Пред’явлення позову до неналежного відповідача: позиція Верховного Суду

У разі пред'явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та зобов'язується вирішити справу за тим позовом, що пред'явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому.

На цьому наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 707/2-1006/2011.

Обставини справи

З матеріалів справи відомо, що позивач ще в лютому 2011 році звернувся до суду з позовом до Виконавчого комітету Мукачівської міської ради про визнання права власності на спадкове майно, посилаючись на те, що його матері та дядькові було дозволено перебудову житлового будинку у зв’язку з його аварійністю. Провівши перебудову, мати та дядько не зареєстрували будинок у встановленому законом порядку. Після смерті матері та дядька він звернувся до нотаріальної контори для оформлення спадщини, однак отримав відмову, мотивовану тим, що право власності на будинок не зареєстровано. Він постійно користується зазначеним будинком, доглядає за ним та несе витрати на його утримання. Враховуючи викладене, позивач просив визнати за ним право власності в порядку спадкування на домоволодіння.

Рішенням суду першої інстанції позов задоволено. Апеляційним судом рішення суду першої інстанції скасовано і ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Висновок Верховного Суду

Судді ВС підкреслили, що у цій справі позивач пред’явив позов до Виконавчого комітету Мукачівської міської ради, клопотань про заміну цього відповідача належним чи про залучення до участі у справі іншої особи не заявляв.

Також ВС зауважив, що суд при розгляді справи має виходити зі складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. У разі пред'явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та зобов'язується вирішити справу за тим позовом, що пред'явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому.

Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно зі специфікою спірних правовідносин), суд повинен відмовляти у задоволенні позову.

Отже, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Разом із тим, установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов’язком суду, який виконується під час розгляду справи. Встановивши, що позов пред’явлений до неналежного відповідача та відсутності визначенні процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у подові до такого відповідача.

Такий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18), від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц (провадження № 14-178цс18), від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц (провадження № 14-392цс18), від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц (провадження № 14-512цс18), від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (провадження № 14-511цс18), від 05 травня 2019 року у справі № 554/10058/17 (провадження № 14-20цс19).

Так, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її правильного вирішення, а саме те, що особа_8 був спадкоємцем після смерті особи_6, а спадкоємцем після особи_8 - його неповнолітня донька, яка не була залучена до участі у справі, однак рішенням місцевого суду порушено її законні права на спадкування частини спірного майна, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог у зв'язку з пред'явленням позову до неналежного відповідача.

Доводи касаційної скарги про те, що рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області не порушені права неповнолітньої доньки й апеляційний суд незаконно відмовив у закритті апеляційного провадження, є неспроможними, оскільки донька була неповнолітньою на день смерті її батька, а відтак вважається такою, що прийняла спадщину відповідно до частини четвертої статті 1268 ЦК України, і до неї перейшли всі права та обов'язки спадкодавця (стаття 1216 ЦК України).

Верховний Суд залишив рішення апеляційного суду без змін.

Джерело