзді суддів України.

 

Не можуть бути обраними до складу Ради суддів України судді, які обіймають адміністративні посади в суді.

 

3. Члени Ради суддів України на засіданні Ради обирають зі свого складу таємним голосуванням голову Ради суддів України, його заступника та секретаря.

 

4. Рада суддів України у період між з'їздами суддів України організовує виконання рішень з'їзду суддів України та контроль за їх виконанням, а також вирішує питання про скликання з'їзду. Повноваження та порядок роботи Ради суддів України визначаються цим Законом та положенням про Раду суддів України, яке затверджує з'їзд суддів України.

 

5. Рада суддів України:

 

1) організовує впровадження заходів щодо забезпечення незалежності судів і суддів, поліпшення стану організаційного забезпечення діяльності судів;

 

2) розглядає питання правового захисту суддів, соціального захисту суддів та їхніх сімей, приймає відповідні рішення з цих питань;

 

3) здійснює контроль за дотриманням вимог законодавства щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів у діяльності суддів Конституційного Суду України та суддів судів загальної юрисдикції, Голови Державної судової адміністрації України та його заступників, приймає рішення про врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів в діяльності вказаних осіб (крім випадків, коли конфлікт інтересів врегульовується в порядку, визначеному процесуальним законом);

 

4) представляє бюджетні запити апаратів судів загальної юрисдикції у Верховній Раді України під час розгляду проекту закону про Державний бюджет України на відповідний рік або змін до цього закону;

 

5) призначає та звільняє Голову Державної судової адміністрації України та його заступників;

 

6) визначає за поданням кваліфікаційної комісії суддів суд, де суддя обійматиме посаду;

 

7) веде облік даних про кількість посад судді в судах загальної юрисдикції, у тому числі вакантних;

 

8) визначає потреби в державному замовленні на професійну підготовку кандидатів на посаду судді в Національній школі суддів України;

 

9) призначає членів кваліфікаційної комісії суддів, комісії з попереднього вивчення скарг (заяв) про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, дисциплінарної комісії суддів;

 

10) розробляє та затверджує нормативні документи стосовно правил та внутрішніх процедур кваліфікаційної комісії суддів, комісії з попереднього вивчення скарг (заяв) про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, дисциплінарної комісії суддів;

 

11) здійснює контроль за організацією діяльності судів, заслуховує з цих питань керівників Державної судової адміністрації України;

 

12) звертається з пропозиціями щодо питань діяльності судів до органів державної влади та органів місцевого самоврядування;

 

13) затверджує зразки посвідчень судді, судді у відставці, народного засідателя, присяжного;

 

14) здійснює інші повноваження, визначені цим Законом.

 

6. Рішення Ради суддів України, прийняті в межах повноважень, визначених цим Законом, є обов'язковими для всіх органів суддівського самоврядування. Рішення Ради суддів України може бути скасовано з'їздом суддів України.

 

7. Для розгляду питань, пов'язаних із фінансовим забезпеченням діяльності судів, Рада суддів України може запрошувати Міністра фінансів України.

 

8. При Раді суддів України діють комісії з попереднього вивчення скарг (заяв) про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, дисциплінарні комісії суддів, комісія з питань суддівської етики, кваліфікаційні комісії суддів.

 

9. У разі виникнення у суддів Конституційного Суду України та суддів судів загальної юрисдикції (крім випадків, коли конфлікт інтересів врегульовується в порядку, визначеному процесуальним законом), у Голови Державної судової адміністрації України чи його заступника реального чи потенційного конфлікту інтересів вони зобов’язані не пізніше наступного робочого дня з моменту виникнення у письмовій формі повідомити про це Раду суддів України.

 

 

 

Стаття 134. Забезпечення діяльності суддівського самоврядування

 

1. Забезпечення роботи з'їзду суддів України, діяльності Ради суддів України, а також утворених при ній органів здійснює Рада суддів України за рахунок коштів Державного бюджету України згідно з вимогами розділу XI цього Закону.

 

2. Для організаційного забезпечення діяльності Ради суддів України та утворених при ній органів діє апарат Ради суддів України.

 

Статус працівників апарату Ради суддів України визначається Законом України "Про державну службу". За умовами оплати праці й соціального забезпечення працівники апарату Ради суддів України прирівняні до працівників апаратів центральних органів виконавчої влади.

 

Структуру і штатну чисельність секретаріату затверджує Рада суддів України в межах видатків на утримання Ради суддів України.

 

Працівників апарату Ради суддів України призначає на посаду та звільняє з посади голова Ради суддів України.

 

 

 

 

 

Розділ IX. ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СУДДІ

 

 

 

Стаття 135. Суддівська винагорода

 

1. Суддівська винагорода регулюється цим Законом, Законом України "Про Конституційний Суд України" та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

 

2. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за:

 

1) вислугу років;

 

1) роботу в суді вищого рівня;

 

3) перебування на адміністративній посаді в суді.

 

3. Посадовий оклад судді встановлюється у розмірі 15 мінімальних заробітних плат, визначених законом.

 

4. Суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи до 5 років – 15 відсотків, більше 5 років – 20 відсотків, більше 10 років – 30 відсотків, більше 15 років – 40 відсотків, більше 20 років – 50 відсотків, більше 25 років – 60 відсотків, більше 30 років – 70 відсотків, більше 35 років – 80 відсотків посадового окладу.

 

Суддям Конституційного Суду України, які вперше призначені на посаду судді, виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі 5 відсотків за кожен рік роботи.

 

5. Щомісячна доплата за роботу в суді вищого рівня становить:

 

1) судді апеляційного суду – 10 відсотків;

 

2) судді вищого спеціалізованого суду – 15 відсотків;

 

3) судді Верховного Суду України, судді Конституційного Суду України – 20 відсотків посадового окладу.

 

6. Суддям, які обіймають посади заступника голови суду, секретаря пленуму – 5 відсотків посадового окладу судді відповідного суду, посади голови суду – 8 відсотків посадового окладу судді відповідного суду.

 

 

 

Стаття 136. Відпустка

 

1. Суддям надається щорічна оплачувана відпустка тривалістю 30 робочих днів з виплатою суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу. Суддям, які мають стаж роботи більше 10 років, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю 15 календарних днів.

 

 

 

Стаття 137. Стаж роботи судді

 

1. До стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді:

 

1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України;

 

2) члена Вищої ради юстиції, члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;

 

3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.

 

 

 

Стаття 138. Забезпечення житлових умов судді

 

1. Суддя, який призначений на посаду судді Конституційного Суду України, Верховного Суду України, вищого спеціалізованого суду, апеляційного, місцевого суду, та потребує поліпшення житлових умов, забезпечується службовим житлом за місцем знаходження суду.

 

 

 

Стаття 139. Забезпечення потреб судді, пов'язаних з його діяльністю

 

1. Суддю забезпечують мантією та нагрудним знаком за рахунок коштів Державного бюджету України.

 

2. Суддю забезпечують окремим кабінетом, робочим місцем та необхідними для роботи засобами.

 

 

 

Стаття 140. Державний захист суддів та членів їхніх сімей

 

1. Судді, члени їхніх сімей та їхнє майно перебувають під особливим захистом держави. У випадку, якщо суддя звертається із заявою до органів внутрішніх справ про забезпечення безпеки судді, членів його сім'ї, збереження їхнього майна, органи внутрішніх справ зобов'язані вживати необхідних заходів для забезпечення такої безпеки та збереження майна.

 

2. Вчинені у зв'язку із службовою діяльністю судді посягання на його життя і здоров'я, знищення чи пошкодження його майна, погроза вбивством, насильством чи пошкодженням майна судді, образа чи наклеп на нього, а також посягання на життя і здоров'я близьких родичів судді (батьків, дружини, чоловіка, дітей), погроза їм вбивством, пошкодженням майна тягнуть за собою відповідальність, встановлену законом.

 

3. Суддя має право на забезпечення засобами захисту, які йому надаються органами внутрішніх справ.

 

 

 

Стаття 141. Соціальне страхування судді

 

1. Життя і здоров'я суддів підлягають обов'язковому державному страхуванню за рахунок коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".

 

 

 

Розділ X. СТАТУС СУДДІ У ВІДСТАВЦІ

 

 

 

Стаття 142. Відставка судді

 

1. Кожен суддя має право на відставку за власним бажанням незалежно від його віку.

 

2. Суддя вважається таким, що вийшов у відставку, якщо його звільнено з посади судді з підстави, визначеної частиною першою статті 120 цього Закону.

 

3. За суддею, який перебуває у відставці, зберігається звання судді.

 

 

 

Стаття 143. Одноразова виплата судді у зв'язку з виходом у відставку

 

1. Судді, який вийшов у відставку, здійснюється одноразова виплата в розмірі шестимісячного заробітку (при розрахунку береться до уваги суддівська винагорода за останній повний місяць роботи на посаді судді перед звільненням).

 

2. У разі якщо суддя, відставка якого була припинена у зв'язку з повторним обранням на посаду, знову подасть заяву про відставку, одноразова виплата не здійснюється.

 

 

 

Стаття 144. Пенсія або довічне грошове утримання судді у відставці

 

1. Суддя, який вийшов у відставку, отримує пенсію у разі досягнення пенсійного віку на умовах, визначених Законом України "Про державну службу", або за вибором судді – щомісячне довічне грошове утримання.

 

2. Суддя у відставці, який не досяг пенсійного віку, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею пенсійного віку за ним зберігається право на одержання щомісячного довічного грошового утримання або, за вибором судді, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України "Про державну службу".

 

3. Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді в розмірі 80 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків суддівської винагороди.

 

4. У разі зміни розміру суддівської винагороди діючих суддів відповідно здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Перерахунок щомісячного довічного грошового утримання здійснюється з усієї суми суддівської винагороди діючих суддів з дня виникнення права на відповідний перерахунок.

 

5. Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується йому незалежно від заробітку (прибутку), який суддя отримує після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання виплачується за останнім місцем роботи, а у випадку реорганізації відповідного суду – судом, визначеним Державною судовою адміністрацією України.

 

 

 

Стаття 145. Припинення відставки судді

 

1. Відставка судді припиняється у разі:

 

1) повторного обрання на посаду судді;

 

2) прийняття дисциплінарним органом рішення про припинення відставки судді за результатами розгляду дисциплінарної справи;

 

3) набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього за вчинення умисного злочину;

 

4) припинення його громадянства;

 

5) визнання його безвісно відсутнім або оголошення померлим;

 

6) його смерті.

 

2. Припинення відставки судді є підставою для припинення виплати йому щомісячного довічного грошового утримання, що було нараховане у зв'язку з відставкою. У разі припинення відставки судді з підстави, визначеної пунктами 2 і 3 частини першої цієї статті, пенсія судді нараховується на загальних підставах.

 

3. Рішення про припинення відставки судді приймає Рада суддів України, а у  випадку, встановленому пунктом 2 частини першої цієї статті – дисциплінарна комісія суддів.

 

 

 

Розділ XI. ОРГАНІЗАЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ СУДІВ

 

 

 

Глава 1. Загальні питання забезпечення діяльності судів

 

 

 

Стаття 146. Особливості забезпечення функціонування судової влади

 

1. Держава забезпечує фінансування та належні умови функціонування судів і діяльності суддів.

 

2. Забезпечення функціонування судової влади передбачає:

 

1) визначення в Державному бюджеті України видатків на фінансування судів не нижче рівня, що забезпечує можливість повного і незалежного здійснення правосуддя відповідно до закону;

 

2) законодавче гарантування повного і своєчасного фінансування судів;

 

3) гарантування достатнього рівня соціального забезпечення суддів.

 

 

 

Стаття 147. Система забезпечення функціонування судової влади

 

1. В Україні діє єдина система забезпечення функціонування судової влади – судів загальної юрисдикції та Конституційного Суду України.

 

2. Судові органи, інші органи державної влади беруть участь в організаційному забезпеченні діяльності судів у випадках і порядку, визначених цим та іншими законами.

 

3. Порядок організаційного забезпечення діяльності Конституційного Суду України встановлюється цим Законом, Законом України "Про Конституційний Суд України" та іншими законами.

 

 

 

Стаття 148. Засади фінансового забезпечення діяльності судів та управління майном

 

1. Фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

 

Бюджетні призначення на фінансове забезпечення діяльності судів належать до захищених статей видатків Державного бюджету України.

 

2. Функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснюють:

 

1) апарати судів загальної юрисдикції;

 

2) Конституційний Суд України;

 

3) Державна судова адміністрація України – щодо свого фінансового забезпечення; фінансового забезпечення діяльності органів суддівського самоврядування, утворених при ній відповідно до цього Закону органів, Національної школи суддів України; фінансового забезпечення заходів щодо комп'ютеризації судів та впровадження електронного суду, функціонування автоматизованої системи документообігу в судах; забезпечення судів технічними засобами фіксування судового процесу, відеоконференцзв‘язку та відповідним програмним забезпеченням, функціонування офіційного веб-порталу судової влади, ведення Єдиного державного реєстру судових рішень та Єдиної бази даних електронних адрес, номерів факсів (телефаксів) суб'єктів владних  повноважень.

 

3. Видатки на утримання судів у Державному бюджеті України визначаються окремим рядком щодо:

 

1) кожного суду загальної юрисдикції;

 

2) Конституційного Суду України;

 

3) Державної судової адміністрації України.

 

4. Видатки на утримання судів у Державному бюджеті України не можуть бути скорочені в поточному фінансовому році.

 

5. Особливості підготовки і розгляду проекту закону про Державний бюджет України на відповідний рік в частині фінансування судів, інших органів та установ судової системи визначаються Бюджетним кодексом України.

 

6. Головні розпорядники коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснюють управління майном, що забезпечує їх діяльність.

 

5. Контроль за додержанням вимог цього Закону щодо фінансового забезпечення діяльності судів та управлінням майном, що забезпечує їх діяльність, здійснюється в порядку, встановленому законом.

 

 

 

Стаття 149. Матеріальне забезпечення та соціальний захист працівників судової системи

 

1. Розмір заробітної плати працівників апаратів судів, Ради суддів України, Державної судової адміністрації України, Національної школи суддів України, їхнє побутове забезпечення та рівень соціального захисту визначаються законом і не можуть бути меншими, ніж у відповідних категорій державних службовців органів виконавчої влади.

 

2. Державна судова адміністрація України здійснює видатки на поховання та увічнення пам'яті суддів, у тому числі суддів у відставці.

 

 

 

Глава 2. Державна судова адміністрація України

 

 

 

Стаття 150. Статус Державної судової адміністрації України

 

1. Державна судова адміністрація України здійснює організаційне забезпечення діяльності органів системи правосуддя в межах повноважень, установлених законом.

 

2. Державна судова адміністрація України  підзвітна з'їзду суддів України, а також Раді суддів України і головам судів у межах, визначених цим Законом.

 

3. Територіальні управління Державної судової адміністрації України утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

 

4. Посадові особи Державної судової адміністрації України, її територіальних управлінь є державними службовцями.

 

5. Державна судова адміністрація України є юридичною особою, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, самостійний баланс та рахунки в органах Державного казначейської служби України.

 

6. Положення про Державну судову адміністрацію України затверджує Рада суддів України.

 

 

 

Стаття 151. Повноваження Державної судової адміністрації України

 

1. Державна судова адміністрація України:

 

1) зводить та представляє бюджетні запити апаратів судів загальної юрисдикції, а також інших органів та установ судової системи в Кабінеті Міністрів України під час підготовки проекту закону про Державний бюджет України на відповідний рік або змін до цього закону;

 

2) забезпечує належні умови діяльності судів загальної юрисдикції, органів суддівського самоврядування, Національної школи суддів України;

 

3) вивчає практику організації діяльності судів, розробляє і вносить у встановленому порядку пропозиції щодо її вдосконалення;

 

4) разом з відповідним вищим спеціалізованим судом і Верховним Судом України забезпечує необхідні умови для підвищення кваліфікації працівників апарату суду;

 

5) разом з відповідним вищим спеціалізованим судом і Верховним Судом України організовує роботу з ведення судової статистики, діловодства та архіву; контролює стан документообігу в апаратах місцевих та апеляційних судів;

 

6) надає організаційну і методичну допомогу у формуванні бюджетних запитів апаратами судів загальної юрисдикції, а також у виконанні ними функцій головного розпорядника коштів Державного бюджету України;

 

7) забезпечує впровадження електронного суду, організовує комп'ютеризацію судів для здійснення їхніх повноважень, ведення діловодства, інформаційно-нормативного забезпечення судової діяльності, забезпечення функціонування автоматизованої системи документообігу в судах; забезпечує суди необхідними технічними засобами фіксування судового процесу;

 

8) забезпечує функціонування автоматизованих систем документообігу Ради суддів України;

 

9) забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень та Єдиної бази даних електронних адрес, номерів факсів (телефаксів) суб'єктів владних  повноважень;

 

10) взаємодіє з відповідними органами та установами, в тому числі інших держав, з метою вдосконалення організаційного забезпечення діяльності судової системи;

 

11) організовує діяльність служби судових розпорядників;

 

12) затверджує положення про бібліотеку суду;

 

13) здійснює інші повноваження, визначені законом.

 

 

 

Стаття 152. Голова Державної судової адміністрації України

 

1. Державну адміністрацію правосуддя України очолює Голова Державної судової адміністрації України.

 

2. Голову Державної судової адміністрації України призначає на посаду і звільняє з посади Рада суддів України.

 

3. Голова Державної судової адміністрації України не має права суміщати свою службову діяльність з іншою роботою, крім викладацької, наукової і творчої діяльності в позаробочий час, входити до складу керівного органу чи наглядової ради господарської організації, що має на меті одержання прибутку.

 

4. Голова Державної судової адміністрації України:

 

1) керує діяльністю Державної судової адміністрації України, несе персональну відповідальність за виконання покладених на неї завдань;

 

2) організовує роботу Державної судової адміністрації України;

 

3) відповідає за забезпечення вільного доступу осіб до приміщень судів (крім кабінетів суддів) та створення належних умов для їх перебування у приміщеннях судів;

 

4) призначає на посади за результатами конкурсного добору, проведеного Державною судовою адміністрацією України відповідно до законодавства про державну службу, працівників Державної судової адміністрації України та звільняє їх з посад;

 

5) призначає на посаду керівника апарату апеляційного суду, його заступника – за поданням голови суду;

 

6) звільняє з посади керівника апарату апеляційного суду, його заступника – за поданням або за згодою голови суду;

 

7) застосовує до керівника апарату апеляційного суду, його заступника заохочення або накладає дисциплінарні стягнення відповідно до закону – за поданням або згодою голови суду;

 

8) присвоює керівнику апарату апеляційного суду, його заступнику ранги державного службовця відповідно до законодавства про державну службу – за поданням голови суду;

 

9) затверджує положення про територіальні управління Державної судової адміністрації України та визначає службові обов'язки працівників Державної судової адміністрації України;

 

10) встановлює посадові оклади працівників Державної судової адміністрації України та її територіальних управлінь, присвоює їм ранги державного службовця, застосовує заохочення та дисциплінарні стягнення відповідно до закону;

 

11) звітує про діяльність Державної судової адміністрації України перед з'їздом суддів України, інформує про діяльність Державної судової адміністрації України Раду суддів України щодо питань організаційно-матеріального забезпечення діяльності судів загальної юрисдикції;

 

12) представляє перед Кабінетом Міністрів України пропозиції до проекту Державного бюджету України на відповідний рік щодо фінансування судів загальної юрисдикції, інших органів і установ системи правосуддя, та при внесенні змін до закону про Державний бюджет України на поточний рік;

 

13) здійснює інші визначені законом повноваження.

 

5. Голова Державної судової адміністрації України видає накази з питань, що належать до його повноважень.

 

6. Голова Державної судової адміністрації України має заступників, яких призначає на посади та звільняє з посад Рада суддів України за поданням Голови Державної судової адміністрації України. Заступники Голови Державної судової адміністрації України виконують функції, визначені Головою Державної судової адміністрації України.

 

 

 

Стаття 153. Територіальні управління Державної судової адміністрації України

 

1. Територіальні управління Державної судової адміністрації України є територіальними органами Державної судової адміністрації України.

 

2. Територіальне управління Державної судової адміністрації України очолює начальник, якого призначає на посаду і звільняє з посади Голова Державної судової адміністрації України.

 

3. Начальник територіального управління Державної судової адміністрації України:

 

1) призначає на посаду керівника апарату місцевого суду, заступника керівника апарату місцевого суду – за поданням голови суду;

 

2) застосовує до них заохочення або дисциплінарні стягнення – за поданням або згодою голови суду;

 

3) присвоює керівнику апарату місцевого суду, його заступнику ранги державного службовця відповідно до законодавства про державну службу;

 

4) звільняє керівника апарату місцевого суду, заступника керівника апарату місцевого суду з посади – за поданням чи згодою голови суду;

 

5) призначає на посади за результатами конкурсного добору, проведеного відповідно до законодавства про державну службу, працівників відповідного територіального управління Державної судової адміністрації України та звільняє їх з посад;

 

6) забезпечує взаємодію між апаратами місцевих та апеляційних судів із Державною судовою адміністрацією України щодо забезпечення діяльності відповідних судів;

 

7) здійснює інші повноваження, визначені законом.

 

4. Структуру і штатний розпис територіального управління Державної судової адміністрації України затверджує Голова Державної судової адміністрації України за поданням начальника територіального управління Державної судової адміністрації України.

 

5. Територіальне управління Державної судової адміністрації України є юридичною особою, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, самостійний баланс і рахунки в органах Державного казначейської служби України.

 

6. Територіальні управління Державної судової адміністрації України здійснюють свою діяльність на основі положення про них, яке затверджує Голова Державної судової адміністрації України.

 

 

 

Стаття 154. Апарат суду

 

1. Організаційне забезпечення роботи суду здійснює його апарат, який очолює керівник апарату.

 

2. Керівник апарату суду представляє суд як юридичну особу і несе персональну відповідальність за належне організаційне забезпечення суду, суддів та судового процесу, функціонування автоматизованої системи документообігу, забезпечення вільного доступу осіб до приміщень судів (крім кабінетів суддів) та належні умови для їх перебування у приміщеннях судів, інформує збори суддів про свою діяльність.

 

Збори суддів можуть висловити недовіру керівнику апарату суду, що тягне за собою звільнення його з посади.

 

3. Керівник апарату суду після визначення цього суду судом, де суддя обійматиме посаду, видає наказ про створення умов для діяльності цього судді.

 

4. Добір працівників апарату суду здійснюється на конкурсній основі. Призначення на посади в апараті суду здійснюється відповідно до законодавства про державну службу.

 

Керівник апарату суду за погодженням з головою суду затверджує структуру і штатну чисельність працівників апарату суду в межах видатків на утримання відповідного суду; призначає на посади працівників апарату суду та звільняє їх з посад, застосовує до них заохочення та дисциплінарні стягнення.

 

5. Статус працівників апарату суду визначається Законом України "Про державну службу". Умови оплати праці, соціального забезпечення працівників апарату суду визначаються на засадах, що встановлені для відповідної категорії працівників апаратів центральних та місцевих органів виконавчої влади.

 

Працівники апарату суду зобов'язані дотримуватися правил професійної поведінки працівників суду, які затверджує Рада суддів України.

 

6. В апараті суду можуть створюватися управління, відділи, що здійснюють свої функції на підставі положення про відповідне управління, відділ, яке затверджує керівник апарату відповідного суду.

 

7. В апараті суду утворюється канцелярія, яка щоденно протягом робочого часу суду забезпечує прийняття та реєстрацію документів, що подаються до відповідного суду. Канцелярія також виконує інші завдання, визначені положенням, затвердженим керівником апарату відповідного суду.

 

8. Апарат суду забезпечує регулярне інформаційне наповнення веб-сайту суду.

 

9. До штату апарату суду належать зокрема секретарі судового засідання, судові розпорядники, помічники суддів, а також можуть належати прес-секретар суду, наукові консультанти. Наукові консультанти повинні мати науковий ступінь.

 

10. Апарат суду є юридичною особою публічного права, яка має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, самостійний баланс і рахунки в органах Державної казначейської служби України.

 

 

 

Стаття 155. Помічники суддів судів загальної юрисдикції

 

1. Кожний суддя суду загальної юрисдикції має помічника, статус і умови діяльності якого визначаються цим Законом, Законом України "Про державну службу" та Положенням про помічника судді, затвердженим Радою суддів України.

 

2. Помічником судді може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту й вільно володіє державною мовою. Помічники суддів Верховного Суду України повинні також мати стаж роботи в галузі права не менше трьох років.

 

3. Судді самостійно здійснюють добір помічників. Помічник судді призначається на посаду та звільняється з посади керівником апарату відповідного суду за поданням судді.

 

4. З питань підготовки справ до розгляду помічники суддів підзвітні лише відповідному судді.

 

5. Період перебування на посаді помічника судді зараховується до трудового стажу за спеціальністю.

 

 

 

Стаття 156. Бібліотека суду

 

1. Для забезпечення судів нормативно-правовими актами, спеціальною науковою літературою, матеріалами судової практики в кожному суді створюється бібліотека суду. Фонди бібліотеки формують друковані видання та комп'ютерні бази даних.

 

2. Типове положення про бібліотеку суду затверджує Державна судова адміністрація України.

 

 

 

Стаття 157. Служба судових розпорядників

 

1. У кожному суді діє служба судових розпорядників. Судові розпорядники забезпечують додержання особами, які перебувають у суді, встановлених правил, виконання ними розпоряджень головуючого в судовому засіданні.

 

2. Судових розпорядників призначає на посади і звільняє з посад керівник апарату відповідного суду.

 

3. Судових розпорядників забезпечують форменим одягом, зразки якого затверджує Державна судова адміністрація України за погодженням із Радою суддів України.

 

4. Судові розпорядники керуються у своїй діяльності цим Законом, вимогами процесуального закону, відповідними правилами та інструкціями, розпорядженнями голови суду та судді.

 

5. Порядок створення та діяльності служби судових розпорядників визначається положенням, яке затверджує Державна судова адміністрація України за погодженням із Радою суддів України.

 

 

 

Стаття 158. Забезпечення охорони та безпеки в судах

 

1. Забезпечення охорони приміщень судів, а також безпеки в судах, виконання функцій щодо державного захисту суддів, працівників суду, забезпечення безпеки учасників судового процесу здійснюють спеціальні підрозділи судової міліції, які діють відповідно до Закону України «Про міліцію».

 

 

 

Глава 3. Єдина судова інформаційна система

 

 

 

Стаття 159. Призначення єдиної судової інформаційної системи

 

1. Єдина судова інформаційна система забезпечує функціонування електронного документообігу в судах, між судами, іншими органами та установами, діяльність яких пов’язана із судовою системою, електронну комунікацію з користувачами послуг судової системи

 

 

 

У судах загальної юрисдикції функціонує стандартизована автоматизована система документообігу, що забезпечує:

 

1) реєстрацію вхідних та вихідних документів суду та етапів їх руху;

 

2) об'єктивний та неупереджений розподіл справ між суддями з додержанням принципу випадковості розподілу та з урахуванням спеціалізації судді, його навантаження, а також вимог процесуального закону;

 

3) надання учасникам процесу інформації про стан розгляду справ, у яких вони беруть участь;

 

4) централізоване зберігання текстів судових рішень та інших процесуальних документів;

 

5) видання судових рішень та наказів суду на підставі наявних в автоматизованій системі документообігу даних щодо судового рішення та реєстрації заяви особи, на користь якої воно ухвалено;

 

6) підготовку статистичних даних;

 

7) передання справ до електронного архіву;

 

8) обмін інформацією щодо справ між судами;

 

9) функціонування і розвиток системи електронного суду;

 

10) виконання інших завдань, спрямованих на належну організацію роботи суду та забезпечення доступу громадян до правосуддя.

 

2. Деталізовані вимоги до функціональності автоматизованої системи документообігу та порядку роботи з нею визначаються положенням про автоматизовану систему документообігу суду, яке затверджує Рада суддів України за поданням Державної судової адміністрації України.

 

 

 

автоматизованої системи документообігу в судах загальної юрисдикції (далі - автоматизована система), яка забезпечує:

 

- об'єктивний та неупереджений розподіл справ та матеріалів кримінального провадження між суддями з додержанням принципів черговості, рівної кількості справ, матеріалів кримінального провадження для кожного судді, вірогідності, з врахуванням завантаженості кожного судді, спеціалізації, а також вимог процесуального закону;

 

- визначення присяжних для судового розгляду з числа осіб, які внесені до списку присяжних;

 

- надання фізичним та юридичним особам інформації про стан розгляду справ, матеріалів кримінального провадження, в яких вони є учасниками процесу;

 

- централізоване зберігання текстів судових рішень та інших процесуальних документів;

 

- підготовку статистичних даних;

 

- реєстрацію вхідної та вихідної кореспонденції, етапів її руху;

 

- видачу судових рішень та виконавчих документів на підставі наявних у автоматизованій системі даних;

 

- передачу справ до електронного архіву.

 

1.5. Наведені у Положенні терміни вживаються в такому значенні:

 

автоматизована система - сукупність комп'ютерних програм, що забезпечують функціонування документообігу суду за допомогою використання відповідних програмно-апаратних комплексів судів, обіг інформації між судами різних інстанцій та спеціалізації, передачу інформації до центральних баз даних залежно від спеціалізації судів, захист на технологічних ланках від несанкціонованого доступу тощо;

 

адміністратор автоматизованої системи (адміністратор Єдиної судової інформаційної системи - далі ЄСІС) - державне підприємство "Інформаційні судові системи", яке забезпечує технічний супровід та здійснює підтримку працездатності автоматизованої системи в цілому згідно з вимогами ЄСІС, виконує інші функції відповідно до розпоряджень Державної судової адміністрації України (далі - ДСА України) та взятих на себе договірних зобов'язань;

 

виконавчий документ - виконавчий лист, судовий наказ, наказ суду, ухвала або постанова суду, розпорядження про виконання судового рішення у випадках, передбачених законом;

 

електронний архів - відокремлена частина бази даних, що містить інформацію про судові справи та/або документи, передані до архіву суду, і не підлягає редагуванню;

 

комп'ютерна програма - набір інструкцій у вигляді слів, цифр, кодів, схем, символів чи в будь-якому іншому вигляді, виражених у придатній для зчитування комп'ютером формі, які приводять його в дію для досягнення певної мети або результату;

 

користувач автоматизованої системи - суддя, працівник апарату суду (на підставі наказу керівника апарату суду);

 

підсистема - виділений за певними ознаками модуль автоматизованої системи для вирішення конкретних завдань цієї системи, що встановлюється на кожному робочому місці залежно від функцій, повноважень та напрямів роботи користувача автоматизованої системи;

 

права користувача автоматизованої системи - сукупність дій, які користувач автоматизованої системи має право виконувати в цій системі;

 

провадження справи - сукупність процесуальних дій, пов'язаних із розглядом судової справи;

 

редагування інформації - зміна даних після їх збереження відповідним користувачем чи підписання документа електронним цифровим підписом (далі - ЕЦП);

 

суд - суд загальної юрисдикції, який розглядає справи в порядку адміністративного, господарського, кримінального або цивільного судочинства, а також справи про адміністративні правопорушення;

 

судова справа - справа, що розглядається в порядку адміністративного, господарського або цивільного судочинства, справа про адміністративне правопорушення, а також обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру або клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності, матеріали кримінального провадження;

 

судове рішення - вирок, постанова, ухвала, рішення суду, судовий наказ;

 

реєстрація вхідної кореспонденції - це фіксування факту надходження до суду передбачених законом процесуальних документів, судових справ, матеріалів кримінального провадження, скарг, заяв, клопотань, звернень тощо, матеріалів, що подаються до суду і можуть бути предметом судового розгляду, внесення даних до реєстраційних карток в автоматизованій системі (дата надходження; інформація про предмет спору; прізвище (найменування) особи (органу), від якої (якого) надійшли документи; прізвище працівника апарату суду, який здійснив реєстрацію; дані про суддю, відомості про судовий збір та інші дані, передбачені цим Положенням та іншими нормативно-правовими актами), а також присвоєння реєстраційних номерів або номерів справи (єдиних унікальних номерів), номерів провадження;

 

технічний адміністратор - особа, наділена правами адміністратора в програмі для забезпечення її технічного функціонування, яка працює безпосередньо в суді, або відповідний фахівець адміністратора автоматизованої системи, закріплений за даною судовою установою.

 

1.6. Автоматизована система забезпечує автоматизацію технологічних процесів обробки інформації в суді, а саме:

 

реєстрацію та розподіл вхідної кореспонденції, реєстрацію вихідної кореспонденції, а також внутрішніх документів суду;

 

взяття на контроль та здійснення контролю за виконанням вхідних та внутрішніх документів суду, інформування голови суду, керівника апарату суду та особи, відповідальної за опрацювання документа, про закінчення строків його виконання;

 

фіксування етапів проходження документів до їх передачі до електронного архіву, а також передачі судових справ з однієї судової інстанції до іншої;

 

реєстрацію процесуальних дій та документів у справі;

 

контроль за дотриманням процесуальних строків розгляду судової справи та інформуванням головуючого судді, судді-доповідача, голови суду та секретаря судової палати про закінчення цих строків;

 

використання ЕЦП для підписання документа, що набуває офіційного статусу;

 

оперативний пошук справ та документів за їх реквізитами;

 

індексацію документів та їх контекстний пошук;

 

видачу судових рішень (копій) та формування виконавчих документів на підставі даних, що містяться в автоматизованій системі;

 

зберігання текстів судових рішень та інших документів, створених у автоматизованій системі;

 

відправку електронних копій судових рішень до Єдиного державного реєстру судових рішень;

 

надання в установленому законом порядку інформації про стан розгляду справ;

 

формування звітності суду про стан здійснення судочинства;

 

виготовлення судових рішень, виконавчих документів, звітів тощо.

 

1.7. ДСА України забезпечує:

 

- підготовку нормативних документів щодо використання автоматизованої системи;

 

- розробку вимог щодо захисту автоматизованої системи та інформації, що міститься у ній;

 

- забезпечення судів технічними, фінансовими і організаційними ресурсами, необхідними для впровадження та використання автоматизованої системи у судах;

 

- навчання користувачів автоматизованої системи під час її впровадження та використання;

 

- моніторинг технічного стану автоматизованої системи та захищеності її даних;

 

- організацію технічної та інформаційної підтримки користувачів автоматизованої системи, зокрема, за допомогою відкритих веб-ресурсів, відповідного телефонного інформаційного центру тощо.

 

1.8. Суди забезпечують:

 

- своєчасне введення до автоматизованої системи достовірних даних;

 

- контроль за своєчасним введенням до автоматизованої системи достовірних даних;

 

- своєчасне надання (позбавлення) права доступу до автоматизованої системи її користувачам;

 

- забезпечення захисту інформації автоматизованої системи в суді;

 

- інформування адміністратора автоматизованої системи та ДСА України про проблеми, що виникають під час використання автоматизованої системи.

 

II. Порядок функціонування автоматизованої системи

 

Порядок роботи в автоматизованій системі

 

2.1. Функціональні обов'язки, права користувачів автоматизованої системи, надання та позбавлення права доступу до неї в кожному окремому суді визначаються на підставі наказів голови суду та керівника апарату суду.

 

2.2. Користувачі автоматизованої системи відповідно до їх прав вносять до бази даних автоматизованої системи передбачену цим Положенням інформацію та згідно із законодавством несуть відповідальність за її достовірність.

 

2.3. Використання ЕЦП уповноваженими на це користувачами автоматизованої системи здійснюється в порядку, визначеному Законом України "Про електронний цифровий підпис".

 

2.4. Редагування інформації в автоматизованій системі здійснюється уповноваженими на це користувачами автоматизованої системи в разі виявлення неточностей, технічних описок або неповноти даних.

 

2.5. Користувачі автоматизованої системи зобов'язані виконувати вимоги цього Положення та забезпечувати конфіденційність інформації, яка в ній міститься.

 

2.6. Персональну відповідальність за функціонування автоматизованої системи в суді несе керівник апарату суду.

 

2.7. Незаконне втручання в роботу автоматизованої системи тягне за собою відповідальність, установлену законом.

 

Реєстрація вхідної і вихідної кореспонденції та етапи її руху

 

2.8. Реєстрація в автоматизованій системі вхідної кореспонденції здійснюється в такому порядку:

 

2.8.1. Вхідна кореспонденція, в тому числі процесуальні документи, приймається і опрацьовується користувачами автоматизованої системи, яким надано доступ до системи відповідно до їх функціональних обов'язків, і реєструється в автоматизованій системі в день її надходження.

 

2.8.2. На кожний вхідний, у тому числі процесуальний, документ у автоматизованій системі створюється реєстраційна картка, яка містить інформацію щодо реквізитів та руху документа.

 

До автоматизованої системи під час реєстрації в обов'язковому порядку вносяться: дата надходження до суду передбачених законом процесуальних документів, судових справ, матеріалів кримінального провадження, скарг, заяв, клопотань, звернень тощо, матеріалів, що подаються до суду і можуть бути предметом судового розгляду, внесення даних до реєстраційних карток в автоматизованій системі (дата надходження; інформація про предмет спору; прізвище (найменування) особи (органу), від якої (якого) надійшли документи; прізвище працівника апарату суду, який здійснив реєстрацію; дані про суддю, відомості про судовий збір та інші дані, передбачені цим Положенням та іншими нормативно-правовими актами.

 

(підпункт 2.8.2 пункту 2.8 доповнено новим абзацом другим

 згідно з рішенням Ради суддів України від 26.10.2012 р. N 60,

  абзац другий підпункту 2.8.2 пункту 2.8 у редакції

  рішення Ради суддів України від 25.01.2013 р. N 2)

 

Внесення інформації до реєстраційної картки здійснюється користувачами автоматизованої системи відповідно до їх функціональних обов'язків.

 

2.8.3. Дата реєстрації та вхідний номер документа, що складається з номера за порядком у відповідному році та року реєстрації, формуються автоматизованою системою автоматично.

 

2.8.4. Кожній судовій справі надається єдиний унікальний номер, який формується автоматизованою системою автоматично в суді першої інстанції та залишається незмінним незалежно від проходження справи в інстанціях. Структура єдиного унікального номера справи є такою: код суду першої інстанції (три цифри) / номер справи за порядком у поточному році / рік реєстрації (дві цифри). Наприклад: 512/363/12.

 

У місцевих загальних судах структура єдиного унікального номера справи є такою: код суду першої інстанції (три цифри) / номер справи за порядком у поточному році / рік реєстрації (дві цифри) - вид судочинства.

 

Справи адміністративного судочинства позначаються літерою - а, кримінального - к, про адміністративні правопорушення - п, цивільного - ц, г - господарського.

 

Наприклад: 512/363/12-к.

 

(підпункт 2.8.4 пункту 2.8 у редакції рішення

  Ради суддів України від 25.05.2012 р. N 26)

 

2.8.5. У судах кожної інстанції автоматизованою системою автоматично формується номер провадження справи, необхідний для діловодства відповідного суду. Цей номер є таким: індекс (за наявності), що визначається інструкцією з діловодства в суді/код суду/номер справи за порядком у поточному році/рік реєстрації.

 

Автоматизованою системою може автоматично формуватися номер провадження справи, необхідний для діловодства відповідного суду. Цей номер може містити, зокрема, індекс, код суду, номер справи за порядком у поточному році, рік реєстрації, інші дані, необхідні для діловодства відповідного суду.

 

(абзац другий підпункту 2.8.5 пункту 2.8 у редакції

 рішення Ради суддів України від 25.05.2012 р. N 26)

 

2.9. Вихідний номер документа, що підлягає надсиланню, автоматично формується автоматизованою системою таким чином:

 

у листуванні щодо судових справ вихідний номер складається з єдиного унікального номера у справі із зазначенням через дріб номера за порядком і через дріб - поточного року;

 

(абзац другий пункту 2.9 із змінами, внесеними згідно з

  рішенням Ради суддів України від 25.05.2012 р. N 26)

 

у листуванні щодо інших документів вихідний номер складається з номера номенклатури справ суду, в якому зберігаються матеріали, із зазначенням через дріб номера за порядком і через дріб - поточного року.

 

 

 

3.2. Автоматичний розподіл справ, пов'язаних із виборчим процесом, процесом проведення референдуму, а також судових справ про встановлення або усунення обмежень щодо реалізації права на мирні зібрання, здійснюється з урахуванням навантаження судді судовими справами відповідних категорій за поточний день.

 

3.3. Не розподіляються щодо конкретного судді судові справи, що надійшли:

 

за два місяці до закінчення повноважень судді;

 

за чотирнадцять днів, якщо інше не встановлено зборами суддів відповідного суду, до початку відпустки (якщо її тривалість становить не менше чотирнадцяти календарних днів);

 

за три робочих дні до початку відпустки, якщо її тривалість становить менше чотирнадцяти календарних днів;

 

(абзац четвертий пункту 3.3 із змінами, внесеними згідно з

  рішенням Ради суддів України від 24.06.2011 р. N 28)

 

у період відпустки судді;

 

за один робочий день до відрядження (за три робочі дні - якщо тривалість відрядження більше 7 календарних днів) та в дні перебування судді у відрядженні;

 

(абзац шостий пункту 3.3 у редакції рішення

  Ради суддів України від 26.10.2012 р. N 60)

 

під час тимчасової непрацездатності судді;

 

в інших передбачених законом випадках, у яких суддя не може здійснювати правосуддя або брати участь у розгляді судових справ.

 

3.3.1. У разі одночасного перебування всіх суддів у відрядженнях, відпустках, їх тимчасової непрацездатності та в інших передбачених законом випадках, у яких суддя не може здійснювати правосуддя або брати участь у розгляді судових справ, автоматичний розподіл судових справ здійснюється автоматизованою системою у робочий день, наступний за днем, коли відпали відповідні обставини.

 

3.4. Пункт 3.4 виключено

 

(згідно з рішенням Ради

  суддів України від 21.01.2011 р. N 4)

 

3.4.1. Внесення змін, видалення реєстраційних даних щодо конкретної судової справи не допускається, крім випадків, установлених законом. Усі зміни та видалення реєстраційних даних фіксуються автоматизованою системою автоматично.

 

3.4.2. Підпункт 3.4.2 пункту 3.4 виключено

 

(згідно з рішенням Ради

  суддів України від 21.01.2011 р. N 4)

 

3.4.3. Підпункт 3.4.3 пункту 3.4 виключено

 

(згідно з рішенням Ради

  суддів України від 21.01.2011 р. N 4)

 

3.5. При об'єднанні судових справ автоматизованою системою автоматично перераховується навантаження на суддю (суддів) з урахуванням таких судових справ.

 

Не підлягають автоматичному розподілу матеріали кримінального провадження, які надійшли до місцевого суду для вирішення питання про їх об'єднання у порядку, визначеному частиною другою статті 334 Кримінального процесуального кодексу України.

 

(пункт 3.5 доповнено абзацом другим згідно з

 рішенням Ради суддів України від 26.10.2012 р. N 60)

 

3.6. У разі роз'єднання судових справ виділена в окреме провадження судова справа підлягає автоматичному розподілу на загальних підставах.

 

3.7. Пункт 3.7 виключено

 

(пункт 3.7 у редакції рішення Ради

  суддів України від 24.12.2010 р. N 33,

  виключено згідно з рішенням Ради

  суддів України від 21.01.2011 р. N 4)

 

3.7.1. Підпункт 3.7.1 пункту 3.7 виключено

 

(згідно з рішенням Ради

  суддів України від 21.01.2011 р. N 4)

 

3.8. Пункт 3.8 виключено

 

(згідно з рішенням Ради

  суддів України від 25.01.2013 р. N 2)

 

3.9. Судові справи, що надійшли з судів апеляційної або касаційної інстанцій після скасування ухвал, які перешкоджають подальшому розгляду судової справи (крім ухвал про закриття провадження), а також які не перешкоджають подальшому розгляду судової справи, не підлягають автоматичному розподілу, а передаються тим суддям, ухвалу яких скасовано чи у провадженні яких перебувала або перебуває судова справа.

 

(пункт 3.9 у редакції рішення Ради

  суддів України від 25.01.2013 р. N 2)

 

3.9.1. Якщо суддя, в провадженні якого перебувала судова справа, зазначена в пункті 3.9 Положення, на момент повернення її з суду апеляційної чи касаційної інстанцій не працює в даному суді або таку справу неможливо передати відповідному судді з підстав, зазначених у пункті 3.3 Положення, судова справа підлягає повторному автоматичному розподілу.

 

3.9.2. Раніше визначеному у судовій справі судді-доповідачу передаються також:

 

апеляційні та касаційні скарги, що надійшли до суду відповідно апеляційної чи касаційної інстанцій після визначення судді-доповідача у даній судовій справі;

 

судові справи, повернуті до апеляційного суду після виконання вимог частини четвертої статті 297 Цивільного процесуального кодексу України;

 

судові справи, що надійшли для вирішення питання про прийняття додаткового судового рішення, виправлення описок та помилок, роз'яснення судового рішення;

 

судові справи, що розглядаються в порядку адміністративного чи цивільного судочинства та надійшли до касаційної інстанції у зв'язку з їх витребуванням за відкритим провадженням за касаційною скаргою;

 

абзац шостий підпункту 3.9.2 пункту 3.9 виключено

 

(згідно з рішенням Ради

  суддів України від 25.01.2013 р. N 2)

 

судові справи, повернуті до апеляційного суду після виконання вимог частини другої статті 359 Кримінально-процесуального кодексу України, відповідно до пункту 11 розділу XI Перехідних положень Кримінального процесуального кодексу України;

 

(підпункт 3.9.2 пункту 3.9 доповнено абзацом згідно з

 рішенням Ради суддів України від 23.12.2011 р. N 70,

  абзац підпункту 3.9.2 пункту 3.9 із змінами, внесеними

 згідно з рішенням Ради суддів України від 26.10.2012 р. N 60)

 

судові справи про перегляд заочного рішення;

 

(підпункт 3.9.2 пункту 3.9 доповнено абзацом восьмим

  згідно з рішенням Ради суддів України від 25.01.2013 р. N 2)

 

справи, пов'язані із виконанням судових рішень, передбачені статтями 368 - 373, 378 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 117, 119 - 121 Господарського процесуального кодексу України, статтями 259 - 264, 267 Кодексу адміністративного судочинства України, статтею 535 Кримінального процесуального кодексу України, статтею 304 Кодексу України про адміністративні правопорушення;

 

(підпункт 3.9.2 пункту 3.9 доповнено абзацом дев'ятим

  згідно з рішенням Ради суддів України від 25.01.2013 р. N 2)

 

3.10.1. Знеструмлення електромережі суду, вихід з ладу сервера автоматизованої системи та інші умови, що впливають на безперебійність та функціонування автоматизованої системи відповідно до Положення фіксуються актами, складеними в порядку, визначеному головою відповідного суду, із зазначенням у них дати, часу настання та закінчення дії відповідних обставин, причин виникнення, заходів, вжитих для їх усунення.

 

3.10.2. Автоматичний розподіл судових справ між суддями здійснюється невідкладно після налагодження роботи автоматизованої системи або на наступний робочий день після усунення зазначених у пункті 3.10.1 Положення обставин.

 

3.10.3. У разі настання обставин, зазначених у пункті 3.10.1 Положення, розподіл судових справ, які за законом мають розглядатися невідкладно з метою недопущення порушення конституційних прав громадян (справи пов'язані із виборчим процесом, вирішення питання про обрання міри запобіжного заходу у виді взяття під варту тощо) здійснюється головою суду з дотриманням принципів черговості до усунення відповідних обставин.

 

3.10.4. Після усунення обставин, зазначених у пункті 3.10.1 Положення, до автоматизованої системи вноситься передбачена Положенням інформація із зазначенням у хронологічному порядку номера та дати фактичного надходження кореспонденції до суду та інформація про її розподіл.

 

Передача судових справ для подальшого розгляду суддею (колегією суддів), надання інформації щодо судової справи, видача копій судових рішень, виконавчих документів, формування звітності та передача судових справ до електронного архіву суду

 

4.1. Передача судової справи для судового розгляду здійснюється в такому порядку:

 

4.1.1. Після автоматичного розподілу судових справ автоматизованою системою відповідальна особа суду передає судові справи визначеному автоматизованою системою головуючому судді, судді-доповідачу.

 

4.1.2. Інформація щодо процесуальних дій та судових рішень вноситься до автоматизованої системи відповідним користувачем автоматизованої системи.

 

4.2. У разі закінчення строку, встановленого для подання апеляційної чи касаційної скарги (на судові рішення у судових справах, що розглядаються у порядку кримінального судочинства), якщо така скарга не була подана, до автоматизованої системи вносяться відомості щодо набрання судовим рішенням законної сили. Відповідна інформація вноситься до автоматизованої системи користувачем відповідно до його функціональних обов'язків.

 

4.3. Надання інформації про стан розгляду судових справ, видача копій судових рішень та формування виконавчих документів на підставі наявних у автоматизованій системі даних здійснюються в такому порядку:

 

4.3.1 Учасникам судового процесу надається інформація щодо дати надходження судової справи до суду, єдиного унікального номера судової справи, номера провадження, прізвища учасників процесу, дати та часу призначення судової справи до розгляду, місця проведення судового засідання, дати розгляду судової справи, а також інформація про надходження апеляційних чи касаційних скарг, заяв про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами, заяв про перегляд судових рішень Верховним Судом України та їх розгляду.

 

4.3.2 Для отримання інформації у суді діє підсистема електронного довідника. Електронний довідник встановлюється для забезпечення оперативного надання інформації, зазначеної у підпункті 4.3.1 Положення.

 

4.4. Електронні копії судових рішень, засвідчені ЕЦП, направляються до Єдиного державного реєстру судових рішень у порядку, визначеному Порядком ведення Єдиного державного реєстру судових рішень.

 

4.5. Видача копії судового рішення (крім судових рішень у справах з грифом "таємно", "цілком таємно") здійснюється відповідно до процесуального законодавства. Копія судового рішення може бути виготовлена з оригіналу судового рішення, що міститься у судовій справі, або шляхом роздрукування електронної копії судового рішення, що міститься в автоматизованій системі, та засвідчення її належним чином.

 

4.6. Виконавчий документ формується в автоматизованій системі та видається (надсилається) відповідно до чинного законодавства в роздрукованому вигляді.

 

4.7. До електронного архіву передаються електронні копії судових рішень з переліком матеріалів, що містяться в судовій справі.

 

4.8. Формування звітності суду здійснюється в автоматизованій системі на запит відповідальної особи.

 

4.9. Форми звітності, періодичність її подання, найменування установ, що подають звітність, затверджуються наказом ДСА України.

 

5. Автоматичне визначення присяжних

 

5.1. У випадках, визначених Кримінальним процесуальним кодексом України, автоматизованою системою здійснюється автоматичне визначення присяжних з числа осіб, які внесені до списку присяжних.

 

Присяжні визначаються шляхом випадкового відбору зі списку присяжних із додержанням принципу рівної ймовірності відбору.

 

5.1.2. Присяжні визначаються автоматизованою системою в кількості семи осіб.

 

Якщо після виконання вимог, передбачених частинами першою - п'ятою статті 387 Кримінального процесуального кодексу України присяжних залишилось більша кількість від необхідної для участі в судовому провадженні, присяжні визначаються автоматизованою системою, із додержанням принципу рівної ймовірності відбору, з числа присяжних, що не були звільнені або відведені від участі у судовому провадженні.

 

Після визначення основних присяжних автоматизованою системою визначаються й двоє запасних присяжних за аналогічною процедурою.

 

5.1.3. У разі неможливості виконання присяжним своїх обов'язків або у разі його відводу (самовідводу) до участі у судовому провадженні залучаються запасні присяжні.

 

Якщо кількість запасних присяжних не є достатньою для судового провадження, то автоматизованою системою визначаються додаткові особи зі списку присяжних, без урахування присяжних, визначених частиною першою цього підпункту.

 

(Положення доповнено пунктом 5 згідно з

 рішенням Ради суддів України від 26.10.2012 р. N 60)

 

III. Прикінцеві положення

 

6.1. Інформаційний обмін між користувачами автоматизованої системи здійснюється на основі безпаперового документообігу.

 

6.2. Забезпечення захисту інформаційних ресурсів автоматизованої системи здійснюється шляхом застосування засобів і методів технічного захисту інформації, впровадження організаційних та інженерно-технічних заходів комплексної системи захисту інформації, спрямованих на недопущення блокування інформації, несанкціонованого доступу до неї, її модифікації або спотворення.

 

6.3. Забезпечення цілісності та збереження інформаційних ресурсів автоматизованої системи здійснюється шляхом застосування відповідного програмного забезпечення та технічних ресурсів, комплексів, організаційних заходів.

 

6.4. Технічний супровід та підтримка працездатності автоматизованої системи здійснюються адміністратором ЄСІС на підставі укладених договорів з ДСА України та судами загальної юрисдикції.

 

(пункт 6.4 у редакції рішення Ради

  суддів України від 23.12.2011 р. N 70)

 

6.5. Робота щодо наповнення та використання інформації в автоматизованій системі здійснюється після створення правових умов (видання керівником апарату суду наказів про визначення прав користувачів автоматизованої системи) та впровадження і налагодження програмно-технічних засобів для забезпечення функціонування підсистем на кожному робочому місці.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ІІ. Внести зміни до таких законодавчих актів:

 

 

 

1. У Кодексі України про адміністративні правопорушення (Відомості Верховної Ради УРСР, 1984 р., додаток до № 51, ст. 1122):

 

1) у статті 188-35:

 

назву і частину першу викласти в такій редакції:

 

«Стаття 188-35. Невиконання законних вимог комісії з попереднього вивчення скарг (заяв) про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, кваліфікаційної комісії суддів, дисциплінарної комісії суддів, їхніх членів щодо надання інформації

 

«Невиконання законних вимог комісії з попереднього вивчення скарг (заяв) про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, кваліфікаційної комісії суддів, дисциплінарної комісії суддів, їхніх членів щодо надання інформації, копій документів, а також порушення встановлених законодавством строків їх надання, надання завідомо недостовірної інформації – тягнуть за собою накладення штрафу від двадцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян»;

 

 

 

2) після статті 217 доповнити статтею такого змісту:

 

«Стаття 217-1. Відвід судді

 

Суддя не може розглядати справу і щодо нього застосовується відвід (самовідвід), якщо:

 

1) він є членом сім'ї, родичем чи свояком особи, яка бере участь у судовому процесі;

 

2) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи, законом;

 

3) є інші обставини, що викликають сумнів у його неупередженості.

 

Суддя, який розглядав справу, не може розглядати ту ж справу в разі скасування судового рішення, ухваленого ним чи за його участю.

 

За наявності зазначених підстав суддя повинен заявити самовідвід.

 

За тих же підстав відвід судді можуть заявити учасники провадження у справі про адміністративне правопорушення.

 

Заява про відвід має бути вмотивованою. Відвід після початку судового розгляду можливий лише в разі, якщо підстава для нього стала відома під час розгляду справи по суті.

 

Питання про відвід розглядає і вирішує інший суддя цього суду, визначений автоматизованою системою документообігу суду.

 

Якщо повторно заявлений відвід має ознаки зловживання правом на відвід з метою затягування провадження, суд, який розглядає справу, має право залишити таку заяву без розгляду.

 

У разі задоволення заяви про відвід (самовідвід) судді, який розглядає справу одноособово, справа розглядається в тому самому суді іншим суддею.

 

У разі задоволення заяви про відвід (самовідвід) одного чи кількох суддів із складу суду або всього складу суду, якщо справа розглядається колегією суддів, справа розглядається в тому самому суді тим самим кількісним складом колегії суддів без участі відведених суддів із заміною останніх іншими суддями»;

 

 

 

3) статтю 221-1 виключити;

 

 

 

4) у першому реченні частини четвертої статті 258 слова «крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу» виключити;

 

 

 

5) у назві глави 24-1 слова «міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною» замінити словами «міжнародною установою, компетенція якої визнана Україною»;

 

 

 

6) у статті 297-1:

 

у частині першій слово «судової» виключити, а слово «юрисдикція» замінити словом «компетенція»;

 

у частині другій слово «судовою» виключити, а слово «юрисдикція» замінити словом «компетенція»;

 

 

 

7) у частині першій статті 297-2 слово «судової» виключити, а слово «юрисдикція» замінити словом «компетенція»;

 

 

 

8) у пункті 3 частини першої статті 297-3 слово «судовою» виключити, а слово «юрисдикція» замінити словом «компетенція»;

 

 

 

9) у частині першій статті 297-4:

 

перше речення викласти в такій редакції:

 

«Заява про перегляд постанови по справі про адміністративне правопорушення подається безпосередньо до Верховного Суду України»;

 

у пункті 3 слова «судової» виключити, а слово «юрисдикція» замінити словом «компетенція»;

 

 

 

10) у статті 297-5:

 

назву викласти в такій редакції:

 

«Стаття 297-5. Прийняття Верховним Судом України заяви про перегляд судового рішення»;

 

у частині першій та третій слова «Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ» замінити словами «Верховного Суду України»;

 

пункт 4 частини четвертої викласти в такій редакції:

 

«4) є рішення про відмову у прийнятті справи до провадження за наслідками її розгляду, винесене з аналогічних підстав»;

 

у частині шостій слова «судової» виключити, а слово «юрисдикція» замінити словом «компетенція»;

 

доповнити статтю частиною сьомою такого змісту:

 

«Результати проведених дій, зазначених у частинах другій-третій і шостій цієї статті, а також зміст вимог, викладених у заяві, суддя – доповідач представляє колегії суддів Верховного Суду України»;

 

 

 

11) статтю 297-6 викласти в такій редакції:

 

«Стаття 297-6. Допуск справи до провадження

 

Питання про допуск справи до провадження вирішує колегія у складі трьох суддів Верховного Суду України. Персональний склад колегії суддів визначається автоматизованою системою документообігу суду. До складу колегії входить суддя-доповідач.

 

Питання про допуск справи до провадження і витребування матеріалів справи або відмову в такому допуску колегія суддів Верховного Суду України розглядає без виклику осіб, які брали участь у судовому процесі, протягом п'ятнадцяти днів з дня надходження заяви. За результатами розгляду суд постановляє обґрунтовану ухвалу, яку не може бути оскаржено.

 

У разі відмови в допуску справи до провадження копія ухвали про відмову в допуску разом із копією заяви та доданими до неї документами надсилається особі, яка її подала»;

 

 

 

12) текст статті 297-7 викласти в такій редакції:

 

«Суддя-доповідач протягом трьох днів з дня надходження матеріалів справи постановляє ухвалу про призначення справи до розгляду та надсилає її копії особам, які беруть участь у справі.

 

Суддя-доповідач упродовж п’ятнадцяти днів з метою підготовки справи до розгляду Верховним Судом України:

 

1) вирішує питання про зупинення виконання відповідних судових рішень;

 

2) надсилає копії ухвали про допуск заяви про перегляд судового рішення до провадження разом із копіями заяви учасникам судового розгляду;

 

3) визначає порядок розгляду справи: або в судовому засіданні з викликом осіб, які брали участь у судовому процесі, або за матеріалами справи без виклику осіб, які брали участь у судовому процесі;

 

4) здійснює інші заходи, необхідні для підготовки справи до розгляду;

 

 

 

13) текст статті 297-8 викласти в такій редакції:

 

«Засідання Верховного Суду України є повноважним за умови присутності на ньому не менше двох третин суддів від його складу, визначеного законом.

 

Головуючий відкриває судове засідання, оголошує справу, яку суд розглядає, склад суду і роз'яснює особам, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, їхнє право заявити відвід, а також інші права та обов'язки.

 

Суддя-доповідач викладає зміст заяви та обставини справи.

 

Особа, яка подала заяву про перегляд судових рішень, та особи, які брали участь у судовому процесі, у разі їх прибуття в судове засідання мають право надати пояснення по суті заявлених вимог.

 

Неприбуття сторін або інших осіб, які належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду справи.

 

Верховний Суд України може в разі необхідності досліджувати докази і встановлювати обставини у справі.

 

Строк розгляду справи Верховним Судом України не може перевищувати двох місяців з дня допуску справи до провадження. У виняткових випадках з урахуванням особливостей розгляду справи, суд ухвалою може подовжити розгляд справи, але не більш як на п’ятнадцять днів»;

 

 

 

14) пункт 3 частини другої статті 297-9 виключити.

 

 

 

2. У Господарському процесуальному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 1992, № 6, ст.56):

 

 

 

1) статтю 1 доповнити частиною такого змісту:

 

«Під господарським судом у цьому Кодексі розуміються окружні суди з розгляду цивільних і кримінальних справ, апеляційні суди Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, Вищий суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Верховний Суд України, які уповноважені розглядати цивільні справи у сфері господарювання (господарські справи) відповідно до встановленої цим Кодексом підвідомчості і підсудності справ»;

 

 

 

2) у статті 2:

 

частину другу виключити;

 

у частині четвертій слова «порушує справи» замінити словами «відкриває провадження»;

 

 

 

3) частину третю статті 2-1 викласти в такій редакції:

 

«Визначення судді або складу колегії суддів для розгляду конкретної справи здійснюється автоматизованою системою документообігу суду під час реєстрації відповідних документів за принципом випадковості з урахуванням:

 

1) кількості та складності справ, що перебувають на розгляді в суддів;

 

2) спеціалізації судді, якщо таку запроваджено;

 

3) заборони брати участь у перегляді рішень для судді, який брав участь в ухваленні судового рішення, про перегляд якого порушується питання;

 

4) перебування судді у відпустці, відрядженні;

 

5) тимчасової непрацездатності судді;

 

6) участі судді в роботі органів суддівського самоврядування та утворених при них органах;

 

7) закінчення строку повноважень судді.

 

Після визначення судді або складу колегії суддів для розгляду конкретної справи внесення змін до реєстраційних даних щодо цієї справи, а також видалення цих даних з автоматизованої системи документообігу суду не допускається, крім випадків, установлених законом»;

 

 

 

4) текст статті 4-4 викласти в такій редакції:

 

«Учасники судового процесу, а також особи, які не брали участі у справі, але щодо яких суд вирішив питання про їх права та обов'язки, не можуть бути обмежені у праві на отримання в господарському суді як усної, так і письмової інформації щодо результатів розгляду справи. Ніхто не може бути обмежений у праві на отримання в господарському суді інформації про дату, час і місце розгляду своєї справи та ухвалені в ній судові рішення.

 

Кожен має право знайомитися в установленому законодавством порядку із судовими рішеннями у будь-якій розглянутій у відкритому судовому засіданні справі. Це право може бути обмежено відповідно до закону в інтересах нерозголошення конфіденційної інформації про особу, державної чи іншої таємниці, що охороняється законом.

 

Розгляд справ у господарських судах відкритий, за винятком випадків, коли це суперечить вимогам щодо охорони державної, комерційної або банківської таємниці, або коли сторони чи одна з сторін обгрунтовано вимагають конфіденційного розгляду справи і подають відповідне клопотання до початку розгляду справи по суті.

 

Про розгляд справи у закритому засіданні або про відхилення клопотання з цього приводу виноситься ухвала.

 

Розгляд справи в закритому судовому засіданні проводиться з додержанням усіх правил господарського судочинства. Під час розгляду справи в закритому судовому засіданні можуть бути присутні лише учасники судового процесу, а в разі необхідності - експерти, перекладачі.

 

Якщо під час закритого судового засідання буде встановлено, що інформація з обмеженим доступом є суспільно необхідною або доступ до інформації обмежено з порушенням закону, суд постановляє ухвалу про її дослідження у відкритому судовому засіданні.

 

Судовий процес фіксується технічними засобами та відображається у протоколі судового засідання у порядку, встановленому цим Кодексом.

 

Офіційним записом судового засідання є лише технічний запис, здійснений судом у порядку, встановленому цим Кодексом.

 

Учасники судового процесу та інші особи, присутні на відкритому судовому засіданні, можуть використовувати портативні аудіотехнічні засоби, проводити в залі судового засідання фото- і кінозйомку, відеозапис, а також транслювати судове засідання. Суд своєю вмотивованою ухвалою може обмежити використання технічних засобів для фото- і кінозйомки, відеозапису, а також транслювання судового засідання за клопотанням учасників судового процесу або якщо технічні засоби заважають судовому розгляду. Таке обмеження застосовується настільки, наскільки це потрібно для досягнення мети такого обмеження, але не може полягати у повній забороні використання відповідних технічних засобів.

 

Судове рішення, ухвалене у відкритому судовому засіданні, проголошується прилюдно. Якщо судовий розгляд відбувався у закритому судовому засіданні, судове рішення проголошується прилюдно з пропуском інформації, для дослідження якої проводилося закрите судове засідання та яка на момент проголошення судового рішення підлягає подальшому захисту від розголошення»;

 

 

 

5) у статті 4-6:

 

у частині першій слова «у місцевих господарських судах» замінити словами «в окружних судах з розгляду цивільних і кримінальних справ»;

 

частину другу викласти в такій редакції:

 

«Перегляд в апеляційному порядку рішень окружних судів з розгляду цивільних і кримінальних справ здійснюють апеляційні суди областей, міст Києва та Севастополя, Автономної Республіки Крим колегією суддів у складі трьох суддів»;

 

у частині третій слова «здійснюється Вищим господарським судом України» замінити словами «здійснює Вищий суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ»;

 

 

 

6) доповнити Кодекс статтями 12-1 і 12-2 такого змісту:

 

 

 

«Стаття 12-1. Передання справи з господарського суду до суду іншої юрисдикції

 

Якщо справа не належить до підвідомчості господарського суду, до якого подано заяву, суд передає справу за встановленою юрисдикцією не пізніше п'яти днів з дня надходження заяви, а в разі виявлення цього після відкриття провадження – з дня винесення ухвали про припинення провадження і передання справи.

 

Якщо справа не підвідомча цьому господарському суду щодо частини вимог, то він передає за належною юрисдикцією засвідчені своїм підписом копії заяви і матеріалів, а також ухвали.

 

У разі, коли в процесі розгляду справи її було віднесено до юрисдикції інших судів, цю справу розглядає і вирішує той господарський суд, який відкрив у ній провадження з додержанням правил підвідомчості, за правилами цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

 

 

 

Стаття 12-2. Передання справи для визначення належної юрисдикції

 

Якщо господарський суд, якому передано заяву або справу із суду іншої юрисдикції, встановить, що справа не належить до підвідомчості господарських судів, то він вмотивованою ухвалою передає її разом з усіма матеріалами до Верховного Суду України для визначення належної юрисдикції. Верховний Суд України вирішує це питання відповідно до статей 111-29 – 111-32 цього Кодексу»;

 

 

 

7) у статті 13 слова «місцеві господарські суди» замінити словами «окружні суди з розгляду цивільних і кримінальних справ»;

 

 

 

8) частину п’яту статті 15 викласти в такій редакції:

 

«Місце розгляду справи з господарського спору, в якому однією зі сторін є окружний суд з розгляду цивільних і кримінальних справ, апеляційний суд Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя, визначає Вищий суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ»;

 

 

 

9) статтю 17 викласти в такій редакції:

 

«Стаття 17. Передання справи з господарського суду до іншого господарського суду

 

Господарський суд передає справу на розгляд іншого господарського суду, якщо:

 

1) під час вирішення питання щодо відкриття провадження або після відкриття провадження у справі з'ясувалося, що справа підсудна іншому суду;

 

2) після задоволення відводів (самовідводів) чи в інших випадках неможливо утворити новий склад суду для розгляду справи;

 

3) реорганізовано суд, який розглядав справу.

 

Якщо в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому суду, її розглядає і вирішує той суд, який відкрив у ній провадження з додержанням правил підсудності, якщо інше не встановлено законом.

 

У випадках, встановлених пунктом 2 частини першої цієї статті, справу має бути передано до господарського суду, найбільш територіально наближеного до цього господарського суду.

 

Питання про передання справи (а до відкриття провадження – позовної заяви разом із доданими до неї матеріалами) суд вирішує ухвалою, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої цієї статті.

 

Якщо справа не підсудна цьому суду щодо частини вимог, то він передає за підсудністю засвідчені своїм підписом копії позовної заяви і доданих до неї матеріалів, а також ухвали.

 

Справу, передану з одного суду до іншого в порядку, встановленому цією статтею, розглядає господарський суд, до якого її надіслано.

 

Якщо господарський суд, якому передано заяву, встановить, що справа не належить до його підсудності, то він умотивованою ухвалою передає її разом з усіма матеріалами до Вищого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ для визначення належної підсудності справи. Вищий суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ вирішує це питання відповідно до статей 111-33 –111-36 цього Кодексу»;

 

 

 

10) текст статті 20 викласти в такій редакції:

 

«Суддя не може розглядати справу і щодо нього застосовується відвід (самовідвід), якщо:

 

1) він є членом сім'ї, родичем чи свояком особи, яка бере участь у судовому процесі;

 

2) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи, встановлений частиною третьою статті 2-1 цього Кодексу;

 

3) є інші обставини, що викликають сумнів у його неупередженості.

 

Суддя, який розглядав справу, не може розглядати ту ж справу в разі скасування судового рішення, ухваленого ним чи за його участю.

 

За наявності зазначених підстав суддя повинен заявити самовідвід.

 

За тих же підстав відвід судді можуть заявити сторони, прокурор, треті особи, що беруть участь у судовому процесі.

 

Заява про відвід має бути вмотивованою. Відвід після початку судового розгляду можливий лише в разі, якщо підстава для нього стала відома під час розгляду справи по суті.

 

Питання про відвід розглядає і вирішує інший суддя цього господарського суду, визначений у порядку, встановленому частиною третьою статті 2-1 цього Кодексу.

 

Якщо повторно заявлений відвід має ознаки зловживання правом на відвід з метою затягування провадження, суд, який розглядає справу, має право залишити таку заяву без розгляду.

 

У разі задоволення відводу (самовідводу) одному із суддів або всьому складу суду справу розглядає той же господарський суд тим же кількісним складом колегії суддів без участі відведеного судді або іншим складом суддів, який визначається в порядку, встановленому частиною третьою статті 2-1 цього Кодексу»;

 

 

 

11) у статті 29:

 

у першому реченні частини першої слово «порушено» замінити словами «провадження у якій відкрито»;

 

у частині третій слова «у вже порушеній справі» замінити словами «у справі, в якій уже відкрито провадження»;

 

 

 

12) у частині другій статті 58 слова «порушення справи» замінити словами «відкриття провадження у справі»;

 

 

 

13) у частині першій статті 59 слова «порушення справи» замінити словами «відкриття провадження у справі»;

 

 

 

14) назву розділу IX викласти в такій редакції:

 

«Розділ IX. Відкриття провадження у справі та підготовка матеріалів до розгляду у першій інстанції»;

 

 

 

15) статтю 62 викласти в такій редакції:

 

«Стаття 62. Відмова у відкритті провадження

 

Суддя відмовляє у відкритті провадження у господарській справі, якщо:

 

1) заява не підвідомча господарському суду;

 

2) заяву не може бути розглянуто і вирішено в судовому порядку;

 

3) у провадженні господарського суду або іншого органу, який у межах своєї компетенції вирішує господарський спір, є справа зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет із тих же підстав або є рішення цих органів з такого спору;

 

4) настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено діяльність суб'єкта господарювання, які звернулися із позовною заявою або до яких пред'явлено позов, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

 

Про відмову у відкритті провадження суддя виносить ухвалу, яку надсилає сторонам, прокурору, якщо він є заявником, не пізніше трьох днів з дня надходження заяви.

 

Суддя, відмовляючи у відкритті провадження на підставі непідвідомчості заяви господарському суду, відповідно до статті 12-1 цього Кодексу передає заяву і позовні матеріали до суду належної юрисдикції разом з копією своєї ухвали для вирішення питання щодо відкриття провадження. Якщо суддя відмовляє у відкритті провадження щодо частини вимог, то він передає до суду належної юрисдикції засвідчені своїм підписом копії заяви і доданих до неї матеріалів, а також ухвали.

 

До ухвали про відмову у відкритті провадження, що надсилається заявникові, додаються позовні матеріали, крім випадків надіслання їх до суду належної юрисдикції.

 

Ухвалу про відмову у відкритті провадження може бути оскаржено, крім випадку передання заяви до суду належної юрисдикції. У разі скасування цієї ухвали позовна заява вважається поданою в день звернення до господарського суду»;

 

 

 

16) у пункті 9 частини першої статті 63 слово «порушення» замінити словом «відкриття»;

 

 

 

17) у назві та тексті статті 63 слова «порушення» замінити словами «відкриття»;

 

 

 

18) у статті 80:

 

пункт 1 частини першої викласти в такій редакції:

 

«1) справа не підвідомча господарським судам України»;

 

після частини другої доповнити новою частиною такого змісту:

 

«Суд, припиняючи провадження на підставі непідвідомчості справи господарському суду, відповідно до статті 12-1 цього Кодексу передає її матеріали до суду належної юрисдикції разом з копією своєї ухвали для вирішення питання щодо відкриття провадження. Якщо суд припиняє провадження щодо частини вимог, то він передає до суду належної юрисдикції засвідчені підписом судді копії матеріалів справи, а також ухвали»;

 

 

 

19) статтю 87 викласти в такій редакції:

 

«Стаття 87. Вручення рішень та ухвал

 

Суд одразу після оголошення рішення (або його вступної та резолютивної частин) чи ухвали на вимогу сторони, прокурора, третьої особи, які брали участь у судовому процесі, вручає під розписку відповідне рішення або ухвалу.

 

У разі оголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частин рішення суд надсилає повне рішення рекомендованим листом з повідомленням про вручення сторонам, прокурору, третім особам протягом двох днів з дня його складання. За зверненням осіб, які брали участь у судовому процесі, повне рішення вручається під розписку безпосередньо в суді.

 

Стороні, прокурору, третій особі, які не були присутні в судовому засіданні, судове рішення надсилається рекомендованим листом з повідомленням про вручення протягом двох днів з дня його ухвалення чи складення у повному обсязі. За їх зверненням судове рішення вручається під розписку безпосередньо в суді.

 

Якщо рішення або ухвалу вручено представникові, то вважається, що це рішення або ухвалу вручено й особі, яку він представляє.

 

Судове рішення вважається врученим, якщо воно:

 

1) вручене особі безпосередньо в суді під розписку;

 

2) доставлене за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомлених цією особою суду;

 

3) доставлене за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси;

 

4) повернуте як невручене адресату – у разі відсутності особи за адресою, повідомленою цією особою суду;

 

5) повернуте як невручене адресату – у разі відсутності особи за адресою чи перебування особи, що зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси»;

 

 

 

20) у статті 91 слова «господарського», «господарський», «господарському» виключити.

 

 

 

21) текст статті 92 викласти в такій редакції:

 

«Перегляд за апеляційною скаргою рішень та ухвал окружного суду з розгляду цивільних і кримінальних справ здійснює апеляційний суд Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя, повноваження якого поширюються на територію знаходження відповідного окружного суду з розгляду цивільних і кримінальних справ»;

 

 

 

22) у статті 93:

 

частину першу викласти в такій редакції:

 

«Апеляційна скарга подається на рішення місцевого суду протягом двадцяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду – протягом десяти днів з дня їх оголошення місцевим судом або з дня вручення особі, яка не була присутня під час оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня вручення особі повного рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу»;

 

у частині другій після слова «апеляційний» слово «господарський» виключити;

 

 

 

23) у пунктах 1-2 частини першої статті 94 слова «господарського» виключити;

 

 

 

24) у частині другій статті 95 слово «господарського» виключити;

 

 

 

25) у першому абзаці частини першої статті 97 слово «господарським» виключити;

 

 

 

26) у частинах другій і третій статті 100 слова «господарський» і «господарського» виключити;

 

 

 

27) у статті 101 слова «господарський» і «господарського» виключити;

 

 

 

28) у статті 102 слова «господарського» виключити;

 

 

 

29) у пункті 1 статті 103 слово «господарського» виключити;

 

 

 

30) у статті 104:

 

у частині першій слова «господарський» і «господарського» виключити;

 

у частині третій:

 

у абзаці першому слово «господарського» виключити;

 

у пункті 1 слова «колегії суддів» виключити;

 

у пункті 6 після слів «порушенням правил» доповнити словом «підвідомчості»;

 

після частини третьої доповнити новою частиною такого змісту:

 

«Обставини, вказані у пунктах 6 і 7 частини третьої цієї статті, не можуть бути підставою для скасування судового рішення, якщо учасник судового розгляду, який його оскаржує, не посилався на ці обставини в місцевому суді»;

 

 

 

31) у статті 105 слова «господарський» і «господарського» виключити;

 

 

 

32) у статті 106:

 

у назві і тексті статті слова «господарського», «господарський» виключити;

 

у частині першій:

 

пункт 3 викласти в такій редакції:

 

«3) про відмову у відкритті провадження у справі (крім ухвали про відмову у відкритті провадження у зв'язку із непідвідомчістю заяви господарським судам і передання заяви до суду належної юрисдикції)»;

 

пункт 4 виключити;

 

пункт 7 викласти в такій редакції:

 

«7) про припинення провадження у справі (крім ухвали про припинення провадження у зв’язку із непідвідомчістю заяви господарським судам і передання справи до суду належної юрисдикції)»;

 

у частині сьомій слова «прийнятті позовної заяви або» замінити словами «відкритті провадження у справі або прийнятті»;

 

 

 

33) у статті 107 слово «господарського» виключити;

 

 

 

34) текст статті 108 викласти в такій редакції:

 

«Судом касаційної інстанції є Вищий суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ»;

 

 

 

35) у статті 109:

 

у частині першій слова «Вищого господарського суду України» замінити словами «Вищого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ»;

 

у частині другій слово «господарський» виключити, а слова «Вищого господарського суду України» замінити словами «Вищого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ»;

 

 

 

36) частину першу статті 110 викласти в такій редакції:

 

«Касаційну скаргу можна подати протягом одного місяця з дня:

 

1) оголошення постанови або ухвали апеляційного господарського суду;

 

2) вручення особі постанови або ухвали в разі відсутності особи під час її оголошення;

 

3) вручення особі постанови або ухвали в разі відкладення складення повної постанови чи ухвали апеляційного суду»;

 

 

 

37) у пункті 2 частини першої статті 111 слово «господарського» виключити;

 

 

 

38) у пункті 2 частини першої статті 111-3 слово «господарський» виключити;

 

 

 

39) у статті 111-8 слова «Вищим господарським судом України» замінити словами «Вищим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ»;

 

 

 

40) у статті 111-10:

 

у частині першій та першому абзаці частини другої слова «господарського» виключити;

 

пункт 1 частини другої доповнити словами «колегії суддів»;

 

пункт 6 частини другої викласти в такій редакції:

 

«6) рішення прийнято господарським судом з порушенням правил підвідомчості, предметної або територіальної підсудності»;

 

доповнити частиною такого змісту:

 

«Обставини, вказані у пунктах 6 і 7 частини другої цієї статті, не можуть бути підставою для скасування судового рішення, якщо учасник судового розгляду, який його оскаржує, не посилався на ці обставини в судах першої і апеляційної інстанцій»;

 

 

 

41) у пунктах 3-4 частини другої статті 111-11 слова «господарського» виключити;

 

 

 

42) у статті 111-13:

 

у частині першій та другій слова «господарського», «господарський» виключити;

 

у частині першій після слів «апеляційного суду» додати слова «в господарських справах»;

 

у частині третій слова «прийнятті позовної заяви» замінити словами «відкритті провадження у справі або прийнятті»;

 

 

 

43) текст статті 111-16 викласти в такій редакції:

 

«Заяву про перегляд судових рішень господарських судів може бути подано виключно з таких підстав:

 

1) неоднакове застосування однієї і тієї ж норми матеріального та (або) процесуального права в подібних правовідносинах судами (судом) касаційної інстанції, а також першої або апеляційної інстанції, рішення яких відповідно до закону є остаточними;

 

2) встановлення міжнародною установою, компетенція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов’язань, якщо для усунення такого порушення необхідно переглянути рішення національних судів»;

 

 

 

44) у частині другій статті 111-17 слово «судовою» виключити, а слово «юрисдикція» замінити словом «компетенція»;

 

 

 

45) у частині другій статті 111-18:

 

пункт 3 викласти в такій редакції:

 

«3) конкретні різні за змістом судові рішення, в яких має місце неоднакове застосування одних і тих же норм права у подібних правовідносинах, якщо заяву подано на підставі, встановленій пунктом 1 статті 111-16 цього Кодексу»;

 

у пункті 4 слово «судовою» виключити, а слово «юрисдикція» замінити словом «компетенція»;

 

 

 

46) у частині першій статті 111-19:

 

перше речення викласти в такій редакції:

 

«Заява про перегляд судових рішень господарських судів подається безпосередньо до Верховного Суду України»;

 

пункт 3 викласти в такій редакції:

 

«3) копії різних за змістом судових рішень, у яких має місце неоднакове застосування одних і тих же норм права в подібних правовідносинах, – у разі подання заяви на підставі, встановленій пунктом 1 статті 111-16 цього Кодексу»;

 

у пункті 4 слова «судової» виключити, а слово «юрисдикція» замінити словом «компетенція»;

 

 

 

47) у статті 111-20:

 

назву викласти в такій редакції:

 

«Стаття 111-20. Прийняття Верховним Судом України заяви про перегляд судового рішення»;

 

у частинах першій та третій слова «Вищого господарського суду України» замінити словами «Верховного Суду України»;

 

у пункті 4 частини четвертої слова «Вищого господарського суду України» виключити;

 

у частині шостій слово «судовою» виключити, а слово «юрисдикція» замінити словом «компетенція»;

 

доповнити частиною такого змісту:

 

«Результати проведених дій, зазначених у частинах другій-третій і шостій цієї статті, а також зміст вимог, викладених у заяві, суддя – доповідач представляє колегії суддів Верховного Суду України»;

 

 

 

48) статтю 111-21 викласти в такій редакції:

 

«Стаття 111-21. Допуск справи до провадження

 

Питання про допуск справи до провадження вирішує колегія у складі трьох суддів Верховного Суду України. Персональний склад колегії суддів визначається в порядку, встановленому частиною третьою статті 2-1 цього Кодексу. До складу колегії входить суддя-доповідач.

 

Питання про допуск справи до провадження і витребування матеріалів справи або відмову в такому допуску колегія суддів Верховного Суду України розглядає без виклику осіб, які брали участь у судовому процесі, протягом п'ятнадцяти днів з дня надходження заяви. За результатами розгляду суд постановляє обґрунтовану ухвалу, яку не може бути оскаржено.

 

У разі відмови в допуску справи до провадження копія ухвали про відмову в допуску разом із копією заяви та доданими до неї документами надсилається особі, яка її подала»;

 

 

 

49) текст статті 111-22 викласти в такій редакції:

 

«Суддя-доповідач протягом трьох днів з дня надходження матеріалів справи постановляє ухвалу про призначення справи до розгляду та надсилає її копії особам, які беруть участь у справі.

 

Суддя-доповідач упродовж п’ятнадцяти днів з метою підготовки справи до розгляду Верховним Судом України:

 

1) вирішує питання про зупинення виконання відповідних судових рішень;

 

2) надсилає копії ухвали про допуск заяви про перегляд судового рішення до провадження разом із копіями заяви особам, які беруть участь у справі;

 

3) визначає порядок розгляду справи: або в судовому засіданні з викликом осіб, які брали участь у судовому процесі, або за матеріалами справи без виклику осіб, які брали участь у судовому процесі;

 

4) здійснює інші заходи, необхідні для підготовки справи до розгляду»;

 

 

 

50) статтю 111-23 викласти в такій редакції:

 

«Стаття 111-23. Розгляд справи Верховним Судом України

 

Верховний Суд України розглядає справу на своєму засіданні.

 

Засідання Верховного Суду України є повноважним за умови присутності на ньому не менше двох третин суддів від його складу, визначеного законом.

 

Головуючий відкриває судове засідання, оголошує справу, яку суд розглядає, склад суду і роз'яснює особам, які беруть участь у судовому процесі, їхнє право заявити відвід, а також інші права та обов'язки.

 

Суддя-доповідач викладає зміст заяви та обставини справи.

 

Особа, яка подала заяву про перегляд судових рішень господарських судів, та особи, які брали участь у судовому процесі, у разі їх прибуття в судове засідання мають право надати пояснення по суті заявлених вимог.

 

У разі якщо такі заяви подали обидві сторони, першим дає пояснення позивач. Для з'ясування сутності норми матеріального та (або) процесуального права, яка неоднаково застосована, можуть заслуховуватися пояснення представників органів державної влади.

 

Неприбуття сторін або інших осіб, які належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду справи.

 

Верховний Суд України може в разі необхідності досліджувати докази і встановлювати обставини у справі.

 

Строк розгляду справи Верховним Судом України не може перевищувати двох місяців з дня допуску справи до провадження. У виняткових випадках з урахуванням особливостей розгляду справи, суд ухвалою може подовжити розгляд справи, але не більш як на п’ятнадцять днів»;

 

 

 

51) текст статті 111-24 викласти в такій редакції:

 

«За наслідками розгляду справи Верховний Суд України приймає одну з таких умотивованих постанов:

 

1) про повне або часткове задоволення заяви;

 

2) про відмову в задоволенні заяви.

 

Суддя, який не погоджується з постановою, може висловити окрему думку, що додається до постанови.

 

Постанова Верховного Суду України є остаточною. Вона може бути предметом перегляду лише на підставі, визначеній пунктом 2 статті 111-16 цього Кодексу»;

 

 

 

52) текст статті 111-25 викласти в такій редакції:

 

«Верховний Суд України задовольняє заяву в разі встановлення порушення господарським судом принципів і норм права у розглянутій справі в межах однієї з підстав, визначених статтею 111-16 цього Кодексу.

 

Задовольняючи заяву, Верховний Суд України може:

 

1) скасувати судове рішення суду касаційної інстанції та залишити в силі помилково скасовані судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій;

 

2) змінити судове рішення, що було предметом перегляду;

 

3) скасувати судові рішення у справі та ухвалити нове судове рішення.

 

Постанова Верховного Суду України про задоволення заяви має бути вмотивованою»;

 

 

 

53) текст статті 111-28 викласти в такій редакції:

 

«Постанова Верховного Суду України є обов'язковою для судів загальної юрисдикції та суб'єктів владних повноважень щодо застосування принципів та норм права у відповідних правовідносинах.

 

Постанову Верховного Суду України має бути опубліковано на офіційному веб-сайті Верховного Суду України не пізніш як через десять днів з дня її прийняття»;

 

 

 

54) доповнити Кодекс розділом XII-3 такого змісту:

 

 

 

«Розділ XII-3 Визначення суду належної компетенції для розгляду справи

 

 

 

Глава 1. Визначення належної юрисдикції

 

 

 

Стаття 111-29. Ініціювання розгляду питання про належну юрисдикцію

 

Господарський суд може ініціювати питання про належну юрисдикцію для розгляду справи перед Верховним Судом України у випадку, визначеному статтею 122 цього Кодексу, шляхом надсилання відповідної ухвали разом із матеріалами до Верховного Суду України.

 

Стаття 111-30. Підготовка до розгляду питання про належну юрисдикцію

 

Ухвала господарського суду разом із матеріалами, що надійшли до Верховного Суду України, реєструються в день надходження та не пізніше наступного дня передаються судді-доповідачу, визначеному автоматизованою системою документообігу суду.

 

Суддя-доповідач протягом десяти днів здійснює підготовку до розгляду питання про належну юрисдикцію:

 

1) визначає спірні питання, які повинен вирішити Верховний Суд України;

 

2) з’ясовує наявність попередньої судової практики з цих питань;

 

3) готує пропозиції щодо визначення юрисдикції, а також конкретного суду, якому має бути скеровано справу для розгляду.

 

 

 

Стаття 111-31. Розгляд питання про належну юрисдикцію

 

Верховний Суд України розглядає питання про належну юрисдикцію на своєму засіданні без виклику і повідомлення осіб, які беруть участь у судовому процесі.

 

Засідання Верховного Суду України є повноважним за умови присутності на ньому не менше двох третин суддів від його складу, визначеного законом.

 

Строк розгляду Верховним Судом України не може перевищувати одного місяця з дня надходження матеріалів.

 

 

 

Стаття 111-32. Постанова Верховного Суду України про визначення належної юрисдикції

 

За результатами розгляду питання про належну юрисдикцію Верховний Суд України приймає постанову, в якій визначає належну юрисдикцію та вид судочинства для розгляду справи і скеровує відповідні матеріали до відповідного суду для прийняття до свого провадження.

 

Постанова Верховного Суду України має бути вмотивованою. Висновок Верховного Суду України щодо визначення належної юрисдикції є обов'язковим для судів загальної юрисдикції у цій справі, а також в аналогічних справах.

 

Постанову Верховного Суду України має бути опубліковано на офіційному веб-сайті Верховного Суду України не пізніш як через десять днів з дня її прийняття.

 

 

 

Глава 2. Визначення належної підсудності справи

 

 

 

Стаття 111-33. Ініціювання розгляду питання про належну підсудність справи

 

Господарський суд може ініціювати питання про належну підсудність справи перед Вищим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ у випадку, визначеному частиною другою статті 17 цього Кодексу, шляхом надсилання відповідної ухвали разом із матеріалами до Вищого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

 

 

 

Стаття 111-34. Підготовка до розгляду питання про належну підсудність справи

 

Ухвала господарського суду разом із матеріалами, що надійшли до Вищого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, реєструються у день надходження та не пізніше наступного дня передаються судді-доповідачу, визначеному автоматизованою системою документообігу суду.

 

Суддя-доповідач протягом десяти днів здійснює підготовку до розгляду питання про належну підсудність справи:

 

1) визначає спірні питання, які повинен вирішити Вищий суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ;

 

2) з’ясовує наявність попередньої судової практики з цих питань;

 

3) готує пропозиції щодо визначення підсудності справи, а також конкретного суду, якому має бути скеровано справу для розгляду.

 

 

 

Стаття 111-35. Розгляд питання про належну підсудність справи

 

Вищий суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ розглядає питання про належну підсудність справи у складі колегії з п'яти суддів на своєму засіданні без виклику і повідомлення осіб, які беруть участь у судовому процесі.

 

Строк розгляду питання Вищим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ не може перевищувати двадцяти днів з дня надходження відповідних матеріалів.

 

 

 

Стаття 111-36. Постанова Вищого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ про належну підсудність справи

 

За результатами розгляду питання про належну підсудність справи Вищий суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ приймає постанову, у якій визначає належну підсудність справи та скеровує відповідні матеріали справи до суду для прийняття до свого провадження.

 

Постанова Вищого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ має бути вмотивованою. Висновок Вищого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ щодо визначення належної підсудності справи є обов'язковим для господарських судів у цій справі, а також в аналогічних справах.

 

Постанову Вищого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ має бути опубліковано на офіційному веб-сайті цього суду не пізніш як через десять днів з дня її прийняття».

 

 

 

3. У Цивільному процесуальному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2004, № 40-41, 42, ст.492, із наступними змінами):

 

 

 

1) у статті 6:

 

частину восьму викласти в такій редакції:

 

«8. Учасники цивільного процесу та інші особи, присутні на відкритому судовому засіданні, мають право робити письмові записи, використовувати портативні аудіотехнічні засоби, проводити в залі судового засідання фото- і кінозйомку, відеозапис, а також транслювати судове засідання. Суд своєю вмотивованою ухвалою може обмежити використання технічних засобів для фото- і кінозйомки, відеозапису, а також транслювання судового засідання за клопотанням учасників цивільного процесу або якщо технічні засоби заважають судовому розгляду. Таке обмеження застосовується настільки, наскільки це потрібно для досягнення мети такого обмеження, але не може полягати у повній забороні використання відповідних технічних засобів»;

 

перше речення частини дев’ятої викласти в такій редакції:

 

«Рішення суду проголошується прилюдно. Якщо судовий розгляд відбувався у закритому судовому засіданні, судове рішення проголошується прилюдно з пропуском інформації, для дослідження якої проводилося закрите судове засідання та яка на момент проголошення судового рішення підлягає подальшому захисту від розголошення»;

 

 

 

2) частину третю статті 11-1 викласти в такій редакції:

 

«3. Визначення судді або складу колегії суддів для розгляду конкретної справи здійснюється автоматизованою системою документообігу суду під час реєстрації відповідних документів за принципом випадковості з урахуванням:

 

1) кількості та складності справ, що перебувають на розгляді в суддів;

 

2) спеціалізації судді, якщо таку запроваджено;

 

3) заборони брати участь у перегляді рішень для судді, який брав участь в ухваленні судового рішення, про перегляд якого порушується питання;

 

4) перебування судді у відпустці, відрядженні;

 

5) тимчасової непрацездатності судді;

 

6) участі судді в роботі органів суддівського самоврядування та утворених при них органах;

 

7) закінчення строку повноважень судді.

 

Після визначення судді або складу колегії суддів для розгляду конкретної справи внесення змін до реєстраційних даних щодо цієї справи, а також видалення цих даних з автоматизованої системи документообігу суду не допускається, крім випадків, установлених законом»;

 

 

 

3) після статті 15 доповнити новими статтями такого змісту:

 

 

 

«Стаття 15-1. Передання справи до суду іншої юрисдикції

 

1. Якщо справа не належить до цивільної юрисдикції, суд передає заяву чи справу за встановленою юрисдикцією не пізніше п’яти днів з дня надходження заяви, а в разі виявлення цього після відкриття провадження –  з дня постановлення ухвали про закриття провадження і передання справи.

 

2. Якщо справа не належить до цивільної юрисдикції щодо частини вимог, суд передає за належною юрисдикцією засвідчені своїм підписом копії заяви і доданих до неї матеріалів, а також ухвали.

 

3. У разі, коли в процесі розгляду справи її було віднесено до юрисдикції інших судів, її розглядає і вирішує той суд, який відкрив провадження, з додержанням правил юрисдикції, за правилами цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

 

 

 

Стаття 15-2. Передання справи для визначення належної юрисдикції

 

1. Якщо суд, якому передано заяву або справу із суду іншої юрисдикції, встановить, що справа не належить до цивільної юрисдикції, то він вмотивованою ухвалою передає її разом із усіма матеріалами до Верховного Суду України для визначення належної юрисдикції. Верховний Суд України вирішує це питання відповідно до статей 360-8 – 360-11 цього Кодексу»;

 

 

 

4) у статті 24:

 

частину другу викласти в такій редакції:

 

«2. Питання про відвід секретаря судового засідання, експерта, спеціаліста, перекладача вирішує суд, який розглядає справу»;

 

доповнити частиною такого змісту:

 

«3. Питання про відвід (самовідвід) розглядає і вирішує інший суддя цього суду, визначений у порядку, встановленому частиною третьою статті 11-1 цього Кодексу.

 

Якщо повторно заявлений відвід має ознаки зловживання правом на відвід з метою затягування провадження, суд, який розглядає справу, має право залишити таку заяву без розгляду»;

 

 

 

5) пункт 3 частини першої статті 96 викласти в такій редакції:

 

«3) заявлено вимогу про стягнення заборгованості за правочином, учиненим у письмовій формі»;

 

 

 

6) текст статті 107 викласти в такій редакції:

 

«1. Усі справи, що належить вирішувати за правилами цивільного судочинства, розглядають місцеві загальні суди».

 

 

 

7) текст статті 116 викласти в такій редакції:

 

«1. Суд передає справу на розгляд іншого суду, якщо:

 

1) до початку розгляду справи по суті задоволено клопотання відповідача, зареєстроване у встановленому законом порядку, місце проживання (перебування) якого раніше не було відоме, про передання справи за місцем його проживання (перебування);

 

2) під час вирішення питання щодо відкриття провадження або після відкриття провадження у справі з'ясувалося, що справа підсудна іншому суду;

 

3) після задоволення відводів (самовідводів) чи в інших випадках неможливо утворити новий склад суду для розгляду справи;

 

4) реорганізовано суд, який розглядав справу.

 

Якщо в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому суду, її розглядає і вирішує той суд, який відкрив у ній провадження з додержанням правил підсудності, якщо інше не встановлено законом.

 

2. У випадках, встановлених пунктами 3 і 4 частини першої цієї статті, справу має бути передано до суду, найбільш територіально наближеного до цього суду.

 

3. Питання про передання справи (а до відкриття провадження – позовної заяви разом із доданими до неї матеріалами) суд вирішує ухвалою, крім випадку, встановленого пунктом 4 частини першої цієї статті.

 

4. Якщо справа не підсудна цьому суду щодо частини вимог, то він передає за підсудністю засвідчені своїм підписом копії позовної заяви і доданих до неї матеріалів, а також ухвали.

 

5. Справу, передану з одного суду до іншого в порядку, встановленому цією статтею, розглядає суд, до якого її надіслано.

 

6. Якщо суд, якому передано заяву або справу, встановить, що справа не належить до його підсудності, то він вмотивованою ухвалою передає її разом з усіма матеріалами до Вищого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ для визначення належної підсудності справи. Вищий суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ вирішує це питання відповідно до статей 360-12 – 360-15 цього Кодексу»;

 

 

 

8) у частині третій статті 121 пункт 4 виключити;

 

 

 

9) у статті 122:

 

у абзаці третьому частини третьої слова «повертає позовну заяву на підставі пункту 4 частини третьої статті 121 цього Кодексу» замінити словами «передає заяву до іншого суду за належною підсудністю»;

 

частину шосту доповнити словами «крім випадку передання заяви до суду належної юрисдикції»;

 

після частини сьомої доповнити новими частинами такого змісту:

 

«8. У разі відмови у відкритті провадження у справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини другої цієї статті, суд відповідно до статті 15-1 цього Кодексу передає заяву і додані до неї матеріали до суду належної юрисдикції разом з копією своєї ухвали для вирішення питання щодо відкриття провадження. Суд надсилає особі, яка подала позовну заяву, копію такої ухвали.

 

Якщо суд відмовляє у відкритті провадження щодо частини вимог, то він передає до суду належної юрисдикції засвідчені своїм підписом копії позовної заяви і доданих до неї матеріалів, а також ухвали.

 

9. У разі непідсудності справи цьому суду суд відповідно до статті 116 цього Кодексу передає своєю ухвалою позовну заяву разом із доданими до неї матеріалами. Суд надсилає особі, яка подала позовну заяву, копію такої ухвали»;

 

 

 

10) частину сьому статті 130 викласти в такій редакції:

 

«7. Попереднє судове засідання у справах позовного провадження є обов’язковим. Питання про необхідність його проведення у справах окремого провадження вирішує суддя під час відкриття провадження у справі»;

 

 

 

11) частину першу статті 131 викласти в такій редакції:

 

«1. Сторони, заявник та інші заінтересовані особи у справах окремого провадження зобов’язані подати свої докази суду до або під час попереднього судового засідання у справі; якщо попереднє судове засідання у справі окремого провадження не проводиться, - до початку розгляду справи по суті»;

 

 

 

12) частину другу статті 206 викласти в такій редакції:

 

«2. Якщо провадження у справі закривається з підстав, визначених пунктом 1 частини першої статті 205 цього Кодексу, суд відповідно до статті 15-1 цього Кодексу передає її матеріали до суду належної юрисдикції разом з копією своєї ухвали для вирішення питання щодо відкриття провадження»;

 

 

 

13) текст статті 222 викласти в такій редакції:

 

«1. Суд одразу після проголошення рішення (або його вступної та резолютивної частин) чи ухвали на вимогу особи, яка бере участь у справі, вручає під розписку копію відповідного рішення або ухвали.

 

У разі проголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частин рішення суд надсилає повний текст рішення рекомендованим листом з повідомленням про вручення особам, які беруть участь у справі, протягом двох днів з дня його складання.

 

За зверненням осіб, які беруть участь у справі, повне рішення вручається під розписку безпосередньо в суді.

 

2. Особам, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається рекомендованим листом з повідомленням про вручення протягом двох днів з дня його ухвалення чи складення у повному обсязі. За їхнім зверненням судове рішення вручається під розписку безпосередньо в суді.

 

3. Судове рішення вважається врученим, якщо його:

 

1) вручено особі безпосередньо в суді під розписку;

 

2) доставлено за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

 

3) доставлено за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси;

 

4) повернуто як невручене адресату – у разі відсутності особи за адресою, повідомленою цією особою суду;

 

5) повернуто як невручене адресату – у разі відсутності особи за адресою чи перебування особи, що зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

 

Якщо копію рішення вручено представникові, то вважається, що її вручено й особі, яку він представляє.

 

4. Якщо судовим рішенням відповідачеві заборонено вчиняти певні дії, що потребуватиме вчинення дій органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими чи службовими особами, копія такого судового рішення також надсилається цим органам та (або) особам у строки та порядку, визначені цією статтею.

 

5. Копії судових рішень можуть бути видані повторно за заявою особи у порядку, встановленому законодавством»;

 

 

 

14) у частині четвертій статті 231 слова «з дати постановлення» замінити словами «з дня вручення особі копії»;

 

 

 

15) у частині першій статті 293:

 

пункт 4 доповнити словами «(крім випадку передання заяви до суду належної юрисдикції)»;

 

пункт 6 виключити;

 

пункт 14 доповнити словами «(крім випадку передання заяви до суду належної юрисдикції)»;

 

 

 

16) текст статті 294 викласти в такій редакції:

 

«1. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 209 цього Кодексу апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів з дня вручення копії повного рішення.

 

2. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п’яти днів з дня вручення копії ухвали»;

 

 

 

17) статтю 304-1 виключити;

 

 

 

18) статтю 309 доповнити частиною четвертою такого змісту:

 

«4. Розгляд справи з порушенням правил про цивільну юрисдикцію або підсудність не може бути підставою для скасування судового рішення, якщо особа, яка брала участь у справі і його оскаржує, не посилалася на ці обставини в суді першої інстанції»;

 

 

 

19) у частині першій статті 323 слово «спеціалізований» виключити;

 

 

 

20) частину першу статті 325 викласти в такій редакції:

 

«1. Касаційну скаргу можна подати протягом одного місяця з дня:

 

1) проголошення рішення або ухвали апеляційного суду;

 

2) вручення особі рішення або ухвали в разі відсутності особи під час їх проголошення апеляційним судом;

 

3) вручення особі рішення в разі, якщо апеляційний суд відклав його складення в повному обсязі»;

 

 

 

21) у статті 328:

 

пункт 5 частини четвертої виключити;

 

частину п’яту викласти в такій редакції:

 

«5. Суддя-доповідач повертає касаційну скаргу, якщо особа, яка подала касаційну скаргу і не обґрунтувала, у чому полягає порушення норм права, після залишення касаційної скарги без руху не виправила цей недолік у встановлений строк. Неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права є підставою для відкриття касаційного провадження незалежно від обґрунтованості касаційної скарги»;

 

 

 

22) статтю 341 доповнити частиною такого змісту:

 

«2. Розгляд справи з порушенням правил про цивільну юрисдикцію або підсудність не може бути підставою для скасування судового рішення, якщо особа, яка брала участь у справі і його оскаржує, не посилалася на ці обставини в судах першої і апеляційної інстанцій»;

 

 

 

23) частину першу статті 355 викласти в такій редакції:

 

«1. Заяву про перегляд судових рішень у цивільній справі може бути подано виключно з таких підстав:

 

1) неоднакове застосування однієї і тієї ж норми матеріального та (або) процесуального права в подібних правовідносинах судами (судом) касаційної інстанції, а також першої або апеляційної інстанції, рішення яких відповідно до закону є остаточними;

 

2) встановлення міжнародною установою, компетенція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань, якщо для усунення такого порушення необхідно переглянути рішення національних судів»;

 

 

 

24) у частині другій статті 356 слово «судової» виключити, а слово «юрисдикція» замінити словом «компетенція»;

 

 

 

25) у статті 357:

 

пункт 3 частини третьої викласти в такій редакції:

 

«3) конкретні різні за змістом судові рішення, в яких має місце неоднакове застосування одних і тих же норм права в подібних правовідносинах, якщо заяву подано на підставі, встановленій пунктом 1 частини першої статті 355 цього Кодексу»;

 

у пункті 4 слово «судової» виключити, а слово «юрисдикція» замінити словом «компетенція»;

 

 

 

26) у частині першій статті 358:

 

абзац перший викласти в такій редакції:

 

«1. Заява про перегляд судових рішень подається безпосередньо до Верховного Суду України. До заяви додаються:»;

 

пункт 3 викласти в такій редакції:

 

«3) копії різних за змістом судових рішень, у яких має місце неоднакове застосування одних і тих же норм права в подібних правовідносинах, – у разі подання заяви на підставі, встановленій пунктом 1 частини першої статті 355 цього Кодексу»;

 

у пункті 4 слова «судової» виключити, а слово «юрисдикція» замінити словом «компетенція»;

 

 

 

27) у статті 359:

 

назву статті викласти в такій редакції:

 

«Стаття 359. Прийняття Верховним Судом України заяви про перегляд судового рішення»;

 

у частинах першій і третій слова «Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ» замінити словами «Верховного Суду України»;

 

у пункті 4 частини четвертої слова «Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ» виключити;

 

частину п’яту викласти в такій редакції:

 

«5. Повернення заяви з підстав, зазначених у частині четвертій цієї статті, не перешкоджає повторному зверненню у випадку належного оформлення заяви або з інших підстав ніж ті, що були предметом розгляду»;

 

у частині шостій слова «судової» виключити, а слово «юрисдикція» замінити словом «компетенція»;

 

доповнити новою частиною такого змісту:

 

«7. Результати проведених дій, зазначених у частинах другій-третій і шостій цієї статті, а також зміст вимог, викладених у заяві, суддя – доповідач представляє колегії суддів Верховного Суду України»;

 

 

 

28) статтю 360 викласти в такій редакції:

 

«Стаття 360. Допуск справи до провадження

 

1. Питання про допуск справи до провадження вирішує колегія у складі трьох суддів Верховного Суду України. Персональний склад колегії суддів визначається в порядку, встановленому частиною третьою статті 11-1 цього Кодексу. До складу колегії входить суддя-доповідач.

 

2. Питання про допуск справи до провадження і витребування матеріалів справи або відмову в такому допуску колегія суддів Верховного Суду України розглядає без виклику осіб, які брали участь у справі, протягом п'ятнадцяти днів з дня надходження заяви. За результатами розгляду суд постановляє обґрунтовану ухвалу, яку не може бути оскаржено.

 

3. У разі відмови в допуску справи до провадження копія ухвали про відмову в допуску разом із копією заяви та доданими до неї документами надсилається особі, яка її подала»;

 

 

 

29) текст статті 360-1 викласти в такій редакції:

 

«1. Суддя-доповідач протягом трьох днів з дня надходження матеріалів справи постановляє ухвалу про призначення справи до розгляду та надсилає її копії особам, які беруть участь у справі.

 

2. Суддя-доповідач упродовж п'ятнадцяти днів з метою підготовки справи до розгляду Верховним Судом України:

 

1) вирішує питання про зупинення виконання відповідних судових рішень;

 

2) надсилає копії ухвали про допуск заяви про перегляд судового рішення до провадження разом із копіями заяви особам, які беруть участь у справі;

 

3) визначає порядок розгляду справи в судовому засіданні: або з викликом осіб, які беруть участь у справі, або на основі наявних матеріалів без виклику таких осіб;

 

4) здійснює інші заходи, необхідні для підготовки справи до розгляду.

 

3. За результатами проведення підготовчих дій суддя-доповідач готує доповідь і постановляє ухвалу про закінчення підготовки та призначення справи до розгляду Верховним Судом України»;

 

 

 

30) статтю 360-2 викласти в такій редакції:

 

«Стаття 360-2. Розгляд справи Верховним Судом України

 

1. Верховний Суд України розглядає справу на своєму засіданні.

 

Засідання Верховного Суду України є повноважним за умови присутності на ньому не менше двох третин суддів від його складу, визначеного законом.

 

2. Головуючий відкриває судове засідання, оголошує справу, яку суд розглядає, склад суду і роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їхнє право заявити відвід, а також інші права та обов'язки.

 

3. Суддя-доповідач викладає зміст заяви та обставини справи.

 

4. Особа, яка подала заяву про перегляд судових рішень, та інші особи, які брали участь у справі, у разі їх прибуття в судове засідання мають право надати пояснення по суті заявлених вимог. У разі якщо такі заяви подали обидві сторони, першим дає пояснення позивач.

 

5. Неприбуття сторін або інших осіб, які належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду справи.

 

6. Верховний Суд України може в разі необхідності досліджувати докази та встановлювати обставини у справі.

 

7. Строк розгляду справи Верховним Судом України не може перевищувати двох місяців з дня допуску справи до провадження. У виняткових випадках з урахуванням особливостей розгляду справи, суд ухвалою може подовжити розгляд справи, але не більш як на п'ятнадцять днів»;

 

 

 

31) текст статті 360-3 викласти в такій редакції:

 

«1. За наслідками розгляду справи Верховний Суд України приймає одну з таких умотивованих постанов:

 

1) про повне або часткове задоволення заяви;

 

2) про відмову в задоволенні заяви.

 

2. Суддя, який не погоджується з постановою, може висловити окрему думку, що додається до постанови.

 

3. Постанова Верховного Суду України є остаточною. Вона може бути предметом перегляду лише на підставі, визначеній пунктом 2 статті 355 цього Кодексу»;

 

 

 

32) текст статті 360-4 викласти в такій редакції:

 

«1. Верховний Суд України задовольняє заяву в разі встановлення порушення судами принципів і норм права у розглянутій справі в межах однієї з підстав, визначених статтею 355 цього Кодексу.

 

2. Задовольняючи заяву, Верховний Суд України може:

 

1) скасувати судове рішення суду касаційної інстанції та залишити в силі помилково скасовані судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій;

 

2) змінити судове рішення, що було предметом перегляду;

 

3) скасувати судові рішення у справі та ухвалити нове судове рішення.

 

3. Постанова Верховного Суду України про задоволення заяви має бути вмотивованою»;

 

 

 

33) текст статті 360-7 викласти в такій редакції:

 

«1. Постанова Верховного Суду України є обов’язковою для судів загальної юрисдикції та суб’єктів владних повноважень щодо застосування принципів та норм права у відповідних правовідносинах.

 

2. Постанову Верховного Суду України має бути опубліковано на офіційному веб-сайті Верховного Суду України не пізніш як через десять днів з дня її прийняття»;

 

 

 

34) після глави 3 розділу V доповнити новою главою такого змісту:

 

 

 

«Глава 3-1. Визначення суду належної компетенції для розгляду справи

 

 

 

§ 1. Визначення належної юрисдикції

 

 

 

Стаття 360-9. Підготовка до розгляду питання про належну юрисдикцію

 

1. Ухвала суду разом із матеріалами, що надійшли до Верховного Суду України, реєструються у день надходження та не пізніше наступного дня передаються судді-доповідачу, визначеному автоматизованою системою документообігу суду.

 

2. Суддя-доповідач протягом десяти днів здійснює підготовку до розгляду питання про належну юрисдикцію:

 

1) визначає спірні питання, які повинен вирішити Верховний Суд України;

 

2) з’ясовує наявність попередньої судової практики з цих питань;

 

3) готує пропозиції щодо визначення юрисдикції, а також конкретного суду, якому має бути скеровано справу для розгляду.

 

 

 

Стаття 360-10. Розгляд питання про належну юрисдикцію

 

1. Верховний Суд України розглядає питання про належну юрисдикцію на своєму засіданні без виклику і повідомлення осіб, які беруть участь у справі.

 

2. Засідання Верховного Суду України є повноважним за умови присутності на ньому не менше двох третин суддів від його складу, визначеного законом.

 

3. Строк розгляду питання Верховним Судом України не може перевищувати одного місяця з дня надходження відповідних матеріалів.

 

 

 

Стаття 360-11. Постанова Верховного Суду України про визначення належної юрисдикції

 

1. За результатами розгляду питання про належну юрисдикцію Верховний Суд України приймає постанову, у якій визначає належну юрисдикцію та вид судочинства для розгляду справи та скеровує відповідні матеріали до відповідного суду для прийняття до свого провадження.

 

2. Постанова Верховного Суду України має бути вмотивованою. Висновок Верховного Суду України щодо визначення належної юрисдикції є обов'язковим для судів загальної юрисдикції у цій справі, а також в аналогічних справах.

 

3. Постанову Верховного Суду України має бути опубліковано на офіційному веб-сайті Верховного Суду України не пізніш як через десять днів з дня її прийняття.

 

 

 

§ 2. Визначення належної підсудності справи

 

 

 

Стаття 360-12. Ініціювання розгляду питання про належну підсудність справи

 

1. Суд може ініціювати питання про належну підсудність справи перед Вищим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ у випадку, визначеному частиною п'ятою статті 116 цього Кодексу, шляхом надсилання відповідної ухвали разом із матеріалами до Вищого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

 

 

 

Стаття 360-14. Розгляд питання про належну підсудність справи

 

1. Вищий суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ вирішує питання про належну підсудність справи у складі колегії з п’яти суддів на своєму засіданні без виклику і повідомлення осіб, які беруть участь у справі.

 

2. Строк розгляду питання про належну підсудність справи Вищим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ не може перевищувати двадцяти днів з дня надходження матеріалів.

 

 

 

Стаття 360-15. Постанова Вищого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ про належну підсудність справи

 

1. За результатами розгляду питання про належну підсудність справи Вищий суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ приймає постанову, у якій визначає належну підсудність справи та скеровує відповідні матеріали справи до суду для прийняття до свого провадження.

 

2. Постанова Вищого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ має бути вмотивованою. Висновок Вищого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ щодо визначення належної підсудності справи є обов’язковим для судів у цій справі, а також в аналогічних справах.

 

3. Постанову Вищого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ має бути опубліковано на офіційному веб-сайті цього суду не пізніш як через десять днів з дня її прийняття».

 

 

 

4. У Кодексі адміністративного судочинства України (Відомості Верховної Ради України, 2004, № 40-41, 42, ст.492):

 

 

 

1) частини сьому і восьму статті 12 викласти в такій редакції:

 

«8. Особи, присутні в залі судового засідання, можуть використовувати портативні аудіотехнічні засоби, проводити в залі судового засідання фото- і кінозйомку, відеозапис, а також транслювати судове засідання. Суд своєю вмотивованою ухвалою може обмежити використання технічних засобів для фото- і кінозйомки, відеозапису, а також транслювання судового засідання за клопотанням учасників адміністративного процесу, крім тих, які є суб'єктами владних повноважень, або якщо технічні засоби заважають судовому розгляду. Таке обмеження застосовується настільки, наскільки це потрібно для досягнення мети такого обмеження, але не може полягати у повній забороні використання відповідних технічних засобів.

 

9. Судове рішення, ухвалене у відкритому судовому засіданні, проголошується прилюдно. Якщо судовий розгляд відбувався у закритому судовому засіданні, судове рішення проголошується прилюдно з пропуском інформації, для дослідження якої проводилося закрите судове засідання та яка на момент проголошення судового рішення підлягає подальшому захисту від розголошення»;

 

 

 

2) частину третю статті 15-1 викласти в такій редакції:

 

«3. Визначення судді або складу колегії суддів для розгляду конкретної справи здійснюється автоматизованою системою документообігу суду під час реєстрації відповідних документів за принципом випадковості з урахуванням:

 

1) кількості та складності справ, що перебувають на розгляді в суддів;

 

2) спеціалізації судді, якщо таку запроваджено;

 

3) заборони брати участь у перегляді рішень для судді, який брав участь в ухваленні судового рішення, про перегляд якого порушується питання;

 

4) перебування судді у відпустці, відрядженні;

 

5) тимчасової непрацездатності судді;

 

6) участі судді в роботі органів суддівського самоврядування та утворених при них органах;

 

7) закінчення строку повноважень судді.

 

Після визначення судді або складу колегії суддів для розгляду конкретної справи внесення змін до реєстраційних даних щодо цієї справи, а також видалення цих даних з автоматизованої системи документообігу суду не допускається, крім випадків, установлених законом»;

 

 

 

3) після статті 17 доповнити новими статтями такого змісту:

 

 

 

«Стаття 17-1. Передання справи з адміністративного суду до суду іншої юрисдикції

 

1. Якщо справа не належить до юрисдикції адміністративного суду, суд передає заяву чи справу за встановленою юрисдикцією не пізніше п'яти днів з дня надходження заяви, а в разі виявлення цього після відкриття провадження – з дня постановлення ухвали про закриття провадження і передання справи.

 

2. Якщо справа не належить до юрисдикції адміністративного суду щодо частини вимог, то суд передає за належною юрисдикцією засвідчені своїм підписом копії заяви і матеріалів, а також ухвали.

 

3. У разі, коли в процесі розгляду справи її було віднесено до юрисдикції інших судів, її розглядає і вирішує той адміністративний суд, який відкрив провадження з додержанням правил юрисдикції, за правилами цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

 

 

 

Стаття 17-2. Передання справи для визначення належної юрисдикції

 

1. Якщо адміністративний суд, якому передано заяву або справу із суду іншої юрисдикції, встановить, що справа не належить до юрисдикції адміністративних судів, то він умотивованою ухвалою передає її разом з усіма матеріалами до Верховного Суду України для визначення належної юрисдикції. Верховний Суд України вирішує це питання відповідно до статей 2443 – 2446 цього Кодексу»;

 

 

 

4) у статті 18:

 

пункт 1 частини другої викласти в такій редакції:

 

«1) однією зі сторін в яких є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, обласна рада, Київська, Севастопольська міська рада, їх посадова чи службова особа, крім випадків, передбачених пунктами 4 - 6 частини першої, частинами третьою і четвертою цієї статті»;

 

пункт 4 викласти в такій редакції:

 

«4. Вищому адміністративному суду України як суду першої інстанції підсудні справи щодо:

 

1) встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму;

 

2) дострокового припинення повноважень народного депутата України;

 

3) оскарження актів індивідуальної дії, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради юстиції, кваліфікаційної комісії суддів, дисциплінарної комісії суддів, що пов’язані із їхніми повноваженнями щодо суддівського корпусу»;

 

 

 

5) у частині третій статті 19 після слова «актів» додати слова «Верховної Ради України, Президента України,»;

 

 

 

6) у статті 20:

 

друге речення частини третьої викласти в такій редакції:

 

«У випадках, визначених цим Кодексом, Вищий адміністративний суд України переглядає судові рішення в апеляційному порядку як суд апеляційної інстанції»;

 

частину четверту викласти в такій редакції:

 

«4. Верховний Суд України переглядає судові рішення адміністративних судів після їх перегляду в касаційному порядку. У випадку, визначеному частиною п’ятою статті 171-1 цього Кодексу, Верховний Суд України переглядає в апеляційному порядку як суд апеляційної інстанції судові рішення Вищого адміністративного суду України»;

 

 

 

7) третій абзац частини першої статті 21 викласти в такій редакції:

 

«Якщо справа щодо однієї з вимог підсудна Вищому адміністративному суду України, а щодо іншої вимоги (вимог) – іншому адміністративному суду, таку справу розглядає Вищий адміністративний суд України»;

 

 

 

8) текст статті 22 викласти в такій редакції:

 

«1. Суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо:

 

1) до початку розгляду справи по суті задоволено клопотання відповідача, зареєстроване у встановленому законом порядку, місце проживання (перебування) якого раніше не було відоме, про передання справи за місцем його проживання (перебування);

 

2) під час вирішення питання щодо відкриття провадження або після відкриття провадження у справі з'ясувалося, що справа підсудна іншому суду;

 

3) після задоволення відводів (самовідводів) чи в інших випадках неможливо утворити новий склад суду для розгляду справи;

 

4) якщо однією зі сторін у справі є адміністративний суд, в якому розглядається справа, або суддя цього суду;

 

5) реорганізовано адміністративний суд, який розглядав справу.

 

Якщо в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому адміністративному суду, її розглядає і вирішує той адміністративний суд, який відкрив у ній провадження, з додержанням правил підсудності, якщо інше не встановлено законом.

 

2. Суд передає адміністративну справу на розгляд іншому адміністративному суду, що найбільш територіально наближений до цього суду, у випадках, визначених пунктами 3, 4 частини першої цієї статті.

 

3. У разі реорганізації адміністративного суду справи, що знаходилися у його провадженні, невідкладно передаються до суду, до підсудності якого віднесено розгляд таких справ.

 

4. Підсудність справ, у яких стороною є Верховний Суд України, Вищий адміністративний суд України або суддя одного з цих судів, встановлюється за загальними правилами підсудності.

 

5. Питання про передання адміністративної справи (а до відкриття провадження – позовної заяви разом із доданими до неї матеріалами) суд вирішує ухвалою, крім випадку, встановленого пунктом 5 частини першої цієї статті.

 

Якщо справа не підсудна цьому суду щодо частини вимог, то він передає за підсудністю засвідчені своїм підписом копії позовної заяви і доданих до неї матеріалів, а також ухвали.

 

6. Адміністративну справу, передану з одного адміністративного суду до іншого в порядку, встановленому цією статтею, розглядає адміністративний суд, до якого її передано.

 

7. Якщо адміністративний суд, якому передано заяву або справу, встановить, що справа не належить до його підсудності, то він вмотивованою ухвалою передає її разом з усіма матеріалами до Вищого адміністративного суду України для визначення належної підсудності справи. Вищий адміністративний суд України вирішує це питання відповідно до статей 244-7 – 244-10 цього Кодексу»;

 

 

 

9) у статті 24:

 

у частині першій після слова «бездіяльність» додати слова «Верховної Ради України, Президента України»;

 

частини п’яту і сьому виключити.

 

 

 

10) частину другу статті 31 викласти в такій редакції:

 

«2. Питання про відвід розглядає і вирішує інший суддя цього адміністративного суду, визначений у порядку, встановленому частиною третьою статті 15-1 цього Кодексу.

 

Якщо повторно заявлений відвід має ознаки зловживання правом на відвід з метою затягування провадження, суд, який розглядає справу, має право залишити таку заяву без розгляду»;

 

 

 

11) текст статті 100 викласти в такій редакції:

 

«1. Адміністративний позов, поданий після закінчення строку, установленого законом, залишається без руху, якщо особа не подала заяву про поважність причин пропущення строку.

 

2. У разі надходження заяви про поновлення строку звернення до суду або заяви з обгрунтуванням, що строку звернення не пропущено, суд відкриває провадження у справі і в судовому засіданні з повідомленням осіб, які беруть участь у справі, вирішує питання щодо поновлення пропущеного строку.

 

Якщо строк звернення пропущено без поважних причин, суд за заявою відповідача закриває провадження у справі»;

 

 

 

12) частину четверту статті 105 доповнити абзацом такого змісту:

 

«Позовна заява може містити інші законні вимоги, спрямовані на захист прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин»;

 

 

 

13) у статті 107:

 

пункти 5-6 частини першої викласти в такій редакції:

 

«5) подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності;

 

6) немає підстав для повернення позовної заяви, залишення її без руху або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом»;

 

у частині другій слова «залишення її без розгляду» замінити словами «залишення її без руху, передання позовної заяви до іншого адміністративного суду за підсудністю»;

 

у третьому абзаці частини третьої слова «суд повертає позовну заяву позивачу» замінити словами «суд передає заяву до іншого адміністративного суду за належною підсудністю»;

 

перше речення частини п’ятої викласти в такій редакції:

 

«5. Про залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, передання позовної заяви до іншого адміністративного суду за підсудністю, відкриття провадження у справі чи відмову у відкритті провадження у справі суддя постановляє ухвалу»;

 

частину сьому викласти в такій редакції:

 

«7. У разі непідсудності справи цьому адміністративному суду суд відповідно до статті 22 цього Кодексу передає своєю ухвалою позовну заяву разом із доданими до неї матеріалами. Суд надсилає особі, яка подала позовну заяву, копію такої ухвали»;

 

частину восьму виключити;

 

 

 

14) пункт 6 частини третьої статті 108 виключити;

 

 

 

15) у статті 109:

 

частини третю і четверту доповнити словами «крім випадку передання заяви до суду належної юрисдикції»;

 

частину шосту викласти в такій редакції:

 

«6. У разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд відповідно до статті 17-1 цього Кодексу передає заяву і позовні матеріали до суду належної юрисдикції разом з копією своєї ухвали для вирішення питання щодо відкриття провадження. Суд надсилає особі, яка подала позовну заяву, копію такої ухвали.

 

Якщо суд відмовляє у відкритті провадження щодо частини вимог, то він передає до суду належної юрисдикції засвідчені своїм підписом копії позовної заяви і доданих до неї матеріалів, а також ухвали»;

 

 

 

16) частину шосту статті 128 викласти в такій редакції:

 

«6. Суд може розглянути справу в письмовому провадженні, якщо в судове засідання не прибула без поважних причин або без повідомлення таких причин жодна особа, яка бере участь у справі і належним чином повідомлена про дату, час і місце судового розгляду, та якщо немає потреби заслухати свідка чи експерта та відсутні інші перешкоди, визначені цієї статтею»;

 

 

 

17) пункт 9 частини першої статті 155 виключити;

 

 

 

18) частини другу і третю статті 157 викласти в такій редакції:

 

«2. Якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд відповідно до статті 17-1 цього Кодексу передає її матеріали до суду належної юрисдикції разом з копією своєї ухвали для вирішення питання щодо відкриття провадження.

 

3. Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена, крім випадку передання заяви до суду належної юрисдикції.

 

Повторне звернення з тією ж позовною заявою не допускається»;

 

 

 

19) у частині третій статті 162 слова «позовна заява залишається без розгляду» замінити словами «суд за заявою відповідача закриває провадження в адміністративній справі»;

 

 

 

20) у статті 167:

 

у назві статті слова «видача або направлення» замінити словом «вручення»;

 

частини другу-четверту викласти в такій редакції:

 

«2. Суд одразу після проголошення постанови (або її вступної та резолютивної частин) чи ухвали на вимогу особи, яка бере участь у справі, вручає під розписку відповідну постанову або ухвалу.

 

У разі проголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частин постанови суд надсилає повний текст постанови рекомендованим листом з повідомленням про вручення особам, які беруть участь у справі, протягом двох днів з дня його складання. Суд складає повний текст постанови у строк, установлений частиною третьою статті 160 цього Кодексу.

 

За зверненням осіб, які беруть участь у справі, повне рішення вручається під розписку безпосередньо в суді.

 

3. Особам, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні, копія судового рішення надсилається рекомендованим листом з повідомленням про вручення протягом двох днів з дня його ухвалення чи складення у повному обсязі. За зверненням цих осіб судове рішення вручається під розписку безпосередньо в суді.

 

4. Судове рішення вважається врученим, якщо воно:

 

1) вручене особі безпосередньо в суді під розписку;

 

2) доставлене за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду, або у випадках, визначених цим Кодексом, –адресою електронної пошти чи номером факсу або іншого  технічного засобу зв’язку;

 

3) доставлене за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси;

 

4) повернуте як невручене адресату – у разі відсутності особи за адресою, повідомленою цією особою суду;

 

5) повернуто як не вручене адресату – у разі відсутності особи за адресою чи перебування особи, що зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

 

Якщо копію рішення вручено представникові, то вважається, що її вручено й особі, яку він представляє»;

 

 

 

21) назву і статтю 171-1 викласти в такій редакції:

 

«Стаття 171-1. Особливості провадження у справах щодо оскарження актів індивідуальної дії, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради юстиції, кваліфікаційної комісії суддів, дисциплінарної комісії суддів, що пов’язані з їхніми повноваженнями стосовно суддівського корпусу

 

1. Правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо законності (крім конституційності) постанов Верховної Ради України, указів та розпоряджень Президента України, щодо оскарження їхніх дій чи бездіяльності, а також актів індивідуальної дії, дій чи бездіяльності Вищої ради юстиції, кваліфікаційної комісії суддів, дисциплінарної комісії суддів.

 

За правилами цієї статті суд розглядає справи щодо оскарження зазначених актів, дій чи бездіяльності, якщо вони пов'язані з реалізацією повноважень вказаних органів стосовно суддівського корпусу (зокрема повноваженнями щодо добору, призначення та обрання суддів, притягнення їх до відповідальності, звільнення з посади судді).

 

2. Акти, дії чи бездіяльність Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради юстиції, кваліфікаційної комісії суддів, дисциплінарної комісії суддів може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України впродовж п’ятнадцяти днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

 

3. Адміністративну справу щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради юстиції, кваліфікаційної комісії суддів, дисциплінарної комісії суддів вирішує колегія суддів у складі не менше п’яти суддів. Розподіл таких справ між суддями Вищого адміністративного суду України здійснюється без урахування спеціалізації суддів.

 

4. Вищий адміністративний суд України за наслідками розгляду справи може:

 

1) визнати рішення Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради юстиції, кваліфікаційної комісії суддів, дисциплінарної комісії суддів протиправним повністю або в окремій його частині;

 

2) визнати дії чи бездіяльність Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради юстиції, кваліфікаційної комісії суддів, дисциплінарної комісії суддів протиправними, зобов'язати Верховну Раду України, Президента України, Вищу раду юстиції, кваліфікаційну комісію суддів, дисциплінарну комісію суддів вчинити певні дії;

 

3) застосувати інші наслідки протиправності таких рішень, дій чи бездіяльності, визначені статтею 162 цього Кодексу.

 

5. У разі визнання судом протиправним і скасування акта відповідач невідкладно після набрання постановою суду законної сили зобов'язаний опублікувати її у спосіб, у який було офіційно оприлюднено цей акт.

 

6. Рішення Вищого адміністративного суду України щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради юстиції, кваліфікаційної комісії суддів, дисциплінарної комісії суддів можуть бути переглянуті в апеляційному порядку Верховним Судом України за загальними правилами апеляційного провадження, визначеними цим Кодексом»;

 

 

 

22) у статті 171-2:

 

у частині першій слово «п’яти» замінити словом «двадцяти»;

 

у частині другій після слів «адміністративної відповідальності» доповнити словами «може бути оскаржено лише до суду апеляційної інстанції, рішення якого»;

 

 

 

23) частину другу статті 183-1 викласти в такій редакції:

 

«2. Адміністративні справи про примусове відчуження земельної ділянки, інших об’єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності розглядає та вирішує окружний адміністративний суд за місцем розташування нерухомого майна, щодо якого може бути прийнято рішення про примусове відчуження»;

 

 

 

24) частини другу і третю статті 186 викласти в такій редакції:

 

«2. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня вручення копії постанови.

 

3. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня проголошення ухвали. У разі якщо ухвалу було постановлено в письмовому провадженні або згідно з частиною третьою статті 160 цього Кодексу, або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня вручення копії ухвали»;

 

 

 

25) статтю 202 доповнити частиною такого змісту:

 

«2. Розгляд справи з порушенням правил про адміністративну юрисдикцію або підсудність не може бути підставою для скасування судового рішення, якщо особа, яка брала участь у справі і його оскаржує, не посилалася на ці обставини в суді першої інстанції»;

 

 

 

26) частину другу статті 212 викласти в такій редакції:

 

«2. Касаційну скаргу можна подати протягом одного місяця з дня:

 

1) проголошення постанови або ухвали суду апеляційної інстанції;

 

2) вручення особі постанови або ухвали суду апеляційної інстанції в разі відсутності особи під час проголошення постанови або ухвали;

 

3) вручення особі постанови в разі відкладення складення постанови суду апеляційної інстанції в повному обсязі»;

 

 

 

27) у статті 214:

 

пункт 5 частини п’ятої виключити;

 

частину шосту викласти в такій редакції:

 

«Суддя-доповідач повертає касаційну скаргу, якщо особа, яка подала касаційну скаргу і не обгрунтувала, у чому полягає порушення норм права, після залишення касаційної скарги без руху не виправила цей недолік у встановлений строк. Копія ухвали про повернення касаційної скарги або про відмову у відкритті касаційного провадження разом з доданими до скарги матеріалами направляються особі, яка подавала касаційну скаргу, а касаційна скарга залишається у суді касаційної інстанції»;

 

 

 

28) статтю 229 доповнити частиною такого змісту:

 

«2. Розгляд справи з порушенням правил про адміністративну юрисдикцію або підсудність не може бути підставою для скасування судового рішення, якщо особа, яка брала участь у справі і його оскаржує, не посилалася на ці обставини в судах першої і апеляційної інстанцій»;

 

 

 

29) частину другу статті 236 викласти в такій редакції:

 

«2. Розгляд справи з порушенням правил про адміністративну юрисдикцію або підсудність не може бути підставою для скасування судового рішення, якщо особа, яка брала участь у справі і його оскаржує, не посилалася на ці обставини в судах першої і апеляційної інстанцій»;

 

 

 

30) текст статті 237 викласти в такій редакції:

 

«1. Заяву про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подано виключно з таких підстав:

 

1) неоднакове застосування однієї і тієї ж норми матеріального та (або) процесуального права в подібних правовідносинах судами (судом) касаційної інстанції, а також першої або апеляційної інстанції, рішення яких відповідно до закону є остаточними (крім судових рішень у справах, визначених статтями 172-175 цього Кодексу);

 

2) встановлення міжнародною установою, компетенція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов’язань, якщо для усунення такого порушення необхідно переглянути рішення національних судів»;

 

 

 

31) у статті 239:

 

пункт 3 частини другої викласти в такій редакції:

 

«3) конкретні різні за змістом судові рішення, в яких має місце неоднакове застосування одних і тих же норм права у подібних правовідносинах, якщо заяву подано на підставі, встановленій пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу»;

 

у пункті 4 слово «судової» виключити, а слово «юрисдикція» замінити словом «компетенція»;

 

 

 

32) у статті 239-1:

 

у частині першій:

 

перше речення першого абзацу викласти в такій редакції:

 

«Заява про перегляд судових рішень подається безпосередньо до Верховного Суду України»;

 

пункт 3 викласти в такій редакції:

 

«3) копії різних за змістом судових рішень, у яких має місце неоднакове застосування одних і тих же норм права в подібних правовідносинах, – у разі подання заяви на підставі, встановленій пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу»;

 

у пункті 4 слово «судової» виключити, а слово «юрисдикція» замінити словом «компетенція»;

 

 

 

33) у статті 239-2:

 

назву статті викласти в такій редакції:

 

«Стаття 239-2. Прийняття Верховним Судом України заяви про перегляд судового рішення»;

 

у частинах першій і третій слова «Вищого адміністративного суду України» замінити словами «Верховного Суду України»;

 

у пункті 4 частини четвертої слова «Вищого адміністративного суду України» виключити;

 

у частині шостій слова «судової» виключити, а слово «юрисдикція» замінити словом «компетенція»;

 

доповнити новою частиною такого змісту:

 

«7. Результати проведених дій, зазначених у частинах другій-третій і шостій цієї статті, а також зміст вимог, викладених у заяві, суддя – доповідач представляє колегії суддів Верховного Суду України»;

 

 

 

34) статтю 240 викласти в такій редакції:

 

«Стаття 240. Допуск справи до провадження

 

1. Питання про допуск справи до провадження вирішує колегія у складі трьох суддів Верховного Суду України. Персональний склад колегії суддів визначається в порядку, встановленому частиною третьою статті 15-1 цього Кодексу. До складу колегії входить суддя-доповідач.

 

2. Питання про допуск справи до провадження і витребування матеріалів справи або відмову в такому допуску колегія суддів Верховного Суду України розглядає без виклику осіб, які брали участь у справі, протягом п’ятнадцяти днів з дня надходження заяви. За результатами розгляду суд постановляє обґрунтовану ухвалу, яку не може бути оскаржено.

 

3. У разі відмови в допуску справи до провадження копія ухвали про відмову в допуску разом із копією заяви та доданими до неї документами надсилається особі, яка подала цю заяву»;

 

 

 

35) текст статті 240-1 викласти в такій редакції:

 

«1. Суддя-доповідач протягом трьох днів з дня надходження матеріалів справи постановляє ухвалу про призначення справи до розгляду та надсилає її копії особам, які беруть участь у справі.

 

2. Суддя-доповідач упродовж п'ятнадцяти днів з метою підготовки справи до розгляду Верховним Судом України:

 

1) вирішує питання про зупинення виконання відповідних судових рішень;

 

2) надсилає копії ухвали про допуск заяви про перегляд судового рішення до провадження разом із копіями заяви особам, які беруть участь у справі;

 

3) визначає порядок розгляду справи: або в судовому засіданні з викликом осіб, які беруть участь у справі, або в письмовому провадженні;

 

4) здійснює інші заходи, необхідні для підготовки справи до розгляду.

 

3. За результатами проведення підготовчих дій суддя-доповідач готує доповідь та постановляє ухвалу про закінчення підготовки та призначення справи до розгляду Верховним Судом України»;

 

 

 

36) статтю 241 викласти в такій редакції:

 

«Стаття 241. Розгляд справи Верховним Судом України

 

1. Верховний Суд України розглядає справу на своєму засіданні.

 

Засідання Верховного Суду України є повноважним за умови присутності на ньому не менше двох третин суддів від його складу, визначеного законом.

 

2. Головуючий відкриває судове засідання, оголошує справу, яку суд розглядає, склад суду і роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їхнє право заявити відвід, а також інші права та обов’язки.

 

3. Суддя-доповідач викладає зміст заяви та обставини справи.

 

4. Особа, яка подала заяву про перегляд судових рішень в адміністративній справі, та інші особи, які брали участь у справі, в разі їх прибуття в судове засідання мають право надати пояснення по суті заявлених вимог. У разі якщо такі заяви подали обидві сторони, першим дає пояснення позивач.

 

5. Неприбуття сторін або інших осіб, які належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду справи.

 

6. Верховний Суд України може в разі необхідності досліджувати докази та встановлювати обставини у справі.

 

7. Строк розгляду справи Верховним Судом України не може перевищувати одного місяця з дня допуску справи до провадження. У виняткових випадках з урахуванням особливостей розгляду справи суд ухвалою може подовжити розгляд справи, але не більш як на п’ятнадцять днів»;

 

 

 

37) текст статті 242 викласти в такій редакції:

 

«1. За наслідками розгляду справи Верховний Суд України приймає одну з таких умотивованих постанов:

 

1) про повне або часткове задоволення заяви;

 

2) про відмову в задоволенні заяви.

 

2. Суддя, який не погоджується з постановою, може висловити окрему думку, що додається до постанови.

 

3. Постанова Верховного Суду України є остаточною. Вона може бути предметом перегляду лише на підставі, визначеній пунктом 2 частини першої статті 237 цього Кодексу»;

 

 

 

38) текст статті 243 викласти в такій редакції:

 

«1. Верховний Суд України задовольняє заяву в разі встановлення порушення судами принципів і норм права у розглянутій справі в межах однієї з підстав, визначених статтею 237 цього Кодексу.

 

2. Задовольняючи заяву, Верховний Суд України може:

 

1) скасувати судове рішення суду касаційної інстанції та залишити в силі помилково скасовані судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій;

 

2) змінити судове рішення, що було предметом перегляду;

 

3) скасувати судові рішення у справі та ухвалити нове судове рішення.

 

3. Постанова Верховного Суду України про задоволення заяви має бути вмотивованою»;

 

 

 

39) статтю 244-2 викласти в такій редакції:

 

«Стаття 244-2. Обов’язковість постанов Верховного Суду України

 

1. Постанова Верховного Суду України є обов’язковою для судів загальної юрисдикції та суб’єктів владних повноважень щодо застосування принципів та норм права у відповідних правовідносинах.

 

2. Постанову Верховного Суду України має бути опубліковано на офіційному веб-сайті Верховного Суду України не пізніш як через десять днів з дня її прийняття»;

 

 

 

40) після глави 3 розділу ІV доповнити новою главою такого змісту:

 

 

 

«Глава 3-1 Визначення суду належної компетенції для розгляду справи

 

 

 

§ 1. Визначення належної юрисдикції

 

 

 

Стаття 244-3. Ініціювання розгляду питання про належну юрисдикцію

 

1. Суд може ініціювати перед Верховним Судом України питання про належну юрисдикцію для розгляду справи у випадку, визначеному статтею 17-2 цього Кодексу, шляхом надсилання відповідної ухвали разом із матеріалами до Верховного Суду України.

 

 

 

Стаття 244-4. Підготовка до розгляду питання про належну юрисдикцію

 

1. Ухвала суду разом із матеріалами, що надійшли до Верховного Суду України, реєструються в день надходження та не пізніше наступного дня передаються судді-доповідачу, визначеному автоматизованою системою документообігу суду.

 

2. Суддя-доповідач протягом десяти днів здійснює підготовку до розгляду питання про належну юрисдикцію:

 

1) визначає спірні питання, які повинен вирішити Верховний Суд України;

 

2) з’ясовує наявність попередньої судової практики з цих питань;

 

3) готує пропозиції щодо визначення юрисдикції, а також конкретного суду, якому має бути скеровано справу для розгляду.

 

 

 

Стаття 244-5. Розгляд питання про належну юрисдикцію

 

1. Верховний Суд України розглядає питання про належну юрисдикцію на своєму засіданні без виклику і повідомлення осіб, які беруть участь у справі.

 

2. Засідання Верховного Суду України є повноважним за умови присутності на ньому не менше двох третин суддів від його складу, визначеного законом.

 

3. Строк розгляду питання Верховним Судом України не може перевищувати одного місяця з дня надходження відповідних матеріалів.

 

 

 

Стаття 244-6. Постанова Верховного Суду України про визначення належної юрисдикції

 

1. За результатами розгляду питання про належну юрисдикцію Верховний Суд України приймає постанову, у якій визначає належну юрисдикцію та вид судочинства для розгляду справи і скеровує відповідні матеріали до відповідного суду для прийняття до свого провадження.

 

2. Постанова Верховного Суду України має бути вмотивованою. Висновок Верховного Суду України щодо визначення належної юрисдикції є обов'язковим для судів загальної юрисдикції у цій справі, а також в аналогічних справах.

 

3. Постанову Верховного Суду України має бути опубліковано на офіційному веб-сайті Верховного Суду України не пізніш як через десять днів з дня її прийняття.

 

 

 

§ 2. Визначення належної підсудності справи

 

 

 

Стаття 244-7. Ініціювання розгляду питання про належну підсудність справи

 

1. Суд може ініціювати питання про належну підсудність справи перед Вищим адміністративним судом України у випадку, визначеному частиною шостою статті 22 цього Кодексу, шляхом надсилання відповідної ухвали разом із матеріалами до Вищого адміністративного суду України.

 

 

 

Стаття 244-8. Підготовка до розгляду питання про належну підсудність справи

 

1. Ухвала суду разом із матеріалами, що надійшли до Вищого адміністративного суду України, реєструються в день надходження та не пізніше наступного дня передаються судді-доповідачу, визначеному автоматизованою системою документообігу суду.

 

2. Суддя-доповідач протягом десяти днів здійснює підготовку до розгляду питання про належну підсудність справи:

 

1) визначає спірні питання, які повинен вирішити Вищий адміністративний суд України;

 

2) з’ясовує наявність попередньої судової практики з цих питань;

 

3) готує пропозиції щодо визначення підсудності справи, а також конкретного суду, якому має бути скеровано справу для розгляду.

 

 

 

Стаття 244-9. Розгляд питання про належну підсудність справи

 

1. Вищий адміністративний суд України розглядає питання про належну підсудність справи у складі колегії з п’яти суддів на своєму засіданні без виклику та повідомлення осіб, які беруть участь у справі.

 

2. Строк розгляду Вищим адміністративним судом України не може перевищувати двадцяти днів з дня надходження матеріалів.

 

 

 

Стаття 244-10. Постанова Вищого адміністративного суду України про належну підсудність справи

 

1. За результатами розгляду питання про належну підсудність справи Вищий адміністративний суд України приймає постанову, у якій визначає належну підсудність справи і скеровує відповідні матеріали справи до суду для прийняття до свого провадження.

 

2. Постанова Вищого адміністративного суду України має бути вмотивованою. Висновок Вищого адміністративного суду України щодо визначення належної підсудності справи є обов'язковим для адміністративних судів у цій справі, а також в аналогічних справах.

 

3. Постанову Вищого адміністративного суду України має бути опубліковано на офіційному веб-сайті цього суду не пізніш як через десять днів з дня її прийняття»;

 

 

 

41) частину першу статті 267 викласти в такій редакції:

 

«1. Суд, що ухвалив судове рішення в адміністративній справі, зобов’язує суб’єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, яке вимагає від нього вчинення певних дій»;

 

 

 

5. У Бюджетному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2010, № 50-51, ст.572):

 

 

 

1) статтю 34 доповнити частиною такого змісту:

 

«3. Інструкції щодо підготовки бюджетних запитів Конституційним Судом України, апаратами судів загальної юрисдикції, Державною судовою адміністрацією України не можуть запроваджувати фінансові обмеження, визначені в частині другій цієї статті»;

 

 

 

2) у статті 36 після частини першої доповнити частиною такого змісту:

 

«1-1. Якщо Міністерство фінансів України вважає, що бюджетні запити Конституційного Суду України, апарату суду загальної юрисдикції, Державної судової адміністрації України не обґрунтовані чи не можуть бути задоволені, воно включає їх до пропозиції проекту Державного бюджету України на відповідний рік і разом із проектом закону про Державний бюджет України подає на розгляд Кабінету Міністрів України аргументовані висновки із зазначенням причин, що перешкоджають задоволенню цих запитів, та пропозиції щодо шляхів усунення розбіжностей»;

 

 

 

3) статтю 38 доповнити частиною такого змісту:

 

«2. Якщо Кабінет Міністрів України вважає, що бюджетні запити Конституційного Суду України, апарату суду загальної юрисдикції, Державної судової адміністрації України не обґрунтовані чи не можуть бути задоволені, він також подає до Верховної Ради України відповідний висновок із зазначенням причин, що перешкоджають задоволенню цих запитів, та пропозиції щодо шляхів усунення розбіжностей»;

 

 

 

4) пункт 4-1 Розділу VI виключити.

 

 

 

6. У Кримінальному процесуальному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2013, № 9-10, № 11-12, № 13, ст.88):

 

1) у частині першій статті 3:

 

у першому реченні пункту 18 слова «та у випадку, передбаченому статтею 247 цього Кодексу, - голова чи за його визначенням інший суддя Апеляційного суду Автономної Республіки Крим, апеляційного суду області, міст Києва та Севастополя» виключити;

 

у пункті 21 слова «Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ» замінити словами «Вищий суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ»;

 

пункти 22 і 23 викласти в такій редакції:

 

«22) суд першої інстанції – місцевий загальний суд, окружний суд з розгляду цивільних і кримінальних справ, який має право ухвалити вирок або постановити ухвалу про закриття кримінального провадження;

 

23) суддя - суддя Верховного Суду України, Вищого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Апеляційного суду Автономної Республіки Крим, апеляційного суду області, міста Києва чи Севастополя, місцевого загального суду, окружного суду з розгляду цивільних і кримінальних справ, який відповідно до Конституції України на професійній основі уповноважений здійснювати правосуддя, а також присяжний»;

 

 

 

2) частину шосту статті 27 викласти в такій редакції:

 

«6. Кожен, хто присутній в залі судового засідання, може вести стенограму, робити нотатки, використовувати портативні аудіозаписуючі пристрої, проводити в залі судового засідання фото- і кінозйомку, відеозапис, а також транслювати судове засідання. Суд своєю вмотивованою ухвалою може обмежити використання технічних засобів для фото- і кінозйомки, відеозапису, а також транслювання судового засідання за клопотанням учасників судового провадження або якщо технічні засоби заважають судовому розгляду. Таке обмеження застосовується настільки, наскільки це потрібно для досягнення мети такого обмеження, але не може полягати у повній забороні використання відповідних технічних засобів»;

 

 

 

3) у статті 33:

 

частину першу викласти в такій редакції:

 

«1. Кримінальне провадження у першій інстанції здійснюють місцеві загальні суди, крім випадків, передбачених абзацом другим цієї частини.

 

Кримінальне провадження у першій інстанції здійснюють окружні суди з розгляду цивільних і кримінальних справ щодо:

 

1) злочинів, передбачених частинами другою, третьою, дев’ятою статті 31 цього Кодексу;

 

2) злочинів у сфері господарської діяльності, передбачених статтями 199 – 233 Кримінального кодексу України;

 

3) злочинів, судовий розгляд у яких здійснює суд присяжних.

 

Кримінальне провадження щодо кількох злочинів здійснюється окружним судом з розгляду цивільних і кримінальних справ, якщо хоча б один із них є злочином, передбаченим пунктом 1 чи 2 цієї частини»;

 

у частині третій слово «спеціалізований» виключити;

 

 

 

4) статтю 34 викласти в такій редакції:

 

«Стаття 34. Передання кримінального провадження з одного суду до іншого

 

1. Кримінальне провадження передається на розгляд іншого суду, якщо:

 

1) до початку судового розгляду виявилося, що кримінальне провадження надійшло до суду з порушенням правил територіальної підсудності;

 

2) кримінальне провадження надійшло до суду з порушенням правил статті 33 цього Кодексу;

 

3) після задоволення відводів (самовідводів) чи в інших випадках неможливо утворити новий склад суду для судового розгляду;

 

4) обвинувачений чи потерпілий працює або працював у суді, до підсудності якого належить здійснення кримінального провадження;

 

5) реорганізовано суд, який здійснює судове провадження.

 

До початку судового розгляду у виняткових випадках кримінальне провадження може бути передано на розгляд іншого суду за місцем проживання обвинуваченого, більшості потерпілих або свідків з метою забезпечення оперативності та ефективності кримінального провадження.

 

Якщо в процесі кримінального провадження воно стало підсудним іншому суду, його здійснює той суд, який почав у ній провадження, з додержанням правил підсудності, якщо інше не встановлено законом.

 

2. Суд передає кримінальне провадження на розгляд іншому відповідному суду, що найбільш територіально наближений до цього суду, у випадках, передбачених пунктами 3 і 4 частини першої цієї статті.

 

У разі реорганізації суду кримінальні провадження невідкладно передаються до суду, до підсудності якого віднесено здійснення такого провадження, якщо інше не встановлено законом.

 

3. Питання про передання кримінального провадження з одного суду до іншого суд вирішує ухвалою, крім випадку, передбаченого пунктом 5 частини першої цієї статті.

 

4. Кримінальне провадження, передане з одного суду до іншого в порядку, встановленому цією статтею, здійснює суд, до якого його передано.

 

5. Якщо суд, якому передано кримінальне провадження, встановить, що воно не належить до його підсудності, то він вмотивованою ухвалою передає його до Вищого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ для визначення належної підсудності справи. Вищий суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ вирішує це питання відповідно до статей 458-5 – 458-8 цього Кодексу»;

 

 

 

5) після статті 34 доповнити новими статтями такого змісту:

 

 

 

«Стаття 34-1. Передання матеріалів провадження до суду іншої юрисдикції

 

1. Якщо матеріали провадження належить розглядати за правилами іншого судочинства, суд передає матеріали провадження за встановленою юрисдикцією не пізніше п’яти днів з дня надходження їх надходження.

 

2. Якщо матеріали провадження належить розглядати за правилами іншого судочинства лише в частині вимог, суд передає за належною юрисдикцією засвідчені своїм підписом копії матеріалів, а також ухвали.

 

 

 

Стаття 34-2. Передання справи для визначення належної юрисдикції

 

1. Якщо суд, якому передано матеріали провадження із суду іншої юрисдикції, встановить, що справу не належить розглядати за правилами цього Кодексу, то він вмотивованою ухвалою передає її разом із усіма матеріалами до Верховного Суду України для визначення належної юрисдикції. Верховний Суд України вирішує це питання відповідно до статей 458-1 – 458-4 цього Кодексу»;

 

 

 

6) текст статті 247 викласти в такій редакції:

 

«1. Розгляд клопотань, віднесений згідно з положеннями цієї глави до повноважень слідчого судді, здійснює суддя окружного суду з розгляду цивільних і кримінальних справ, у межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування»;

 

 

 

7) частину другу статті 383 викласти в такій редакції:

 

«2. Суд присяжних утворюється при окружному суд з розгляду цивільних і кримінальних справ»;

 

 

 

8) пункти 1 і 2 частини першої статті 245 викласти в такій редакції:

 

«1) неоднакове застосування однієї і тієї ж норми матеріального та (або) процесуального права в подібних правовідносинах судами (судом) касаційної інстанції, а також першої або апеляційної інстанції, рішення яких відповідно до закону є остаточними;

 

2) встановлення міжнародною установою, компетенція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов’язань, якщо для усунення такого порушення необхідно переглянути рішення національних судів»;

 

 

 

9) у частині другій статті 446 слово «судової» виключити, а слово «юрисдикція» замінити словом «компетенція»;

 

 

 

10) у частині другій статті 447 слово «судової» виключити, а слово «юрисдикція» замінити словом «компетенція»;

 

 

 

11) у пункті 4 частини другої статті 448 слово «судової» виключити, а слово «юрисдикція» замінити словом «компетенція»;

 

 

 

12) у частині першій у статті 449:

 

перше речення першого абзацу викласти в такій редакції:

 

«1. Заява про перегляд судового рішення подається безпосередньо до Верховного Суду України»;

 

пункт 4 викласти в такій редакції:

 

«3) копії різних за змістом судових рішень, в яких має місце неоднакове застосування одних і тих самих норм права, якщо заява про перегляд судових рішень подається з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 445 цього Кодексу»;

 

у пункті 4 слово «судової» виключити, а слово «юрисдикція» замінити словом «компетенція»;

 

 

 

13) у статті 450:

 

назву викласти в такій редакції:

 

«Стаття 450. Прийняття Верховним Судом України заяви про перегляд судового рішення»;

 

у частинах першій і третій слова «Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ» замінити словами «Верховного Суду України»;

 

у пункті 4 частини четвертої слова «Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ» виключити;

 

доповнити статтю новими частинами такого змісту:

 

«6. За відсутності підстав для повернення заяви, в якій міститься клопотання особи про витребування копії рішення міжнародної установи, компетенція якої визнана Україною, суддя-доповідач невідкладно постановляє ухвалу про витребування такої копії рішення разом з її автентичним перекладом в органу, відповідального за координацію виконання рішень міжнародної установи.

 

7. Результати проведених дій, зазначених у частинах другій-третій і шостій цієї статті, а також зміст вимог, викладених у заяві, суддя – доповідач представляє колегії суддів Верховного Суду України»;

 

 

 

14) статтю 451 викласти в такій редакції:

 

«Стаття 451. Допуск справи до провадження

 

1. Питання про допуск справи до провадження вирішує колегія у складі трьох суддів Верховного Суду України. Персональний склад колегії суддів визначається в порядку, встановленому частиною третьою статті 35 цього Кодексу. До складу колегії входить суддя-доповідач.

 

2. Питання про допуск справи до провадження і витребування матеріалів справи або відмову в такому допуску колегія суддів Верховного Суду України розглядає без виклику учасників судового провадження протягом п’ятнадцяти днів з дня надходження заяви. За результатами розгляду суд постановляє обґрунтовану ухвалу, яку не може бути оскаржено.

 

3. У разі відмови в допуску справи до провадження копія ухвали про відмову в допуску разом із копією заяви та доданими до неї документами надсилається особі, яка подала цю заяву»;

 

 

 

15) частини першу і другу статті 452 викласти в такій редакції:

 

«1. Суддя-доповідач протягом трьох днів з дня надходження матеріалів справи постановляє ухвалу про призначення справи до розгляду та надсилає її копії особам, які беруть участь у справі.

 

2. Суддя-доповідач упродовж п'ятнадцяти днів з метою підготовки справи до розгляду Верховним Судом України:

 

1) надсилає копії ухвали про допуск заяви про перегляд судового рішення до провадження разом із копіями заяви учасникам судового провадження;

 

2) визначає порядок розгляду справи (у відкритому або закритому судовому засіданні у випадках, установлених цим Кодексом);

 

3) має право визначати органи державної влади, представники яких можуть надати в суді пояснення, корисні для вирішення справи, та дає розпорядження про їх виклик до суду;

 

4) здійснює інші заходи, необхідні для підготовки справи до розгляду»;

 

 

 

16) текст статті 453 викласти в такій редакції:

 

 

 

«1. Верховний Суд України розглядає справу на своєму засіданні.

 

Засідання Верховного Суду України є повноважним за умови присутності на ньому не менше двох третин суддів від його складу, визначеного законом.

 

2. Головуючий відкриває судове засідання, оголошує справу, яку суд розглядає, склад суду і роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їхнє право заявити відвід, а також інші права та обов’язки.

 

3. Суддя-доповідач викладає зміст заяви та обставини справи.

 

4. Особа, яка подала заяву про перегляд судових рішень в адміністративній справі, та інші особи, які брали участь у справі, в разі їх прибуття в судове засідання мають право надати пояснення по суті заявлених вимог. У разі якщо такі заяви подали обидві сторони, першим дає пояснення позивач.

 

5. Неприбуття сторін або інших осіб, які належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду справи.

 

6. Верховний Суд України може в разі необхідності досліджувати докази та встановлювати обставини у справі.

 

7. Строк розгляду справи Верховним Судом України не може перевищувати двох місяців з дня допуску справи до провадження. У виняткових випадках з урахуванням особливостей розгляду справи суд ухвалою може подовжити розгляд справи, але не більш як на п’ятнадцять днів»;

 

 

 

17) у статті 455:

 

частину другу викласти в такій редакції:

 

«2. Якщо Верховний Суд України встановить, що судове рішення у справі, яка переглядається з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 445 цього Кодексу, є незаконним, він скасовує його повністю чи частково, змінює його або ухвалює нове судове рішення. У мотивувальній частині ухвали має міститися обґрунтування помилковості висновків суду касаційної інстанції з цього питання. У резолютивній частині нового судового рішення має міститися висновок про те, як саме має застосовуватися відповідна норма права».

 

у частині третій слова «або направити справу на новий розгляд до суду, який виніс оскаржуване рішення» виключити;

 

 

 

18) частину другу статті 456 викласти в такій редакції:

 

«2. Ухвала про відмову в задоволенні заяви повинна бути вмотивованою. У мотивувальній частині ухвали про відмову в задоволенні заяви у зв’язку з правильним застосуванням судом касаційної інстанції норми права має міститися обґрунтування з цього питання, а в резолютивній частині - висновок про те, як саме має застосовуватися відповідна норма права»;

 

 

 

19) текст статті 458 викласти в такій редакції:

 

«1. Ухвала Верховного Суду України є обов’язковою для судів загальної юрисдикції та суб’єктів владних повноважень щодо застосування принципів та норм права у відповідних правовідносинах.

 

2. Ухвалу Верховного Суду України має бути опубліковано на офіційному веб-сайті Верховного Суду України не пізніш як через десять днів з дня її постановлення»;

 

 

 

20) після глави 33 доповнити новою главою такого змісту:

 

 

 

«Глава 33-1. Визначення суду належної компетенції для розгляду справи

 

 

 

§ 1. Визначення належної юрисдикції

 

 

 

Стаття 458-1. Ініціювання розгляду питання про належну юрисдикцію

 

1. Суд може ініціювати перед Верховним Судом України питання про належну юрисдикцію для розгляду справи у випадку, визначеному цим Кодексом, шляхом надсилання відповідної ухвали разом із матеріалами до Верховного Суду України.

 

 

 

Стаття 458-2. Підготовка до розгляду питання про належну юрисдикцію

 

Ухвала суду разом із матеріалами, що надійшли до Верховного Суду України, реєструються в день надходження та не пізніше наступного дня передаються судді-доповідачу, визначеному автоматизованою системою документообігу суду.

 

Суддя-доповідач протягом десяти днів здійснює підготовку до розгляду питання про належну юрисдикцію:

 

1) визначає спірні питання, які повинен вирішити Верховний Суд України;

 

2) з’ясовує наявність попередньої судової практики з цих питань;

 

3) готує пропозиції щодо визначення юрисдикції, а також конкретного суду, якому має бути скеровано справу для розгляду.

 

 

 

Стаття 458-3. Розгляд питання про належну юрисдикцію

 

Верховний Суд України розглядає питання про належну юрисдикцію на своєму засіданні без виклику і повідомлення осіб, які беруть участь у справі.

 

Засідання Верховного Суду України є повноважним за умови присутності на ньому не менше двох третин суддів від його складу, визначеного законом.

 

Засідання Верховного Суду України веде Голова Верховного Суду України, а в разі його відсутності – суддя Верховного Суду України, який виконує обов'язки Голови.

 

Строк розгляду питання Верховним Судом України не може перевищувати двох місяців з дня надходження відповідних матеріалів.

 

 

 

Стаття 458-4. Постанова Верховного Суду України про визначення належної юрисдикції

 

За результатами розгляду питання про належну юрисдикцію Верховний Суд України приймає постанову, в якій визначає належну юрисдикцію та вид судочинства для розгляду справи і скеровує відповідні матеріали до відповідного суду для прийняття до свого провадження.

 

Постанова Верховного Суду України має бути вмотивованою. Висновок Верховного Суду України щодо визначення належної юрисдикції є обов’язковим для судів загальної юрисдикції у цій справі, а також в аналогічних справах.

 

Постанову Верховного Суду України має бути опубліковано на офіційному веб-сайті Верховного Суду України не пізніш як через десять днів з дня її прийняття.

 

 

 

§ 2. Визначення належної підсудності справ

 

 

 

Стаття 458-5. Ініціювання розгляду питання про належну підсудність справи

 

Суд може ініціювати питання про належну підсудність справи перед Вищим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ у випадку, визначеному цим Кодексом, шляхом надсилання відповідної ухвали разом із матеріалами до Вищого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

 

 

 

Стаття 458-6. Підготовка до розгляду питання про належну підсудність справи

 

Ухвала суду разом із матеріалами, що надійшли до Вищого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, реєструються у день надходження та не пізніше наступного дня передаються судді-доповідачу, визначеному автоматизованою системою документообігу суду.

 

Суддя-доповідач протягом десяти днів здійснює підготовку до розгляду питання про належну підсудність справи:

 

1) визначає спірні питання, які повинен вирішити Вищий суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ;

 

2) з’ясовує наявність попередньої судової практики з цих питань;

 

3) готує пропозиції щодо визначення підсудності справи, а також конкретного суду, якому має бути скеровано справу для розгляду.

 

 

 

Стаття 458-7. Розгляд питання про належну підсудність справи

 

Вищий суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ вирішує питання про належну підсудність справи у складі колегії з п'яти суддів на своєму засіданні без виклику і повідомлення осіб, які беруть участь у справі.

 

Строк розгляду питання Вищим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ не може перевищувати двадцяти днів з дня надходження відповідних матеріалів.

 

 

 

Стаття 458-8. Постанова Вищого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ про належну підсудність справи

 

За результатами розгляду питання про належну підсудність справи Вищий суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ приймає постанову, у якій визначає належну підсудність справи і скеровує відповідні матеріали справи до суду для прийняття до свого провадження.

 

Постанова Вищого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ має бути вмотивованою. Висновок Вищого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ щодо визначення належної підсудності справи є обов'язковим для судів у цій справі, а також в аналогічних справах.

 

Постанову Вищого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ має бути опубліковано на офіційному веб-сайті цього суду не пізніш як через десять днів з дня її прийняття».

 

 

 

7. У Законі України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (Відомості Верховної Ради України, 1992, № 31, ст.440)

 

 

 

1) у тексті Закону слова «порушення провадження», «порушенні провадження», «порушення справи» замінити відповідно словами «відкриття провадження», «відкритті провадження», «відкриття провадження у справі»;

 

 

 

2) у статтях 1, 6, 16, 28, 38, 58, 69. 94, 95, 114 слова «Вищий господарський суд України» у будь-яких відмінках замінити словами «Вищий суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ»;

 

 

 

3) у частині першій статті 1 після абзацу четвертого доповнити новим абзацом такого змісту:

 

«господарський суд – окружний суд з розгляду цивільних і кримінальних справ, апеляційний суд Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя, Вищий суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Верховний Суд України, які уповноважені розглядати справи про банкрутство відповідно до цього Закону і Господарського процесуального кодексу України»;

 

 

 

4) у статті 8:

 

 

 

у частині другій слова «місцевого господарського суду» замінити словами «окружного суду з розгляду цивільних і кримінальних справ»;

 

 

 

у частині третій слово «господарського» виключити;

 

 

 

5) у статті 16:

 

 

 

у частині третій слова «справа порушується» замінити словами «провадження у справі відкривається»;

 

 

 

у частині четвертій слово «порушено» замінити словом «відкрито»;

 

 

 

6) у частині першій статті 17 слова «порушена справа» замінити словами «відкрито провадження у справі»;

 

 

 

7) у частині одинадцятій статті 94 слово «порушено» замінити словом «відкрито»;

 

 

 

8) у частині четвертій статті 95 слова «справу про банкрутство порушено» замінити словами «провадження у справі про банкрутство відкрито»;

 

 

 

8. У Законі України «Про Вищу раду юстиції» (Відомості Верховної Ради України, 1998, № 25, ст.146):

 

 

 

1) частину другу статті 3 виключити;

 

 

 

2) статтю 5 доповнити частинами такого змісту:

 

«Члени Вищої ради юстиції здійснюють свої повноваження на постійній основі. На час виконання цих повноважень члени Вищої ради юстиції відряджаються до Вищої ради юстиції із збереженням за ними посад, які вони обіймали.

 

Вимоги частини четвертої цієї статті не поширюються на членів Вищої ради юстиції, які входять до її складу за посадою»;

 

 

 

3) у статті 8:

 

частину першу доповнити словами «або суддями у відставці»;

 

частину другу викласти в такій редакції:

 

«Пропозиції щодо кандидатур на посаду члена Вищої ради юстиції вносяться депутатськими групами і фракціями. Члени Вищої ради юстиції з числа суддів або суддів у відставці призначаються за пропозицією з’їзду суддів України»;

 

 

 

4) статтю 9 доповнити словами «або суддями у відставці. Такі члени призначаються за пропозицією з’їзду суддів України»;

 

 

 

5) частину першу статті 11 доповнити словами «або суддів у відставці за пропозицією з’їзду суддів України»;

 

 

 

6) текст статті 12 викласти в такій редакції:

 

«З'їзд представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ призначає трьох членів Вищої ради юстиції, один з яких призначається з числа суддів або суддів у відставці за пропозицією з’їзду суддів України.

 

Висування кандидатів і призначення членів Вищої ради юстиції з'їздом представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ здійснюється у порядку, передбаченому частинами першою - третьою статті 10 цього Закону,крім вимог до кандидатів на посаду члена Вищої ради юстиції, встановлених частиною першою цієї статті.

 

Дату і місце проведення з’їзду представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політику у сфері освіти, та повідомляє про це відповідні заклади та установи, які уповноважені обрати делегатів на з’їзд.

 

Делегатів на з’їзд представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ обирають загальні збори (конференції) науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів, які належать до сфери управління органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері освіти, та які здійснюють підготовку магістрів права, а також загальні збори наукових працівників юридичних наукових установ.

 

Загальні збори (конференція) кожної наукової установи та кожного вищого навчального закладу, що має статус національного, обирають на з’їзд по три делегати, навчального закладу без такого статусу – по одному делегату»;

 

 

 

7) частину першу статті 13 доповнити словами «або суддів у відставці за пропозицією з’їзду суддів України»;

 

 

 

8) у статті 19:

 

частину першу викласти в такій редакції:

 

«У Вищій раді юстиції діють:

 

1) секція з питань підготовки подань стосовно першого призначення на посаду судді та звільнення суддів з посади;

 

2) дисциплінарна секція для здійснення дисциплінарного провадження, розгляду скарг на рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності та прийняття рішення про порушення суддями і прокурорами вимог щодо несумісності»;

 

частину третю виключити;

 

 

 

9) у статті 27:

 

пункти 6-1 і 6-2 частини першої виключити;

 

у частині третій слова «виключно до Вищого адміністративного суду України» виключити;

 

 

 

10) текст статті 29 викласти в такій редакції:

 

«Вища рада юстиції за рекомендацією кваліфікаційної комісії суддів вносить подання Президенту України про призначення громадянина України на посаду судді вперше.

 

Вища рада юстиції розглядає питання щодо внесення подання про призначення кандидата на посаду судді після доповіді члена Вищої ради юстиції, який діє за дорученням відповідної секції, де попередньо вивчаються матеріали щодо кандидата на посаду судді.

 

Вища рада юстиції приймає рішення щодо внесення подання про призначення кандидата на посаду судді на своєму засіданні відкритим голосуванням. Рішення щодо внесення подання Президентові України про призначення суддею є прийнятим, якщо за нього проголосувало більше половини від конституційного складу Вищої ради юстиції.

 

До подання Вищої ради юстиції мають бути додані рішення кваліфікаційної комісії суддів про рекомендування кандидата на посаду судді та матеріали його справи»;

 

 

 

11) статтю 29-2 виключити;

 

 

 

12) текст статті 30 викласти в такій редакції:

 

«До Вищої ради юстиції з пропозицією про прийняття подання про звільнення судді з посади можуть звертатися:

 

1) кваліфікаційна комісія суддів;

 

2) дисциплінарна комісія суддів;

 

3) член Вищої ради юстиції за результатами перевірки відомостей про наявність підстав для звільнення судді з посади, проведення якої було йому доручено відповідно до цього Закону;

 

4) інші суб’єкти у випадках, визначених законом»;

 

 

 

13) статтю 32 викласти в такій редакції:

 

«Питання про звільнення судді з підстав, передбачених пунктами 4, 6 частини п'ятої статті 126 Конституції України (порушення суддею вимог щодо несумісності, набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього), Вища рада юстиції розглядає після надання дисциплінарною комісією суддів, іншого суб’єкта у випадках, визначених законом, відповідного висновку або за власною ініціативою.

 

Вища рада юстиції приймає рішення про внесення подання про звільнення судді з посади у зв'язку з порушенням ним присяги на підставі висновку дисциплінарної комісії суддів або Вищої ради юстиції про порушення суддею присяги, яке унеможливлює подальше перебування особи на посаді професійного судді, прийнятого за результатами дисциплінарного провадження»;

 

 

 

14) у частині першій статті 34:

 

пункт 4 викласти в такій редакції:

 

«4) кваліфікаційна комісія суддів»;

 

доповнити пунктом такого змісту:

 

«5) дисциплінарна комісія суддів»;

 

 

 

15) статтю 37 викласти в такій редакції:

 

«Стаття 37. Порядок притягнення суддів Верховного Суду України та суддів вищих спеціалізованих судів до дисциплінарної відповідальності

 

Підстави притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів Верховного Суду України та суддів вищих спеціалізованих судів, порядок здійснення дисциплінарного провадження щодо них, види дисциплінарних стягнень та порядок їх погашення визначаються Законом України «Про судоустрій і статус суддів»;

 

 

 

16) статті 38-44 виключити.

 

 

 

9. У Законі України «Про Регламент Верховної Ради України» (Відомості Верховної Ради України, 2010, № 14-15, № 16-17, ст.133):

 

1) статтю 214 викласти в такій редакції:

 

«1. Відповідно до пункту 27 частини першої статті 85, статті 128 Конституції України, Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховна Рада обирає:

 

1) професійного суддю безстроково, строк повноважень якого на посаді судді закінчився;

 

2) суддею безстроково особу, яка раніше уже обіймала посаду судді не менше п’яти років, але на час розгляду питання про обрання не займає посаду судді.

 

2. Подання про обрання суддів безстроково вноситься до Верховної Ради кваліфікаційною комісією суддів.

 

3. Разом з поданням подаються документи, визначені статтями 74, 77 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

 

4. Питання про обрання кандидата на посаду судді безстроково розглядається на пленарному засіданні Верховної Ради без висновку комітетів Верховної Ради та будь-яких перевірок.

 

5. Рішення про обрання кандидата на посаду судді безстроково приймається відкритим поіменним голосуванням більшістю голосів народних депутатів від конституційного складу Верховної Ради і оформляється постановою Верховної Ради. Голосування щодо обрання кандидатів на посаду судді безстроково може проводитись як по кожній кандидатурі на посаду окремо, так і за списком кандидатів на посади»;

 

 

 

2) статті 214-1 – 214-3, 215 виключити.

 

 

 

10. У Законі України «Про доступ до судових рішень» (Відомості Верховної Ради України, 2006, N 15, ст. 128):

 

 

 

1) частину третю статті 3 викласти в такій редакції:

 

«3. Суд загальної юрисдикції вносить до Реєстру усі судові рішення, викладені у письмовій формі, не пізніше наступного дня після їх ухвалення або виготовлення повного тексту»;

 

 

 

2) частину другу статті 4 доповнити абзацом такого змісту:

 

«Загальний доступ до ухвал про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи, про відмову у задоволенні клопотання про обшук житла чи іншого володіння особи, про дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової) дії, про відмову у задоволенні клопотання про проведення негласної слідчої (розшукової) дії забезпечується через один рік після внесення таких ухвал до Реєстру»;

 

 

 

11. У Законі України «Про судовий збір» (Відомості Верховної Ради України, 2012, № 14, ст.87):

 

 

 

1) у статті 4:

 

підпункти 1-3 пункту 3 частини другої викласти в такій редакції:

 

 

«1) адміністративного позову:      

 

 

майнового характеру          

для фізичної особи, неприбуткових підприємства, установи або організації – 1 відсоток розміру майнових вимог, але не менше 0,06 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 2 розмірів мінімальної заробітної плати, для інших суб’єктів - 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 10 розмірів мінімальної заробітної плати

 

немайнового характеру      

для фізичної особи, неприбуткових підприємства, установи або організації – 0,06 розміру мінімальної заробітної плати, для інших суб’єктів - 1,5 розміру мінімальної заробітної плати

 

2) апеляційної скарги на постанову суду, заяви про приєднання до апеляційної скарги на постанову суду   

50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми

 

3) касаційної скарги на постанову суду, заяви про приєднання до касаційної скарги на постанову суду   

70 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 70 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми»;

 

 

 

 

 

 

частину третю виключити.

 

 

 

12. У Законі України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» (Відомості Верховної Ради України, 2003, № 31-32, ст. 263 із наступними змінами) такі зміни:

 

1) частину першу статті 1 доповнити новим абзацом такого змісту:

 

«офіційна електронна адреса – адреса електронної пошти, що складається з ідентифікатора, позначки "@" та доменного імені. При цьому ідентифікатором для юридичних осіб є ідентифікаційний код юридичної особи, філії, представництва, для фізичних осіб-підприємців – реєстраційним номером облікової картки платників податків. Доменним іменем є ім'я у домені mail.gov.ua. Офіційна електронна адреса юридичної особи чи фізичної особи-підприємця, яка міститься в Єдиному державному реєстрі прирівнюється до адреси їх місцезнаходження чи місця проживання і може використовуватися суб’єктами електронного документообігу для здійснення офіційного листування між ними, відповідно до Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», без необхідності застосування електронного цифрового підпису. Положення про офіційну електронну адресу затверджує Міністерство юстиції України».

 

 

 

2) у статті 17:

 

 

 

частину другу доповнити абзацом такого змісту:

 

«офіційна електронна адреса юридичної особи»;

 

 

 

частину третю доповнити абзацом такого змісту:

 

«офіційна електронна адреса юридичної особи»;

 

 

 

частину четверту доповнити абзацом такого змісту:

 

«офіційна електронна адреса»;

 

 

 

3) частину другу статті 28 доповнити абзацом такого змісту:

 

«офіційна електронна адреса філії, представництва».

 

 

 

 

 

ІІІ. Прикінцеві та перехідні положення

 

 

 

1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування, крім:

 

статті 31 цього Закону щодо здійснення повноважень Вищим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ, які вводяться в дію з 1 січня 2015 року;

 

статей 52, 63, 88, 112, 113, 124, 129, 133 цього Закону щодо здійснення повноважень кваліфікаційною комісією суддів, порядку призначення, обрання і переведення суддів, які вводяться в дію після початку діяльності кваліфікаційної комісії суддів, сформованої у порядку, встановленому цим Законом;

 

статей 47, 52, 93 – 100, 106 – 110, 116, 124, 129, 133, 145 цього Закону щодо здійснення повноважень дисциплінарною комісією суддів, які вводяться в дію після початку діяльності дисциплінарної комісії суддів, сформованої у порядку, встановленому цим Законом;

 

статей 47, 52, 93 – 100, 106 – 110, 116, 124, 129, 133, 145 цього Закону щодо здійснення повноважень комісією з попереднього вивчення скарг (заяв) про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, які вводяться в дію після початку діяльності комісії з попереднього вивчення скарг (заяв) про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, сформованої у порядку, встановленому цим Законом;

 

положень статті 53 цього Закону щодо перевірки доброчесності суддів, а також положень статей 56, 75, 76, 79 цього Закону щодо моніторингу способу життя судді, які набирають чинності одночасно з введенням в дію законів, які визначають порядок здійснення перевірки доброчесності та моніторингу способу життя відповідних посадових осіб;

 

статей 135 та 136 цього Закону щодо суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення, які вводяться в дію з 1 січня 2015 року. Суддівська винагорода, нарахована судді відповідно до цього Закону з 1 січня 2015 року за повний відпрацьований місяць, не може бути меншою, ніж його середній дохід за попередні 12 місяців. До 1 січня 2015 року суддівська винагорода та допомога на оздоровлення виплачується відповідно до статей 129, 130 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції, яка діяла до набрання чинності цим Законом;

 

статей 143 та 144 цього Закону щодо одноразової виплати у зв’язку з виходом судді у відставку, пенсійного забезпечення і довічного грошового утримання суддів у відставці, які вводяться в дію з 1 січня 2015 року. До 1 січня 2015 року пенсійне забезпечення і довічне грошове утримання суддів у відставці регулюється статтею 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції, яка діяла до набрання чинності цим Законом;

 

частини другої статті 148 цього Закону щодо визначення головних розпорядників коштів Державного бюджету України, які вводяться в дію з 1 січня 2015 року;

 

пунктів 2, 3, 4, 5, 7 розділу ІІ цього Закону, які набирають чинності 1 січня 2015 року.

 

2. Вищий суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ утворюється шляхом реорганізації Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ і Вищого господарського суду України і розпочинає свою діяльність з 1 січня 2015 року. До початку діяльності цього суду його повноваження здійснюють Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ і Вищий господарський суд України.

 

3. Окружні суди з розгляду цивільних і кримінальних справ утворюються шляхом реорганізації місцевих господарських судів і розпочинають свою діяльність з 1 січня 2015 року.

 

З 1 січня 2015 року цивільні і кримінальні справи (провадження), віднесені до підсудності окружних судів з розгляду цивільних і кримінальних справ, розглядаються цими судами. Кримінальні справи (провадження), клопотання щодо негласних слідчих (розшукових) дій, які надійшли до судів до 1 січня 2015 року, розглядаються згідно з правилами підсудності, що діяли до 1 січня 2015 року.

 

4. Апеляційні господарські суди реорганізуються шляхом приєднання до відповідних апеляційних судів з розгляду цивільних і кримінальних справ, а також справ про адміністративні правопорушення і припиняють свою діяльність 1 березня 2015 року.

 

Справи та скарги, які подані до апеляційних господарських судів до 1 січня 2015 року, розглядаються ними згідно з правилами підсудності, що діяли до 1 січня 2015 року, але не довше ніж до 1 березня 2015 року. Нерозглянуті до 1 березня 2015 року справи передаються до відповідних апеляційних судів з розгляду цивільних і кримінальних справ, а також справ про адміністративні правопорушення;

 

5. Зменшення складу Верховного Суду України з метою приведення його у відповідність до статті 39 цього Закону відбувається шляхом скорочення до необхідної кількості посад, які стануть вакантними внаслідок припинення повноважень або після звільнення суддів на підставах, встановлених Конституцією України.

 

Кворум для ухвалення рішень Верховним Судом України до моменту скорочення його складу до кількості суддів, установленої цим Законом, визначається, виходячи з кількості суддів, які обіймають свої посади у Верховному Суді України на момент ухвалення рішення.

 

6. Встановлений цим Законом порядок переведення судді до іншого суду того ж рівня не поширюється на суддів місцевих господарських судів, апеляційних господарських судів, Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищого господарського суду України, які на день набрання чинності цим Законом здійснюють судочинство у відповідних справах.

 

Судді цих судів, які на день набрання чинності цим Законом здійснюють судочинство, за їх згодою переводяться до відповідних судів того ж рівня на підставі заяви про переведення рішенням Ради суддів України. Такі судді за їх бажанням також можуть бути переведені до судів нижчого рівня на підставі заяви про переведення рішенням Ради суддів України.

 

Такі судді за їх згодою також можуть бути звільнені в установленому порядку з посади судді. Такі судді, які звільнені у зв’язку з поданням ними заяви про відставку, мають право на отримання одноразової виплати відповідно до статті 143 цього Закону і до 1 січня 2015 року.

 

7. Голови судів та їх заступники, призначені (обрані) на посади голови суду або заступника голови суду до набрання чинності цим Законом, здійснюють повноваження голови суду, заступника голови суду до закінчення строку, на який їх призначено (обрано), крім випадків, передбачених абзацом другим цього пункту.

 

У судах, де кількість заступників голів судів більша, ніж передбачена цим Законом, а також судах, де такої посади не передбачено, з набранням чинності цим Законом повноваження заступників голів судів припиняються. У судах, де передбачена така посада, збори суддів відповідного суду, а також Пленум Верховного Суду України обирають заступника голови відповідного суду.

 

8. Не пізніше п'ятнадцяти днів з дня набрання чинності цим Законом у всіх судах загальної юрисдикції проводяться збори суддів з метою висунення кандидатів у делегати на з’їзд суддів України.

 

Не пізніше одного місяця після закінчення строку, передбаченого абзацом першим цього пункту, Рада суддів України організовує проведення з'їзду в порядку, передбаченому цим Законом.

 

З'їзд суддів України формує новий склад Ради суддів України відповідно до цього Закону.

 

9. Вища кваліфікаційна комісія суддів України після початку діяльності кваліфікаційної комісії суддів і дисциплінарної комісії суддів передає наявні в неї матеріали до Ради суддів України, сформованої після набрання чинності цим Законом, для передання їх до відповідних органів.

 

Перебіг строків притягнення судді до дисциплінарної відповідальності у справах, що передаються до Ради суддів України, сформованої відповідно до цього Закону, зупиняється до передання нею справ до відповідних органів.

 

Матеріали про призначення чи обрання суддів на посади, передані в установленому порядку до набрання чинності цим Законом, розглядаються у порядку, встановленому цим Законом.

 

10. Апарат Ради суддів України формується шляхом реорганізації секретаріату Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

 

11. Якщо Верховна Рада України, Президент України, з'їзд адвокатів України, з'їзд представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ або всеукраїнська конференція працівників прокуратури до набрання чинності цим Законом призначили членів Вищої ради юстиції з числа суддів, тоді з’їзд суддів України має право таємним голосуванням висловити їм недовіру, що має наслідком припинення їх повноважень як члена Вищої ради юстиції. За відсутності рішення про недовіру вважається, що такий член Вищої ради юстиції підтриманий з’їздом суддів України на цій посаді.

 

12. Судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.

 

13. Вимоги щодо наявності стажу роботи для зайняття посади судді в апеляційному, вищому спеціалізованому суді, Верховному Суді України не поширюються на суддів, які обіймають ці посади на день набрання чинності цим Законом.

 

14. Судові рішення, прийняті судами першої інстанції до набрання чинності цим Законом, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цим Законом.

 

Судові рішення, прийняті судами апеляційної інстанції до набрання чинності цим Законом, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в касаційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цим Законом.

 

15. Кабінету Міністрів України:

 

1) у тримісячний строк з дня набрання чинності цим Законом:

 

привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

 

забезпечити в межах своїх повноважень перегляд чи скасування нормативно-правових актів, що суперечать цьому Закону;

 

забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади своїх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом;

 

визначити порядок передачі архівів, таємного діловодства з апеляційних господарських судів, що ліквідуються;

 

2) у річний строк з дня набрання чинності цим Законом внести до Верховної Ради України законопроект щодо визнання такими, що втратили чинність Господарського кодексу України, Господарського процесуального кодексу України, та внесення відповідних змін до законодавчих актів;

 

3) передбачити у проекті Закону України про Державний бюджет України на 2015 рік видатки, пов'язані з реалізацією положень цього Закону, які набирають чинності з 1 січня 2015 року.