Для встановлення факту сп’яніння висновок експерта не обов’язковий — ВС

Визнання висновку експерта недопустимим доказом не є процесуальною перешкодою для визначення ознак алкогольного сп’яніння особи. Такий висновок зробив ВС в постанові №672/1402/17, текст якої друкує «Закон і Бізнес».

Верховний Суд

Іменем України

Постанова

1 грудня 2021 року                           м.Київ                               №672/1402/17

Верховний Суд колегією суддів третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого — АНІСІМОВА Г.М.,
суддів: БУЛЕЙКО О.Л., ФОМІНА С.Б. —

розглянув у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №*0061, за обвинуваченням Особи 1, Інформація 1, який проживає за Адресою 1, раніше несудимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 Кримінального кодексу, за касаційними скаргами потерпілих Особи 2 та Особи 3 на вирок Городоцького районного суду Хмельницької області від 26.03.2019 та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 13.04.2021 Особи 1.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами обставини

За вироком Городоцького райсуду від 26.03.2019 Особу 1 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК, та призначено йому покарання у вигляді позбавлення волі на 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 роки.

На підставі п.«д» ст.1 закону «Про амністію у 2016 році» Особу 1 звільнено від відбуття призначеного покарання.

Крім того, вирішено долю речових доказів, питання щодо витрат у провадженні, постановлено скасувати арешт, накладений за ухвалою слідчого судді Городоцького райсуду від 24.02.2017.

Також частково задоволено цивільні позови потерпілих Особи 2 та Особи 3 та ухвалено стягнути з Особи 4 на користь кожного з них по 180800 грн.

Згідно з вироком Особа 1 22.02.2017 близько 00:30, керуючи автомобілем Peugeot 406, державний №1, на перехресті вул. Шевченка та Грушевського в м.Городку Хмельницької області, рухаючись по вул. Шевченка в напрямку вул. Ткачука, порушуючи вимоги пп.10.1, 12.1, 12.4 Правил дорожнього руху, не врахував дорожньої обстановки, не вибрав безпечної швидкості руху, чим спричинив виїзд за межі проїзної частини з подальшим контактуванням транспортного засобу з бетонною електроопорою та стовбурами дерев, внаслідок чого пасажир Особа 5 отримав тілесні ушкодження, не сумісні з життям, які перебувають у прямому причинному зв’язку з учиненням дорожньо-транспортної пригоди, та загинув на місці події.

Ухвалою ХАС від 13.04.2021 рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Вимоги та узагальнені доводи осіб, які подали касаційні скарги

Не погоджуючись із постановленими щодо Особи 1 судовими рішеннями, потерпілі Особа 3 та Особа 2 звернулись до суду з тотожними за змістом касаційними скаргами, в яких вказують про незаконність, необґрунтованість та невмотивованість вироку Городоцького райсуду від 26.03.2019 та ухвали ХАС від 13.04.2021 щодо Особи 1. Вважають, що судові рішення постановлені з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та з неправильним застосуванням закону про кримінальну відповідальність. Просять призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Наводять доводи про невідповідність висновків судів фактичним обставинам кримінального провадження, неповноту судового розгляду.

Стверджують, що суди необґрунтовано виключили з обвинувачення обставину, що обтяжує покарання, — вчинення злочину у стані алкогольного сп’яніння, що потягло безпідставне застосування закону «Про амністію в 2016 році».

Указують, що показання свідка Особи 6 у судових рішеннях відображені неповно та безпідставно не взято до уваги показань свідків про стан сп’яніння Особи 1.

Не погоджуються з рішенням про часткове задоволення цивільних позовів <…>.

Мотиви Суду

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що прокурор, потерпілі Особа 2 і Особа 3 в апеляційному порядку, крім іншого, порушували питання про безпідставність висновків місцевого суду стосовно недоведеності факту перебування обвинуваченого Особи 1 в стані алкогольного сп’яніння під час вчинення ДТП.

Апеляційний суд, залишаючи апеляційні скарги без задоволення, погодився з висновком місцевого суду про недоведеність факту перебування Особи 1 у стані алкогольного сп’яніння під час керування транспортним засобом в ДТП, оскільки показання свідків в частині того, що від Особи 1 було чути запах алкоголю, з урахуванням інших наявних доказів у справі, не є безсумнівною обставиною, яка б свідчила про скоєння обвинуваченим злочину в стані алкогольного сп’яніння. Цей суд виходив з того, що факт перебування особи в стані алкогольного сп’яніння може бути констатовано за даних обставин лише медичним працівником чи експертом у відповідний процесуальний спосіб.

Водночас, розкривши в оскарженому судовому рішенні зміст показань свідків щодо стану алкогольного сп’яніння засудженого Особи 1, апеляційний суд, усупереч приписам ст.419 Кримінального процесуального кодексу, не навів належні і достатні мотиви до спростування доводів апеляційних скарг прокурора і потерпілих в цій частині.

ВС неодноразово зазначав про дотримання належного порядку встановлення факту перебування особи в момент вчинення злочину у стані алкогольного чи іншого сп’яніння шляхом дослідження і оцінки всієї сукупності доказів, зокрема і показань свідків, про що йдеться у постановах ККС від 15.03.2018 у справі №372/2291/16-к, від 21.11.2019 у справі №564/590/17, від 3.12.2019 у справі №571/1436/15-к, від 11.02.2020 у справі №643/20474/15-к.

Приписами ст.91 КПК установлено, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню (серед іншого), подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані, що характеризують особу обвинуваченого, обставини, що обтяжують чи пом’якшують покарання.

Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження. Суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів — з точки зору достатності та взаємозв’язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили (ст.94 КПК). Висновок експерта не має переваг перед іншими доказами, а кримінальний процесуальний закон, з огляду на положення ст.242 КПК, не пов’язує встановлення стану сп’яніння виключно із проведенням експертного дослідження.

Норми кримінального процесуального законодавства не передбачають необхідності доведення факту перебування особи у стані алкогольного сп’яніння якимось певним видом доказів. Зазначені обставини підлягають доказуванню й оцінці, виходячи із положень стст.84, 92, 94 КПК, шляхом дослідження і оцінки всієї сукупності доказів, зокрема і показань свідків, з огляду на що, визнання висновку експерта недопустимим доказом в цьому провадженні, не є процесуальною перешкодою до визначення ознак стану алкогольного сп’яніння як обставини, що обтяжує покарання, у разі встановлення цієї обставини за результатами оцінки всієї сукупності доказів щодо встановлення такого стану.

Отже, касаційний суд доходить висновку, що суд першої інстанції вимог кримінального процесуального закону стосовно правил оцінки доказів не дотримався, що призвело до передчасного висновку про відсутність стану алкогольного сп’яніння як обставини, що обтяжує покарання, призначене Особі 1, та, з огляду на це, передчасного висновку про наявність підстав до застосування положень закону про амністію в аспекті правильного застосування закону про кримінальну відповідальність.

Апеляційний суд у свою чергу, залишаючи скарги прокурора та потерпілих без задоволення, всупереч вимогам стст.370 та 419 КПК не проаналізував належним чином наведених у них доводів про необґрунтоване виключення обставини, що обтяжує покарання Особи 1, — скоєння злочину в стані алкогольного сп’яніння, не звернув належної уваги на показання свідків, допитаних судом першої інстанції, та свідка Особи 7, якого допитано в апеляційному суді, не дослідив належним чином всієї сукупності доказів у справі з точки зору достатності та

взаємозв’язку, безпідставно погодився з висновком про відсутність підстав вважати, що правопорушення Особи 1 було вчинено в стані алкогольного сп’яніння. Як наслідок, передчасно погодився з висновком про можливість застосування до засудженого положень амністії. Натомість у п.«е» ст.9 закону «Про амністію у 2016 році» вказано про те, що амністія не застосовується до осіб, яких засуджено за порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, що спричинили смерть потерпілого або заподіяли тяжке тілесне ушкодження, вчинене особою у стані алкогольного сп’яніння (ч.2 ст.286 КК).

Крім того, колегія суддів погоджується з доводами, викладеними у касаційних скаргах, про те, що апеляційний суд не звернув належної уваги на доводи потерпілих щодо необґрунтованого визначення місцевим судом розміру стягнутої моральної шкоди, який належним чином не обґрунтував своїх висновків. Вирішуючи вказане питання, суд першої інстанції послався на дотримання загальних засад цивільного законодавства щодо компенсації моральної шкоди, водночас переконливого обґрунтування визначення її розміру з урахуванням засад розумності, виваженості та справедливості в судовому рішенні не навів, а суд апеляційної інстанції всупереч приписів ст.419 КПК цих недоліків не усунув.

Отже, касаційні скарги потерпілих підлягають задоволенню частково, а ухвала апеляційного суду скасуванню. Під час нового розгляду суду апеляційної інстанції необхідно врахувати наведене, повно, всебічно належним чином установити всі обставини, що мають істотне значення для застосування закону про кримінальну відповідальність, та залежно від установленого ухвалити законне й обґрунтоване судове рішення.

Ураховуючи викладене, керуючись стст.433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, ВС

УХВАЛИВ:

Касаційні скарги потерпілих Особи 2 та Особи 3 задовольнити частково.

Ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 13.04.2021 Особи 1 скасувати і призначити новий розгляд кримінального провадження в суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Закон і Бізнес