Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Медіація один з критеріїв та інституцій розвиненого свідомого суспільства, що дозволяє не перевантажуючи судову систему досягти миру через пошук взаємоприйнятного компромісу.
Ухвалений законопроект про медіацію містить досить змістовне визначення процедури медіації. Так, медіація – позасудова добровільна, конфіденційна, структурована процедура, під час якої сторони за допомогою медіатора намагаються запобігти виникненню або врегулювати конфлікт (спір) шляхом переговорів.
Розбираючи це визначення на складові ми можемо в повній мірі зрозуміти та охарактеризувати, що ж це за таке цікаве поняття, вимовляючи яке згадується медитація.
Отже, медіація – процедура позасудова. Тобто, вирішення або упередження спору, конфлікту відбувається без звернення до судових органів, без очікування розгляду справи, без обов’язкової підготовки за строго визначеними формами та змістом документів, без всіх інших «приємних» моментів пов’язаних з бюрократичним формалізмом.
Не менш важливою характеристикою медіації є її добровільність. Простіше кажучи учасники за власним бажанням та волею погоджуються на врегулювання або упередження конфлікту шляхом застосування процедури медіації. Ніхто не може бути примушений до врегулювання конфлікту (спору) шляхом проведення медіації. Більше того, своє рішення про застосування процедури медіації і сторони і медіатор можуть у будь-який момент переглянути та відмовитися від участі в медіації. При цьому вихід з процедури медіації не буде означати, що сторона програла, визнала вину, чи позовні вимоги або відмовилася від них.
Однією із стимулюючих характеристик медіації є вимога щодо її конфіденційності. Медіатор та інші учасники медіації, а також суб’єкт, що забезпечує проведення медіації, не мають права розголошувати конфіденційну інформацію, якщо інше не встановлено законом або якщо всі сторони медіації не домовилися у письмовій формі про інше.
Медіація – процедура структурована, а отже це також свого роду процес з чітко визначеними правами та обов’язками учасників, основоположними принципами, рівності, змагальності та неупередженості. Важливим елементом статусу медіатора є те, що він не може бути допитаний як свідок у справі (провадженні) щодо інформації, яка стала йому відома під час підготовки до медіації та проведення медіації.
Медіація може бути проведена до звернення до суду, третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу або під час досудового розслідування, судового, третейського, арбітражного провадження, або під час виконання рішення суду, третейського суду чи міжнародного комерційного арбітражу.
Ухвалений Закон буде поширюватися на достатньо широке коло суспільних відносин, пов’язаних з проведенням медіації з метою запобігання виникненню конфліктів (спорів) у майбутньому або врегулювання будь-яких конфліктів (спорів), у тому числі:
- цивільних правовідносинах;
- сімейних правовідносинах;
- трудових правовідносинах;
- господарських правовідносинах;
- адміністративних правовідносинах;
- у справах про адміністративні правопорушення;
- у кримінальних провадженнях з метою примирення потерпілого з підозрюваним (обвинуваченим).
Крім того, передбачено, що законодавством можуть передбачатися особливості проведення медіації в окремих категоріях конфліктів (спорів).
Медіація може бути проведена:
- до звернення до суду, третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу;
- під час досудового розслідування, судового, третейського, арбітражного провадження;
- під час виконання рішення суду, третейського суду чи міжнародного комерційного арбітражу.
При цьому, проведення медіації не впливає на перебіг позовної давності.
Медіація не проводиться у конфліктах (спорах), що впливають чи можуть вплинути на права і законні інтереси третіх осіб, які не є учасниками цієї медіації.
Найбільш знаковими відмінностями медіації від судового процесу є:
- якісна медіація має бути націлена не стільки на врегулювання спору (конфлікту), як на його упередження;
- сторони медіації самостійно визначають:
- перелік питань, які обговорюватимуться;
- варіанти врегулювання конфлікту (спору);
- зміст угоди за результатами медіації;
- строки та способи її виконання;
- інші питання щодо конфлікту (спору) та проведення медіації.
Медіатор не має права приймати рішення по суті конфлікту (спору) між сторонами медіації.
Відтак, якщо одним реченням, то медіація це суд у якому вердикт виносять самі сторони узгоджуючи його лише між собою.
Інші учасники медіації можуть надавати консультації та рекомендації сторонам медіації, але рішення приймається виключно сторонами медіації.
_03_03.png)
